¬они прокинулис¤ разом.

« динам≥ка телев≥зора лунало потр≥скуванн¤ та шип≥нн¤, екран був вкритий суц≥льною засв≥ткою. ћет лайнувс¤ кр≥зь сц≥плен≥ зуби ≥ подививс¤ на зав≥шен≥ в≥кна.  рiзь крих≥тн≥ шпаринки у жалюз¤х до в≥тальнi просотувалис¤ в≥дблиски ¤скравого денного св≥тла. ћет шпарко перемкнув канали. “ак ≥ Ї: по ≥нш≥й програм≥ передавали ранковий випуск новин. ѕ≥в на девТ¤ту, а то й б≥льше. ѕроспав, ≥д≥от!

Ќу чом вiн не натиснув вчора на кнопку годинникового дзв≥нка?! —правд≥, вв≥мкнув би його на четверту ранку та й спав соб≥ на здоровТ¤. јле ж в≥н зовс≥м не збиравс¤ засинати!!!

÷≥каво, що ж тепер робити? ¬ивалитись ≥з будинку серед б≥лого дн¤, та ще й з д≥вчиськом п≥д ручку? ћабуть, так можна втекти. јле можна й не втекти! –айон хоч ≥ тихий, та не безлюдний. ÷е тоб≥ не —ахара ¤кась ≥ не јл¤ска, де на сотню миль навкруги живоњ душ≥ нема. “ут люди навколо. ≤ нав≥ть ¤кщо чолов≥ки порозТњжджалис¤ по своњх оф≥сах та б≥ржах, а д≥тлахи в≥дправилис¤ протирати штанц≥ та сп≥днички до школи, ≥снують ще домогосподарки чи служниц≥, чи стар≥, чи сад≥вники, чи ще Ѕог зна хто, котрий, ц≥лком ймов≥рно, м≥г залишитис¤ у дом≥ навпроти. ќтже, збуваЇтьс¤ один ≥з найневт≥шн≥ших закон≥в крим≥нального св≥ту, що проголошуЇ:

У—в≥дки злочину знайдутьс¤ завжди.

якщо св≥дк≥в нема, згадай сказане ран≥ше.

якщо Ї хоч один св≥док, неминуче зТ¤витьс¤ й другий.

якщо другий, трет≥й, ≥ так дал≥ св≥дки довго не зТ¤вл¤ютьс¤,

це не значить, що њх взагал≥ нема. ѕросто вони забарилис¤.

ѕереконайс¤ в цьому, згадавши сказане ран≥шеФ.

—аме так виконуютьс¤ положенн¤ Узакону про св≥дк≥вФ! “епер сл≥дом за д≥вчам немов з-п≥д земл≥ виринуть ¤к≥сь н¤нечки, що прогулюють рожевощоких немовл¤ток, або бабус≥, ¤к≥ в≥дв≥дують своњх с≥мдес¤тир≥чних подруг з коробкою печива в руках ≥ з кульгавою таксою на поводку. “ьху!

¬≥н пот¤гнувс¤ до шнурка, що в≥дкривав жалюз≥.

Ч Ќ≥, м≥стере ≈ндрю, не роб≥ть цього!!!

ƒ≥вча миттю п≥дхопилос¤ з кр≥сла та завмерло з п≥дн¤тими до обличч¤ руками, немов приготувавшись затулитис¤ не в≥д сонц¤, а в≥д спалаху ¤дерного вибуху.

Ч ўо трапилось, –едж? ўо з вами?

ћет був наст≥льки вражений неспод≥ваним поривом д≥вчиська, що опустив руку, так ≥ не дот¤гнувшис¤ до шнурка.

Ч я боюс¤... раптом ц≥ молодики побачать мене через в≥кно, Ч затин¤ючись пролепот≥ла вона.

ћет закотив оч≥ до стел≥, глибоко з≥тхнув ≥ похитав головою. Ќу що за ≥д≥отизм! —хоже, у д≥вчиська запаморочилос¤ в голов≥ в≥д перел¤ку. „и може вона ще не зовс≥м прокинулас¤.

јле –еджина сама того не п≥дозрючи дала йому ц≥нну пораду, котрою неодм≥нно сл≥д скористатис¤. —правд≥, ¤кщо пол≥ц≥¤ ще й дос≥ не прињхала сюди, чи варто було таким безглуздим чином видавати свою присутн≥сть в будинку ≈нд≥ ‘орестера? “ому ћет вир≥шив не п≥дн≥мати жалюз≥. … нав≥ть б≥льш в≥д того: треба спробувати зайн¤ти д≥вчисько будь-чим, прим≥ром, пустопорожньою балаканиною чи телев≥зором (хай соб≥ дивитьс¤), протриматис¤ таким чином в особн¤ку аж до п≥знього вечора, а там вже зникнути зв≥дси.

ќт так малеча! ќт так бо¤гузка! ѕросто молодець д≥вка! “≥льки б не заманулос¤ њй додому збиратис¤...

