Нарешті, команда Яворівського вирішила діяти через суд. Отже, критик і перекладач Володимир П’янов подав позов до НСПУ та Наталі Околітенко про визнання недійсним протоколу та рішення загальних зборів від 29.10.2003 р., але Святошинський райсуд Києва відмовив у задоволенні цього позову. Невдоволений цим рішенням, поет Леонід Сапа подав апеляційну скаргу в інтересах НСПУ (тобто Володимира Яворівського), проте 19.02.2004 р. Апеляційний суд Києва не задовольнив і її. Таким чином, Наталя Околітенко визнавалася головою НСПУ в судовому порядку.

Самі ініціатори не надто вірили в успіх затії, не знаючи наперед, скільки ж письменників дістанеться Києва. Крім того, зважаючи на судові рішення, Київська міськдержадміністрація заборонила проведення заходу в Будинку культури НТУУ "КПІ" — а розмістити півтори тисячі осіб в Будинку літераторів фізично неможливо. Було заборонено і проведення мітингу.

Але результат перевищив усі сподівання: 28-го лютого в БЛ і на вулиці перед ним зібралися 965 письменників, ще один надіслав завіреного нотаріально (!) листа, у якому заочно висловився на підтримку Володимира Яворівського. За браком місця, всі ці люди, а також ті, хто не зміг або не схотів реєструватися, а також багато співчуваючих, включаючи представників політичних партій, скупчилися на вулиці просто неба і в коридорах БЛ. Зовсім немічні (середній вік українських письменників — далеко "за 60") сиділи в актовій залі: всередині БЛ організатори забезпечили радіотрансляцію.

Все ж таки захід швидше скидався на заборонений владою запальний мітинг, ніж на з’їзд чи збори. До речі, у цьому питанні учасники так і не дійшли згоди. Спочатку захід дипломатично називали загальними зборами. Коли стало відомо, що зібралося понад половину (829) письменників України — урочисто проголосили проведення IV позачергового з’їзду. Та при голосуванні підсумкових документів схаменулися: двох третин (1105) все ж немає, тому знов повернулися до формули "загальні збори". Хоча, з точки зору Закону "Про професійних творчих працівників та творчі спілки", обидва поняття рівнозначні.

Насамкінець патова ситуація довкола НСПУ зміцніла остаточно. Адже є рішення загальних зборів письменників від 29.10.2003 р., а також рішення загальних зборів письменників від 28.02.2004 р., в обох випадках відбулися відкриті голосування, а на посаду голови НСПУ обрані різні люди. Щоправда, перше рішення підтримане судом, проте немає особливих "протипоказань" для підтримки також другого рішення…

Можливо, найкращий вихід з патової ситуації запропонував Олександр Мороз (разом з Юлією Тимошенко, Іваном Плющем та Миколою Томенком він був почесним делегатом зборів-з’їзду): голова Соцпартії вважає, що в обох ворогуючих письменницьких таборах вистачає порядних людей, яким варто об’єднатися заради кращого спільного майбуття. Але у такому разі ні Володимир Яворівський, ані Наталя Околітенко, швидше за все, не стануть головою "об’єднаної після розколу" Спілки: надто багато бруду вилито на обох. Новим головою має стати третя — "незаплямована" у конфлікті особа.

Що ж, лишається зачекати…