Не тільки пересічним людям, але й більшості високочолих вчених мужів історія уявляється цілковитим нагромадженням випадковостей. Основні суперечки точаться навколо проблеми, хто ж саме нагромаджує ці випадковості: тупа, засліплена інстинктами маса – чи окремі особистості, в даний момент винесені “на гребінь хвилі”? Пам'ятаєте відому кінокомедію: “Це… як його?.. волюнтаризм!” – “В моєму домі прошу не виражатися…”

До речі, про Всевишнього. Можливо, в Його руках справді знаходяться “ключі” від історії? В цьому зв'язку можна пригадати “Одкровення святого Івана Богослова” – либонь, важко знайти іншу частину Біблії, довкола тексту котрої виникали б такі суперечки. Чомусь так склалося, що знаменитий уривок про “число звіра” – 666 тлумачиться досить однобоко: мовляв, у останні дні всім прибічникам нечистого проставлять на руках та на чолах спеціальні відмітини, і все. Але таке спрощене розуміння абсолютно суперечить останньому віршу гл. 13 “Апокаліпсісу”: “Тут мудрiсть. Хто має розум, той порахуй число звiра, бо це число людське: число його шiстсот шiстдесят шiсть” (Одкр., 13:18). Отже, ясно сказано, що число 666 потрібно “рахувати”, але якщо це звичайнісінька мітка – навіщо такі складнощі?!

Звісно, можна сказати, що нічого такого не було… Хоча для математичних обчислень це неважливо: були б обрані конкретні дати в єдиному контексті із першоджерелом! А тому краще не сперечатися, яка саме з трьох наведених дата відліку є істиною, а провести відлік… від усіх трьох дат! Наразі матимемо три послідовності, три “ланцюжка” дат, довкола яких мусять гуртуватися певні події. Звісно, здебільшого це мусять бути різні негаразди: війни, занепади тощо – адже у точках відліку теж було мало доброго (гріхопадіння і смерть людей). Втім, добре все ж таки було, й насамперед – обіцянка Спасителя, котрий колись таки врятує людей. Отже, саме це й шукатимемо довкола вирахуваних дат.

Аби не втомлювати читачів глобальними описами історії різних народів, зосередимось на “сорочці, що ближче до тіла” – на християнському періоді історії земель, що входять до складу нинішньої України. Ясна річ, цей відрізок історії хвилює нас найбільше! І проаналізувавши події української історії довкола обчислених дат, можна сміливо сказати: так, це справді доленосні “вузли” нашої історії!

Отже, держава Iвана Калити проiснувала точно 666 рокiв — факт незаперечний. На пiк її iснування (близько 1658 р.) випадає царювання Петра I — безперечно, видатної, але в той же час вельми суперечливої iсторичної особи. Саме вiн став першим iмператором Росiї (титул введений з 1721 р.), і саме на піку могутності імперії вона підім'яла під себе Україну. То чи потрiбно пояснювати, що будь-яка спроба вiдтворення СРСР є насправдi спробою реанiмацiї “держави пiтьми”?!

Звісно, вважати остаточно доведеним існування всіх трьох циклів світової історії на основі подібних вкрай стислих викладок неможливо – а відведений для статті обсяг капітальніше заглиблюватися в суть питання просто не дозволяє. Втім, можливо, читачі принаймні відчують, що у цьому світі події не нагромаджуються одна на одну у повному безладі. А тому, можливо, і справді існує певний “план дій”? І, звісно, Сам “Планувальник”…

Принцип обрахування наведених в таблиці “вузлових” дат покажемо на конкретному прикладі. Візьмемо одну із трьох точок відрахунку – 2104 р. до Р.Х. (біблійна дата потопу) і 4 рази відкинемо від неї число 666:

Отже, 560 рік є першою “вузловою” датою нашої ери, від якої ведемо подальші розрахунки:

Ці “вузлові” дати і потрібно дослідити на прикладах з історії України (див. таблицю). Подібним чином можна вести відрахунок і від двох визнаних дат створення світу – 4004 р. до Р.Х. та 3760 р. до Р.Х. Що ж стосується похибки, то вона показує, наскільки дата реальної події розбігається із обчисленою вузловою відносно періоду в 666 років. Наприклад, беремо дати поразки русичів на Калці та розорення Києва – відповідно 1223 р. і 1240 р.:

Похибки потрібні, аби оцінити точність здійснення реальних подій відносно прогнозованих. З точки зору теорії ймовірностей, прийнятною можна вважати 5-відсоткову похибку, доброю – 2-відсоткову. Якщо ж похибка не перевищує 1%, можна вважати, що “попадання” відмінне.

Майже столітні проміжки часу між “вузлами” з різних послідовностей дат (1226-1332 рр., 1892-1998 рр.,) займають особливе місце в історії, оскільки саме в цьому “вузькому” проміжку концентруються різні негаразди, що також очевидно.