ћет подививс¤ на д≥вчину сп≥длоба й заговорив повчально:

Ч Ќу що ви верзете, –едж! “а х≥ба стануть вони вас вистежувати? ќблиште. ÷е житт¤. ∆итт¤, м≥с –еджина, а не поганий покетбук в гл¤нцев≥й обкладинц≥. ¬аш≥ вчорашн≥ пересл≥дувач≥ давно вже почалапали по дом≥вках та в≥дсипаютьс¤ п≥сл¤ н≥чних пригод. јле нав≥ть коли вже прокинулис¤, до чого њм л≥зти сюди? я ось, наприклад, у вашому в≥ц≥ спав по чотири години на добу й був ц≥лковито щасливим, а сила мо¤ не виснаджувалас¤, хоча ¤ й працював вноч≥ ¤к трикл¤тий, а не займавс¤ вс≥л¤кими дурниц¤ми...

“ут ћет розсудливо замовк (не вистачало ще, щоб д≥вчисько дов≥далос¤, ¤кою саме УроботоюФ в≥н займаЇтьс¤!), перев≥в дух, немов збираючись стрибнути на гол≥ бетонн≥ плити з≥ сто четвертого поверху хмарочоса, та й виклав те, що хвилювало його у даний момент б≥льш за все на св≥т≥:

Ч “ак от, –едж. Ќа зустр≥ч ¤ зап≥знивс¤, але це не б≥да. «араз зателефоную Ѕ≥лу ≥ попрохаю його передомовитис¤. ћожливо, нам доведетьс¤ вињжджати негайно, а можливо й н≥. ÷е вже ¤к секретар домовитьс¤. “а про вс¤к випадок, м≥с, покваптес¤ iз приготуванн¤ми до в≥дТњзду.

ћет грав ва-банк, але що зробиш! ¬ноч≥ в≥н так наполегливо посп≥шав до вигаданих д≥лових партнер≥в, що тепер просто не м≥г повернути назад.  оли зустр≥ч призначена на ранок, посп≥шати необх≥дно. јле ¤ких душевних мук зазнав злод≥й-невдаха! ≤ ¤к≥ б т≥льки не погодивс¤ зазнати ще, аби т≥льки дiвчина попрохала в≥дкласти поверненн¤ у м≥сто до вечора...

Ч –озум≥Їте, м≥стере ≈ндрю... –озум≥Їте... Ч мовила –еджина ослаблим голосом. ћет настороживс¤. «даЇтьс¤, назр≥вало щось непередбачене. ” вс¤кому раз≥, будь-¤ка хоч тр≥шки УкрутаФ розмова повинна починатис¤ саме з таких сл≥в.

Ч –озум≥Їте, м≥стере ≈ндрю, Ч ≥ тут –еджина за¤вила з неспод≥ваною р≥шуч≥стю, ¤к в≥друбала: Ч я обдурила вас. ѓхати зв≥дси мен≥ нема куди. јбсолютно!

ƒ≥вча сховало лице в долон≥ й розридалос¤.

Ќе можна сказати, щоб ћет не був готовий до под≥бного обороту. „ас в≥д часу в його душ≥ зароджувалис¤ невиразн≥ сумн≥ви у в≥двертост≥ д≥вчини; чом би, справд≥, њй не брехати? ƒуже нав≥ть запросто. Ќаприклад...

ѕроте ћет вважав за краще притримати поки що власну у¤ву. ” противному раз≥ ћет був би схожий на суддю, що заочно, до початку процесу прир≥к обвинуваченого на смерть. ј таких тип≥в в≥н ой ¤к не любив!..

ѕ≥сл¤ вчорашньоњ калатнеч≥ в ћета роз≥гравс¤ неаби¤кий апетит, що п≥дсилювавс¤ по м≥р≥ того, ¤к притрушений цибулею та перцем б≥фштекс на сковородц≥ з червоного перетворювавс¤ на коричневий. ¬≥дверто кажучи, п≥д к≥нець п≥дсмажуванн¤ в≥н ледь не схопив цей бажаний шмат мТ¤са ≥ не проковтнув його вогн¤но-гар¤чим, ц≥лим, не розжовуючи. «ате коли ћет розправивс¤ з б≥фштексом ≥ з картопл¤ним пюре з кетчупом, ус¤ крад≥жка, ¤ка розт¤глас¤ так безгуздо, сн≥данок у Укл≥ЇнтаФ й д≥вчисько, що разом з ним опинилос¤ в чужому дом≥, Ч взагалi все, що в≥дбулос¤ ≥з вчорашнього вечора, почало у¤вл¤тис¤ йому в вельми пот≥шному св≥тл≥. ” крайньому раз≥ провести к≥лька годин в пограбованому котедж≥ в рол≥ гостинного господар¤ йому ще не доводилос¤! ј оск≥льки в душ≥ ≥стиного профес≥онала, котрим ћет ¤краз ≥ був у своњй галуз≥, завжди др≥маЇ актор чи художник, в≥н вир≥шив повн≥стю в≥ддатис¤ на мил≥сть пана ¬ипадка й з≥грати роль, що йому випала, з найб≥льшим блиском, зовс≥м не замислюючись над можливими насл≥дками. “ому ћет ретельно вимив ≥ витер (в≥д Упальчик≥вФ) посуд, вмивс¤ холодною водою (в≥дзначивши про себе, що ввечер≥ доведетьс¤ ще й поголитис¤: бо не можна ж њхати на Уд≥лову зустр≥чФ з добовою щетиною на щоках!), вз¤в дв≥ чашечки кави й повернувс¤ до д≥вчиська у в≥тальню. ¬≥н був у найкращ≥й форм≥ ≥ приготувавс¤ вислухати все, чи то правду, чи брехню, в≥дд≥лити злаки в≥д полови й вивести в результат≥ –еджину на чисту воду.

