ѕовернувшись додому 3 березн¤ 2005 року ≥ традиц≥йно скачавши електронну пошту, знайшов у н≥й таке посланн¤:

Ћист викликав довол≥-таки р≥знопланов≥ емоц≥њ. Ќасамперед, в≥дпов≥дати не надто хот≥лось, оск≥льки автор листа апр≥орно ставив мене у позиц≥ю людини, ¤ка змушена виправдовуватись. ƒ≥йсно, переважна частина групи нев≥домих мен≥ респондент≥в, складена бозна за ¤кими принципами, вир≥шила, що письменник Ч це такий соб≥ фантазер-нероба, на ¤кого з неба тече грошовий дощ. √рупа вир≥шила, а ти, письменнику Ч будь ласка, виправдовуйс¤! ј виправдовуватись проти зведеного заочно наклепу Ч справа ой ¤ка невд¤чнаЕ

« ≥ншого боку, в≥дпов≥сти, безперечно, треба. Ќайпрост≥ше виправданн¤ звучало би так: ¤кби профес≥¤ письменника була би "своЇр≥дною синекурою", то ¤ не заробл¤в би на хл≥б журнал≥стикою, теж згаданою у лист≥. —правд≥, нав≥що гасати по  иЇву, мотатис¤ по вс≥й ”крањн≥ у пошуках матер≥алу дл¤ статей, нав≥що до глибокоњ ноч≥ редагувати статт≥ або дн¤ми сид≥ти поруч з верстальником над черговим номером журналу Ч ¤кщо можна сид≥ти вдома, дудлити каву з конь¤ком, жувати канапки з червоною ≥крою ≥ соб≥ на рад≥сть "щось таке" вигадувати, отримуючи за це "щось таке" пачки хрустких бакс≥в?! јбо принаймн≥ пакунки з гривн¤ми в екв≥валент≥Е јдже кожен день, витрачений на журнал≥стику Ч це день, недовитрачений на створенн¤ л≥тературних твор≥в!

¬т≥м, не знаю, наск≥льки парадоксальн≥сть такоњ ситуац≥њ переконаЇ нев≥домих мен≥ респондент≥в. “ож, мабуть, в≥дпов≥дати все ж таки доведетьс¤, вир≥шив ¤. ѕричому в≥дпов≥дати по вс≥х пунктах. “ож даруйте Ч "короткоњ" в≥дпов≥д≥ не вийде!

ќтжеЕ

Ќе знаю, ¤к≥ мудрагел≥ могли до цього додуматись! Ќе знаю ≥ не розум≥ю!

ќсобисто ¤ так н≥коли не вважав Ч нав≥ть у дитинств≥. —в≥й найперший у житт≥ художн≥й тв≥р (причому одразу Ч фантастичну пов≥сть) ¤ написав рок≥в в 11-12, здаЇтьс¤. ≤ вже з тих п≥р твердо знав, що рано чи п≥зно ¤ стану письменником-фантастом. ¬арто було зањкнутис¤ про це вчител¤м, ¤к вони знизували плечима ≥ починали втовкмачувати, що в мене таке чудове лог≥чне мисленн¤ ≥ так≥ таланти до точних наук, що з такими даними нав≥ть думати про л≥тературу серйозно не сл≥д!

я не в≥рив вчител¤м Ч ¤ знав своЇ. “им не менш, навмисно п≥шов вчитись не в ун≥верситет, а до пол≥техн≥чного ≥нституту з ц≥лковито конкретною метою: отримати профес≥ю ≥нженера, ¤ка завжди прогодуЇ мене ≥ мою родину. ясно памТ¤таю, що нав≥ть тод≥ (за рад¤нських час≥в) ≥ помислити не м≥г, що письменник Ч це ¤кась "профес≥¤", що приносить велик≥ статки. ј чому так вважають сучасн≥ люди (от≥ сам≥ респонденти), ¤ й гадки не маю. ћожу висунути лише одне припущенн¤.

