“имур Ћитовченко

ƒ¬ќ™ ¬ „”∆ќћ” ƒќћ≤
(фантастичний роман-парод≥¤)

1

 оли у вх≥дн≥ двер≥ затарабанили, ћет п≥дскочив так р≥зко, що перекинув кейс ≥ розсипав його вм≥ст по килиму.

ј вт≥м, чого вже тепер с≥патис¤! « самого початку все йшло наст≥льки добре, наст≥льки нав≥ть занадто добре, що не могло не ск≥нчитис¤ таким ось плачевним чином. —правд≥, його суто випадково навели на ≈ндрю ‘орестера, ≥ т≥льки-но в≥н почав УпастиФ цього золоторунного баранчика, зТ¤сувалос¤, що м-ру ‘орестеру зовс≥м неспод≥вано закорт≥ло попустувати на гавайських пл¤жах в оточенн≥ темношк≥рих красунь, чињ любощ≥ н≥жн≥, немов п≥на, ¤ку зриваЇ бриз з гребен≥в хвиль, а поц≥лунки гар¤ч≥, ¤к нагр≥тий за день п≥сок. ÷е була перша неспод≥вана удача, оск≥льки ћет д≥ставав можлив≥сть нав≥датис¤ до особн¤ка не серед б≥лого дн¤, коли кожний сус≥дський хлопчисько може зовс≥м неспод≥вано сунути св≥й допитливий н≥с далеко не в свою справу (Уƒ¤дечку, а що ви це тут робите?..Ф), а в будь-¤ку слушну годину ноч≥, ¤к ≥ вол≥ють робити пристойн≥ УдомушникиФ.

¬друге ћету пощастило, коли в≥н ви¤вив, що сигнал≥зац≥¤ в котедж≥ Ч просто барахло. якби в≥н був на м≥сц≥ цього самого ≈ндрю ‘орестера, то н≥ за що не пов≥рив би надто оптим≥стичн≥й назв≥ Уќл ћаскот ≤нтерпрайзФ. ѕ≥д дахом ц≥Їњ ф≥рми напевне з≥бравс¤ гурт в≥дчайдушних пройдисв≥т≥в, ¤к≥ розум≥лис¤ на чому завгодно, т≥льки не на сигнал≥зац≥њ, коли справа вир≥шувалас¤ за допомогою складного ножа. ќсь в≥н, зворотн≥й б≥к реклами! якщо б в особн¤ку сто¤ла будь-¤ка ≥нша система, через пТ¤ть хвилин п≥сл¤ того зв≥р¤чого обходженн¤ з нею, ¤ке допустив ћетью, вс≥ сус≥дн≥ вулиц≥ були б понабиван≥ машинами коп≥в, ¤к смажена ≥ндичка рисом. јле продукц≥¤ Уќл ћаскот ≤нтерпрайзФ злод≥¤ не видала. ѕевна р≥ч, вона п≥двела господар¤ особн¤ка, але що зробиш, коли коштовну знах≥дку хтось повинен спочатку загубити... ј вт≥м, ≈ндрю ‘орестер сам винен. Ќ≥хто не примушував його встановлювати в себе цей металобрухт. ƒо реч≥, суд¤чи з усього, зм≥на сигнал≥зац≥њ в≥дбулас¤ зовс≥м нещодавно.

“рет≥й сюрприз чекав на ћета √олдв≥ка вже в самому особн¤ку. ¬и¤вл¤Їтьс¤, що цей бовдур ≈ндрю, цей милий баранчик ≈нд≥ розстебнув зм≥йку свого золотого руна, скинув блискучу шкурку й залишив њњ в самотньому порожньому особн¤ку!!! Ќ≥¤ких тоб≥ рахунк≥в, карток та ≥ншого сучасного мотлоху Ч суц≥льна гот≥вка й ц≥нн≥ реч≥! ≤ ћету залишилос¤ виконати роль ясона, зн¤вши руно з г≥лок св¤щенного платана, поки сигнал≥зац≥¤ спала под≥бно до дракона, ¤кого приспала своњми чарами ћеде¤, а м-р ‘орестер пестив бархатисту шк≥ру чар≥вних остр≥вТ¤нок ≥ перебував у повному нев≥данн≥ под≥бно до цар¤ ≈ета.

јле громовий стук≥т у вх≥дн≥ двер≥ вщент розбив ус≥ мр≥њ про легку здобич! ѕ≥дкор¤ючись ≥нстинктивному пориву ћет перестрибнув через перекинутий кейс, купу заклеЇних в акуратн≥ бандерольки долар≥в та коштовних др≥бТ¤зок, приземливс¤ точн≥с≥нько на У–олексФ, тихенько лайнувс¤, навшпиньки п≥дб≥г до в≥кна й обережно визирнув на вулицю кр≥зь прикрит≥ жалюз≥. Ќаск≥льки в≥н м≥г бачити, з тильного боку будинку вулиц¤ була порожн¤. ÷е означало, що або копи, ¤к≥ прињхали, були йолопами з йолоп≥в ≥ не здогадалис¤ оточити д≥м, ≥ тод≥ можна спробувати втекти через в≥кно, або вони надто добре замаскувалис¤, ≥ тод≥ прориватис¤ доведетьс¤ з боЇм. “аким чином, перспектива у ћета була, ¤к кажуть, Уф≥фт≥-ф≥фт≥Ф. ¬≥н швидко огл¤нув перекинутий кейс, пачки банкнот, купу запонок, персн≥в, роздавлений У–олексФ, прикинув, що коли вже законний володар немов би п≥дготував св≥й мотлох дл¤ спец≥ал≥ста, под≥бного до нього, то й гр≥х лишати такий багатий улов посеред к≥мнати. Уƒобре, кинути це ¤ завжди встигнуФ, Ч бадьоро вир≥шив ћет, поки ноги сам≥ п≥днесли його до купи, руки сам≥ собою почали звалювати у кейс УбандеролькиФ та др≥бТ¤зки, а мозок теж сам собою, незалежно в≥д рух≥в рук та н≥г опрацьовував можлив≥ вар≥анти розвитку ситуац≥њ. ќстанн¤ обставина була особливо важливою. ƒалеко не кожен на м≥сц≥ ћетью √олдв≥ка був здатен зберегти холоднокровн≥сть; в≥н же був майже зовс≥м спок≥йний, т≥льки десь у д≥л¤нц≥ селез≥нки щось таки тремт≥ло та внутр≥шн≥й голос п≥дступно наш≥птував: Ућерщ≥й, ћете, мерщ≥й, а то зап≥знишс¤. ’тозна, раптом вони зараз, саме у цю мить оточують д≥м?Ф

 оли ц¤ думка остаточно зм≥цн≥ла, а л≥вий замок кейса н≥¤к не бажав заст≥батис¤, стук≥т в двер≥ повторивс¤. “епер в≥н був гучн≥шим й наполеглив≥шим ≥ тривав утрич≥ довше в≥д попереднього. ¬т≥м, за останнЇ ћет не м≥г би поручитис¤ повн≥стю. „ас дл¤ нього перетворивс¤ на подобу жувальноњ гумки, ¤ка лет≥ла з≥ швидк≥стю кул≥, тому що хоч дозвол¤в (принайм≥ поки) поратис¤ тут, але працююч≥ проти нього секунди нагромаджувалис¤ одна на одну так посп≥шно, що в≥н абсолютно не м≥г њх рахувати... ≤ тут до попереднього стукоту додалис¤ зовс≥м нов≥ детал≥: п≥сл¤ нетривалоњ паузи в двер≥ почали калатати чимось пласким, ≥ пронизливий високий голос в≥дчайдушно заволав:

Ч ¬≥дчин≥ть!.. –¤туйте!.. ¬бивають!..