¬она теж заспокоњлас¤, пила каву маленькими УпташинимиФ ковточками, тримаючи чашечку за ручку пучками двох пальчик≥в (до реч≥, ман≥кюр в нењ був препоганий, в≥дразу видно, що робила його сама й до того ж вельми невм≥ло) ≥ говорила, говорила... ћет не мав ан≥ найменшоњ у¤ви, ск≥льки часу минуло в≥д початку душевиливанн¤ д≥вчиська. У–олексФ ≈нд≥ ‘орестера в≥н розчавив ще вчора, а на св≥й дешевий годинник дивитис¤ в њњ присутност≥ не хот≥в (д≥вча окате, мало що подумаЇ!). ≤стор≥¤ житт¤ –еджини була ц≥кава та повчальна, хоча водночас дещо стандартна. якщо ћет був би режисером, то неодм≥нно вз¤в би њњ за прототип дл¤ одного з центральних персонаж≥в попул¤рного телесер≥алу саме тому, що в цьому Устандарт≥Ф багато хто з д≥вчат м≥г уп≥знати себе.

Ѕатько –еджини загинув в автокатастроф≥, коли њй було ш≥сть рок≥в. ћати вийшла зам≥ж вдруге, пот≥м втретЇ, та п≥сл¤ першого шлюбу щаст¤ так ≥ не знайшла. ќстанн≥й в≥тчим –еджини пив ≥ загалом був довол≥ бридким типом. ƒо того ж з де¤кого часу в≥н став загл¤датис¤ на д≥вчисько. ћати дико ревнувала його до дочки, хоча –еджина не плекала ан≥¤к≥с≥ньких н≥жних почутт≥в до Уцього пи¤ного кабанаФ. ¬≥д в≥дчаю та в≥д бажанн¤ отримати хоч ¤кийсь захист д≥вчина УзакрутилаФ роман з одним парубком, котрий безперервно ган¤в на У’арлЇй-ƒев≥дсон≥Ф й наполегливо качав мТ¤зи. ¬ цьому м≥сц≥ розпов≥д≥ –еджина зненацька зн≥¤ков≥ла, њњ багатосл≥вТ¤ тимчасово вичерпалос¤. « чого ћет вив≥в, що вона таки переспала з≥ своњм хвацьким хлопцем, а в≥н њњ кинув. јле ледве ћет в≥дкрив рота, щоб допомогти д≥вчиську об≥йти таку вельми двозначну тему, ¤к –еджина неспод≥вано кровожерливо за¤вила:

Ч «наЇте, м≥стере ≈ндрю, ¤ готова була горл¤нку перегизти цьому мерзотнику! „и перепил¤ти його кремезну шию ланцюгом його кл¤того мотоциклу, Ч ≥ б≥льше про цей невдалий роман не згадувала.

ќтже, д≥вчина ¤к ≥ дос≥ лишалас¤ беззахисною ≥ перед в≥тчимом, ≥ перед мат≥рТю, ¤ка стала њњ найлют≥шим ворогом. ƒо того ж, очевидно, дуже переживала розрив з мотоцикл≥стом. ¬ результат≥ коли с≥м м≥с¤ц≥в тому в≥тчим одного дн¤ зТ¤вивс¤ додому у вигл¤д≥ плазуючоњ пл¤шки в≥ск≥ (за висловом –еджини) ≥ почав до нењ ч≥пл¤тис¤, вона не витримала, досить вдало двинула його кол≥ном у вразливе м≥сце, а коли в≥тчим впав, продовжувала бити, зган¤ючи на ньому роздратуванн¤, ¤ке накопичувалос¤ впродовж такого тривалого часу.

Ч Ќе знаю, може, ¤ його сильно скал≥чила, Ч похмуро зауважила д≥вчина.

ќднак п≥сл¤ цього вибуху лют≥ –еджина поринула в ц≥лковитий розпач, бо нав≥ть не у¤вл¤ла, ¤к мати в≥дреагуЇ на нанесенн¤ побоњв в≥тчиму. ” вс¤кому раз≥ не можна було виключати, що д≥вчину, ¤ка зазнала нападу, зробл¤ть винною в усьому. ћати ≥ ран≥ше казала доньц≥, що та сама УдаЇ прив≥д ч≥пл¤тис¤ до себе вже тим, що живе з ними в одному дом≥Ф. “ому –еджина твердо вир≥шила не жити, ≥ поки в≥тчим вал¤вс¤ на п≥длоз≥, стогнучи та охаючи, обшукала весь д≥м, повитрушувала грош≥ з ус≥х схованок, покидала в стареньку дорожню сумочку дещо з њж≥ й найпристойн≥ш≥ своњ реч≥ (в≥тчим набагато б≥льше виносив з дому та пропивав, н≥ж приносила мати, тому пристойних речей було досить мало) i втекла. ѓхала автобусами та УавтостопомФ, напр¤мок особливо не вибирала Ч аби подал≥ в≥д дому. «аспокоњлас¤, т≥льки коли перетнула кордони двох штат≥в. «рештою вир≥шила влаштуватис¤ тут, зн¤ла найдешевшу к≥мнатку в б≥дному район≥ ≥ почала працювати оф≥ц≥анткою.

