—тосунки сел¤нства з рад¤нською владою дещо нагадують синусоњду з ампл≥тудою, ¤ка поступово згасаЇ. —початку завд¤ки гаслу "«емлю Ч сел¤нам!" найб≥дн≥ш≥ з них активно допомогли б≥льшовикам прийти до влади. ѕот≥м введенн¤ продрозверстки спричинило потужний сел¤нський рух опору ≥ голодомор 1921-23 рр. ѕерех≥д до непу поступово стаб≥л≥зував ситуац≥ю, але вже 1927-го р. хл≥бозагот≥вл¤ опинилас¤ п≥д загрозою зриву.  онфронтац≥¤ з селом, що нам≥тилас¤ в≥дтод≥, дос¤гла п≥ку у 1929-30 рр. ј ≥ще через 2 роки рад¤нська влада остаточно добила загнаних у колгоспи сел¤н ¬еликим √олодоморомЕ

1 лютого 1930-го р. вийшла постанова ÷ентрального виконавчого ком≥тету про розкуркулюванн¤. јле "зачистка" рад¤нського села в≥д "куркульського елементу" розпочалас¤ ще у с≥чн≥ 1930-го р., тод≥ ¤к згадана постанова вже ч≥тко визначала, ¤к треба поводитис¤ з т≥Їю чи ≥ншою "категор≥Їю" куркул≥в. ƒуже показово також, що п≥д "першу категор≥ю" (розстр≥льно-таб≥рну) п≥дпадали учасники антирад¤нських збройних повстань. ќстаннЇ визначенн¤ ¤кось дисгармон≥юЇ з≥ змальованою в рад¤нських п≥дручниках картиною "переможного" розкуркулюванн¤. якщо влад≥ н≥хто не опиравс¤, зв≥дки тод≥ "учасники повстань"?!

¬и¤вл¤Їтьс¤, сучасн≥ ≥сторики також додержуютьс¤ д≥аметрально протилежних думок щодо тод≥шн≥х сел¤нських збройних повстань. —уто умовно њх можна под≥лити на два табори. "ѕозитив≥сти" довод¤ть, що збройна боротьба за своњ права обурених сел¤н ≥ справд≥ мала м≥сце, навод¤ть на п≥дтвердженн¤ ц≥Їњ думки р¤д конкретних приклад≥в, причому найпоказов≥шим вважають справу "—п≥лки визволенн¤ ”крањни", а також "”крањнського нац≥онального центру", " онтрреволюц≥йноњ шк≥дницькоњ орган≥зац≥њ в с≥льському господарств≥ ”крањни", "“рудовоњ сел¤нськоњ парт≥њ", "—оюзу визволенн¤ роб≥тник≥в ≥ сел¤н" тощо. Ќавпаки, "негатив≥сти" провод¤ть протилежну думку: збройн≥ виступи сел¤н близько 1930-го р. були лише довол≥ невиразною коп≥Їю сел¤нського руху у 20-т≥ рр. ’’ ст., а судов≥ процеси "контрреволюц≥йних" орган≥зац≥й мають самост≥йне значенн¤ та здеб≥льшого "пришит≥ б≥лими нитками" до виступ≥в сел¤н.  ардинальне розходженн¤ позиц≥й ≥з цього питанн¤ та недостатн¤ його вивчен≥сть безперечно маЇ м≥сце.

ќц≥нювати масштабн≥сть т≥Їњ боротьби можна по-р≥зному, але ж н≥хто не заперечуЇ: не зважаючи на попереднЇ "прич≥суванн¤" прот¤гом понад дес¤тил≥тт¤, люди все ще знаходили у соб≥ мужн≥сть чинити спротив свав≥ллю влади. ј тому т≥ под≥њ безперечно заслуговують на нашу увагу.

Ч ” в≥дгук на за¤ви …осифа —тал≥на про те, що з куркул¤ми потр≥бно боротис¤ ¤к з ворожим класом аж до повного знищенн¤, у с≥чн≥ 1930-го р. була створена спецком≥с≥¤ ѕол≥тбюро ¬ ѕ(б), ¤ка займалас¤ питанн¤ми розкуркуленн¤ та затвердила план його проведенн¤. ƒо виконанн¤ цих р≥шень п≥дключилис¤ органи ƒѕ”, ¤к≥ з≥бралис¤ на нараду 30-31.01.1930 р., де обговорили заходи по зд≥йсненню депортац≥њ та знищенню куркул≥в ¤к класу.

