—онька-«олота –учка не вважала за потр≥бне довго збер≥гати подружню в≥рн≥сть ≥ хоча у зр≥лому в≥ц≥ витрачала чимало кошт≥в на вихованн¤ двох дочок, вони люто ненавид≥ли мати ≥ стидалис¤ родства з нею. « ≥ншого боку, не вир≥зн¤ючись особливою вродою, —онька тим не менше вм≥ла причаровувати чолов≥к≥в ≥ активно використовувала секс у повс¤кденн≥й злод≥йськ≥й "робот≥".

—правд≥, без готовност≥ легко й невимушено вступити у сексуальн≥ стосунки з жертвою злочину, так несамовито кохатис¤ чолов≥ком, щоби в≥н забув геть про все на св≥т≥, год≥ було й помислити про таку "ф≥рмову" розробку «олотоњ –учки, ¤к один з р≥зновид≥в готельних крад≥жок, що д≥став назву "√утен морген!"

Ќе зважаючи на, ¤к то кажуть, важке дитинство, —онька в≥льно волод≥ла пТ¤тьма мовами (≥диш, польською, рос≥йською, н≥мецькою, французькою) й могла ≥з милим виразом на личку воркотати про модного поета чи останн≥ св≥тськ≥ под≥њ дек≥лька годин посп≥ль. Ќазбиравши за допомогою крад≥жок непоганий "стартовий кап≥тал", вона могла дозволити соб≥ вбиратис¤ у ¤кнайшикарн≥ш≥ сукн≥, дуже пильно сл≥дкувала за зовн≥шн≥стю. ќтже не дивно, що прињхавши до чергового м≥ста, —онька зупин¤лас¤ лише у найкращих готел¤х. ѕоживши на новому м≥сц≥ дек≥лька дн≥в ≥ ретельно вивчивши ≥нших мешканц≥в, «олота –учка нам≥чала жертву ≥ вдавалас¤ до "√утен морген!"

—уть цього нахабного метода Ї простою до ген≥альност≥. ¬игл¤даЇ це так: рано вранц≥, коли нав≥ть готельна обслуга ще спить, —онька елегантно вд¤галас¤, на ноги над¤гала повст¤н≥ капц≥ ≥ в такому вигл¤д≥ йшла "бомбити" обрану к≥мнату.  апц≥ приглушували кроки, тож жертви здеб≥льшого мирно спали прот¤гом усього часу, доки «олота –учка нишпорила по шухл¤дкам комод≥в ≥ секретер≥в, а також вивертала кишен≥ од¤гу. якщо ж посто¤лець все-таки прокидавс¤ Ч ось тут ≥ починалос¤ справжн≥с≥ньке зваблюванн¤. —онька перел¤кано скрикувала ≥ мало не непритомн≥ла (загалом-то вона мала неаби¤кий артистичний талант Ч недарма Ї бо обидв≥ њњ дочки стали акторками), а пот≥, мило зашар≥вшис¤, вдавала з себе даму, що п≥д ранок повернулас¤ з чергового бенкету, от т≥льки номером помилилас¤Е Ќу, ¤к тут було зап≥дозрити наглу "п≥дставу"?! —онька тим часом напускала все б≥льше шарму ≥ врешт≥-решт опин¤лас¤ у л≥жку з чолов≥ком, з котрим "помилково" звела њњ дол¤. ј коли той засинав, стомлений бурхливими любощами Ч довершувала тимчасово перервану "справу".

¬т≥м, "королева крад≥њв", очевидно, таки розум≥лас¤ на ≥нтим≥: багато обчищених до останньоњ нитки чолов≥к≥в нав≥ть не зверталис¤ до пол≥ц≥њ, вважаючи, що викраден≥ грош≥ й коштовност≥ Ї справедливою платою за чудовий ≥ по-царськи щедрий "ранок коханн¤".

јле ¤к справжн¤ профес≥оналка, «олота –учка вм≥ла працювати не т≥льки вноч≥, але о будь-¤к≥й пор≥ доби. Ќав≥ть серед б≥лого дн¤. ѕри цьому вона нер≥дко вдавалас¤ до наст≥льки вбивчих роз≥граш≥в, що њњ невичерпною, "з вогником" фантаз≥Їю та вм≥нн¤м тонко, з≥ знанн¤м справи п≥ддурити будь-кого мимовол≥ захоплювалис¤ вс≥ Ч ≥ пол≥цейськ≥ чиновники, ≥ св≥дки, ≥ жертви.