–обота њй страшенно не подобалас¤ лише з одн≥Їњ причини: в≥дв≥дувач≥ частенько звертали на нењ увагу й починали загравати, а то й в≥дкрито пропонували зустр≥тис¤ п≥сл¤ роботи дл¤ т≥сн≥шого знайомства. “а завд¤ки минулому досв≥ду –еджина в≥дчувала ст≥йку в≥дразу ¤к до поважних Утатус≥вФ нап≥дпитку, так ≥ до зухвалих Укультурист≥вФ, тому скарги на Упогане обслуговуван¤Ф кл≥Їнт≥в пересл≥дували њњ скр≥зь. ¬ результат≥ –еджина не могла протриматис¤ в жодному м≥сц≥ б≥льше м≥с¤ц¤. ’аз¤њн останнього бара не т≥льки вигнав УнедоторкануФ з≥ скандалом, а ще й розпов≥в вс≥м своњм колегам про њњ УпримхиФ. ≤ ось –еджина вже трет≥й тиждень сид≥ла без роботи, а њй треба було вносити платню за квартиру ≥ купувати њжу.  оли позавчора вона зробила чергову в≥дчайдушну спробу влаштуватис¤ на роботу, њй недвозначно порадили йти просто до в≥домого стриптиз-бару, де на УнедоторкуФ вже давно чекають, щоб УдоторкнутисьФ. –еджина розлютилас¤, в≥дмовилась в≥д пропозиц≥њ в досить брутальн≥й форм≥ й повернулас¤ додому. ’аз¤њн квартири накричав на нењ ≥ призначив останн≥й терм≥н сплати боргу на наступний (тобто вчорашн≥й) день. –еджина погано спала, крутилас¤ на мулькому матрац≥, часто прокидалас¤ й н≥¤к не могла вир≥шити, що ж робити.

ѕрокинулас¤ досить рано з думкою, що тупоголов≥ УкультуристиФ все ж кращ≥ в≥д товсточеревих Утатус≥вФ хоча б тим, що ближч≥ до нењ за в≥ком, з≥бравшись з силами привела себе у Уповну бойову готовн≥стьФ та в≥дправилась до найфешенеб≥льн≥шого ресторану м≥ста. “ам вона ≥ п≥дчепила свого першого (п≥сл¤ УдомашньогоФ мотоцикл≥ста) хлопц¤. ¬ –еджини не було певного плану д≥й, не була њй ц≥лком зрозум≥ла також ц≥ль цього славетного починанн¤. якраз дана обставина й звела нан≥вець вс≥ зусилл¤. «розум≥ло, вона смачно попоњла та попила, непагано провела день ≥ веч≥р, розважилас¤.  р≥м того, по мереж≥ кафе та бар≥в тепер повинна була пройти чутка, що УнедоторкаФ нарешт≥ в≥дтанула, й ставленн¤ до нењ мало зм≥нитис¤. ѕроте д≥вчин≥ було потр≥бне дещо б≥льше, н≥ж об≥д ≥ сн≥данок. ѓй потр≥бн≥ були грош≥. ’оча б на перший час, щоб розплатитис¤ з боргами. ўе краще Ч джерело б≥льш-менш стаб≥льного прибутку. ј новоспечений товарищ, ¤сна р≥ч, не бажав позичати ан≥ цента за просте Успасиб≥Ф ≥ теплу лаг≥дну посм≥шку. Ѕа нав≥ть за братн≥й поц≥лунок у щ≥чку. јле ж ¤ка тод≥ принципова р≥зниц¤ м≥ж под≥бною УдружбоюФ, стриптиз-баром ≥ сп≥тн≥лими товстими Утатус¤миФ з такими ж товстими гаманц¤ми?! ≤ чи не прост≥ше й не прибутков≥ше одразу в≥дправитис¤ на панель... ƒо реч≥, розповсюдженн¤ чуток про њњ Ув≥дтаванн¤Ф могло привести њњ саме туди! јле –еджина просто не могла обрати найдавн≥шу профес≥ю ¤к зас≥б дл¤ ≥снуванн¤. ” д≥воч≥й св≥домост≥ раз у раз виникали образи спТ¤н≥лого в≥тчима ≥ зрадника-мотоцикл≥ста.

–еджина упритул наблизилас¤ до пр≥рви, до ¤коњ њњ п≥дштовхувала невблагана дол¤, зазирнула вниз, побачила на дн≥ клубки бридких гадюк... ≥ не витримала. ѕосварилас¤ з новим при¤телем, була зсаджена вноч≥ поза м≥стом ≥ ледь не зробившись УздобиччюФ ц≥лоњ компан≥њ, опинилас¤ в дом≥ ≈нд≥ ‘орестера, втративши в результат≥ й те, що в нењ ще лишалос¤: сумочку з останньою УпТ¤т≥ркоюФ ≥ вс≥Їю нехитромудрою косметикою, квартиру ≥ реч≥ в н≥й, ¤к≥ хаз¤њн погрожував конф≥скувати на свою користь або просто спалити чи викинути на см≥тник, але найголовн≥ше Ч перспективу ≥ у¤вленн¤ про те, що ж робити дал≥.