ѕисьменник насправд≥ Ч це н≥¤ка не профес≥¤. ѕрофес≥њ можна навчитись у профес≥йно-техн≥чному училищ≥, техн≥кум≥ або коледж≥, ≥нститут≥ або ун≥верситет≥. Ќавчитис¤ бути письменником не можна, бо насамперед дл¤ цього потр≥бна одна ц≥кава р≥ч Ч талант. ѕричому ц¤ р≥ч потр≥бна в≥д народженн¤: талант Ї або його нема Ч от ≥ все! якщо талант Ї, його можна в≥дшл≥фувати, розвинути або навпаки загубити. “алант може прор≥затись у дитинств≥ або на стар≥сть, а ще може раптово зникнути бозна куди. јле ¤кщо талант загалом в≥дсутн≥й, то будь-¤ке "шл≥фуванн¤" за будь-¤кою методою не дасть результату Ч бо шл≥фувати нема чогоЕ

јле сучасн≥ обивател≥ всього цього не розум≥ють. Ўвидше за все, х≥д њхн≥х думок наступний:

Ч ¤кщо вс≥ д≥ти (або переважна б≥льш≥сть д≥тей) ще у початков≥й школ≥ навчаЇтьс¤ писати-читати, то х≥ба ж не може будь-хто з них записувати б≥льш-менш впор¤дкован≥ думки? «в≥сно, може!..

—аме зважаючи на нашу поголовну грамотн≥сть та з огл¤ду на отаку "к≥ношну" легк≥сть створенн¤ детективу, середньостатистичний респондент вир≥шуЇ: стати письменником Ч та це просто пху!.. “≥льки от не говорити про це, а по-справжньому вз¤ти та й стати виходить все-таки не в кожного.

Ќ≥сен≥тниц¤!

«наю, що письменнику можуть не пов≥рити. ќсобливо Ч письменнику-фантасту. —правд≥, ¤кий тут може бути матер≥ал, ¤кщо вс¤ фабула ц≥Їњ фантастики Ч "обТЇкт X висаджуЇтьс¤ на планету Y, маючи завданн¤ Z"?! ¬игадай обТЇкта, планету та завданн¤ Ч ось ≥ вс¤ тоб≥ фантастикаЕ

«верн≥ть увагу: нав≥ть ¤кщо вз¤ти будь-¤кий найфантастичн≥ший роман про найогидн≥ших ≥нопланет¤н, ви¤витьс¤, що в≥н все одно написаний людиною Ч ≥ дл¤ людей. ≤ будь-¤к≥ косм≥чн≥ монстри повод¤тьс¤ в ус≥х тих романах надто по-людськи. ј це означаЇ, що письменник мусить розбиратис¤ в люд¤х, в людських душах, в≥дчувати своњх читач≥в ≥ вм≥ти задовольнити њхн≥ запити. ј отже, письменник (нав≥ть фантаст!) н≥чого не вигадуЇ, в≥н усе бере з житт¤. Ѕез цього ан≥чог≥с≥нько в письменника не вийде!

Ѕо основний принцип л≥тератури дуже простий: "–озкажи ц≥каву ≥стор≥ю!" якщо спром≥гс¤ на таке Ч молодець; не спром≥гс¤ Ч що ж, краще ≥ти черевики комусь чистити або вагони розвантажуватиЕ

«нов-таки н≥сен≥тниц¤. якщо доброд≥¤ –уденка так зац≥кавила мо¤ персона або творч≥сть, що в≥н звернус¤ до мене, письменника-фантаста “имура Ћитовченка, давайте подив≥мось, ск≥льки реального часу в мене йде на збиранн¤ матер≥алу дл¤ ц≥лковито фантастичних твор≥в.

Ќу що, переконливо? јле ж це Їдиний приклад! ’≥ба н≥?..

ј до зал≥в ≤сторичного музею, де експонувалис¤ матер≥али ≤’-’≤≤≤ стол≥ть (макети м≥сцевост≥, зразки зброњ, предмети побуту, прикраси, календар словТ¤н тощоЕ), ¤ ходив ст≥льки, що насамк≥нець догл¤дачки зал≥в дозволили мен≥ не купувати квитки, а приходити до них просто так, задурно Ч бо вони бачили, що ¤ щось наполегливо вивчаю, конспектую й замальовую. ўоправда, "¬ласть молнии" ми написали всього за р≥к, а продовженн¤ ¤ майже сам (за виключенн¤м чорнеток перших 5-ти глав) зробив за п≥врокуЕ јле ж ск≥льки матер≥алу було опрацьовано, ви бодай приблизно у¤вили?

Ќу, то ви й дос≥ вважаЇте, що письменникам "нав≥ть не треба б≥гати збирати матер≥ал"?..