"«ачистка" розпочалас¤ взимку, ≥ невипадково: адже досв≥д боротьби з повстанц¤ми 20-х рр. дов≥в, що взимку сел¤нам н≥куди податис¤ або втекти, отже, це буде не на користь тим, хто чинитиме спротив.  р≥м того, було вир≥шено ставитись обережно до куркул≥в, чињ родич≥ проживають у м≥ст≥, служать у „ервон≥й арм≥њ, а також до середн¤к≥в Ч аби не розширювати "соц≥альну базу" спротиву. Ќасамк≥нець, плани розкуркуленн¤ були вив≥рен≥ територ≥ально: спочатку внутр≥шн≥ округи, в останню чергу Ч прикордонн≥. ѕри цьому за короткий час Ч до 10.03.1930 р. було депортовано близько 92-х тис. ос≥б.

Ч «в≥сно, що н≥. јдже п≥д час "розкуркуленн¤" с≥льськ≥ актив≥сти почали розправл¤тис¤ з ус≥ма невдоволеними, гострими на ¤зика, з особистими недоброзичливц¤ми. “ож п≥д рекв≥зиц≥њ потрапл¤ли ≥ середн¤ки, ≥ нав≥ть б≥дн≥ сел¤ни. јрешти та рекв≥зиц≥њ дуже нагадували ще незабуту епоху "воЇнного комун≥зму".

÷е й викликало спротив сел¤н. Ќаприклад, у березн≥ 1930-го р. п≥втис¤чний натовп мешканц≥в Ѕориспол¤ чинив спротив депортац≥њ м≥сцевих куркул≥в до —иб≥ру. јрх≥вн≥ документи св≥дчать, що так≥ випадки трапл¤лис¤ у 7-ми з 29-ти округ ”—––.

Ч —ел¤ни, котр≥ бачили, що влада д≥Ї занадто жорстко, ≥ були невдоволен≥ таким поводженн¤м.

Ч ѕ≥к збройних виступ≥в припадаЇ на березень 1930-го р. “еритор≥ально ними були охоплен≥ майже вс≥ 29 округ ”—––, хоча найб≥льше протисто¤нн¤ м≥ж владою та селом спостер≥гаЇмо на ѕод≥лл≥: близько 300-т район≥в “ульчинськоњ, ¬≥нницькоњ та ћогил≥в-ѕод≥льськоњ округи були охоплен≥ повстанн¤ми. –ад¤нська влада була л≥кв≥дована у 73-х населених пунктах Ч влада перейшла до рук повстанц≥в.

Ч Ѕезперечно, спротив носив елементи сел¤нськоњ в≥йни. ѕо-перше, сел¤ни були згуртован≥, по-друге, повстанн¤ розпочиналис¤ одразу у к≥лькох селах округи, по-третЇ, в ход≥ виступ≥в њх очолював сел¤нський ватажок. –азом з тим вони мали пол≥тичний характер, про що св≥дчать висунут≥ сел¤нами гасла.  р≥м того, у багатьох м≥сц¤х с≥льради розформовувались, натом≥сть в≥дновлювавс¤ ≥нститут с≥льських старост.  олгоспи л≥кв≥довувались, а реманент ≥ худоба розбиралис¤ по дворах. «агалом за 1930-й р. було нараховано близько 4 тис. виступ≥в сел¤н, у ¤ких вз¤ло участь близько 956 тис. ос≥б.

ќсь конкретн≥ приклади. 01.03.1930 р. у м.Ћюбар Ѕердич≥вськоњ округи почалос¤ антирад¤нське повстанн¤. Ѕлизько 1500 сел¤н з вилами, сокирами, косами розгромили прим≥щенн¤ райвиконкому. јле вже 5 березн¤ сюди рушили в≥йська, ≥ повстанн¤ було придушене. ¬ с.ѕ≥ски Ѕаштарського р-ну сучасноњ ћиколањвськоњ обл. д≥¤в повстанський заг≥н сел¤н на чол≥ з отаманом «адирокою: вони нападали на актив≥ст≥в та чинили ≥ншу шкоду. ¬ лютому-березн≥ 1930-го р. в ќдеськ≥й окруз≥ було зареЇстровано 55 великих збройних виступ≥в сел¤н. ” березн≥ 1930-го р. у с.ћихайл≥вка ƒунаЇвецького р-ну Ўепет≥вськоњ округи (сучасна ’мельницька обл.) було придушене повстанн¤Е за допомогою полку к≥нноти з артилер≥Їю! ѕ≥сл¤ в≥дновленн¤ рад¤нськоњ влади тут заарештували ус≥х чолов≥к≥в, старших 15-ти рок≥в, а п≥сл¤ проведенн¤ оперативних заход≥в 300 ос≥б, тепер вже з 50-ма ж≥нками включно, були в≥дправлен≥ до концтабор≥в.