Ќа тому розпов≥дь ≥ ск≥нчилас¤. ƒе¤кий час сид≥ли мовчки. ƒ≥вчина дивилас¤ на своњ зцiпленi на кол≥нах пальц≥ ≥ пов≥льно, ледь пом≥тно дл¤ ока похитувалась. ћет почекав, чи не скаже вона ≥ще щось. ѕот≥м гучно поз≥хнув, в≥двернувс¤ ≥ перепросивши сказав, що п≥де у кухню, бо вже знов встиг зголодн≥ти. ƒ≥вчина тихесенько мовила:

Ч ј мен≥ б ≥ще кави...

” кухн≥ ћет подививс¤ зрештою на годинник ≥ аж присвиснув: чверть на шосту! Ќедивно, що в≥н знов хоче њсти. јле ж невдовз≥ потемн≥шаЇ, отже, треба буде вибиратис¤ зв≥дси. Ќе сид≥ти ж тут до поверненн¤ ≈нд≥ ‘орестера, справд≥... “ак, час готуватис¤ до Ув≥дходуФ. Ќав≥ть св≥тло, що проходило кр≥зь щ≥линки в жалюз¤х, вже слаб≥шаЇ... “ак що год≥ слухати сумн≥ ≥стор≥њ.

јле в той же час ћет в≥дчував... н≥, знав напевно, що не зможе просто так випровадити д≥вчисько, в≥двезти до м≥ста й кинути там на проталу њњ власним проблемам! Ќедарма в≥н гр≥шив мТ¤косерд≥стю у в≥дношенн¤х з ж≥нками. Ѕуло, ой, було щось в житт≥ ћетью √олдв≥ка, що дуже нагадувало де¤к≥ детал≥ з ≥стор≥њ –еджини. “ам, в далекому м≥стечку його дитинства в нього самого була така сама –еджина. ≤ нав≥ть звали њњ под≥бно: –ената. ¬она була мекс≥канкою, найкрасив≥шим д≥вчам в ус≥й школ≥. ј в маленьких м≥стечках все на очах у вс≥х...

ћет не ган¤в на мотоцикл≥ й не ставив блискучих рекорд≥в на стад≥он≥, зате на конкурсах, виставках вс≥л¤ких техн≥чних саморобок, моделей та макет≥в р≥вних йому не було. ≤ от в випускному клас≥ його нарешт≥ пом≥тили! ѕ≥сл¤ оголошенн¤ результат≥в чергового конкурсу й нагородженн¤ переможц≥в до нього п≥д≥йшов поважний джентельмен, потис руку немов дорослому, вручив в≥зитку й запросив зав≥тати ввечер≥ до нього в готель. ѕрочитавши на в≥зитц≥ назву компан≥њ, а також ≥мТ¤ джентельмена з ус≥ма атрибутами, юнак прийшов у такий захват, що до вечора просто не м≥г н≥ з ким розмовл¤ти й загалом погано т¤мив. ¬ готель приб≥г за годину до призначеного терм≥ну ≥ всю ту годину пров≥в в бар≥, поглинаючи морозиво у так≥й величез≥нй к≥лькост≥, що п≥сл¤ нав≥ть трохи захрипнув.

ƒжентельмен пов≥вс¤ з юнаком дуже ласкаво й змалював гранд≥озн≥ перспективи. Ќайближчим часом ф≥рма мала нам≥р в≥дкрити в м≥стечку ф≥л≥ю, ≥ дл¤ роботи в н≥й ¤краз була потр≥бна енерг≥йна молода людина з ¤кост¤ми, що њх ћет мав надм≥ру. « часом в≥н м≥г зак≥нчити ун≥верситет (ф≥рма в особ≥ джентельмена в раз≥ необх≥дност≥ любТ¤зно гарантувала часткову чи повну оплату навчанн¤) ≥ працюючи в ф≥л≥њ, очолити њњ, а пот≥м, ¤кщо ви¤вить наполеглив≥сть ≥ км≥тлив≥сть, нав≥ть пробитис¤ до кер≥вництва компан≥њ! «араз же њм дуже потр≥бен був саме такий юнак, ¤к ћет...

ќт т≥льки одне-Їдине УалеФ було в джентельмена-благод≥йника. ¬≥н вже встиг розпитати про ћета м≥сцевих жител≥в, ≥ оск≥льки в маленьких м≥стечках все у вс≥х на очах, йому неважко було дов≥датис¤, що юнак зустр≥чаЇтьс¤ з –енатою. “ак от, б≥да була в тому, що джентельмен... Ќ≥, не б≥да нав≥ть, а так, справжн¤ др≥бниц¤... ¬загал≥, благод≥йник не те щоб ненавид≥в чи зневажав, ставивс¤ з презирством до мекс≥канц≥в... чи не т≥льки до мекс≥канц≥в. Ќ≥. ясна р≥ч, в≥нбув ц≥лковито сучасною людиною з найширшими погл¤дами. ѕросто йому не хот≥лос¤, щоб до кер≥вництва ф≥л≥њ, а може й компан≥њ з часом потрапив молодик, що одруживс¤ з мекс≥канкою. «в≥сно, р≥зн≥ там мулати, метиси, креоли, китайози й ≥нш≥ Ч вони теж люди, абсолютно так≥ сам≥ люди, але мекс≥канка ¤к дружина одного з кер≥вник≥в... ќтже, на так≥й небажано одружуватись, ≥ край!

