2
“ак от, наприк≥нц≥ третьоњ доби допит≥в у мене народилась паскудна думка: а що коли
тiльки удати, що дарк таки укоськав мене? ўо, коли погодитис¤ стати колаборац≥он≥стом? ќф≥ц≥йних пов≥домлень про таких, що прийшли повинитис¤, поки не було. ≤ хоч контррозв≥дка може в даному випадку збер≥гати таЇмницю, все ж ц≥лком можливо, що ¤ буду першим, хто повернетьс¤ назад. ј оск≥льки ¤ буду першим, мене, можливо, помилують. Ѕ≥льше того, не просто можливо, а напевне помилують! јдже дарки недарма не наважувалис¤ на в≥дкритий генеральний наступ. «а оц≥нками компетентних експерт≥в, њхнi бойов≥ корабл≥ й озброЇнн¤ за багатьма параметрами не витримували пор≥вн¤нн¤ з нашими. ќтож, жодна великомасштабна кампан≥¤, розв'¤зана ними, не мала б усп≥ху, коли б не була раптовою або ж без ретельного ви¤вленн¤ вузлових об'Їкт≥в нашоњ цив≥л≥зац≥њ, по ¤ких треба було завдати першочергового удару. –озраховувати на раптов≥сть дарки вже не могли, оск≥льки надто рано ви¤вили своњ агресивн≥ нам≥ри: невеличк≥ сутички на перифер≥њ п≥дкореноњ людством частини ¬сесв≥ту, а також напади на вантажн≥ й пасажирськ≥ корабл≥ поступово ставали звичним ¤вищем. ќтже, завоювати нас вони могли Їдиним шл¤хом Ч розвiдавши найважлив≥ш≥ й найвразлив≥ш≥ Унервов≥ центриФ, завдати по них потужн≥ удари й знищити њх. ј вже пiсл¤ того розвивати наступ.јле неважко у¤вити, наск≥льки велика роль агентури у подiбнiй в≥йн≥. ≤ ¤ку користь наш≥й контррозв≥дц≥ м≥г би ¤ принести, коли дл¤ вигл¤ду погодивс¤ би працювати на дарк≥в, а сам би здавс¤ з повинною...
ўо ж, усв≥домити власний стан на той момент мен≥ й нин≥ нелегко. я був вражений ≥ катастрофою, ≥ неспод≥ваним пор¤тунком, ≥ тим простим фактом, що вр¤тували мене не люди, а дарки. ƒо того ж зовс≥м змучений трьома добами допит≥в, Ум≥зкопромиванн¤мФ, тестуванн¤м, погрозами, вмовл¤нн¤ми, принадними об≥ц¤нками ≥ пропозиц≥¤ми, св≥тлом, що б'Ї в обличч¤, огидно в≥бруючим жорстким ст≥льцем, до ¤кого мене прист≥бували спец≥альними рем≥нц¤ми, аби У¤к сл≥д в≥дпочив ≥ виспавс¤Ф, спекою, спрагою (мене не поњли прот¤гом останн≥х тридц¤ти годин), огидним писком високочастотних динам≥к≥в та ≥ншими УчудовимиФ методами переконанн¤. р≥м того, ¤ зар≥с щетиною (ненавиджу њњ! вдома завжди голюс¤ принаймнi раз на день, а то й дв≥ч≥), дуже сп≥тн≥в (¤сна р≥ч, н≥ про ¤кий душ ≥ н≥ про ¤ку ванну й мови бути не могло, тому в≥д мене тхнуло, ¤к ≥з см≥тника в табор≥ недосв≥дчених турист≥в), а оч≥ моњ сам≥ собою заплющувалис¤.
ќчевидно, дарк, ¤кий допитував мене, завважив, що даноњ мит≥ ¤ схильний п≥ти на поступки, ≥ з дов≥рливим вигл¤дом пов≥домив, наблизившись до мене:
Ч ѕрипин≥ть же врешт≥-решт упиратис¤. Ќ≥ до чого хорошого це не призведе. ≤ загалом, ви нав≥ть не у¤вл¤Їте, в≥д чого в≥дмовл¤Їтес¤ ≥ на що себе прир≥каЇте.
ћоторошн≥ чорн≥ оч≥ дарка так ≥ жерли мене. я ладен був в≥ддати все що завгодно, плюс до того ж сид≥ти на ст≥льц≥-Утр¤сучц≥Ф п≥д потужним променем прожектора ще три доби, аби тiльки дарк не дививс¤ на мене! Ќе в змоз≥ винести його погл¤д, ¤ нахилив голову й мимовол≥ промимрив:
Ч ƒобре... у¤в≥мо, ¤ погоджусь працювати на вас. ўо дал≥?
