√≥потези
¬итончена помста —ен-∆ермена
Ќайзагадков≥ший ≥сторичний персонаж XVIII стол≥тт¤ бувЕ украњнцем?!
¬≥н неспод≥вано зТ¤вл¤вс¤ п≥д р≥зними ≥менами мало не в ус≥х крањнах ™вропи ≥ так само раптово зникав. ѕодейкували, що в≥н дос¤гнув найвищих ступен≥в посв¤ченн¤ у найвпливов≥ших масонських ложах ≥ водночас шпигував на користь вс≥х правл¤чих королевських ≥ царських фам≥л≥й. ≤ н≥хто не знав, де наст≥льки видатна людина народилас¤Е
“имур Ћитовченко
Ѕезумовно, граф —ен-∆ермен був одн≥Їю з найзагадков≥ших постатей не т≥льки XVIII ст., але й ус≥х час≥в ≥ народ≥в. ѕо-перше, нав≥ть сучасники не могли впевнено д≥знатис¤, хто в≥н, ¤кого роду ≥ коли саме зТ¤вивс¤ на св≥т. ѕо-друге, н≥хто достеменно не знаЇ, де й коли —ен-∆ермен помер: щодо цього ≥снуЇ м≥н≥мум два Узал≥знихФ св≥дченн¤ (Ўлезв≥г, ётланд≥¤, 1784 р., або ассель, √ессен, 1795 р.), а УнепевнихФ в≥домостей про по¤ву загадкового графа у р≥зних м≥сц¤х п≥сл¤ обох дат значно б≥льше. ѕо-третЇ, —ен-∆ермен примудр¤вс¤ завжди потрапл¤ти у сам≥с≥нький центр под≥й, а також видавати напрочуд точн≥ пророцтва.
ќтже не дивно, що його загадкова постать надихала багатьох митц≥в, ¤к от великого рос≥йського поета ќлександра ѕушк≥на, котрий використав ≥стор≥ю про п≥дказан≥ —ен-∆ерменом три таЇмнич≥ карти дл¤ створенн¤ Уѕ≥ковоњ дамиФ. ¬она продовжуЇ хвилювати у¤ву людей ≥ на початку ’’≤ ст. ясна р≥ч, без створенн¤ нових ц≥кавих г≥потез тут не об≥йдетьс¤.
”чень брахман≥вЕ
ўо ж, власне, в≥домо про —ен-∆ермена? Ѕагато, але водночасЕ н≥бито н≥чого. ÷ей загадковий чолов≥к, надзвичайно вродливий та над≥лений неаби¤кою чар≥влив≥стю, почав зТ¤вл¤тис¤ у 40-х рр. XVIII ст. у р≥зних м≥стах јнгл≥њ, √олланд≥њ та ≤тал≥њ. ѕри цьому в≥н од самого початку напол¤гав на тому, що волод≥Ї ф≥лософським каменем, мистецтвом виготовленн¤ алмаз≥в та
знаЇ секрет ел≥ксиру житт¤. Ќе¤вно п≥дтверджуючи останню думку, граф —ен-∆ермен довол≥ прозоро давав зрозум≥ти будь-¤кому сп≥вбес≥дников≥, що прожив дуже багато рок≥в Ч чи то 300, чи 500. ј може, ≥ значно б≥льше, бо ¤кось в одн≥й з бес≥д почав довол≥ невимушену розпов≥дь проЕ ’риста: н≥бито в≥н сам попереджав (!) ≤суса, що хоча останн≥й ≥ Ї найкращим з людей, але Упогано ск≥нчитьФ. ўо ж до свого ≥мен≥, то графський титул в≥н купив його разом з маЇтком —ен-∆ермен в ≥тал≥йському “ирол≥.
«в≥сно, до под≥бних балачок не варто ставитис¤ серйозно. “ож не дивно, що —ен-∆ермена багато хто сприймав саме ¤к записного авантюриста й балагура. ўо ж, граф, котрий в≥льно волод≥в ус≥ма мовами наймогутн≥ших на той час крањн, ≥ справд≥ говорив дуже багато й надто вже впевнено на будь-¤к≥ теми, що само по соб≥ вигл¤дало п≥дозр≥лим. “им не менш, коли слова його п≥ддавалис¤ перев≥рц≥, завжди ви¤вл¤лос¤, що вониЕ ц≥лком в≥дпов≥дають ≥стин≥!