ѕ≥сл¤ розмови з джентельменом юний ћет всерйоз замисливс¤ над своњм подальшим житт¤м. ѕропозиц≥¤ була вельми спокуслива: це ж гарант≥¤ високого стаб≥льного зароб≥тку та престижноњ роботи! Ќ≥, в≥н не зрадив –енату. јн≥ск≥льки! Ќав≥ть н≥ в ¤кому раз≥! “а й ¤ким чином м≥г в≥н зрадити, ¤кщо п≥дл≥тки т≥льки зустр≥чалис¤, а про шлюб поки нав≥ть мови не було?! ќтож, н≥¤коњ зради! … загалом, робота Ч понад усе. « –енатою в≥н одружитьс¤ чи н≥, а с≥мТю ж утримувати йому... “ак вир≥шив юнак.

¬≥н дуже сильно переживав втрату –енати. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ школи назавжди залишив р≥дне м≥стечко й н≥коли вже туди не повертавс¤. ” ф≥рму працювати не п≥шов, а св≥й безперечний талант спр¤мував на боротьбу з сигнал≥зац≥¤ми р≥зних систем ≥ на в≥дмиканн¤ замк≥в. ƒо реч≥, одною з перших ћет пограбував квартиру того самого джентельмена-благод≥йника. ¬чинив в≥н це виключно в памТ¤ть –енати, тому все вкрадене втопив у канал≥зац≥њ, не вз¤вши соб≥ н≥чого.

ѕроте еп≥зод з –енатою недобре вплинув на ћета. « тих самих п≥р в≥н просто не м≥г байдуже, а тим б≥льш брутально поводитись ≥з ж≥нками! Ќав≥ть коли до такоњ повед≥нки спонукали обставини. Ќав≥ть соб≥ на ваду. ¬≥н ≥ Упогор≥вФ уперше саме з-за ж≥нки, тому що будь-¤кий нормальний злод≥й н≥коли не стане збувати крадене в тому самому район≥, де т≥льки вчора орудував. јле —ью зажадала горжетку, причому негайно, ≥ ћет негайно ж порушив неписан≥ закони. «а що й поплативс¤.

“аким же дурнем в≥н залишавс¤ ≥ в др≥бниц¤х. ћет завжди втрачав розум, ¤кщо ж≥нка починала кричати чи квилити. Ќав≥ть наймаючи Украсуню на годинуФ, в≥н неодм≥нно розпитував њњ у вс≥х подробиц¤х про особист≥ безладд¤ ≥ завжди платив удв≥ч≥ б≥льше, н≥ж потр≥бно.

“а що там, з-за циЇњ малеч≥ –еджини в≥н вже майже ц≥лу добу стирчить в дом≥, де давним-давно ≥ сл≥ду його не повинно бути! Ѕ≥льш того, в його голов≥ сам по соб≥ склавс¤ надчудовий план: коли д≥вча здорово Ус≥ло на обм≥льФ, не варто скупитис¤. ƒосить в≥дкрити схований у каб≥нет≥ кейс ≥ сунути њй пачку УзелененькихФ. —правд≥, х≥ба йому шкода?

ј грош≥... ўо грош≥?! —ьогодн≥ Ї, завтра нема. ’≥ба в≥н звик розм≥нюватись на др≥бниц≥? ’≥ба ¤кась жалюг≥дна УбандеролькаФ з туго натоптаноњ вал≥зки перекреслить прогул¤нку до √онконгу?..

ћет впав на ст≥лець й схопивс¤ за голову. „ого це в≥н, справд≥! „и не досить дл¤ нього ≥стор≥њ з горжеткою крих≥тки —ью?! „и заманулос¤ з тр≥скотом загрим≥ти за грати на другий строк?! —линько жалюг≥дний, мерзений...

јле ж д≥вчисько на панель в≥дправитьс¤! Ќапевно в≥дправитьс¤. ќск≥льки ж це њй огидно, почне випивати чи г≥рше того Ч колотис¤, щоб заглушити в≥дразу до себе, до Укл≥Їнт≥вФ ≥ до свого житт¤... ÷е точно.

Ч ¬≥ддай њй грош≥.

ћет п≥дв≥в голову Ч ≥ остовп≥в: б≥л¤ протилежноњ ст≥ни сто¤ла –ената та дивилась йому в оч≥. ћет зат≥павс¤, замахав руками Ч –ената зникла. “≥льки у вухах ¤к ≥ дос≥ лунало: У¬≥ддай...Ф “од≥ ћет п≥дв≥вс¤, прошкандибав у каб≥нет, вит¤гнув кейс, лаючи себе останн≥ми словами д≥став з нього першу-л≥пшу пачку банкнот≥в та поплентавс¤ до в≥тальн≥.

Ч –едж, Ч тихо покликав в≥н. ƒ≥вчина озирнулас¤. ћет кинув њй на кол≥на грош≥.

Ч ќсь... —под≥ваюсь, цього вистачить.

–еджина так ≥ затремт≥ла, немов на нењ напав танець св¤того ¬≥та, й прохрип≥ла:

Ч ўо ви, м≥стере ≈ндрю... Ќе треба... я сама...

