¬же не знаю, ¤к вистачило в мене мужност≥ й сил повторити за дарком рейс ≥ назву корабл¤, маршрут, дату та час його сл≥дуванн¤. «атим мене нарешт≥ в≥дст≥бнули в≥д ст≥льц¤-Утр¤сучкиФ, напоњли водою, додавши ¤коњсь тон≥зуючоњ гидоти, провели до к≥мнатки з глухими, без ус≥л¤ких отвор≥в, в≥кон ≥ продуховин ст≥нами, зате з л≥жком, нормальним м'¤ким л≥жком (це були Їдин≥ мебл≥), пригасили св≥тло й залишили на самот≥.

ѕроте не можу сказати, аби ¤ насправд≥ залишивс¤ сам. Ѕезумовно, iззовн≥ за мною стежили. јле г≥ршим було ≥нше: мене не полишали найстрашн≥ш≥ компаньйони-думки.

Ѕоже, ¤ким ≥д≥отом ¤ був! Ќав≥що т≥льки погодивс¤ прийн¤ти пропозиц≥ю дарка! Ѕо завтра на У•олден √лор≥њФ, рейс двадц¤ть с≥м-сорок, на сьому јльдебарана мала прибути мо¤ с≥м'¤!!! ѕаола ≥ д≥ти...

“ак ми спланували заздалег≥дь. я лет≥в першим у рол≥ пасажира на невелик≥й Увантаж≥вц≥Ф, д≥знававс¤, що ≥ ¤к на нов≥й планет≥, наймав тимчасове житло ≥ взагал≥ готував зустр≥ч. ¬они прибували на заздалегiдь приготовлене м≥сце з ус≥ма зручност¤ми, тому що У•олден √лор≥¤Ф Ч це комфортабельний лайнер на тис¤чу чотириста п'¤тдес¤т осiб, плюс нап≥всотенний ек≥паж.

≤ ось четверо з п≥втори тис¤ч≥ Ч моњ! Ќайдорожч≥ мен≥ люди, заради ¤ких ¤ ладен був у вогонь ≥ в воду, заради ¤ких жив двадц¤ть рок≥в ≥з сорока. ѕаола, в очах котроњ ¤ т≥льки й м≥г читати... ћук ≥ крих≥тка ƒор≥... —пл≥нт з його найбезглузд≥шою горд≥стю за такого нiкчемного батька...

я всю н≥ч гасав по к≥мнатц≥, немов загнаний зв≥р, рев≥в, брутально ла¤вс¤, вищав, плювавс¤, бивс¤ головою об ст≥ни, ¤к≥ ви¤вилис¤ такими ж м'¤кими, ¤к л≥жко, шукав на голих ст≥нах хоч будь-¤кий цв¤х чи гачок, щоб роз≥рвати од¤г на паски, зв'¤зати мотуз¤ний зашморг ≥ зд≥йснити страшний гр≥х самогубства... “ому що такий вчинок все ж кращий за знищенн¤ п≥втори тис¤ч≥ осiб взагал≥ ≥ власноњ с≥м'њ зокрема!

ј також ц≥лком безглуздий: адже з≥ мною чи без мене, проте дарки так чи iнакше нападуть завтра на У•олден √лор≥юФ. … зашморг навкруг моЇњ шињ н≥чого принципово не зм≥нить.

ясна р≥ч, все залишилос¤, ¤к ≥ було до того. Ќ≥¤кий супергерой не з'¤вивс¤. ≤ тут —пл≥нтова думка ви¤вилас¤ слушною: чудод≥йн≥ п≥гулки ≥снують лише в книжках, а не в життi...

“од≥ ¤ зрозум≥в, що взагал≥ роблю все навпаки. ≤ на мене вилилас¤ хвил¤ найб≥льшого ка¤тт¤! јдже нин≥шнЇ пекло почалос¤ саме з того, що ¤ у¤вив себе ’ристом, забувши, що н≥ в ¤кому раз≥ не Ї —ином Ѕожим, що ¤ тiльки жалюг≥дне людисько з маленькоњ л≥тери. ’ристос м≥г спок≥йно випити чашу г≥ркоти й померти за ≥нших Ч а ¤ не можуЕ тому що на в≥дм≥ну в≥д ≤суса в мене дружина й д≥ти! ÷е моЇ надуразливе м≥сце, ¤ке ¤ сам же соб≥ й створив! Ќа в≥дм≥ну в≥д розумного ’риста.

