Ч Ќу, чому? ћоже, не знову джаз, а все той самий джазЕ ¬≥н же маЇ право на житт¤Е ѕросто у нашому звучанн≥ це елегантний, мТ¤кий, ексклюзивний джаз, що його у так≥й подач≥ не кожен день почуЇш у  иЇв≥.

Ч "—егодн¤ он играет джаз, а завтра –одину продаст"?

Ч јбсолютно точно!

Ч  оли особисто ¤ виходжу на сцену, то ще не знаю, ¤к≥ саме ≥мпров≥зац≥њ гратиму сьогодн≥. „асто буваЇ так, що виступ розпочинаю не в гумор≥. јле погравши п≥вгодинки, в≥дчуваЇш св≥т ≥ дивишс¤ на св≥т зовс≥м по-≥ншому, ≥ отут починаЇтьс¤!..  оротше, настр≥й п≥д час концерту Ч це теж до певноњ м≥ри ≥мпров≥зац≥¤. ≤мпров≥зац≥¤ настрою.

Ч Ќ≥.

Ч «нов н≥.

Ч “еоретично це могло би бути, але це можливо не у "Ѕабуњн≥", а в ≥ншому прим≥щенн≥. —ьогодн≥ в нас немаЇ контрабасу, а без цього ≥нструменту концерт виходить б≥льш камерним, н≥ж джазовим.

Ч “од≥ ≥ ¬ам, ≥ в≥дв≥дувачам доведетьс¤ чекати ≥ншого разу.

Ч як такого стресу немаЇ. ј так ≥снують р≥зн≥ можливост≥: посп≥лкуватис¤ з людьми, п≥ти додому ≥ послухати гарну музику, просто погул¤ти м≥стом. ≤ завтра ми знов гратимемо.

Ч ™, але ¤ б не назвав њх просто прихильниками: це наша аудитор≥¤. ÷≥ люди приход¤ть слухати "јкустик св≥нг бенд", ≥ мене т≥шить, що це ¤краз не фани, ¤к≥ "шиз≥ють" на концерт≥.

Ч ѕричому в≥дставав шалено!

Ч Ќ≥, зм≥нювавс¤ не джаз, зм≥нювались пр≥оритети сусп≥льства.

Ч ’очу трохи виправити ¬ас. ƒжазова культура певний час ≥ у певн≥й крањн≥ справд≥ була масовою Ч у 30-40-≥ роки в —получених Ўтатах, на батьк≥вщин≥ джазу. ƒал≥ джаз н≥коли не втрачав н≥ попул¤рност≥, н≥ впливу на аудитор≥ю, зате набував ел≥тарност≥. ƒал≥, тривав пост≥йний розвиток, наповненн¤ стил≥стики джазу. ѕ≥сл¤ бендових виступ≥в зТ¤вилис¤ ≥нш≥ напр¤ми.

Ч ќсобисто мен≥ б≥льш за все подобаЇтьс¤ св≥нг, традиц≥йний джаз, фей-джаз, бесанова. «нов-таки особисто ¤ джаз-рок особисто не долюбл¤ю: в≥н надто пр¤мол≥н≥йний.

Ч ÷≥лком нормальне запитанн¤! ƒев≥с, ѕаркерЕ ј загалом, ус≥х не перел≥чити.  р≥м того, зважаючи на в≥тчизн¤ну специф≥ку, взнати њх не завжди можливо.  оли ми жили не у  иЇв≥, в нашому розпор¤дженн≥ були арх≥ви м≥сцевого рад≥о Ч у¤вл¤Їте?! јле там далеко не завжди оголошували склад того чи ≥ншого джаз-бенду. “ак само ≥ на куплен≥й бозна де ауд≥окасет≥ далеко не завжди сто¤ли ≥мена виконавц≥в, тож т≥льки по стилю можна було здогадатис¤, хто це граЇ.

Ч «в≥сно, бувало. ѕроте вс≥х все одно не пригадати.

Ч  ожен музикант все одно маЇ св≥й ориг≥нальний стиль, ¤кий не перебити будь-¤кими ≥мпров≥зац≥¤ми: манера, звук, тембрЕ

Ч „есно кажучи, от що вже не можу слухати, то це под≥бн≥ естрадн≥ обробки класики!  ласика надзвичайно глибока, проте автори отаких обробок не беруть з нењ ан≥чог≥с≥нько.

Ч Ќ≥. якщо таке завданн¤ дати доброму аранжувальнику, гадаю, в≥н все ж таки зробить достойну партитуру.

Ч ” музиц≥ навпаки йде розвиток. ћузиканти грають все краще, зТ¤вл¤ютьс¤ нов≥ команди, ¤к≥ можуть см≥ливо представл¤ти ”крањну. ≤ не осоромимось! –ан≥ше були барТЇри, ст≥на, "зал≥зна зав≥са". ¬с≥ знали: це можна грати, а це не можна Ч бо посад¤ть. ÷е було моторошно. «араз же все просто: виходь ≥ грай, ≥ доводь своЇ!

***