Ч Ќ≥¤ких Уу¤в≥моФ! Ч довол≥ м'¤ко обуривс¤ дарк. Ч ¬аша майбутн¤ роль... скаж≥мо так, в нашiй загальнiй справi досить серйозна, щоб обмежуватис¤ припущенн¤ми. —каж≥ть пр¤мо й щиро: УтакФ чи Ун≥Ф. якщо Ун≥Ф... Ч тут дарк укотре вже почав досить таки переконливо описувати, в ¤к≥й посл≥довност≥ ≥ за ¤кий час роботи на уранових копальн¤х у людини випадають зуби, вилазить волосс¤, тр≥скаютьс¤ н≥гт≥, злазить шк≥ра, зникаЇ з≥р, починаютьс¤ кровотеч≥, пронос ≥ блюванн¤... ¬загал≥ мерзотник не лише переконливо, а й досить-таки чисто розмовл¤в по-нашому. “≥льки трохи шепел¤вив та розт¤гував слова. Ќезрозум≥ле, де в≥н так вивчивс¤.
ѕроте ¤ вже обрав певну л≥н≥ю повед≥нки, а копальн¤ми в≥н мене л¤кав ≥ ран≥ше. “ому ¤ спинив його словесн≥ вправл¤нн¤ проблизно на середин≥:
Ч ƒобре, згоден. Ѕезглуздо заробл¤ти розр≥дженн¤ мозку ≥ розм'¤кшенн¤ к≥сток, ¤кщо зам≥сть цього Ї шанс в≥дзначитис¤. ажiть-но, що мен≥ належить робити.
Ч я не зовс≥м зрозум≥в, ƒем≥не, ви погоджуЇтесь ≥з тим, що безглуздо гинути в копальн¤х чи погоджуЇтес¤ сп≥вроб≥тничати з нами? Ч ¤к ≥ ран≥ше м'¤ко запитав дарк. ѕроте зараз у його голос≥ в≥дчувалось ¤кесь нав≥ть наполегливе нетерп≥нн¤.
ќт же нег≥дник! ” лог≥чност≥ йому не в≥дмовиш. ќтже, в≥дпов≥сти пр¤мо й недвозначно? ўо ж, нема проблем. ≤ ¤ уточнив:
Ч “ак, п≥дтверджую, що ¤ погоджуюсь працювати на вас.
“од≥ дарк д≥став зв≥дкись невеличкий апарат (даркiвський варiант нашого диктофону) й примусив мене, дивл¤чись йому у вiч≥, прочитати щось на кшталт декларативноњ за¤ви: Уя, ƒем≥н ¬ал¤вський, такого-от числа, м≥с¤ц¤ й року за л≥точисленн¤м «емл≥ добров≥льно й без ус≥л¤кого до того примусу погодивс¤ сп≥вроб≥тничати...Ф Ч ≥ таке ≥нше.
Ч “ак от, ¤кщо ви раптом зм≥ните своЇ р≥шенн¤, цей запис потрапить у вашу контррозв≥дку, Ч сказав дарк. ќчевидно, п≥д час читанн¤ голос у мене не тремт≥в, а в очах н≥чого такого подозр≥лого не промайнуло. ќтже, мен≥ вдалос¤ його обдурити.
я дуже зрад≥в. ўе б пак! Ќачхати на цей паскудний запис! оли ¤ в контррозв≥дц≥ викладу все, що вони мен≥ пов≥домл¤ть, то не забуду в ус≥х детал¤х розпов≥сти про допит. I про запис, ¤сна р≥ч, також. ќтже, в≥н мен≥ не зашкодить. ѕодумаЇш! ¬елике д≥ло два дес¤тки порожн≥х сл≥в! я ж не збиравс¤ насправд≥ працювати на ворог≥в людства, ¤ ж на д≥л≥ доведу це...
Ч јле це не все, Ч спок≥йно в≥в дал≥ дарк. Ч Ѕуло б непробачною безглузд≥стю з нашого боку покладатис¤ тiльки на слова агент≥в. ћи вимагаЇмо в≥д кожного, кр≥м згоди, також конкретноњ справи.