ќт за свою безм≥рну горд≥сть ¤ й покараний. я не був досконалим, але вз¤вс¤ грати таку роль, причому не на п≥дмостках сцени й не перед об'Їктивом камери, а в житт≥!  уди мен≥ було р¤тувати людство, коли й своњх страждань забагато, ≥ власну с≥м'ю вр¤тувати ¤ вже не в змоз≥...

ќтже, поступово ¤ впав у стан глибокоњ прострац≥њ. я знав лише, що неодм≥нно не виконаю дорученн¤ дарка. „и то не зум≥ю поц≥лити (¤ њм не стр≥лець ≥ не в≥йськовий п≥лот!), чи то у наш корабель влучать винищувач≥ охорони, чи то моњ ¤кимось дивом все-таки не потрапл¤ть на лайнер, чи то зам≥сть У•олден √лор≥њФ полетить звичайн≥с≥нька УболванкаФ, порожн¤ ракета без жодноњ людини, iз самими роботами або навiть без них... ќтже, щось все-таки маЇ статис¤.

«а к≥лька годин дарки повернулис¤. я абсолютно не в≥дреагував на њхню по¤ву, з приводу чого м≥й дарк сказав:

Ч ¬оно й справд≥ сумно бачити, на ¤ке жалюг≥дне й огидне створ≥нн¤ перетворюЇ людину ф≥лософ≥¤ богошануванн¤ й неможливост≥ вбивства. Ѕадьор≥ше, ƒем≥не! јдже не вас збираютьс¤ вбити.

¬≥н був абсолютно правий. я справд≥ став схожим на безв≥льну медузу. –уки, ноги, голова у мене желейно тремт≥ли, ¤ досить-таки погано м≥ркував. ƒарки змушен≥ були п≥дхопити мене п≥д л≥кт≥, тому що сам ¤ не м≥г зробити жодного кроку. ћене т¤гнули кудись, пот≥м везли ≥ знову т¤гли...

Ќав≥ть не знаю, ¤к опинивс¤ в п≥лотському кр≥сл≥. ¬и¤вилос¤, ми давно вже летимо г≥перпросторовим коридором, а м≥й дарк сидить поруч з≥ мною й тихенько так шепел¤вить:

Ч ...найменша спроба непокори, ƒем≥не, ≥ ¤ в≥дстрелю вам голову. „и зрозум≥ли ви нарешт≥? ¬≥дстрелю мак≥тру, так це у вас зветьс¤?

я злегка повернув голову й побачив б≥л¤ своЇњ скрон≥ дуло невеликого променемета. ” в≥дпов≥дь на м≥й порух дарк уз¤в мене за п≥дбор≥дд¤, трохи нетерпл¤че повернув мою голову назад й статечно мовив:

Ч Ќе сiпайтес¤, див≥тьс¤ поперед себе. Ќу що за ≥д≥от! ≤нш≥ на вашому м≥сц≥ реагували набагато спок≥йн≥ше. ≤ з≥знаюсь щиро, ¤ не розум≥ю психоанал≥тик≥в, ¤к≥ порекомендували призначити вас главою резидентури. ѕроте у психоанал≥тик≥в своњ п≥дстави, не мен≥ њх критикувати, Ч тут дарк прошип≥в щось нерозб≥рливе. ќчевидно, на своњй р≥дн≥й гов≥рц≥.

Ч ћен≥ байдуже,Ч мовив ¤ похмуро. Ч я зроблю, що накажете.

Ќе знаю, ¤к спром≥гс¤ видавити з себе таке. Ќасправд≥ ж мен≥ хот≥лос¤ збунтуватис¤, з≥рвати промеиемет, що дививс¤ мен≥ у скроню, спалити все вщент, вс≥х пошматувати й застрелитись самому... I однак ¤ продовжував безв≥льно й апатично сид≥ти в кр≥сл≥.