Ќе люблю, коли мен≥ зазирають до кишен≥ Ч тому сам н≥коли не ц≥кавлюс¤ конкретними зароб≥тками ≥нших. јле знов-таки, короткою в≥дпов≥ддю можна лише збудити "нездоров≥ ≥нтереси" респондент≥в. “ож давайте порахуЇмоЕ

«агалом, система обрахунку гонорар≥в не Ї секретною. «а цив≥л≥зованими нормами, автору належить 10% в≥д вартост≥ всього накладу книжки за гуртовою ц≥ною. якщо видавництво непор¤дне (або це Ч б≥дна украњнська "контора"), то воно може запропонувати лише 5% в≥д гуртовоњ вартост≥ накладу; ¤кщо тоб≥ плат¤ть "по-царськи" Ч запропонують 15-20%.

Ч 150 грн. (¤кщо в≥н п≥дписав догов≥р на "б≥дних" умовах 5%);

Ч 300 грн. (¤кщо в≥н п≥дписав догов≥р на "середн≥х" умовах 10%);

Ч 600 грн. (¤кщо в≥н п≥дписав догов≥р на "щедрих" умовах 20%).

ѕродавши таким чином половину накладу за подв≥йну ц≥ну, автор повернув шалений борг у $200 "новому украњнцю". –ешта книг була подарована маститим письменникам, приймальн≥й ком≥с≥њ —п≥лки письменник≥в, випадковим гост¤м (наприклад, послу Ќ≥меччини в ”крањн≥), а також тим, з кого просто неможливо було вз¤ти грош≥ (наприклад, особисто ¤ подарував книгу кињвському бомжу, колишньому сан≥тару швидкоњ, котрий розкопував "результати"  урен≥вськоњ трагед≥њ). "Ќовий украњнець" сказав авторов≥: "ћолодець! Ћюблю тих, хто вм≥Ї ризикнути й виграти. Ѕери соб≥ 100 долар≥в у подарунок!" ќтже, це був, здаЇтьс¤, занадто щедрий гонорар Ч 50% в≥д гуртовоњ ц≥ни накладу книжки!!! јле ¤кщо врахувати, що над книгою ¤ працював ц≥лих 24 роки (в≥д початку збору ≥нформац≥њ у 1968 роц≥ до завершенн¤ роману у 1992 роц≥), вийде, що р≥к моЇњ роботи коштував лише $4,1(6)~$4,2Е

÷≥каво, чи погодились би нев≥дом≥ мен≥ респонденти працювати на ¤к≥йсь посад≥, отримуючи по 4 долари на р≥к?! ќй Ч були ж ≥ще перевиданн¤ романуЕ “ак, у 1998 роц≥ його опубл≥кував один журнал, та це сталос¤ саме п≥д час ф≥нансового обвалу, тож весь наклад журналу було заарештовано за борги видавництва, ≥ ¤ ледь-ледь викупив за власний кошт "л≥вим чином" пару пачок того журналуЕ Ѕуло ≥ третЇ виданн¤ Ч у розк≥шн≥й зб≥рц≥ "јнтолог≥¤ украњнського жаху", що коштувала у  иЇв≥ на ѕетр≥вц≥ аж 39 грн. за штуку Ч а м≥й роман за обс¤гом склав 1/8 частину антолог≥њ! ѕроте видавництво за це не заплатило мен≥ ан≥ коп≥йки Ч просто дозволило придбати в них 1 пачку (4 грубезн≥ томи) за гуртовою ц≥ною Ч 25 грн. ќтже, з перевиданн¤ роману ¤ не мав ан≥ коп≥йки.

Ќе бачив ¤ надто вже великих гонорар≥в ≥ в≥д рад¤нськоњ влади (а почав ¤ публ≥куватис¤ у 1989 р.): за перш≥ своњ три фантастичн≥ опов≥данн¤, опубл≥кован≥ в газет≥ "ћолода гвард≥¤" (наприклад, оте саме "≤нопланет¤нин у метро"), отримував десь по 5-6 рад¤нських карбованц≥в. ƒал≥ настала Ќезалежн≥стьЕ

я не маю вищоњ гуман≥тарноњ осв≥ти, тож найрозповсюджен≥ш≥ шл¤хи (редактура, викладацька д≥¤льн≥сть) дл¤ мене недоступн≥. “ож ¤ п≥дробл¤ю на житт¤ журнал≥стикою, оск≥льки в нењ принцип той самий, що ≥ в л≥тератур≥ ("–озкажи ц≥каву ≥стор≥ю!") Ч пов≥рте, воно зовс≥м непогано.