ј це що за жарти?! ћоже, пол≥ц≥¤ розробила нов≥ способи полюванн¤ на злочинц≥в?..

¬≥д неспод≥ванки ћет нав≥ть не пом≥тив, що л≥вий замок нарешт≥ заст≥бнувс¤. ѕро вс¤к випадок засунувши кейс п≥д ст≥л, ћет навшпиньки виб≥г у передпок≥й (так безшумно ≥ разом з тим швидко вм≥ють б≥гати х≥ба що балерони) й обережно приклав вухо до дверей.

¬≥д сер≥њ л¤скаючих удар≥в, що посипалис¤ на двер≥ iззовн≥, в≥н ледь не оглух на л≥ве вухо. —хоже, справа була серйозною: там д≥йсно вир≥шили когось вбити. ≤ жертву д≥йсно треба було р¤тувати. ≤ дуже схоже, що жертва була ж≥нкою... ћет б≥льше не вагавс¤, не сушив голову над питанн¤м, пол≥ц≥¤ це чи не пол≥ц≥¤. ¬≥н лише вихопив з кишен≥ п≥джака кастет, м≥цно стиснув його в прав≥й руц≥ й в≥дв≥в њњ далеко назад, приготувавшись у раз≥ необх≥дност≥ зустр≥ти у¤вного супротивника г≥дним ударом у вразливе м≥сце. ѕот≥м р≥зко розчинив навст≥ж двер≥.

Ќе встиг в≥н ¤к сл≥д роздивитис¤, що ж там, зовн≥, коњтьс¤, не встиг в≥дскочити в б≥к, Узасв≥титиФ будь-кому пром≥ж очей, в щелепу чи в сон¤чне сплет≥нн¤, чи то взагал≥ ¤кось зреагувати на под≥њ, ¤к двер≥ зачинилис¤, а в його об≥ймах забилос¤ вкрай перел¤кане д≥вчисько рок≥в ш≥стнадц¤ти-с≥мнадц¤ти. ¬оно тремт≥ло, ридма ридало, ховало мокре в≥д сл≥з обличч¤ десь б≥л¤ шињ ћета й припадало на одну ногу. Ќасилу в≥д≥рвавши њњ в≥д себе й огл¤нувши в≥д мак≥вки до пТ¤т, ћет ви¤вив причину у¤вноњ кульгавост≥: д≥вча все ще стискало в руц≥ туфельку, ¤кою перед цим калатало у двер≥. ¬≥н насилу розц≥пив њњ пальц≥ (треба сказати, хватка в д≥вчини була зал≥зна), в≥д≥брав туфельку, примусив зн¤ти другу, вз¤в цю ≥стоту, що т≥палас¤ в≥д страху, ≥ пов≥в на кухню. ѕо дороз≥, щоправда, заблукав (зрозум≥ло, в≥н заздалег≥дь вивчив розташуванн¤ к≥мнат у будинку, проте з ц≥лком зрозум≥лих причин кухн¤ не входила в сферу його пр¤мих ≥нтерес≥в), лайнувшись кр≥зь зуби пробурмот≥в пробаченн¤, все ж таки знайшов кухню, швидко опустив жалюз≥, вв≥мкнув св≥тло й озирнувс¤ на д≥вчину. —хоже, вона так н≥чого й не зрозум≥ла. ѓй не здалос¤ дивним, чого в дом≥ темно ≥ чому ћет вв≥мкнув св≥тло т≥льки п≥сл¤ того, ¤к зав≥сив в≥кна. ¬она сид≥ла на ст≥льц≥ з≥щулившись, упТ¤вшись перед собою в одну точку й клацала зубами. ћет знайшов скл¤нку, налив холодноњ води ≥ подав д≥вчин≥. «ам≥сть того, щоб випити запропоновану воду, д≥вчисько заходилос¤ ловити його руку, трошки в≥дкривши св≥й гарненький ротик.

Ч Ќу, облиш! Ч гаркнув ћет, р≥зко в≥дсмикнувши руку та розхлюпавши воду. ƒ≥вчина негайно перестала клацати зубами (можливо, перш≥ звернен≥ до нењ слова ћета под≥¤ли краще, н≥ж вода) й уставилась у свого р¤т≥вника. ќч≥ в нењ були величезн≥, чорн≥ ¤к н≥ч, з вкрай розширеними з≥ниц¤ми, обл¤мован≥ довгими стр≥лами пухнастих в≥й. ћет поставив скл¤нку на ст≥л, кинув д≥вчин≥:

Ч я зараз, Ч ≥ попр¤мував в коридор, ступаючи широко ≥ твердо, ¤к ≥ належало повноправному господарю особн¤ка. јле чим дал≥ в≥дходив в≥н в≥д кухн≥, тим тих≥шими ≥ пов≥льн≥шими ставали його кроки, а в передпокоњ знову перетворилис¤ на балеронськ≥. ƒесь ≥з хвилину ћет прислухавс¤, чи немаЇ ¤коњ метушн≥ знадвору, пот≥м прибрав туфельки д≥вчиська, вб≥г у в≥тальню, д≥став з-п≥д стола кейс, досить швидко перепакував його, в≥дн≥с до каб≥нету, сховав там, упав у кр≥сло й глибоко замисливс¤.

Ќадц≥кава склалас¤ ситуац≥¤! ѕросто ахова. ¬≥н, ћетью √олдв≥к, вправний, хоча й звичайний УдомушникФ, почав вельми усп≥шну й приЇмненьку справу, майже дов≥в њњ до к≥нц¤ Ч ¤к раптом сам соб≥ навТ¤зав оце д≥вча! ≤д≥от...

Ќу що з нею могло трапитис¤, насправд≥?!  ому потр≥бно вбивати таку шморкачку?! «вичайно, зг≥дно ≥з законами дешевих гангстерських бойовик≥в з неодм≥нним нудотно-солодко-рожевим хеп≥-ендом за д≥вчиськом мав гнатис¤ ¤к м≥н≥мум взвод в≥дчайдушних шибайголов чи то з ‘Ѕ–, чи то з маф≥њ. ќднак у дан≥й конкретн≥й реальност≥ УхлопчакиФ у бронежилетах, ¤к≥ з п≥столетами сорок пТ¤того кал≥бру в натренованих руках переб≥гають урозсип в≥д будинку до будинку, щось були в≥дсутн≥. ќтже, вигадан≥ детективи лишаютьс¤ вигаданими детективами. ” противному раз≥ т≥ крут≥ хлопц≥ вже давно поставили б догори ногами весь район, а його разом з д≥вчиною замаринували у власному соку та подали на вечерю ¤кому-небудь босу чи голов≥ департаменту.