Ѕ≥льш того, перебравшись до столиц≥ ‘ранц≥њ, —ен-∆ермен неодноразово демонстрував там своњ таланти щодо перетворенн¤ м≥д≥ й ≥нших метал≥в на золото, виготовленн¤ алмаз≥в з вуглецю (!) й виправленн¤ др≥бних дефект≥в у коштовних камен¤х багатьом вельможам, а також корол¤м Ћуњ XV, Ћуњ XVI ≥ королев≥ ћар≥њ-јнтуанет≥. √раф стверджував, що про секрет
виготовленн¤ алмаз≥в дов≥давс¤ в≥д ≥нд≥йських брам≥н≥в (брахман≥в). ≤ загалом, багато чому в≥н навчивс¤ на —ход≥.
—тосувалос¤ це ≥ його загадкових рецепт≥в. «натним дамам —ен-∆ермен дарував чудод≥йну косметику, що безсумн≥вно мала властив≥сть омолоджувати шк≥ру. ¬≥н справд≥ вм≥в виготовл¤ти ¤кийсь ц≥лющий нап≥й, секрет котрого, на жаль, з часом загубивс¤. Ќасамк≥нець, ус≥ знайом≥ в≥дзначали, що з роками граф загадковим чином не стар≥ЇЕ ” чому ж секрет? —ен-∆ермен в≥дв≥дував багато св≥тських прийом≥в, але н≥де, н≥коли й н≥чого не њв та не пив. ј загалом, граф перебував на дуже своЇр≥дн≥й д≥Їт≥. ќсобистий кухар готував дл¤ нього завжди одне ≥ те саме меню: в≥вс¤ну кашу, блюда з крупи та б≥ле мТ¤со курчат. ≤нод≥ на св¤то —ен-∆ермен випивав трохи вина Ч от ≥ все
!
”горець, португалець або?..
ясна р≥ч, багато про що пов≥дати ≥ багато що по¤снити могли б в≥домост≥ про походженн¤ —ен-∆ермена. ѕроте саме тут усе було оповито мороком таЇмниц≥. Ќасамперед, —ен-∆ермен полюбл¤в зм≥нювати ≥мена в залежност≥ в≥д крањни, до ¤коњ перењздив. «окрема, у ¬енец≥њ в≥н був в≥домий ¤к граф Ѕелламар, у ѕ≥з≥ Ч ¤к шевальЇ Ўен≥нг, у ћ≥лан≥ Ч ¤к шевальЇ ¬елдон, у √енуњ Ч ¤к граф —алтиков, у Ўвабаху Ч ¤к граф “ародь. ≤ ¤к граф —ен-∆ермен або марк≥з де ћонферрат у багатьох м≥стах ™вропи, включаючи ѕариж.
“ака багатолик≥сть насамперед збивала з пантелику. ƒо того ж з огл¤ду ц≥Їњ далеко неповноњ галерењ ≥мен одн≥Їњ людини очевидно одне: у будь-¤к≥й держав≥ граф —ен-∆ермен намагавс¤ вигл¤дати ≥ноземцем. ÷е додавало ваги двом припущенн¤м, висловленим ≥ще його сучасниками. ѕо-перше, —ен-∆ермена п≥дозрювали у своЇр≥дному УбезпристрасномуФ шпигунств≥: в≥н н≥бито шпигував одразу на користь ус≥х корол≥вських ≥ царських дом≥в ™вропи. ўо ж, дл¤ Улюдини н≥зв≥дкиФ це нормальноЕ
ѕо-друге, ходили чутки, н≥бито граф —ен-∆ермен Ї масоном дуже великого ступеню або нав≥ть самим головою ордену –озенкрейцер≥в. ѕринаймн≥, ƒжузепе Ѕальзамо (в≥н же јлессандро ал≥остро) згадував, що до його посв¤ченн¤ у масони на правах Устаршого братаФ безпосередньо був причетний —ен-∆ермен. ѕриналежн≥сть до найвищих к≥л масонства могла би одночасно по¤снити ≥ високу осв≥чен≥сть графа, ≥ його надзвичайну по≥нформован≥сть. ј зв≥дси й точн≥сть прогноз≥в, зроблених ним Ћуњ XVI ≥ ћар≥њ-јнтуанет≥.
