За лаштунками
Битва двох голів
(однієї Спілки)Київський Будинок літераторів штурмувала група невідомих автоматників
Старі письменники демократичного спрямування полюбляють згадувати, що свого часу Рух (ще той, старого зразка, неподілений) утворився саме в надрах іще тієї, республіканської Спілки письменників УРСР. Схоже, що сьогодні у Національній Спілці письменників України розпочалась чергова революція. Щоправда, спрогнозувати її наслідки абсолютно неможливо…
Тимур Литовченко
Ця загадкова історія почалась із того, що у 85-й день народження ВЛКСМ, тобто 29 жовтня цього року відбулися загальні збори письменницької організації країни, які обрали головою Національної Спілки письменників України Наталю Околітено. Пікантність ситуації в тому, що на цей момент НСПУ мала іншого чинного голову, термін повноважень котрого далеко ще не скінчився — народного депутата Володимира Яворівського. Тож усі зрозуміли, що попереду “битва голів”. Тільки от ніхто не знав, що розпочнеться вона так скоро й одразу набере великого драматизму…
Двовладдя
Для початку пару слів про аргументацію “бунтарів”, що збирались у Пущі-Озерній під Києвом. На їхню думку, по-перше, з приходом Володимира Яворівського на посаду голови внутрішнє життя в НСПУ дедалі політизується, між тим як це творча організація, а не партія. По-друге, “бунтівники” вважають, що Володимира Яворівського понад усе цікавлять речі матеріальні, а саме майно Спілки, яким можна розпоряджатися, та приміщення письменницьких установ, які можна здавати в оренду. По-третє, шановний
пан голова дедалі сильніше концентрує владу у своїх руках — а цього терпіти не можна…Не маючи наміру спростовувати або підтверджувати ці звинувачення, скажу лише, що саме вони стали приводом для проведення термінових письменницьких зборів та обрання нового голови НСПУ. Але є проблема: згідно із Статутом НСПУ, голова Спілки обирається з’їздом, а не зборами — отже, чи було легітимним зібрання 29 жовтня? “Бунтарі” вважають: так! Мовляв, Статут НСПУ не був зареєстрований в Міністерстві юстиції у 2001-му р. (як стверджує Володимир Яворівський), а Закон України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” визначає у якості керівного органу творчої спілки саме загальні збори.
Цитата
“Діяльністю творчої спілки керують загальні збори (з’їзд, конференція), правління, президія (рада тощо) та голова правління”.
(Закон України “Про професійних творчих
працівників та творчі спілки”, ст. 14)
Зважаючи на це, “бунтівники” керувалися згаданим Законом, паралельно подавши на реєстрацію в Мінюст свій варіант Статуту, узгоджений з чинним законодавством. Таким чином, у Спілці письменників виникла ситуація двовладдя, оскільки здавати свої позиції з-за якогось “бунту” команда Володимира Яворівського не збиралася.
Не пущають?!
У неділю, 2 листопада мені додому зателефонував знайомий письменник і запросив підійти увечері до Будинку літераторів, що на Банковій, 2, обов’язково прихопивши посвідчення журналіста ПіКу й диктофон. На запитання, що ж там відбуватиметься у вихідний, відповідь була: “Спробуємо зайти до Спілки”. Навіщо це робити у неділю ввечері, я так і не зрозумів, проте, печінкою відчуваючи ексклюзивність явища, прийти погодився.