«в≥дси неминуче випливав висновок: с≥мнадц¤тир≥чне д≥вча пересл≥дували так≥ сам≥ с≥мнадц¤тир≥чн≥ шморкач≥. … збиралис¤ вони њњ зовс≥м не вбивати, а одержати в≥д нењ те, що звичайно хочуть одержати в≥д д≥вчини так≥ от компан≥њ молодих гар¤чих жеребчак≥в. «вичайно, дл¤ нењ под≥бна перспектива вельми неприЇмна. ≤ ћет зробив надзвичайно шл¤хетний вчинок, коли вр¤тував њњ в≥д цих неприЇмностей. јле...

јле по-перше, дл¤ нењ це навр¤д чи смертельно. “ак, п≥дчепила б щось... ѕевна р≥ч, це також психолог≥чна травма й ≥нша ф≥лософ≥¤, бо ж ж≥нки здеб≥льшого заназдо серйозно ставл¤тьс¤ до згвалтуванн¤... ќтже, купа несмертельних неприЇмностей.

јле ж по-друге, ц¤ ≥д≥отка напевне сама винна, що утрапила в таку паскудну ≥стор≥ю! Ћаманий цент можна см≥ливо ставити проти сотн≥, що сама винна. ќт нехай би й в≥ддувалас¤ за все сама! … н≥чого було ломитис¤ в перш≥-л≥пш≥ двер≥, тому що...

“ому що по-третЇ (≥ це найголовн≥ше): завд¤ки д≥вчиську в≥н, ћетью √олдв≥к, Узасв≥тивс¤Ф! ≤ що йому тепер робити, абсолютно незрозум≥ло.

“обто навпаки, дуже нав≥ть ¤сно й зрозум≥ло: в≥н вже почав грати роль хаз¤њна особн¤ка. —аме того милого баранчика ≈нд≥ ‘орестера, з ¤кого в≥н щойно обдер золоте руно ≥ котрий н≥ про що не здогадуючись ц≥Їњ мит≥ витвор¤Ї найчудов≥шим чином ≥ з найшикарн≥шими гавайками саме те, в≥д чого втекло трикл¤те д≥вчисько.

ќсь в цьому й пол¤гаЇ п≥кантн≥сть ситуац≥њ! «ам≥сть того щоб наплювати на ≥стеричне леметуванн¤ ≥ грюк≥т, тишком-нишком в≥дсид≥тис¤ в будинку, дочекатис¤, поки парубки одержать в≥д д≥вчини все за повною програмою ≥ п≥дуть соб≥ геть, а пот≥м непом≥тно вислизнути з туго натоптаною вал≥зою Ч зам≥сть всього цього ћет найдурн≥шим чином завТ¤з по сам≥с≥ньк≥ вуха. ¬≥н впустив цю ≥д≥отку в д≥м, у ¤кому ≥ бути н≥кого не повинно. ј раз не повинно, то й не треба було впускати! ’ай би цю дурепу УпрооралиФ хоч ус≥ т≥нейджери округа, йому ¤ка р≥зниц¤?! ј так вона його бачила? Ѕачила. ўоправда, навр¤д чи запамТ¤тала. «даЇтьс¤, д≥вчина зараз взагал≥ н≥чого не т¤мить, ¤кщо заходилас¤ калатати туфелькою в двер≥ будинку, де св≥тло не гор≥ло в жодному в≥кн≥. јле могла ≥ запамТ¤тати, хто њњ знаЇ... ” вс¤кому раз≥, вона живий св≥док перебуванн¤ ћетав чужому дом≥. ј одна з найнепиЇмн≥ших обставин дл¤ людей його фаху Ч це ¤краз неспод≥ване виникненн¤ незручних св≥дк≥в. ≤ все це здатне викликати по¤ву в розд≥лах крим≥нальноњ хрон≥ки сенсац≥йних статей ≥з заголовками на кшталт:

У™ ще в св≥т≥ ≥стин≥ джентельмени!

«лод≥й р¤туЇ д≥вчину в≥д банди гвалт≥вник≥в,

але сам потрапл¤Ї за гратиФ.

ѕохмура перспектива, год≥ й казати...

Ќаче ран≥ше в≥н не втрапл¤в в халепи з-за ж≥нок! Ќадчудово ж знаЇ, чим це тхне. Ќеврастен≥к нещасний... Ѕовдур мерзотний...

ј все зза –енати! «-за нењ, хай њй пек, щоб вона на тому св≥т≥ не д≥ждала!!

ќ √осподи, пробач ≥ змилуйс¤! Ќе вистачало зараз ще вит¤гувати з глибини душ≥ цей застар≥лий комплекс провини перед померлою. “реба заспокоњтис¤ ≥ знайти вих≥д.

«розум≥ло, вих≥д повинен бути. Ѕ≥льш того, вих≥д Ї завжди; безвих≥дних становищ просто не ≥снуЇ. Ќаприклад, можна д≥¤ти так: ¤кщо д≥вчина впевнена, що ћет Ч господар особн¤ка, то вона най≥мов≥рн≥ше буде оч≥кувати його в кухн≥. ќт нехай ≥ чекаЇ... аж до прибутт¤ пол≥ц≥њ! ј в≥н в≥зьме кейс ≥ зараз же, негайно змиЇтьс¤! ј д≥вчина хай сама розпов≥даЇ копам, ¤к опинилас¤ в будинку ≥ хто њй в≥дчин¤в, нехай спробуЇ довести, що не вона вкрала грош≥ та коштовност≥. Ѕезперечно, це непогане вир≥шенн¤ проблеми. “ак ≥ треба д≥¤ти.

ћет пройшовс¤ по к≥мнат≥, зупинивс¤ б≥л¤ столу, де був захований кейс, спробував у¤вити своњ подальш≥ д≥њ: от в≥н д≥стаЇ вал≥зку, тихенько пр¤муЇ коридором до вх≥дних дверей, обережненько, без найменшого шуму в≥дчин¤Ї њх, вислизуЇ з особн¤ка, виходить на дорогу, бадьоро крокуЇ до м≥сц¤, де стоњть його автомоб≥ль... ј д≥вча тим часом сидить на кухн≥... ≤ буде сид≥ти...

ћет запустив пальц≥ в волосс¤, скуйовдив його, к≥лька раз≥в добр¤че смикнув, ледь не вирвавши пасмо з т≥мТ¤, зл≥сно заричав, повернувс¤ до кр≥сла й знесилено завмер у ньому.