ќдразу зазначу, що "проштовхуванн¤" та реал≥зац≥¤ книг Ч це, за гамбурзьким рахунком, не справа письменника. "ѕроштовхуванн¤м" та реал≥зац≥Їю книг письменники змушен≥ займатис¤, лише ¤кщо йдуть шл¤хом самвидаву. я також займавс¤ "видавництвом самого себе" у трьох випадках:

1) ÷≥лком виправдано на позичен≥ "нового украњнц¤" $200 видав свою найпершу книгу, бо п≥сл¤ того д≥став ц≥лий р¤д переваг:

Ч став "письменником з книгою", ¤кий у нашому письменницькому середовищ≥ ц≥нуЇтьс¤ б≥льше, н≥ж "письменник без книги";

Ч мав що подати приймальн≥й ком≥с≥њ Ќац≥ональноњ сп≥лки письменник≥в ”крањни;

Ч мав на руках додатковий "аргумент" щодо привабливост≥ виданн¤ твор≥в перед московським видавництвом "≈ксмо", що саме розгл¤дало на предмет виданн¤ наш з ќлегом јвраменком роман "¬ласть молнии" (а ћосква платить письменников≥ кращеЕ);

Ч дов≥в, що моњ книжки можуть продаватис¤ ≥ принаймн≥ самоокуповуватись нав≥ть в умовах ”крањни;

Ч набув необх≥дного й дорогоц≥нного досв≥ду.

2) ¬идав власним коштом видав невеличкий наклад новели "ƒульц≥не¤": за нењ ¤ отримав м≥жнародну украњно-н≥мецьку л≥тературну прем≥ю ≥м. ќлес¤ √ончара Ч проте формат прем≥њ такий, що вона даЇтьс¤ за твори, надрукован≥ у пер≥одиц≥ ("ƒульц≥нею" опубл≥кував журнал " ињв" у 1999 роц≥), а у книжному формат≥ твору не мав, оск≥льки н≥мецька сторона й дос≥ (5 рок≥в посп≥ль!) не випустила нав≥ть зб≥рку лауреатських твор≥в прем≥њ.

3) Ѕрав участь у перш≥й самвидав≥вськ≥й зб≥рц≥  лубу любител≥в фантастики "„умацький шл¤х" ¤к його президент Ч зб≥рку ф≥нансували њњ учасники-члени  Ћ‘. ƒл¤ мене ц¤ публ≥кац≥¤ визначною не була, проте ¤ мусив п≥дтримати товариш≥в.

” принцип≥, реал≥зац≥Їю своњх книжок письменник також може займатись, ¤кщо отримуЇ в≥д видавництва гонорар "натурою" Ч себто, книжками. Ќаприклад, 10% в≥д накладу 1000 прим≥рник≥в Ч це лише 100 шт. книжок. Ќе так вже й багато, можна продати самотужкиЕ а можна й на автографи роздати! Ќаприклад, "бабањвський" роман "ƒвоЇ в чужому дом≥" ¤ вз¤в у "«еленому ѕс≥" (продюсерська агенц≥¤ брат≥в  апранових) саме книжками. јле не продавав њх (мене годуЇ журнал≥стика) Ч пачки книжок вистачило на пару рок≥в, аби роздавати автографи та дарувати на творчих вечорах.