Ч ¬иступи безсумн≥вно мали пол≥тичний характер, оск≥льки в≥дбувалис¤ п≥д гаслами: "√еть комуни ≥ рад¤нську владу!", "√еть комун≥ст≥в!", "’ай живе самост≥йна ”крањн≥!" та ≥н. « острахом в≥дзначалос¤, що сел¤ни сп≥вали г≥мн "ўе не вмерла ”крањни ≥ сила, ≥ вол¤". ” де¤ких селах виступи справд≥ проходили п≥д гаслом "—п≥лки визволенн¤ ”крањни", але це справд≥ зб≥г обставин: адже на той час широко осв≥тлюваний процес над —¬” тривав у ’арков≥, тож сел¤ни просто п≥дхопили гасло, що њм сподобалос¤. « ≥ншого боку, у ¬ороновському р-н≥ ¬≥нницькоњ округи справд≥ д≥¤ла орган≥зац≥¤ "—оюх визволенн¤ ”крањни" п≥д проводом колишнього петлюр≥вського оф≥цера.

Ч я би вид≥лив ѕавлоградське повстанн¤, що в≥дбулос¤ 05-06.04.1930 р. у трьох районах сучасноњ ƒн≥пропетровськоњ обл. Ќа тл≥ типових причин та метод≥в повстанн¤ тут були висунут≥ гасла "«а в≥ру православну!" ≥ "√еть комун≥ст≥в!" ѕроте украњнських гасел не висувалос¤ Ч адже б≥льш≥сть повсталих були рос≥¤нами. ÷≥кавим Ї й те, що один з ватажк≥в ѕавлоградського повстанн¤ нар≥к себеЕ другим Ћен≥ним! “ак, сел¤ни тод≥ св¤то в≥рили, що Ћен≥н був добрим, а все зло Ч в≥д "поганого —тал≥на".

≤нший приклад Ч села „аплинц≥, ќлекс≥њвка та —оф≥њвка ’ерсонського округу: у поширюваних тут лист≥вках м≥стилос¤ гасло "’ай живе цар-батюшка!"

Ч ќперативний штаб, ¤кий займавс¤ цим, очолив сам "головний чек≥ст" ”крањни ¬севолод Ѕалицький: в≥н мотавс¤ по вс≥х округах на спец≥альному бронепоњзд≥, супроводжуваному в≥йськами ƒѕ”, а також спец≥ально п≥д≥браними, що називаЇтьс¤, морально ≥ психолог≥чно витриманими б≥йц¤ми регул¤рних в≥йськ. ѕ≥дкреслюю: ƒѕ” спец≥ально вибирало соб≥ "пом≥чник≥в", ор≥Їнтуючись на курсант≥в полкових шк≥л, що формувалис¤ за екстеритор≥альним принципом. Ќасамк≥нець, у придушенн≥ брали участь ≥ конвойн≥ в≥йська.

—ел¤ни озброювались, хто чим м≥г: в≥д кийк≥в ≥ вил до обр≥з≥в ≥ рушниць. ƒовкола с≥л рили окопи, там вартували патрул≥. якщо п≥дходили карател≥, били в набат. Ѕоротьба велас¤ жорстока. Ќедарма ж вище пол≥ткер≥вництво держави у кв≥тн≥ 1930-го р. нагородило Ѕалицького 3-м орденом „ервоного прапоруЕ

Ч ÷≥каве питанн¤! –≥ч у т≥м, що вс≥м повстанц¤м 20-30-х рок≥в ≥нкрим≥нували, так би мовити, ц≥лий "букет" статей, до ¤кого входили ¤к пол≥тичн≥, так ≥ крим≥нальн≥ статт≥ (хул≥ганство, бандитизм, крад≥жка тощо). Ѕула ще 127-ма статт¤  рим≥нального кодексу Ч приховуванн¤ ≥ саботаж. ≤ ¤кщо за пол≥тичними статт¤ми вс≥ вони давно реаб≥л≥тован≥, то крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть з сел¤н-повстанц≥в не зн¤та й дос≥.

«г≥дно з матер≥алами допов≥дноњ записки "ѕро пол≥тичний стан сел¤нства ”крањни", у звТ¤зку з пол≥тикою л≥кв≥дац≥њ куркульства ¤к класу, за пер≥од з 20 с≥чн¤ по 12 лютого 1930-го р. кер≥вник √ѕ” ”—–– ¬севолод Ѕалицький, пов≥домл¤в, що у с≥чн≥ в≥дбулос¤ 37 масових виступ≥в сел¤н, у ¤ких вз¤ло участь 12 тис. чол., у в≥дпов≥дь на пол≥тику розкуркуленн¤ сел¤ни зд≥йснили 40 теракт≥в. —таном на 09.02.1930 р. було заарештовано 11865 чол.