ќкр≥м того, що це було б п≥дл≥стю по вiдношенню до д≥вчиська (ну це ще н≥чого, це ще п≥влиха!  ому не доводилос¤ хоча б раз у житт≥ учинити п≥длоту? ѕевна р≥ч, докори сумл≥нн¤ залишаютьс¤ надовго, проте з часом обовТ¤зково проход¤ть. Ќе можна ж повс¤кчасно жити у стан≥ в≥йни ≥з самим собою!), окр≥м того, що б≥долашн≥й доведетьс¤ пройти через жорна пол≥ц≥њ, з котрими ћет вже встиг познайомитис¤ ≥ в≥д ¤ких не був ан≥ в найменшому захват≥, кр≥м всього цього копи можуть роз≥братис¤, що пограбувала ≈нд≥ ‘орестера все ж не д≥вчина. ƒе в нењ в≥дмикачки? ƒе знанн¤ систем сигнал≥зац≥њ? ƒе рукавички? ƒе к≥нець к≥нцем викраденн≥ реч≥ та грош≥? ƒалеко не вс≥ пол≥цейськ≥ так≥ вже др≥муч≥ кретини, щоб не зрозум≥ти просту ≥стину: не в змоз≥ д≥вча провернути таку справу без сторонньоњ допомоги. “од≥ знову ж почнуть шукати його, ћета!

“а й п≥ти вона може, так ≥ не дочекавшис¤ шл¤хетного Ухаз¤њнаФ. Ќ≥хто ж бо не тримаЇ њњ на привТ¤зку у кухн≥! ѕосидить, посидить та й п≥де геть потихеньку...

«агалом, такий вих≥д не т≥льки п≥длий, але й дуже ненад≥йний. ќтже, повинна бути ще ¤кась можлив≥сть.

јле чим дал≥ ћет розм≥рковував, тим виразн≥ше у¤вл¤в: Їдино в≥рним було повернутис¤ на кухню й продовжувати роз≥грувати перед д≥вчиськом вибрану ран≥ше роль. ƒо того ж ≥мТ¤ повинне бути саме ≈нд≥ ‘орестер, н≥ в ¤кому раз≥ не ћетью √олдв≥к. Ќ≥¤кий ћетью √олдв≥к н≥коли не входив у цей котедж. … близько не зТ¤вл¤вс¤. “а його взагал≥ на св≥т≥ нема ≥ не було н≥коли, цього ћета √олдв≥ка, вправного, але занадто вже щиросердного УдомушникаФ! ќдне слово, ц≥лком ≥нстинктивно вибравши Їдину в≥рну л≥н≥ю повед≥нки, треба було й надал≥ дотримуватис¤ њњ аж до др≥бниць. Ѕо ж знаЇмо ми ц≥ фотограф≥њ на стол≥ чи кубки з написом: У ращому роз≥грувачу ун≥верситетськоњ зб≥рноњ такого-то року ≈ндрю ‘орестеруФ. ј пот≥м страшенно незручн≥ запитанн¤: Ућ≥стере √олдв≥к, а зв≥дки у вас кубок на чуже ≥мТ¤?Ф „и: Ућ≥стере √олдв≥к, а в ¤кому р¤ду ви стоњте?Ф “а й к≥нець к≥нцем табличка на двер¤х чи поштова скринька... Ќ≥, в≥н безперечно повинен стати на де¤кий час ≈нд≥ ‘орестером! ≤ стане ним.

ћет хвацько л¤снув пальц¤ми, по-балеронськи обб≥г ус≥ к≥мнати, про≥нспектував њх на предмет в≥дсутност≥ р≥зних компрометуючих речей (особливо фотограф≥й) та зав≥шенност≥ в≥кон, повернувс¤ до каб≥нету, знайшов упаковку ¤кихось п≥гулок, сунув њх у кишеню пiджака. ¬ кишен≥ ви¤вилис¤ з≥мТ¤т≥ рукавички тонкоњ шк≥ри, в ¤ких в≥н УпрацювавФ перед вторгненн¤м незваноњ гост≥, ≥ кастет. ¬≥д прикрост≥ ћет л¤пнув себе по лобу й подививс¤ на п≥джак. Ќу звичайно ж, кишен¤ в≥ддималас¤ найдурн≥шим чином! “ак, в≥н ц≥лковито в≥рно зробив, сховавши в присутност≥ д≥вчиська рукавички. јле чом вони повинн≥ стирчати грудкою у кишен≥ ≥ псувати його зовн≥шн≥сть? ≤ без рукавичок в≥н вже встиг надм≥рно наслiдити тут, нечистий би його роз≥брав!..

ћет повернувс¤ до столу, сховав кастет ≥ рукавички у кейс, а кейс в шухл¤ду, поправив костюм, зач≥ску, надав обличчю вираз сол≥дноњ впевненост≥ (таке лице повинне було бути, на його думку, у власника дому в данн≥й ситуац≥њ) ≥ колишньою розм≥рено-твердою ходою попр¤мував у кухню.

√оловне, щоб д≥вчина н≥чого не зап≥дозрила. «аспокоњти њњ, побалакати з нею й швиденько зпровадити геть. ќт ≥ все! ÷е ж ген≥ально просто!

ƒ≥вчина сид≥ла там, де њњ залишив ћет. ¬она вже трохи заспокоњлас¤, не дрижала. ўоправда, при по¤в≥ ћета нав≥ть не ворухнулас¤ ≥ ¤к ≥ дос≥ дивилас¤ в одну точку. ѕроте в њњ погл¤д≥ вже майже не було напруженост≥. “а й поза д≥вчини була тепер б≥льш розслабленою: вона сид≥ла боком до столу, обпершис¤ на нього й п≥дпираючи щоку л≥вою рукою, а пальц¤ми правоњ задумливо перебирала св≥тле, з легкою рудиною волосс¤. √арнесенький маленький ротик був ледь розкритий, а пухл≥ губи трошки вит¤гнут≥ трубочкою, немов вона обережно висмоктувала сире ¤Їчко.

Ч ¬се гаразд, м≥с? Ч ¤комога невимушен≥ше запитав ћет.

Ч “а-а-а-ак... Ч голос д≥вчини ви¤вивс¤ напрокуд низьким. ”вс¤кому раз≥ п≥сл¤ майже порос¤чого виску, що лунав з-за вх≥дних дверей, ћет спод≥вавс¤ почути п≥дл≥ткове сопрано, а не таке доросле контральто. ¬≥н мимовол≥ мугикнув, зовс≥м тихесенько, однак д≥вчина все ж почула й п≥двела на нього превелик≥ чорн≥ оч≥. ќт ≥ ще одна дивина: при таких очах њй би бути пекучою брюнеткою, а н≥¤к не шатенкою. ≤ в≥њ своњ коровТ¤ч≥ вона чи то густо намастила, чи то приклењла. ≤ губи занадто намазюкала, не буваЇ в людей таких червоногар¤чих губ. «агалом, м≥с ¤вно зловживаЇ косметикою. «розум≥ло: невм≥ле д≥вча! ќднак щось дуже природна ц¤ косметика. «анадто нав≥ть природна. ƒе таку виробл¤ють, ц≥каво? ≤ що вона соб≥ в оч≥ капаЇ? јтроп≥н? „и може колетьс¤...

