ѕоступово в≥дкриваючи спецарх≥ви, нин≥шн≥ ≥сторики нарешт≥ отримують доступ до ретельно приховуваноњ колись правди. «окрема, це повною м≥рою стосуЇтьс¤ зимовоњ кампан≥њ 1942-го р., котру „ервона јрм≥¤ фактично провалила найбезглузд≥шим чином.

ѕрикметно, що у п≥дручниках, монограф≥¤х ≥ нав≥ть мемуарах рад¤нських воЇначальник≥в цей пер≥од оповитий суц≥льним мороком таЇмниц≥. ”се вигл¤даЇ так, н≥бито 6.11.1941 р. рад¤нськ≥ б≥йц≥ розпочали героњчний контрнаступ, тод≥ н≥мецький вермахт перегрупувавс¤ ≥ у травн≥ 1942-го р. розпочав наступ на п≥вдн≥, у напр¤мку —тал≥нграда та на  авказ. јле що ж в≥дбувалос¤ прот¤гом п≥вр≥чч¤ Ч з листопада по травень?! Ќевже просте перегрупуванн¤ сил?..

Ќасторожитис¤ змушують хоча б зведенн¤ —ов≥нформбюро тих дн≥в. ќсь дек≥лька приклад≥в зведень пер≥оду с≥чн¤-лютого 1942-го р., висмикнут≥ з загального р¤ду буквально навманн¤:

” ч≥м же р≥ч? ¬се просто: зам≥сть лог≥чного переходу до "глухоњ" оборони та поступового накопиченн¤ резерв≥в, „ервона јрм≥¤ намагалас¤ наступати весь часЕ але не дуже-то вдало. ”сп≥хи рад¤нськоњ сторони були швидше ≥люзорними, н≥ж реальними Ч зв≥дси й надто неконкретн≥ щоденн≥ ≥нформац≥йн≥ зведенн¤.

ќтже, ¤кби хтось ≥з рад¤нських полководц≥в, не кажучи про командир≥в середньоњ або нижчоњ ланки, почав планувати оборонну операц≥ю взимку 1942-го р., то ірунтуючись на ѕ”-36, його би миттЇво звинуватили у зрад≥ та засудили. “ому натхненн≥ усп≥хом контрнаступу листопада 1941 р., але не маючи н≥¤ких резерв≥в, рад¤нськ≥ в≥йська пост≥йно кидалис¤ у наступ. ” кращому раз≥ вони лишалис¤ на м≥сц≥. јле можливим був ≥ значно г≥рший вар≥ант, що обертавс¤ величезними втратами, ¤к≥ неможливо по¤снити з точки зору здорового глузду.

Ч ÷ей пер≥од в≥йни, ¤к ≥ початковий, практично чекаЇ свого обТЇктивного висв≥тленн¤ ≥ понин≥. ќдна з головних причин цього Ч небажанн¤ подати повною м≥рою катастрофи рад¤нськоњ арм≥њ першоњ половини ≤942-го р. та њх причини. Ќасл≥дком некомпетентност≥ та грубих помилок значноњ частини вищого командуванн¤, включаючи √еорг≥¤ ∆укова, стали зат¤гуванн¤ в≥йни ≥ найголовн≥ше Ч колосальн≥ втрати. √оловною помилкою було те, що п≥сл¤ поразки н≥мц≥в п≥д ћосквою у грудн≥ 1941 р., що саме по соб≥ коштувало —–—– 957953-х загиблих, рад¤нське командуванн¤ витлумачило це ¤к св≥дченн¤ великих наступальних можливостей „ервоноњ јрм≥њ.

јле майже вс≥ операц≥њ, запланован≥ на 1942-й р., особливо на його першу половину, через неорган≥зован≥сть стратег≥чноњ оборони зак≥нчилис¤ провалом. ƒо того ж, —тавка вважала, що у 1942 р. противник, ¤к ≥ у 1941 р., знов стане наступати на московському напр¤мку ≥, в≥дпов≥дно, планувала своњ операц≥њ.

Ќайкровопролитн≥шими були боњ на харк≥вському напр¤мку. –ад¤нськ≥ солдати наступали по по¤с у сн≥гу. Ќ≥мц≥ не дозволили захопити себе зненацька. як пише генерал  урт “≥ппельск≥рх: "ѕросуванн¤ на п≥вн≥ч п≥сл¤ тимчасових усп≥х≥в рос≥¤н в район≥ Ѕ≥лгорода й ¬олчанська вдалос¤ невдовз≥ зупинити. Ѕ≥лгород був зайн¤тий в ход≥ наступу у в≥дпов≥дь, фронт в основному був утриманий". “ож нав≥що було проводити цю абсолютно безперспективну наступальну операц≥ю, тим б≥льше у напр¤мку, де н≥мц≥ сам≥ готувалис¤ до наступу й мали велик≥ сили? ™дине дос¤гненн¤ Ч захопленн¤ "Ѕарвенк≥вського виступу" п≥вденн≥ше ’аркова. јле у травн≥ н≥мц≥ зр≥зали ≥ його п≥сл¤ того, ¤к ѕ≥вденно-«ах≥дний фронт, але вже п≥д командуванн¤м —емена “имошенка знов намагавс¤ наступати на ’арк≥в.

Ч —отн≥ тис¤ч б≥йц≥в загиблими, обмороженими й пораненими, а також сотн≥ тис¤ч полоненими.

ўо ж до  риму, то п≥сл¤ висадки 29 грудн¤ 1941-го р. нашого десанту одночасно в район≥  ерч≥ ≥ ‘еодос≥њ, в результат≥ дуже кривавих боњв н≥мц≥ втратили  ерченський п≥востр≥в. ≤нш≥ сили рад¤нських в≥йськ 5 с≥чн¤ 1942-го р. висадилис¤ п≥вн≥чно-зах≥дн≥ше —евастопол¤, та п≥сл¤ 3-денних боњв були скинут≥ н≥мц¤ми у море. Ќасамк≥нець, у с≥чн≥ 1942-го р. було створено  римський фронт, ¤кий к≥лька м≥с¤ц≥в посп≥ль з великими втратами безусп≥шно намагавс¤ деблокувати —евастополь ≥ очистити  рим.

* * *

ѕро подальшу катастрофу ѕ≥вденно-«ах≥дного фронту, њњ причини й насл≥дки читач≥ ѕ≥ у д≥знаютьс¤ навесн≥.