ј вт≥м, перш≥ слова, вимовлен≥ мною п≥сл¤ тривалого мовчанн¤, справили на дарка приЇмне враженн¤. ¬≥н полегшено з≥тхнув ≥ сказав:

Ч ј ви м≥цн≥ш≥, н≥ж здаЇтесь на перший погл¤д. ”же й заговорили, й задихали в≥льн≥ше... Ќ≥чого, ƒем≥не, це вперше вбити страшно. ѕравда, страшно. ѕот≥м легше. ѕо соб≥ знаю. јле ¤ бачу, психологи не помилилис¤. “римайтес¤ бадьор≥ше, на вас чекаЇ блискуче майбутнЇ!

“ут ¤ найбезглузд≥шим чином зареготав, але зовс≥м не тому, що пов≥рив об≥ц¤нкам дарка. ≤ не тому, що не в≥рив у них iз самого початку. ѕросто мен≥ спали на думку одразу дв≥ реч≥: по-перше, дарки навмисне влаштували так, щоб головний агент, тобто ¤, спробував убити свою с≥м'ю (хоча зв≥дки њм знати, що мо¤ родина полетить саме на У•олден √лор≥њФ?..); ≥, по-друге, що н≥ ѕаоли, н≥ д≥тей на лайнер≥ нема. я точно знав, що њх там немаЇ! √олову готовий був покласти на плаху!

Ќу, чи не справжнЇ божев≥лл¤?!

Ч „ом ви см≥Їтесь? Ч запитав тим часом дарк.

я з найсерйозн≥шим вигл¤дом в≥дкашл¤вс¤ й сказав перше, що спало на думку:

Ч ѕросто прийн¤в р≥шенн¤, ≥ все. ƒе там той корабель? “а розкаж≥ть, ¤к поц≥лити.

ƒивна р≥ч: дарк лаг≥дно поплескав мене по плечу! Ќ≥коли не думав, що ц≥ ≥стоти здатн≥ бодай на найменш≥ про¤ви будь-¤ких теплих почутт≥в.

Ч Ќе хвилюйтес¤, ƒем≥не, наводити вам не доведетьс¤. ¬и лише натисн≥ть гашетку, Ч тут передi мною просто з п≥длоги висунувс¤ важ≥ль ≥з кнопкою на верх≥вц≥. ƒарк поклав на руко¤тку важел¤ мою правицю та прист≥бнув спец≥альним зажимом. ќдразу ж ¤ в≥дчув, що мою голову також заф≥ксували захватами.

Ч ¬ибачте за необх≥дн≥ м≥ри перестороги, ƒемiне. якщо за п'¤ть секунд п≥сл¤ моЇњ команди ви не натиснете гашетку, вам в≥дстрел¤ть голову, ¤к ¤ об≥ц¤в. ¬се робитьс¤ автоматично, Ч спок≥йно в≥в дал≥ дарк, Ч натиснете гашетку Ч вимкнете променемет, не натиснете Ч прощавайте назавжди. ≤ руку з руко¤тки ви не заберете.

–уко¤тка була теплою, гладенькою ≥ надзвичайно зручною. ћен≥ й справд≥ закортiло натиснути кнопку... ≥ ¤ натис.

Ч Ќе зараз, трохи п≥зн≥ше, Ч так само лаг≥дно мовив дарк. Ч У•олден √лор≥¤Ф ось-ось з'¤витьс¤. «апам'¤тайте, вам неодм≥нно треба натиснути, ≥накше...

Ќа мить прим≥щенн¤, в ¤кому ми перебували, ос¤¤ло мертвотно-синЇ св≥тло, ≥ трохи праворуч в≥д мого обличч¤ виникло довгасте чорне табло.

—в≥т≥нн¤ розпалос¤ на три пл¤ми, одна з ¤ких була б≥льшою за дв≥ ≥нш≥. “ак ≥ Ї: спод≥ваючись на ту обставину, що дарки не нападають дв≥ч≥ в одному район≥, командир лайнера викликав конвой лише з двох винищувач≥в.  ретин!..

Ч √отуйтесь, Ч скомандував дарк.