ќч≥ так ≥ пожирали його. —кор≥ше нав≥ть спочатку охайно в≥др≥зали в≥д нього шар за шаром, немов н≥ж в руках спритноњ господин≥, що кришить овоч≥ дл¤ салату, а пот≥м приск≥пливо роздивл¤лис¤ на св≥тло прозор≥ зр≥зи. ўоб приховати зн≥¤ков≥л≥сть та будь-¤ким чином припинити так≥ неприЇмн≥ досл≥дженн¤, ћет кинув нв ст≥л упаковку таблеток ≥ промовив:

Ч ¬ипийте, м≥с. ÷е вас заспокоњть.

Ч ќ так, авжеж! ƒ¤кую, м≥стере е... Ч д≥вчина ос≥клас¤ на п≥вслов≥. ћет зиркнув на нењ з подивом. ƒ≥вча нервово задрижало, похнюпилос¤ й винувато повторило: Ч ћ≥стер... е-е-е...

ћет замотав головою. „ого це в≥н, справд≥?! «в≥дки д≥вчина може знати ≥мТ¤ господар¤ особн¤ка? “а вона й не знаЇ його зовс≥м! ѕросто в≥н у¤вив казна що. Ќе знаЇ д≥вчисько ≈ндрю ‘орестера! Ќ≥ справжнього, ан≥ про справжнього! Ќе знаЇ, та й год≥...

Ч Ќу що ж, м≥с, ви вельми спостережлив≥ й холоднокровн≥. “а й любТ¤зн≥, Ч ћет мило посм≥хнувс¤. Ч ѕрочитати ≥мТ¤ на поштов≥й скринц≥... ¬ноч≥...  оли за вами женутьс¤... ј ви р¤туЇте своЇ житт¤... ÷е... ÷е щось, пов≥рте вже мен≥!

ћет розв≥в руками на знак повного й щирого захопленн¤.

Ч ≤мТ¤? Ч неуважливо перепитала д≥вчина. Ч яке ≥мТ¤?

“акож неуважно вона п≥днесла до рота упаковку таблеток й заходилас¤ жувати њњ. Ќе розпаковуючи. « целулоњдом ≥ стан≥олем. ¬ ћета в≥двисла щелепа.

Ч ћ≥с, що ви робите? Ч запитав в≥н зрештою обережно. ƒ≥вчина здригнулас¤, здивовано погл¤нула на рештки упаковки, частенько заморгала (ћету здалос¤, що њњ в≥њ залопот≥ли при цьому, немов крила голубки, що зл≥таЇ), пот≥м притулила руку до грудей, мило почервон≥ла й почала розсипатис¤ в вибаченн¤х.

Ч Ќу що ви, що ви! я все чудово розум≥ю. ѕережити таке... Ч ћету теж чомусь зробилос¤ незручно. ¬≥н п≥дхопив з≥ столу скл¤нку, зазирнув у нењ й додав: Ч я принесу вам ще води, запийте л≥ки.

ѕоки ћет набирав воду та п≥дносив д≥вчиську, йому не давала спокою думка, що все йде ¤кось не так, безглуздо ¤кось, дуже безглуздо, що д≥вча веде себе п≥дозр≥ло, що в≥н клеЇ дурн¤. ≤ т≥льки-но в≥н з≥бравс¤ розвернутис¤ до незваноњ гост≥ й гримнути: УЌумо, шльондро, викладай все в≥дверто!Ф Ч ¤к почув тр≥шки бо¤зке запитанн¤:

Ч ¬и гадаЇте, це допоможе?

≤ вс¤ його п≥дозр≥л≥сть, ус≥ сумн≥ви миттЇво зникли. ўезли, немов роса, що розтала п≥д сонцем! ¬≥н обернувс¤ аж н≥¤к не р≥зко, а обережно, щоб знов не розхлюпати воду. ƒ≥вчина дов≥рливо дивилась на нього ≥ чекала в≥дпов≥д≥. ћет незграбно сунув њй в руки скл¤нку, вз¤в зн≥вечену упаковку й прочитав на зворотньому боц≥: Ујсп≥ринФ.

≤д≥от! ќсел! “реба ж так с≥сти в калюжу!

“им не менш ћет ≥з найупевнен≥шим вигл¤дом повернув д≥вчиську упаковку ≥ безсоромно за¤вив:

Ч “ак, м≥с, це найкраще з усього, що заспокоюЇ.

Ч √аразд, Ч д≥вчина кивнула, виколупала вс≥ таблетки, ¤к≥ ще не встигла розжувати, хвацько в≥дправила њх жменею у рота, не запиваючи проковтнула ≥ спитала: Ч “ак, м≥стер... е-е-е...

ћет тихенько гикнув ≥ поц≥кавивс¤:

Ч ƒаруйте, м≥с, ви що, н≥коли не приймали л≥к≥в?

Ч Ќ≥-≥, Ч вона ¤вно повесел≥шала й завз¤то хитнувши головою, по¤снила: Ч Ќ≥коли не хвор≥ла, от ≥ не пила н≥¤ких таблеток.

УЌав≥ть проти запл≥дненн¤?Ф Ч майже не сказав уњдливо ћет, але вчасно стримавс¤. …ому зовс≥м не хот≥лос¤ занепасти в очах д≥вчиська з височин захмарноњ шл¤хетност≥ р¤т≥вника до р≥вн¤ приземленного хамства. ’оча ¤кщо добр¤че пом≥зкувати, то ¤ка р≥зниц¤...

ј вт≥м, р≥зниц¤ ¤краз Ї: в≥д хама вона швиденько втече. ¬≥длетить на крильц¤х. ќсь чому внутр≥шн≥й голос наш≥птував йому вс≥л¤к≥ гидоти! “им не менш ћет не м≥г примусити себе бути брутальним. ѕросто не м≥г! ≤ минуле не дозвол¤ло, й сучасн≥сть. ƒ≥вчина була така нањвна, така щира. Ќав≥ть в л≥ках не т¤мить ≥ не приховуЇ цього...

Ч ћ≥стере, скаж≥ть нарешт≥, ¤к вас звуть? Ѕудь ласка. ј то незручно ¤кось виходить.

ћет в≥двернувс¤ й у задум≥ потер п≥дбор≥дд¤. ≤мТ¤, ≥мТ¤, ≥мТ¤... ƒалос¤ њй це ≥мТ¤! Ќањвна? “а хто њњ знаЇ! Ќевже ж вона намагаЇтьс¤ роз≥грати його? „и не намагаЇтьс¤? „и все ж намагаЇтьс¤?!  л¤т≥ оч≥!!! “ак ≥ упТ¤лас¤ в нього! ћет нав≥ть потилицею в≥дчував дивовижний погл¤д. ћов овоч≥ кришить. ÷е здорово заважало м≥ркувати. “ак намагаЇтьс¤ п≥ддурити чи не намагаЇтьс¤?..

Ч ƒо чого прикидатис¤, м≥с, Ч в≥н зрештою вир≥шив перейти у наступ. Ч јдже ви пречудово знаЇте, ¤к мене звуть. ≤мТ¤ на поштов≥й скриньц≥. „и на двер¤х. ’≥ба не так, м≥с? ¬и ж нав≥ть в≥рно почали ще першого разу: Ућ≥стер ≈Ф.

Ч я бо¤лас¤ помилитись, Ч почув ћет винуватий голос д≥вчиська.