ћене аж потом пройн¤ло (незважаючи на те, що за останн≥ тридц¤ть годин ¤ дедал≥ гостр≥ше в≥дчував брак р≥дини в орган≥зм≥). ќт покидьок! Ќевже щось промайнуло у моњх очах, ≥ в≥н вир≥шив Уп≥дкрутити гайкиФ?!
Ч “≥льки не вважайте, будь ласка, що ми ¤кось особливо вид≥л¤Їмо вас з решти колаборацiонiстiв, Ч немовби читаючи моњ думки, швидко проказав дарк. Ч ÷е стандартний захiд контролю, не б≥льше. якби не було його, будь-хто ≥з завербованих нами людей вже давно б ут≥к назад ≥ провалив свою частину агентурноњ мереж≥.
Ч ќтже... ц¤ мережа вже ≥снуЇ? Ч ¤кось ненароком поц≥кавивс¤ ¤. ƒарк одразу ж огл¤нув мене з голови до н≥г своњм надзвичайно неприЇмним погл¤дом. ѕроте коли ¤ все ж вир≥шив подивитись йому пр¤мо в оч≥, в них не було н≥чого, кр≥м пустопорожн≥х веселощ≥в. Ќемовби величезний бархан розчахнув п≥щану пащу й зареготав, а зв≥дти вирвавс¤ шалений смерч ≥ пон≥сс¤ з шаленою швидк≥стю, с≥ючи навкруги смерть ≥ руйнуванн¤.
Ч ÷≥лком вiрно, така мережа майже iснуЇ, бракуЇ лише двох-трьох ланокЕ I ви пос¤дете в н≥й належне мiсце, запевн¤ю ¬ас, ƒемiне.
ƒарк щось замовчував. ¬≥н ¤вно бо¤вс¤ прохопитис¤ ≥ торкнутис¤ чогось жахливого. ўодо цього ¤ недовго залишавс¤ у нев≥данн≥, бо дарк одразу ж додав:
Ч “ак от, ƒем≥не, за додаткову стандартну м≥ру впливу ми пропонуЇмо вам знищити де¤ку к≥льк≥сть ваших сп≥вв≥тчизник≥в. —каж≥мо, п≥д≥рвати к≥лька ваших корабл≥в. «года?
ќтакоњ! ј ¤ думав, чого це в≥н не заховав диктофон...
ќтже, вони пропонують завербованим знищувати мiжзор¤нi корабл≥. ≤ хто б м≥г у¤вити!..
јле н≥, у¤вити ¤краз можна! я згадав знайдену —пл≥нтом у бiблiотецi давню книжку про вулкан, що п≥рнаЇ. ‘актично мен≥ запропонували те ж саме: рушницю з найпотужн≥шим зар¤дом у руки, навколо ноги Ч м≥цна волос≥нь, поруч дресирован≥ акули, просто по курсу Ч корабель з людьми. рок назад або вб≥к Ч ≥ ти небiжчик. ѕ≥д≥рвеш корабель Ч теж пок≥йник, т≥льки не ф≥зичний, а моральний. “ому що зрадиш своњх. ≤ ¤кщо тебе напевно помилують за пов≥домлену про ворога ≥нформац≥ю, то за людей, що загинули, можуть ≥ судити. ј це непереборна ст≥на в≥дчуженн¤ з боку одноплем≥нник≥в ≥ в≥рне дов≥чне засланн¤.
ƒарк почав бубонiти щось про майбутню под¤ку за надан≥ УпослугиФ п≥сл¤ њх, дарк≥в, перемоги над людством, проте ¤ не чув його. ѕриродно, в≥н брехав. “ому що зрадник Ч в≥н ≥ Ї зрадник. ≤ залишитьс¤ таким хоч на “ау ита, хоч на √амм≥ ќр≥она. якщо в≥н зрадив своњх, то чи не охоч≥ше зрадить ≥ нових хаз¤њв? „ого ж ≥з ним панькатис¤?! –озстр≥л¤ти його, ще й поперед ≥нших...
јле слiдом за цим ¤ згадав вкрай безглузд≥, дурн≥ слова, ¤к≥ сказав мен≥ —пл≥нт п≥д час нашоњ суперечки щодо його реферату: Уя би пишавс¤ тобою, тату...Ф
ўо ж це виходить?! Ќад чим ¤ б'юс¤, над чим мучус¤?! ‘актично, в моњх руках дол¤ ц≥лоњ цив≥л≥зац≥њ! ≤ вибираю ¤ не м≥ж продовженн¤м звичного житт¤, в≥чною ганьбою або жахливою каторгою дл¤ себе одного, а м≥ж ≥снуванн¤м ≥ не≥снуванн¤ людства. ≤ тут м≥й хлопчик, схоже, маЇ рацiю: що таке к≥лька сотень житт≥в, нехай нав≥ть тис¤ча, пор≥вн¤но з ус≥Їю цив≥л≥зац≥Їю! ÷е нав≥ть не крапл¤ в мор≥.