¬инищувач≥-конвоњри вв≥мкнули форсаж, У√лор≥¤Ф ж спробувала стишити х≥д, тому що тепер дв≥ пл¤мки навпаки стали ¤скрав≥шими за третю. ясна р≥ч, лайнеру краще було б розвернутись ≥ рухатис¤ назад, проте коридор був завузький дл¤ такого маневру. ѕеретинати ж ст≥ни, що ворушились, небезпечно: судно могло вт¤гнути у Ѕо'зна ¤кий вим≥р, з ¤кого немаЇ воротт¤.

¬се це ¤ зрозум≥в ≥нтуњтивно, тому що насправд≥ не мав н≥¤кого у¤вленн¤ про тактику бою в г≥перпросторовому коридор≥. ≤ взагал≥ набагато п≥зн≥ше збагнув, що бачити в космос≥ насправд≥ н≥чого неможна, бо там темно. «ображенн¤ на ст≥н≥-екран≥ створювалось локаторами.

ј поки що ¤сно було лише одне: конвой об≥гнав У√лор≥юФ ≥ зараз почне перестр≥лку з нами. ѕо кутках ≥ кра¤х екрану одразу ж виникли контури винищувач≥в дарк≥в, ≥ все його поле перекреслили ¤скрав≥ в≥¤ла промен≥в. я не встигав стежити, ¤к розгортаЇтьс¤ сутичка, оск≥льки на табло перед моњм обличч¤м замигот≥ли п'¤ть лихов≥сно-червоних вогник≥в, ≥ дарк ревонув:

я второпав, що червон≥ лампочки в≥драховують в≥дведен≥ мен≥ секунди.  оли найл≥в≥ша з них згасла, ¤ м≥цно натиснув руко¤тку важел¤.

У•олден √лор≥¤Ф все-таки не змогла загальмувати, i тепер њњ було видно досить виразно (¤ побачив нав≥ть коротеньк≥ факели гальм≥вних двигун≥в). ÷е було насправд≥ струнке ≥ красиве судно...

«гасла друга лампочка.

√осподи! “епер ¤ абсолютно точно знав: ѕаола ≥ д≥ти на корабл≥. ќ жах!

—палахнули одразу ж два кути екрану: це вибухнули разом два винищувач≥ дарк≥в. Ѕоже, чом ескорт земл¤н не поцiлить у корабель, на ¤кому перебуваю ¤?! “одi б увесь цей жах миттю скiнчивс¤Е

ƒивна р≥ч: у ф≥льмах при показ≥ сцен косм≥чноњ в≥йни вс≥ вибухи неодм≥нно озвучуютьс¤. „ому? Ќасправд≥ ж усе в≥дбуваЇтьс¤ абсолютно безшумно. јдже в космос≥ немаЇ атмосфери, отже, не може бути й звуку.

«гасла четверта лампочка!!!

«ображенн¤ У•олден √лор≥њФ зайн¤ло вже п≥векрану, проте його заступило обличч¤ —пл≥нта. ћ≥й хлопчик сказав: У¬р¤туй ус≥х, тату. јдже ти можеш вр¤тувати. ј ¤ пишатимусь тобоюФ.

≤ ¤ до болю в пальц¤х натиснув кнопку на руко¤тц≥ важел¤.

ќстанн≥й вогник так ≥ залишивс¤ гор≥ти на табло.

¬се довкола струсонулось, в≥д верхньоњ частини екрану до центра прост¤гс¤ сл≥пучий жмут промен≥в.

Ч ќднак, ви ледь не сп≥знилис¤ з постр≥лом, ƒем≥не. –аджу наступного разу бути моторн≥шим, Ч мовив у мене над вухом дарк. я бездумно подививс¤ на нього, на табло з самотн≥м вогником. ѕров≥в вив≥льненою в≥д захвата рукою по волоссю, помахав перед очима. я бачив усе це, в≥дчував Ч ≥ водночас не бачив. ≤ не в≥дчував. я взагал≥ н≥чого тепер не сприймав. “а й став н≥чим. ≤ старанно посп≥шив закр≥пити даний статус. ƒев'¤ть ≥нших корабл≥в ¤ знищував не вагаючись, першоњ ж секунди п≥сл¤ команди. ƒарк був цiлковито задоволений.