ўо ж до реальних труднощ≥вЕ

¬ажко було заробл¤ти на перший св≥й компТютер: дл¤ цього у 1994-95 роках ¤ прот¤гом 7-ми м≥с¤ц≥в, по 6 дн≥в на тиждень, в робочий та неробочий час у будь-¤ку погоду розвозив м≥цн≥ та безалкогольн≥ напоњ по комерц≥йним к≥оскам, отримуючи в середньому $10 на тиждень, оминаючи ≥ рекет, ≥ м≥л≥ц≥ю. ѕри цьому у пров≥дному науковому заклад≥ ”крањни Ч ≤нститут≥ електрозварюванн¤ ≥м. ™.ќ. ѕатона Ч ¤ отримував ¤к пров≥дний ≥нженер лаборатор≥њ удв≥ч≥ меншеЕ јле так ¤ не т≥льки годував родину, але й на перший компТютер накопичував. ј придбавши старенький IBM-XT (на пр≥звисько "Ћапотусик"), основн≥ вузли ¤кого були 1985 року випуску, почав нарешт≥ "працювати головою" Ч набирати в електронному вигл¤д≥ художн≥ твори та журнал≥стськ≥ статт≥. "Ћапотусик" остаточно згор≥в через п≥вроку, та ¤ встиг перевести в електронний вигл¤д багато текст≥в, випустив першу книгу, продав сп≥льний з ќлегом јвраменком роман до ћоскви ≥ купив новий, б≥льш сучасний компТютер. ’то хоче, завжди може повторити м≥й шл¤х. ўоправда, сумн≥ваюс¤, що незнайом≥ респонденти вважатимуть йог таким вже легкимЕ

¬ажко сид≥ти "без книжок", ≥ не мен≥ одному: в лютому 2004 року дек≥лька письменник≥в, у т.ч. ≥ ¤, спалили невидан≥ рукописи п≥д ст≥нами  аб≥нету м≥н≥стр≥в ”крањни на знак протесту проти пол≥тики ур¤ду щодо книговиданн¤ [***]. ” мене от жодноњ авторськоњ книги не вийшло з 2000 року. ” 2002 роц≥ мало вийти аж дв≥, та видавництво тод≥ прогор≥ло на парламентських виборах (на виданн≥ аг≥тац≥йних матер≥ал≥в), ≥ "розб≥рки" т¤гнутьс¤ й дос≥. ќстанн¤ колективна книжка за моЇњ участ≥ Ч "’’ век, запомни нас такими" (там Ї мо¤ статт¤ на л≥тературну тему), це трохи вт≥шаЇ. ѕроте за 2000-05 роки ¤ непогано попрацював у журнал≥стиц≥, тож перерви не шкода.

ўо ≥ще важко? “а просто бути письменником в ”крањн≥! Ѕо це Ч надто дорого: Їмн≥сть потенц≥йного ринку в ”крањн≥ Ч неповних 50 млн. людей, ринку в –ос≥њ Ч 300 млн. людей. ќтже, нав≥ть при нин≥шньому стан≥ речей, потенц≥йно книги в ”крањн≥ можуть видаватис¤ вшестеро меншим накладом, н≥ж у –ос≥њ. «в≥дси й гонорари украњнських письменник≥в завжди будуть пропорц≥йно меншими. «авжди Ч ¤кщо не зм≥нити державну пол≥тику (насамперед, митну) щодо завезенн¤ книжок в ”крањну.

ѕопри доброзичливе ставленн¤ до письменник≥в переважноњ б≥льшост≥ наших людей, важко буваЇ зустр≥чати неспод≥ваний спротив. Ќаприклад, мен≥ ¤кось трапилась на життЇвому шл¤ху така соб≥ шк≥льна вчителька л≥тератури, в ¤коњ були знайом≥ нав≥ть у видавництв≥ "ћолодь", котра вз¤лас¤ поспри¤ти мен≥ з виданн¤м твор≥в. ѕроте через м≥с¤ць усе повернула, кинувши "через губу": "¬ы знаете, молодой человек, ¤ воспитана на произведени¤х Ѕунина Ч а у вас кака¤-то фантастикаЕ Ёто же не литература!"

ј ще важко отримувати "в≥длупи" в≥д рецензент≥в, ¤к≥ беззаперечно лають твори, про ¤к≥ ти знаЇш, що вони варт≥ б≥льшого. Ќу, що поробиш: таке треба перетерп≥ти й не зламатис¤. ¬решт≥-решт, перед письменником Ч в≥чн≥сть, а у в≥чност≥ н≥кого не ц≥кавить, ¤к ти страждав ≥ через що пройшов.

” в≥чност≥ ц≥каво Їдине Ч дос¤гнутий тобою результат. ¬се ≥нше Ч др≥бниц≥, не варт≥ уваги.

* * *

—под≥ваюсь, ¤ зм≥г задовольнити ц≥кав≥сть респондент≥в ≥нтернет-газети "ѕро—в≥т"? ѕринаймн≥, ¤ дуже старавс¤Е

ўиро,