яскравим прикладом Ї пограбуванн¤ п≥терського ювел≥ра  арла фон ћел¤. —початку —онька зав≥тала до в≥домого псих≥атра Ћ., назвалас¤ —оф≥Їю јндр≥њвною, дружиною фон ћел¤ ≥ розпов≥ла сумну ≥стор≥ю: мовл¤в, в≥д блиску д≥амант≥в чолов≥к зовс≥м збожевол≥в, весь час кричить про борги Ч от нещасна дружина ≥ прохаЇ вил≥кувати хворого! «а клопоти —онька заплатила заздалег≥дь, пооб≥ц¤вши привести чолов≥ка, попр¤мувала до магазину фон ћел¤, де в≥дрекомендувалас¤ дружиною псих≥атра Ћ. ≥ вибрала д≥амант≥в на 30 тис. рубл≥в. ” призначений час ювел≥р, н≥чого не п≥дозрюючи, зТ¤вивс¤ додому до псих≥атра, де на нього чекала —онька. ƒ≥аманти перейшли до њњ рук, але коли фон ћель почав вимагали в≥д л≥кар¤ Ћ. оплатити рахунок, то швиденько потрапив до рук дужих сан≥тар≥в ≥ опинивс¤ у психушц≥Е ƒоки роз≥бралис¤, що й до чого, —онька з коштовност¤ми безсл≥дно зникла.

¬т≥м, вм≥ла «олота –учка працювати й не наст≥льки масштабно, проте не менш ефективно. ќсь приклад простого, без значних вит≥вок "кидка". “акий соб≥ банк≥р ƒогмаров познайомивс¤ у знаменит≥й одеськ≥й кондитерськ≥й ‘анкон≥ з аристократкою —оф≥Їю —ан-ƒонато. ћ≥ж поњданн¤м смачних т≥стечок й теревен¤ми "н≥ про що" пан≥ —ан-ƒонато попрохала ƒогмарова розм≥н¤ти њй др≥бними банкнотами 1000 рубл≥в Ч щойно отриману рентну плату. ѕ≥д к≥нець бес≥ди зТ¤сувалос¤, що аристократка ввечер≥ њде до ћоскви у справахЕ ƒивна р≥ч: банк≥р також њхав туди! ясна р≥ч, на вокзал вони вирушили удвох. ” поњзд≥ знов мило бес≥дували, њли цукерки, пили Ч коротше, ненавТ¤зливо розважалис¤, збер≥гаючи певну дистанц≥ю. ј коли банк≥р прокинувс¤ п≥зно вранц≥, то не побачив жодних сл≥д≥в пан≥ —ан-ƒонато. –азом з тим зникли вс≥ його грош≥, а також коштовност≥ на 43 тис. рубл≥вЕ

ўе одна хитр≥сть: —онька пошила спец≥альну сукню, пишно прикрашений под≥л ¤коњ, фактично, ¤вл¤в собою величезний м≥шок, в ¤кий можна було сховати немаленьк≥ реч≥ Ч нав≥ть штуку дорогоњ тканини.

«а невичерпну фантаз≥ю «олота –учка користувалас¤ шаленою попул¤рн≥стю. ѓњ легко п≥знавали на вулиц¤х, а коли востаннЇ схопили "на д≥л≥" й в≥дправл¤ли до ћоскви, щоб раз ≥ назавжди запроторити до —иб≥ру, п≥в-ќдеси проводжало —оньку, немов справжню королевуЕ або ж справжню народну героњню!

—онька-«олота –учка (справжнЇ ≥мТ¤ Ч Ўейндл¤-—ура Ћейбова —оломон≥ак) народилас¤ у ѕовонзках ¬аршавського пов≥ту (нин≥ Ч територ≥¤ ѕольщ≥). —оломон≥аки промишл¤ли скупкою краденого, контрабандою та збутом фальшивих грошей. —онька виходила зам≥ж трич≥: у 1864 р. Ч у ¬аршав≥ зам≥ж за пана –озенбада, у 1868 р. Ч у ƒ≥набургу (нин≥ Ч ƒаугавп≥лс, Ћатв≥¤) за багат≥¤ Ўелома Ўкольника, у 1871 р. Ч в ќдес≥ за знаного зал≥зничного крад≥¤ ћ≥хел¤ Ѕлювштейна. ¬с≥х чолов≥к≥в —онька швидко кидала, а –озенбада на прощанн¤ ще й об≥крала. ¬≥д першого шлюбу —онька прижила дочку —уру-–≥вку, в≥д третього Ч дочку “аббу (з часом обидв≥ стали акторками оперети). Ќарешт≥, саме п≥д пр≥звищем останнього чолов≥ка (Ѕлювштейн) вона ф≥гурувала в судових справах.