ќтакоњ! ¬≥н обернувс¤ з переможним вигл¤дом... та моментально поникнув. Ќу ¤к в≥н м≥г у¤вити, що в ц≥Їњ дурепки може бути такий незвичайний пронизливий погл¤д?!  уди, чорт забирай, в≥н дививс¤?! ўо за мана!

≤ зовс≥м у нењ не превелик≥ оч≥, а так, очен¤та. „орн≥, щоправда, але Ч звичайн≥с≥ньк≥. “ьху, тьху, тьху, лихий...

Ч я бо¤лас¤ помилитись, м≥стере ≈йб. ƒаруйте, Ч продовжувала д≥вчина. Ч јле т≥льки першу л≥теру вашого ≥мен≥ ¤ й пом≥тила. ўе раз прошу вибаченн¤.

Ч ≈ндрю. ≈ндрю ‘орестер, Ч пробуркот≥в посоромлений ћет ≥ пройшовс¤ по кухн≥ туди-сюди. Ќу справд≥, в≥н зовс≥м зТњхав з глузду в≥д такого незвичайного повороту под≥й! як м≥г в≥н припустити, що така малеча навмисне вдерлас¤ у цей д≥м?.. √осподи, допоможи ¤комога скор≥ше вибратис¤ з трикл¤того особн¤ка, винести кейс ≥ вир¤дити д≥вчисько! „орт з нею, з тою новою крад≥жкою, котру в≥н запланував на завтра-п≥сл¤завтра! ¬ баранчика ≈нд≥ в≥н ≥ без того вз¤в удв≥ч≥ б≥льше, н≥ж розраховував. ≤ купюри ненов≥, так що пол≥ц≥¤ навр¤д чи њх зас≥че. ќтже, лишаЇтьс¤ насл≥дувати пограбованого. “еж купити квиток ≥ теж укотити на ¤к≥-небудь √авањ...

Ч ј мене звуть –еджина. ћожна просто –едж, Ч д≥вчина н≥¤ково посм≥хнулас¤. Ч ќсь бачите, м≥стере ≈ндрю, щодо вас ¤ д≥йсно помилилас¤: н≥¤кий ви не ≈йб. ’оча це ≥мТ¤ вам б≥льш л≥чить. ¬и схож≥ на ≈йба.

ћет зморщивс¤. Ќа кого вже в≥н найб≥льше схожий, так це на УдомушникаФ ћета √олдв≥ка, психопатичного йолопа з розшарпаними нервами, що звТ¤зуЇтьс¤ з такими от п≥дл≥тками! ј вт≥м, церемон≥¤ знайомства в≥дбулас¤, тепер лишаЇтьс¤ вв≥чливо шаркнути н≥жкою ≥ Ч гуд бай, май беб≥! ≤ давай-но ск≥нчимо нервувати одне одного взаЇмною присутн≥стю.

Ч Ќу добре, –едж, тепер ¤ д≥йсно бачу, що все у повному пор¤дку, Ч оф≥ц≥йним тоном промовив ћет, зупинившись посеред кухн≥, засунувши руки в кишен≥.

Ч ќ, певна р≥ч, м≥стере ≈ндрю, Ч охоче п≥дтвердила д≥вчина (вдруге за веч≥р все ви¤вл¤лос¤ в пор¤дку!).

Ч √адаю, н≥¤ка небезпека вам б≥льше не загрожуЇ, Ч ћет вич≥кувально подививс¤ на д≥вчину. “а злегка збентежилас¤.

Ч я все ж боюс¤, м≥стере ≈ндрю, Ч сказала вона з легким сумн≥вом. Ч ÷≥ покидьки здалис¤ мен≥ дуже небезпечними. „и не згодн≥ ви проводити мене?

„и не згоден в≥н?! ўо за питанн¤! јвжеж згоден! ÷е ж пречудовий шанс вибратис¤ з котеджу, вислизнути просто з-п≥д носа незручного св≥дка. ј оката все ж ц¤ бест≥¤! ѕершу л≥теру вона, бачите, запамТ¤тала. Ќ≥, з такою треба бути обережним! ѕерш за все в≥дправити њњ до ванноњ. Ќехай п≥дфарбуЇ очен¤та, припудрить носика, п≥дт¤гне колгтки й загалом приведе себе до ладу. “им часом об≥йти весь д≥м, зтерти в≥дбитки пальц≥в з ус≥х предмет≥в, ¤ких в≥н торкавс¤ без рукавичок, поки поравс¤ б≥л¤ нењ. ≤ почати з≥ скл¤нки.

Ч јвжеж, –едж. я н≥защо не кину вас напризвол¤ще. ≤з задоволенн¤м п≥двезу до м≥ста. ¬ мене там д≥лова зустр≥ч, Ч ћет попр¤мував до мийниц≥ ≥ заходивс¤ полоскати скл¤нку. јле в ту ж мить похопивс¤: ¤ка така д≥лова зустр≥ч серед ноч≥?! Ќу що за н≥сен≥тниц≥ в≥н весь час верзе!! ўо за дурниц≥ коњть! Ќ≥, сьогодн≥ в≥н ¤вно н≥ в сих н≥ в тих.

Ч «устр≥ч призначена на ранок. ќднак заради вас, м≥с, ¤ готовий в≥дправитись негайно. ѕереночую в при¤тел¤, Ч намагаючись виправити таким чином ¤вну безглузд≥сть у своњй брехн≥ ћет неспод≥вано ви¤вив ще один Уп≥дводний кам≥ньФ, що майор≥в пр¤мо по курсу, визначеному ним. Ќу що за невез≥нн¤!!

Ч “о у вас д≥лова зустр≥ч? ќн воно ¤к...

 оли б ћет не був зайн¤тий новим Уп≥дводним каменемФ, то неодм≥нно вловив би в голос≥ д≥вчиська вельми п≥дозр≥л≥ нотки хвилюванн¤, що межувало з легким перел¤ком. јле в цю хвилину в≥н суц≥льно поринув у власну проблему.

„орт забирай! ” нього ж немаЇ ключ≥в в≥д гаража ≈нд≥ ‘орестера, ан≥ в≥д його машини!.. ќдне д≥ло орудувати в≥дмикачкою на самот≥, без св≥дк≥в ≥ зовс≥м ≥нше Ч в присутност≥ д≥вчини. ≤ ¤к завести машину без ключа? «розум≥ло, можна висмикнути два пров≥дки та зТЇднати њх, дл¤ об≥знаного в техн≥ц≥ ћета так≥ др≥бнички не були проблемою. “а чи стане робити таке м-р ‘орестер у власн≥й машин≥?! “а й чи Ї в гараж≥ отой автомоб≥ль? Ќай≥мов≥рн≥ше в≥н припаркований на сто¤нц≥ в аеропорту, зв≥дки його власник вилет≥в на гавайськ≥ кан≥кули.