≤ ¤кщо в≥дмовлюсь ¤, котрий наперед вже вир≥шив викласти все контррозв≥дц≥, х≥ба не знайдетьс¤ на моЇ м≥сце ≥нший, але менш р≥шучий б≥долаха? “од≥ дуже ймов≥рно, що агентурна мережа не буде розкрита! ј це означаЇ можливу поразку у в≥йн≥. —уц≥льне поневоленн¤ або нав≥ть знищенн¤ вс≥х! ”с≥х!!!
Ѕула тут ще одна неаби¤ка обставина. «а останн≥ сто двадц¤ть рок≥в серед людей взагал≥ н≥кого не вбили (сутички з дарками, що виникли пор≥вн¤но нещодавно, до вбивств н≥хто й не думав прир≥внювати, ¤сна р≥ч). ≤ ось мен≥ пропонували зд≥йснити таке. “а ¤ з молоком матер≥, можна сказати, ув≥брав б≥бл≥йне Уне убий!Ф ћен≥ гидка була сама думка про те, що ¤ власноруч маю об≥рвати безц≥нн≥, св¤щенн≥ житт¤ ≥стот розумних, культурних ≥ гуманних, в усьому схожих на мене, а можливо, навiть кращих за мене.
Ч Ѕачу, ви все ще вагаЇтес¤, Ч дон≥сс¤ до мого слуху голос дарка. я стрепенувс¤ ≥ п≥дв≥в на нього оч≥, намагаючис¤ вс≥м своњм вигл¤дом виразити шанобливу увагу, ¤ка годилась дл¤ ц≥Їњ ситуац≥њ.
Ч ќсь так краще, Ч холодно сказав дарк. Ч ј щоб остаточно схилити вас до сп≥вроб≥тництва, скажу, не приховуючи, Ч вам призначене найвище становище, ƒем≥не. Ќайкраще, ¤ке можливе дл¤ наших сподвижник≥в. “ести довели, що ви маЇте потенц≥ал, ¤кий даЇ змогу очолити всю нашу агентурну мережу. ”¤в≥ть же, ¤кою великою буде наша под¤ка вам п≥сл¤ перемоги!
я мало не скочив в≥д неспод≥ванки, i дарк знову холодно посм≥хнувс¤, спостер≥гаючи за моЇю реакц≥Їю.
ќтакоњ! ¬же не знаю, ¤к вони складали своњ тести, за ¤кими критер≥¤ми ≥ що ви¤вили, т≥льки ¤ н≥коли не пом≥чав у соб≥ н≥чого такого, що в≥дпов≥дало б терм≥ну УшпигунФ, ¤кий став тепер ц≥лком книжковим. я просто не у¤вл¤в себе тим, хто крадетьс¤, п≥дгл¤даЇ, таЇмно добуваЇ щось... ≤ тим паче главою ц≥лоњ банди таких от неприЇмних тип≥в!
“ут мен≥ ще раз здалос¤, нiбито дарк читаЇ чуж≥ думки, тому що в≥н сказав:
Ч «аспокойтес¤, ƒем≥не, ви неодм≥нно впораЇтес¤. Ќасправд≥ вам не доведетьс¤ вдаватис¤ до ¤кихось особливих д≥й, що виход¤ть за меж≥ звичних дл¤ вас у¤влень. ѕросто ви одержуватимете ц≥каву дл¤ нас ≥нформац≥ю в≥д Усотник≥вФ ≥ передаватимете безпосередньо нам, а також координуватимете д≥њ Усотник≥вФ, керуватимете ними i через них Ч ≥ншими агентами. „и не правда, н≥чого незвичайного? ќтже, облиште сумн≥ви, ƒем≥не.
√осподи, ¤ й не збиравс¤ тепер сумн≥ватис¤! ѕогоджуючись на сп≥вроб≥тництво, ¤ брав у своњ руки к≥нц≥ вс≥х переплет≥нь агентурноњ мереж≥. ÷е означало, що за моЇњ допомоги њх би одержала ≥ контррозв≥дка. “а тут гр≥х був не погодитись!