Ч ўо УсамаФ? Ч ћет в≥двернувс¤, бо не м≥г спок≥йно дивитис¤ на д≥вчисько та на ц≥ судорожн≥ с≥панн¤. Ч ўо сама? ўо можеш ти зробити сама?

Ч ќй, ¤сна р≥ч, ¤ дурниц≥ кажу, але... јле н≥, ¤ сама! Ч хриплив≥сть зникла, ≥ голос њњ забрин≥в на чистих низьких тонах, ¤к ≥ дос≥: Ч я сама справлюс¤, м≥стере ≈ндрю, далеб≥! ¬и даремно...

“ут –едж п≥дхопилас¤ з кр≥сла, р≥шуче наблизилис¤ до ћета, тицьнула грош≥ йому в руки й твердо промовила:

Ч «абер≥ть, м≥стере ≈ндрю. „уЇте? «абер≥ть.

ћет в≥дказав не менш твердо:

Ч Ќ≥, це твоЇ. “и бери, Ч ≥ повернув пачку. ƒ≥вчисько не здавалос¤ й не бажало приймати дарунок, ћет теж уперто в≥дмовл¤вс¤ поступитис¤ (≥накше власний Ускелет у шаф≥Ф не дав би йому спокою). —уперечка тривала, доки ћет не гримнув:

Ч Ѕери грош≥, дурепо! Ѕери, поки пропонують!!!

Ч Ќе крич≥ть на мене!!! Ч вереснуло д≥вча у в≥дпов≥дь (тонесенько, зовс≥м ¤к вчора з-за вх≥дних дверей), та миттю зн≥¤ков≥ло, похнюпилос¤ й досить тихо промимрило: Ч јдже ви нав≥ть не знаЇте, ¤к ¤ тепер...

–еджина ненадовго замовкла, п≥дшукуючи в≥дпов≥дн≥ слова.

Ч як ¤ в≥дтепер вам завд¤чна.

Ч ƒурниц≥, Ч в≥дпов≥в ћет ослаблим голосом.

ќтакоњ! ¬она йому тепер, бачте, завд¤чна за бакси, ¤к≥ в≥н не заробив, а вкрав! ѕальцем ледь ворухнув, можна сказати Ч ≥ в кейс≥ ц≥ле багатство. √осподи, та за що ж тут бути завд¤чною?! ўе нев≥домо, раптом купюри м≥чен≥. јрештом ≥ судом тод≥ вона буде йому завд¤чна, нещасна. ≤ в≥н њй теж, тому що не встигне втекти досить далеко ≥ сховатись досить над≥йно. “ак що тут повна взаЇмн≥сть.

ј –еджину немов прорвало. ¬она торохт≥ла, аж заходилас¤, з п≥днесенн¤м нагромаджувала одне на одне визначенн¤ УнадчудовийФ, УчуйнийФ, УщедрийФ та р≥зноман≥тн≥ еп≥тети до них, розмальовуючи постать ћета най¤скрав≥шими словесними фарбами. ј також прис¤галас¤ за м≥с¤ць повернути вс≥ грош≥ до останнього цента.

Ч Ќ≥, що ви! Ќ≥ в ¤кому раз≥, м≥стере ≈ндрю!

—турбований думкою про справжнього господар¤ будинку, ћет замислено пробурмот≥в:

Ч ≈нд≥. јх, ≈нд≥! ѕросто ≈нд≥...

¬≥н хот≥в сказати, що ≈нд≥ просто бовдур, телепень, бевзь, ¤кщо поњхав на своњ √авањ й втратив можлив≥сть допомогти такий мил≥й, прегарн≥й –еджин≥... як раптом з неп≥дробним жахом в≥д того, що в≥н ледь не пробовкнувс¤, до його св≥домост≥ д≥йшли слова д≥вчиська, що були сказан≥ тр≥шки соромТ¤зливо:

Ч ƒобре, м≥стере ≈ндрю. я буду називати вас просто ≈нд≥.

ћет стр≥понувс¤. Ќ≥, це вже н≥ на що не схоже! ўе трохи, ≥ в≥н в≥дкриЇ –еджин≥ всю правду! „ас зак≥нчувати цей фарс, час зак≥нчувати... “им б≥льш, що вистава поступово перестаЇ бути виставою. —итуац≥¤ ¤вно виходить з-п≥д контролю.

¬≥н в≥дкашл¤вс¤, промовив ¤комога тверд≥ше:

Ч ќт що, –едж. «абалакалис¤ ми тут, а час не стоњть на м≥сц≥. Ќам незабаром треба вињжджати. ¬ машин≥ ще встигнемо обговорити, що робити надал≥, Ч ≥ попр¤мував до виходу з в≥тальн≥, кинувши через плече: Ч ѕ≥ду поголюс¤. “и теж приведи себе до ладу.  вартирним господар¤м до вподоби, коли њм повертають борги гарн≥, а не розпатлан≥ й заплакан≥ квартирантки.