“¤гнути ж д≥вчисько за п≥вмил≥ до м≥сц¤, де прихована його власна машина теж нерозумно. ¬≥дразу зТ¤вл¤тьс¤ запитан¤: Ућ≥стере ≈ндрю, а чом ваш автомоб≥ль не в гараж≥? ј чому в≥н такий старий та обшарпаний, зовс≥м не до пари вашому котеджу? ¬и що, соромитесь машини та ховаЇте њњ в≥д сус≥д≥в?..Ф

Ч ћ≥стере ≈ндрю, а може... ћоже не треба њхати зараз?

ћет пов≥льно поставив скл¤нку на край мийниц≥ ≥ допитливо подививс¤ на д≥вчину. ÷≥каво, що це за нова каверза...

Ч јле м≥с, х≥ба батьки не чекають на вас удома? ’≥ба вони не хвилюютьс¤?

Ч Ќ≥, м≥стере ≈ндрю. я живу сама.

 аверзи не було. ѕравдив≥сть була написана на обличч≥ –еджини. ’оча ћет в≥дчував, що це знов-таки вкрай п≥дозр≥ло, що лише чверть години тому в д≥вчиська були так≥ дивн≥ оч≥, що вона ¤вно вивчала його з незрозум≥лою ц≥ллю... ѕроте все, що в≥дбулос¤, чомусь здавалос¤ тепер не б≥льш н≥ж сном ≥ втрачало значенн¤ швидше, н≥ж падають акц≥њ компан≥њ, ¤ка збанкрутувала.

 ≥нець к≥нцем, що тут такого незвичайного? ќдна, то й одна! ’≥ба не може с≥мнадц¤тир≥чне д≥вча жити окремо в≥д батьк≥в? ¬текла в≥д них, працюЇ десь оф≥ц≥анткою, посудницею, покоњвкою чи догл¤дальницею...

Ќ≥, все ж таки щось тут не до ладу! Ѕула незвичайн≥сть, незвичайн≥сть залишилас¤. —каж≥мо, працюЇ Уза викликанн¤мФ, заразом ≥ наркотиками бавитьс¤. “од≥ очевидно, що п≥д час чергового виклику за межу м≥ста вона Увл¤палас¤Ф в кепську ≥стор≥ю, плюс наркотики... ≤ таблетки жере ус≥ посп≥ль, не розбираючись, бодай вона в≥д асп≥рину цього похолонула й пропот≥ла...

јле ж разом ≥з викликом поза м≥сто та наркотиками в ≥стор≥ю знов поверталис¤ УхлопчакиФ з п≥столетами. ≤ тут к≥нц≥ з к≥нц¤ми аж н≥¤к не бажали зходитис¤! ƒе УхлопчакиФ? ƒе свист куль й дзв≥н вибитих шибок?..

ј вт≥м, хай њй пек! «даЇтьс¤, д≥вчина не палаЇ бажанн¤м њхати до м≥ста негайно. “ак чого ж йому ≥ще треба?! Ќехай сидить соб≥ тут на здоровТ¤. јбо краще в≥дправити њњ подр≥мати на кушетку, тим часом зтерти зв≥дус≥ль УпальчикиФ, п≥д≥гнати поближче машину, а на св≥танку: У√уд бай, май беб≥, на мене чекають партнери-б≥знесмениФ. ≤ все. ≤ вперед на √авањ.

ј таки молодець в≥н, цей сучий син ћетью √олдв≥к, УдомушникФ з мТ¤ким серцем. «найшов таки вих≥д, знайшов, коли допекло! ўоправда, машина занадто вже стара, н≥чого тут не зробиш... ≈ге, придумав! —вою в≥н нещодавно розбив, а цю йому тимчасово позичили в автомайстерн≥. ѕоки не в≥дремонтують його зн≥вечений У‘ордФ. „и УЅћ¬Ф. ÷≥каво, на чому катаЇтьс¤ справжн≥й ≈нд≥ ‘орестер? ≈, плювати на це в≥н хот≥в! «айве питанн¤. √оловне от що: ц¤ машина в майстерн≥. ≤ край.

Ч √аразд, м≥с, ¤кщо не бажаЇте њхати негайно, то й не треба, Ч мовив ћет ¤кнайневимушен≥ше. Ќа мить йому здалос¤, що в д≥вчини в≥дл¤гло в≥д серц¤. Ќевже ж вона ≥ справд≥ так страхаЇтьс¤ пересл≥дувач≥в? ј може, вона все ж навмисне п≥дстроњла це ≥ просто бажаЇ залишитись в дом≥ на н≥ч? « ним. “обто з м-ром ‘орестером. ≤з справжн≥м ≈нд≥ ‘орестером...

“ут ћет остаточно заблукав в ц≥й плутанин≥ особистостей, немов м≥ж трьох сосен. ¬решт≥-решт, посп≥шати зараз нема куди. ћожна в≥дправити д≥вча спати, самому ж с≥сти в кр≥сло й добр¤че все обм≥зкувати.

Ч ј оск≥льки зараз довол≥ п≥зно, ¤ пропоную вам прил¤гти. ≤ зважте будь ласка на те, –едж, що вињдемо ми ще в сут≥нках. ѕоки доберемось до м≥ста, поки се й те... ¬ мене там багацько справ, м≥с, тож хочетьс¤ бути ¤комога ран≥ше, Ч ц≥лком задоволений власною винах≥длив≥стю ћет розв≥в руками, бадьоро посм≥хнувс¤ ≥ зак≥нчив свою коротеньку промову мажорним вигуком: Ч Ѕ≥знес Ч це б≥знес!

Ч ƒ¤кую, м≥стере ≈ндрю, ви такий чуйний, Ч д≥вчина теж посм≥хнулас¤. Ч “а т≥льки от що: спати ¤ не п≥ду. «анадто перехвилювалас¤ ≥ нал¤калас¤, знаЇте... я вже краще з вами посиджу.

ѓњ посм≥шка зробилас¤ соромТ¤зливою.

Ч ћен≥, ¤сна р≥ч, дуже незручно, т≥льки ¤ д≥йсно боюс¤ залишатис¤ на самот≥. ¬и не ображаЇтес¤, м≥стере ≈ндрю?

ƒе¤кий час ћет пильно вдивл¤вс¤ в безневинно-чист≥ оч≥ д≥вчини, ¤ка продовжувала соромТ¤зливо всм≥хатис¤. ѕот≥м зрозум≥в, що вона не прикидаЇтьс¤, що в нењ й гадки нема н≥ про що таке в≥дносно чолов≥к≥в взагал≥ ≥ нього зокрема, що ц¤ бо¤гузка д≥йсно страхаЇтьс¤ залишатис¤ без нього в к≥мнат≥. ј вт≥м, так нав≥ть краще: можна весь час спостер≥гати за д≥вчиною, очей з нењ не зводити, поки вона не засне, ≥ коли в≥н т≥льки пом≥тить щось п≥дозр≥ле...

Ч Ќу що ви, –едж! я ан≥трохи не ображаюс¤. „ом би й н≥? ѕосидимо разом у в≥тальн≥. ƒо реч≥, кави не бажаЇте?

 ави д≥вчисько не хот≥ло. ќт ≥ добре! „им меншоњ к≥лькост≥ предмет≥в в цьому будинку в≥н торкатиметьс¤, тим краще. «айвих Упальчик≥вФ пот≥м не треба витирати.