Близько 19:00 неподалік БЛ зійшлося понад дюжину письменників, у т.ч. новообрана голова НСПУ Наталія Околітенко, екс-голова Київської організації НСПУ Леонід Череватенко (повторно обраний головою КО НСПУ влітку, проте забалотований другими повторними зборами КО НСПУ 11 жовтня), Олексій Кононенко, Роман Коваль та інші. Тут я дізнався про приголомшливу річ: виявляється, віднедавна професійним
письменникам не дозволяють заходити до Будинку літераторів навіть за посвідченнями члена НСПУ (!), причому вхід до БЛ охороняють представники однієї з парламентських партій (?!) — а таке свавілля у жодні рамки не лізе. Ось для проведення “останньої рішучої спроби” й затівається акція під суто умовною назвою “Як Околітенко з Череватенком до Спілки ходили”.Як на мене, ідея була вкрай невдалою. Ну, скажіть, будь ласка, навіщо ночувати в НСПУ, коли можна спокійно дочекатися ранку, а тоді вже ставати до праці?! Тим паче, перевірити слова про “охоронців-партайґеноссе” безпосередньо тоді я не міг: як в рядового письменника, у неділю ввечері справ у БЛ в мене не було, а пред’явивши журналістське посвідчення, я порушив би “чистоту експерименту”. Виявляється, тієї ж думки дотримувались майже всі інші, включаючи Наталю Околітенко, заради котрої акція, власне, й затівалася.
Тож насамкінець постановили: аби усе це не скидалося на “нічне захоплення” Спілки письменників, відкласти проведення акції на 12:00 годину 3 листопада. Потім всі роз’їхалися по домівках.
Навмисно підкреслюю: усі…
Після штурму
Наступного дня я прийшов до БЛ трохи раніше (кортіло таки подивитися на “партайґеноссе” самостійно), проте, як виявилось, за ніч ситуація змінилася просто кардинально: вхідні двері були пошкоджені (відірвана ручка), а всередині на широкий журналістський загал чекала прес-конференція голови НСПУ Володимира Яворівського. Ось стислий виклад того, що почули журналісти…
Версія №1: Заколот
a-la Медведчук. Близько 22:30 у неділю Володимиру Яворівському, який саме повертався до Києва зі Львова, хтось зателефонував і повідомив, що НСПУ окупували міліція і ОМОН. Подзвонивши декільком нардепам, пан Яворівський у їхньому супроводі прибув до НСПУ. Декілька дверей будинку були вибиті, відірвана ручка “парадних” дверей, а на місці чергового сидів… письменник Роман Коваль! В той же час Володимира Яворівського довго не пускав до кабінету полковник міліції, і тільки слова про те, що він народний депутат і у Спілці є його кабінет, подіяли. Виявляється, цього вечора БЛ штурмувала група невідомих автоматників в камуфляжі, котрі схопили і забрали в міліцію бабусю-чергову, а на місце полоненої вахтерки (другий варіант — “наших охоронців”) посадили Романа Коваля. Проте мужня бабуся зуміла дістатися до телефону (який, до речі, був вимкнений і в п’ятницю, і в суботу!) та підняти тривогу. Міліція їхала на місце подій 1,5 години, потім довго вивчала ситуацію. Нарешті команда Володимира Яворівського здала Романа Коваля на руки міліції. Далі всі ночували в БЛ, а свідок тому — журналістка Зоя. Висновок: за цим стоїть… Адміністрація Президента! А спроба захопити БЛ — це спецоперація ОМОНу… На думку Володимира Яворівського, у цьому замішаний “міністр”. До того ж, він заявив, що у Києві працюють міліційні групи, якими керує Медведчук. Ну, а безпосередні виконавці — то заколотники, котрих Президія вже виключила з НСПУ.При всій повазі до Володимира Яворівського мушу зазначити, що його версія далека від ідеалу. Про яку “спецоперацію” йдеться?!