ўо ж до вбивства людей, дов≥чного засланн¤ ≥ пост≥йних докор≥в сумлiнн¤... “ак, ¤сна р≥ч, ¤ дуже моральна й рел≥г≥йна людина... јле тоњ мит≥ ¤ бачив перед собою —пл≥нта, ¤кий твердив: Уя пишавс¤ би тобою!Ф ќтже виходило, що ¤ св≥домо жертвував собою заради спас≥нн¤ людства в ц≥лому! ћен≥ ≥мпонувало нав≥ть, що мо¤ роль де¤кою м≥рою скидатиметьс¤ на д≥¤нн¤ —амого ’риста: ¤ св≥домо передам себе до рук правосудд¤, св≥домо зазнаю розп'¤тт¤ на хрест≥ справедливоњ громадськоњ думки... мене шельмуватимуть, обпльовуватимуть ≥ принижуватимуть, мене неодмiнно в≥дправл¤ть на дов≥чне засланн¤. —праведливо засуд¤ть Ч але в той же час зовс≥м несправедливо! “ому що ¤ вр¤тую вс≥х!!! I н≥хто цього не оц≥нить...
“ак, нiхто. ќкр≥м мого хлопчика. ¬≥н Їдиний скаже, ¤к ≥ роз≥п'¤тий разом ≥з ’ристом розб≥йник: У“ак, тату, ти вiрно вчинив. ≤ ¤ тобою пишаюс¤Ф.
—льози розчуленн¤ й самолюбуванн¤ забрин≥ли в моњх очах, ≥ ¤ пробелькот≥в:
Ч Ќе збираюс¤ нав≥ть сумн≥ватис¤ н≥ в чому. аж≥ть, ¤к≥ корабл≥ ¤ маю знищувати.
ƒарк п≥дв≥вс¤ ≥ почав ходити передi мною.
Ч “ак от, кожен р¤довий ≥нформатор, ¤кого ми вербуЇмо, повинен п≥д≥рвати по одному невеликому нев≥йськовому кораблю. „им вищий щабель в агентурн≥й мереж≥ в≥н пос≥датиме, тим б≥льшу к≥льк≥сть сп≥вв≥тчизник≥в маЇ вбити. ÷е зрозум≥ло: в≥дпов≥дальност≥ б≥льше. ¬и ж, ¤к особа найв≥дпов≥дальн≥ша, повинн≥ знищити... Ч дарк трохи звол≥кав, Ч скаж≥мо, дес¤ть великих транспорт≥в.
÷е означало житт¤ п'¤ти, а то й п'¤тнадц¤ти тис¤ч осiб! Ќа мить у мене перехопило подих, проте в≥дступати було вже п≥зно. я добре розум≥в: ¤кщо в≥дмовлюсь тепер, мене нав≥ть на копальн≥ не в≥дправл¤ть, а вб'ють одразу ж, на м≥сц≥. ƒуже багато було вже сказано.
Ч «годен, Ч ¤кнайбадьор≥ше пiдтвердив ¤.
Ч —пробували б ви не погодитись, Ч з крижаною посм≥шкою сказав дарк ≥, присунувши диктофон ¤кнайближче, повiв далi: Ч ¬ас перехопили по дороз≥ на сьому јльдебарана. «автра тим же маршрутом маЇ просл≥дувати У•олден √лор≥¤Ф. ÷≥лком гiдний початок. ќтже, повторюйте за мною: Уя, ƒем≥н ¬ал¤вський, згоден знищити пасажирський транспорт У•олден √лор≥¤Ф, рейс двадц¤ть с≥м-сорок, јльдебаран-с≥м...Ф
© “имур Ћитовченко. ¬сi права застереженi у в≥дпов≥дност≥ до «аконодавства ”крањни. ѕри використаннi посиланн¤ Ї обов'¤зковим. (’оча всiм вiдомо, що "копi-райт" розшифровуЇтьс¤ або "копiювати праворуч", або "зкопiйовано вiрно", тож до збереженн¤ авторських прав нiхто серйозно не ставитьс¤... ј шкода!)
якщо ¬и знайшли цю сторiнку через ¤кусь пошукову систему i просто вiдкрили њњ, то скорiш за все, нiчого не знаЇте про автора даного тексту. “ак це легко виправити, мiж iншим! ƒавiть тут, i всеЕ
|