¬они залишили кухню, перейшли до в≥тальн≥ й розташувалис¤ у мТ¤ких кр≥слах (мебл≥ в ≈нд≥ ‘орестера були в≥дм≥нн≥). ћет вз¤в ≥з журнального столика блок дистанц≥йного керуванн¤, вв≥мкнув телев≥зор, знайшов н≥чну програму. “ам крутили ¤кесь ≥д≥отське шоу, в ¤кому два загримованих неймов≥рн≥шим чином клоуни по черз≥ лупцювали один одного велетенською бутафорською к≥сткою. ƒ≥вчина так ≥ упТ¤лас¤ в екран ≥ заразливо см≥¤лас¤. ѕот≥м блюзн≥рське шоу ск≥нчилос¤, почалась демонстрац≥¤ в≥деокл≥п≥в, ≥ вона вгамувалас¤.

ћет не дививс¤ телев≥зор. ƒе¤кий час в≥н займавс¤ тим, що намагавс¤ ви¤вити в повед≥нц≥ д≥вчиська ще ¤к≥сь п≥дозр≥л≥ елементи кр≥м вже пом≥чених й в≥дшукати њм ус≥м доладне по¤сненн¤. ѕроте н≥чого пут¤щого з цього невийшло. “од≥ ћет почав м≥ркувати, де краще в≥д усього можна в≥дпочити, на √ава¤х чи поближче, в  ал≥форн≥њ чи в Ћас-¬егас≥, наприклад. ¬иходило, що на √авањ њхати не сл≥д, бо там зараз справжн≥й ≈нд≥ ‘орестер. ўоправда, в≥н не знав ћета; проте ц≥нн≥ др≥бТ¤зки в ус≥ часи мали кепську звичку потрапл¤ти на оч≥ своњм колишн≥м власникам, немов прит¤гнут≥ нев≥домим магн≥том. ¬ цьому ћет мав нещаст¤ переконатис¤ на власному досв≥д≥, ≥ тепер зовс≥м не хот≥в Упогор≥тиФ з-за ¤кихось запонок чи шпильки дл¤ краватки. ќтож њхати на √авањ не було сенсу; збути викрадене можна ще в тис¤ч≥ й одному приЇмному м≥сц≥ земноњ кульки. « ≥ншого боку, залишатис¤ в Ўтатах теж ризиковано: дл¤ ≤нтерпола в≥н нец≥кавий (не той масштаб!), а от дл¤ доморослих коп≥в Ч навпаки.

«рештою ћет вир≥шив накивати пТ¤тами в јвстрал≥ю, щоб подивитис¤ на кенгуру, або податис¤ в ¤кий-небудь √онконг, де д≥вчата ан≥трохи не г≥рш≥, н≥ж гавайки, з ¤кими зараз вт≥шаЇтьс¤ баранчик ≈нд≥. ¬≥н спробував у¤вити цей н≥коли не бачений √онконг ≥ прекрасних м≥н≥атюрних аз≥аток, але фантаз≥¤ його п≥двела, й зам≥сть √онконга виходив чомусь маленький китайський ресторанчик, а зам≥сть аз≥аток Ч дешева пов≥¤, ¤ку в≥н колись Узн¤вФ неподал≥к ћалого “ок≥о.

Ќеспод≥вано ћет ви¤вив, що кун¤Ї. ÷е протир≥чило вс≥м планам УдомушникаФ: йому конче потр≥бно було Упересид≥тиФ д≥вча, щоб спок≥йно зтерти зв≥дус≥ль УпальчикиФ та п≥д≥гнати до котеджу автомоб≥ль! –еджина в цей час захоплено дивилас¤ ф≥льм ≥ не звертала на ћета найменшоњ уваги.

ўоб не заснути, в≥н попрохав д≥вчину приглушити звук телев≥зора й почав розпитувати про њњ пригоду. ј вт≥м, з нею в≥дбулос¤ саме те, про що в≥н подумав з самого початку. ¬еч≥рн¤ прогул¤нка на дискотеку, що проводилас¤ в вельми п≥дозр≥лому м≥сц≥, ч≥пл¤нн¤ дружка, ¤кий добр¤че Уп≥д≥гр≥вс¤ м≥цненькимФ, сварка, прохолодне перемирТ¤, з≥псований настр≥й, проханн¤ в≥двезти њњ додому. ѕ≥дозр≥ла компан≥¤ покидьк≥в, ¤к≥ здалеку спостер≥гали за парочкою, що посварилас¤. ѓзда в машин≥ при¤тел¤. ѕодив в≥д того, що в≥н зав≥з њњ за м≥сто. Ќетривала боротьба, обм≥н любТ¤зност¤ми (У ≥нець к≥нцем, ¤ пов≥в тебе до бару! ≥ ти мо¤ д≥вчина!Ф Ч У“а п≥шов ти!..Ф Ч Ујх ти ж!..Ф Ч ≥ таке ≥нше). —тук дверц¤т автомоб≥л¤, подр¤пана ф≥з≥оном≥¤ молодика у в≥конц≥ ≥ його ображений та розчарований зойк: УЌу ≥ тупай сама до м≥ста, дура нещасна, недоторка!!Ф Ќ≥чний холодок, страх перед темр¤вою, по¤ва гурту тих самих покидьк≥в, що вир≥шили заради розваги влаштувати Уполюванн¤Ф на нењ ≥ дали њй дл¤ цього пТ¤ть хвилин фори, ут≥канн¤ в≥д Узагонщик≥вФ, хвил¤ найпохмур≥шого в≥дчаю. —лабка над≥¤ на пор¤тунок, коли вона побачила попереду р¤ди котедж≥в Ч ≥ ось –еджина тут. ј ћетью √олдв≥к, м≥ж ≥ншим, по вуха в багн≥, з ¤кого ще т≥льки треба буде вибиратис¤.

ƒ≥вчина говорила ≥ще щось, та ћет вже не ставив питань, а зрозум≥ти суть њњ сл≥в ставало дл¤ нього все важче. ѕоступово ћет перестав чути й сам≥ слова. ¬се ж в≥н надто перенервував, поки –еджина калатала в двер≥ кулаками, а пот≥м л¤пала туфелькою. ≤ страшенно втомивс¤ в≥д усього. ј кр≥сла в ≈нд≥ ‘орестера були так≥ мТ¤к≥, так≥ зручн≥ й затишн≥...

(ƒал≥Е)

Hosted by uCoz

© “имур Ћитовченко. ¬сi права застереженi у в≥дпов≥дност≥ до «аконодавства ”крањни. ѕри використаннi посиланн¤ Ї обов'¤зковим. (’оча всiм вiдомо, що "копi-райт" розшифровуЇтьс¤ або "копiювати праворуч", або "зкопiйовано вiрно", тож до збереженн¤ авторських прав нiхто серйозно не ставитьс¤... ј шкода!)
якщо ¬и знайшли цю сторiнку через ¤кусь пошукову систему i просто вiдкрили њњ, то скорiш за все, нiчого не знаЇте про автора даного тексту. “ак це легко виправити, мiж iншим! ƒавiть тут, i всеЕ