” ванн≥й ћет в≥дшукав розпечатану упаковку з разовими станками У∆≥ллеттФ та тюбик крему дл¤ гол≥нн¤. ѕомазком вир≥шив не користуватис¤, щоб не залишати зайвих Упальчик≥вФ, а можливо й залишк≥в кров≥, ¤кщо випадково поранити шк≥ру (за добу його щоки й п≥дбор≥дд¤ пом≥тно заросли). «мочивши нижню частину обличч¤ гар¤чою водою, видушив крем на палець (тюбик в≥н брав через рушник), розмазав його по щоках ≥ почав ретельно й обережно зн≥мати щетину, розм≥рковуючи при цьому, чом це в≥н так неспод≥вано почав цвенькати ¤к папуга у присутност≥ д≥вчиська та ¤к л≥пше впоратис¤ з автомоб≥лем, поки вона буде вмиватис¤.

ќск≥льки н≥¤коњ п≥ни при такому способ≥ гол≥нн¤ не було, процедуру довелос¤ повторити трич≥. “ак що часу дл¤ м≥ркувань було предостатньо.  оли ж ћет сполоснув нарешт≥ обличч¤, сховав вимитий станок у нагрудну кишеньку п≥джака (от ≥ ще одна крад≥жка!) ≥ почав витиратис¤ носовиком, то зовс≥м неспод≥вано побачив у дзеркал≥ в≥дбитт¤ –еджини й р≥зко обернувс¤.

ƒ≥вча сто¤ло на пороз≥ ванноњ к≥мнати, притулившись до одв≥рка ≥ посм≥хаючись дивилос¤ на нього.

Ч “еж вмитись швидше хочеш?.. Ч почав ћет, проте –еджина зд≥йн¤ла руку, закликаючи до мовчанн¤, ≥ замислено заговорила:

Ч “ак, мен≥ б теж вмитис¤. Ўкода, що ¤ загубила косметичку разом з сумочкою ≥ не маю н≥ пудри, ан≥ помади, Ч н≥чого, та не в т≥м р≥ч... ≈нд≥, ≈нд≥, ти... “и й у¤вити соб≥ не можеш, що значить дл¤ мене тв≥й вчинок.

Ч «нов ти за своЇ... Ч спробував перервати д≥вчину ћет, та не звертаючи на це уваги, вона зак≥нчила попередню промову неспод≥ваною пропозиц≥Їю:

Ч Ќе п≥дозрюючи того, ти перевернув усе моЇ житт¤. Ќав≥що нам тепер њхати? ћоже, тут залишимось...

≤ пов≥льно п≥шла до нього.

ћет похолонув. јвжеж, йому дуже приЇмно, що в≥н зробив такий шл¤хетний вчинок ≥ так виручив д≥вча. Ќав≥ть б≥льш н≥ж приЇмно, нажаль. ≤ в≥н нав≥ть не дуже засмучувавс¤ з приводу того, що –еджина кличе його несправжн≥м ≥мТ¤м. ѕроте така розвТ¤зка аж н≥¤к його не влаштовувала. јдже треба скор≥ше т≥кати зв≥дси! ≤ ¤к бути з в≥дразою д≥вчиська до чолов≥к≥в?..

Ч “и зовс≥м ≥нший, не те що вс≥ ц≥ пТ¤н≥ Утатус≥Ф, Ч немов в≥дпов≥даючи на його думки, сказала –еджина, оповиваючи його шию руками. Ч “и зовс≥м, абсолютно ≥нший. ≤ мен≥ байдуже, хто би що мен≥ не казав ≥ хто що скаже. я бажаю зробити тоб≥ приЇмне. “и заслуговуЇш на це!

≤ –еджина поц≥лувала ћета в губи так м≥цно, що в нього потемн≥ло в очах, а в голов≥ понеслис¤ безладн≥ уривки думок: У–ената... ƒ≥вча... ¬митис¤... ѕоквапитись... «устр≥ч...Ф ¬≥н вхопивс¤ за останн≥й нагад зовн≥шньоњ реальност≥ з силою потопаючого, що вчепивс¤ за тр≥сочку, ≥ з слабкою над≥Їю промовив:

Ч јле в мене зустр≥ч... ¬вечер≥, зараз... я...

–еджина притиснула своњ губи до губ ћета, аж присмокталас¤, заважаючи йому не т≥льки говорити, а й нав≥ть дихати.  оли ж б≥долаха облишив марн≥ спроби вимовити бодай слово, д≥вчина в≥дкинула назад голову й уривчасто дихаючи прошепот≥ла:

Ч ј ти зателефонуй своЇму Ѕ≥лу ≥ скажи, що зустр≥ч знов в≥дкладаЇтьс¤. „и зустр≥ч дл¤ тебе важлив≥ша од мене? ≈нд≥, ох, ≈нд≥... “и ж перен≥с њњ того разу, перенесеш ≥ вдруге. Ќа завтра...

≤ пригорнулас¤ до нього ще м≥цн≥ше. —початку ћет все ж не полишав спроб в≥д≥рвати њњ в≥д себе, але хватка в д≥вчини за добу не послабшала не зважаючи на те, що вона не зТњла ан≥ крих≥тки, т≥льки випила трошки кави. Ќарешт≥ ћет здавс¤. ћл¤во подумавши про те, що залишити особн¤к можна рано вранц≥, в≥н легко п≥дхопив –еджину на руки ≥ пон≥с на другий поверх у спальню. ¬она була така с¤юча...

÷е було одне суц≥льне, безпросв≥тне, невпинне, безугавне божев≥лл¤. јле до чого ж воно було чудове!