Тільки повні кретини могли штурмувати БЛ задля того, аби посадити письменника на місце вахтерки, а далі покинути “арену битви”, відклавши захоплення кабінетів до ранку. Незрозуміло, навіщо збирати на “нічний рейд” колег-нардепів (Володимира Стретовича, Володимира Філенка та ін.), а не колег-письменників? Чому “робочий кабінет” нардепа Яворівського знаходиться у Будинку літераторів, а не у приміщенні Комітетів ВР? Звинувачення на адресу Віктора Медведчука та неназваного “міністра” виглядають голослівними. Виключення зі Спілки “бунтарів” (якими поганими вони не є) Президією незаконне, оскільки, за Статутом, на який голова НСПУ неодноразово посилався, виключення проводить низова (у даному разі — Київська) організація, а не Президія — керівний орган. Нарешті, я бачив на власні очі: найменшої підготовки до штурму “бунтівники” не вели!А ось стислий виклад пояснень письменника Олексія Кононенка на імпровізованій прес-конференції в “Укрінформі”.
Версія №2: Повне “западло”.
Після 22:00 Олексію Кононенку зателефонував невідомий і сказав, що в НСПУ відбувається щось незрозуміле. Може, якась провокація. Разом з Романом Ковалем він під’їхав на Банкову, 2. Двері були відкриті, Спілка порожня, тільки стояли два міліціонери, котрі пояснили: хтось намагався проникнути в БЛ, і міліція забрала звідси якихось чоловіків та жінку. Залишивши Коваля на вільному місці вахтерки, Кононенко пішов. Але через годину задзеленчали шибки, з боку бібліотеки увірвалися молодики разом з письменником Фольварочним, що побив Романа Коваля. Потім з’явилося чоловік 15, у т.ч. якісь кореспонденти, потім група нардепів на чолі з Володимиром Яворівським. Коваля до ранку протримали у машині, його дипломат з документами лишили у Спілці — навіть не в міліції! А от хто увірвався до БЛ раніше, до приходу Коваля й Кононенка — бозна…І ця версія небезпроблемна. Особисто мені незрозуміло, якого дідька було отак підставлятися, залишившись на ніч у приміщенні БЛ, яке вже зазнало нападу?! Навіщо лишатись на місці чужого злочину одному і без алібі?!
Насамкінець зазначу: у викладених обома сторонами версіях присутні спільні риси. Ні Володимир Яворівський, ані Олексій Кононенко не з’ясували, хто ж саме їм зателефонував — а це дуже важливо. Обидві сторони також використали в якості свідків “ексклюзивних” журналістів.
* * *
Мені дуже важко бути об’єктивним, бо я сам письменник, поки що — член НСПУ і знайомий з багатьма учасниками конфлікту з обох боків. Складається враження, що намір “бунтівників” нашвидкоруч, але дуже вдало використав якийсь “злий демон”. Справді, “бунтарі” необдумано підставилися, а Володимир Яворівський швидко політизував колізію. Обидва стилі дій передбачувані. Але шукати “демона” й робити висновки мусять не творчі люди, а насамперед криміналісти… а може — навіть Служба безпеки України.
А поки що “виключені згори” письменники на чолі з Наталею Околітенко, активно готуючись до суду, розпочали роботу “в екзилі”: збирають свою президію, складають свої видавничі плани, реєструють свій журнал тощо. Письменникам залишилося дочекатись, котра ж із двох спілок (і котрий з двох голів — Яворівський чи Околітенко) доведе, що обстоює інтереси власне письменників (видання книжок, захист їхніх професійних, соціальних інтересів тощо), а не бореться за владу та спілчанське майно.
Час покаже також, утворять “бунтівники” якийсь новий творчий союз чи ні. Все-таки наявність одразу двох письменницьких спілок зі статусом “Національна” — це нонсенс.
© Тимур Литовченко. Всi права застереженi у відповідності до Законодавства України. При використаннi посилання є обов'язковим. (Хоча всiм вiдомо, що "копi-райт" розшифровується або "копiювати праворуч", або "зкопiйовано вiрно", тож до збереження авторських прав нiхто серйозно не ставиться... А шкода!)
Якщо Ви знайшли цю сторiнку через якусь пошукову систему i просто вiдкрили її, то скорiш за все, нiчого не знаєте про автора даного тексту. Так це легко виправити, мiж iншим! Давiть тут, i все…
|