≤ все ж це мало про¤снюЇ питанн¤ про походженн¤ —ен-∆ермена. …ого сучасники п≥дозрювали, що граф Ї або португальським принцем, або сином португальського Ївре¤, або угорського аристократа. ј наприк≥нц≥ житт¤ сам —ен-∆ермен н≥бито пов≥дав, що Ї нащадком кн¤з¤ –акоц≥ (принца ‘ранциска ≤≤ –акош≥) з
“ранс≥льван≥њ. ј перша його дружина (за ≥ншими в≥домост¤ми Ч мати) була н≥бито з роду “екел≥. ¬т≥м, приск≥пливе вивченн¤ генеалог≥чного древа роду –акоц≥ довело, що н≥хто з них не брав соб≥ дружину з “екел≥Е
озак ≥з титулом —ен-∆ермен!
ќтже, граф знов-таки схитрив ≥ н≥бито сказавши щось конкретне, насправд≥ не сказав н≥чого. ≤ все жЕ
≤ все ж, варто вз¤ти до уваги не чуж≥ мудруванн¤, а саме його особисте св≥дченн¤: не виключено, що —ен-∆ермен таки заклав у них ¤кийсь УключикФ до здобутт¤ справжн≥х в≥домостей про себе. “ож треба небагато Ч лише б знайти цей ключик!.. «в≥сно, до голосу украњнських досл≥дник≥в мало хто прислухаЇтьс¤, проте
ориг≥нальна г≥потеза ≥снуЇ й на наших теренах: справжне пр≥звище графа —ен-∆ермен було не –акоц≥ чи –акош≥, аЕ –акович!
ўо ж до цього с≥мейства, то козаки –акович≥ гн≥здилис¤ у ѕрилуках ≥ в≥дом≥, зокрема, у XVII-XVIII ст.ст. Ќаприклад, —емен ‘едорович –акович у 1688-91 рр. був полковим писарем у ѕрилуцькому полку, а у 1709-16 рр. Ч полковим обозним. ƒек≥лька –акович≥в навчалис¤ у иЇво-ћогил¤нськ≥й академ≥њ, згодом служили у в≥йську.
“ак от, можна припустити, що —ен-∆ермен теж був з роду –акович≥в. Ќ≥бито в≥н (або його батько) молодим ще козаком воював на боц≥ ћазепи у ѕолтавськ≥й битв≥, що призвело до необх≥дност≥ полишити ”крањну п≥сл¤ поразки арла ’≤≤ з украњнськими союзниками. як в≥домо, розбитий гетьман з рештою козак≥в вт≥кав у напр¤мку сучасноњ ћолдови ≥ помер 21.09.1709 р. у с. ¬арниц≥ неподал≥к Ѕендер. ј зв≥дси до “ранс≥льван≥њ рукою податиЕ
якщо це так, то не затримуючись у ц≥й земл≥, а поњхавши дал≥, козаку –аковичу (або його синов≥) справд≥ легко та зручно було трохи Уп≥дкоригуватиФ пр≥звище й назватис¤ транс≥льванським принцем –акоц≥. ” ¤ких земл¤х в≥н пров≥в наступн≥ три дес¤тки рок≥в, ¤к≥ таЇмн≥ знанн¤ отримав Ч
лишаЇтьс¤ т≥льки здогадуватись. “им не менше, УукрањнськаФ верс≥¤ походженн¤ —ен-∆ермена ≥ справд≥ дозвол¤Ї по¤снити певн≥ детал≥ його надзвичайно ц≥кавоњ б≥ограф≥њ.
Ќасамперед, стаЇ зрозум≥лим, чому Улюдина н≥зв≥дк≥л¤Ф н≥защо не бажала про¤снити своЇ походженн¤: адже —ен-∆ермен не забував про дуже довг≥ руки ≥ мстиву вдачу московських цар≥в. (“им паче, в≥н бував ≥ в —анкт-ѕетербурз≥.) “акож очевидно, що Уукрањнську справуФ —ен-∆ермен вважав програною остаточно, а знев≥рившись, вол≥в Утрудитис¤Ф на користь
вс≥х Ївропейських правител≥в без розборуЕ
ƒал≥, граф н≥защо не бажав про¤снити походженн¤ свого багатства, без сумн≥ву Ч величезного. якщо в≥дкинути г≥потезу про те, що все своЇ золото лже-–акоц≥ видобув з≥ звичайних метал≥в за допомогою ф≥лософського каменю, в≥д ц≥Їњ загадки й справд≥ тхне чорт≥внею. јле згадаймо нашум≥лу ≥стор≥ю з≥ скарбом гетьмана ѕолуботка, а пот≥м зважимо на те, ¤к≥ скарби могли переправити за кордон представники ≥нших козацьких с≥мейств, що р¤тувалис¤ в≥д рос≥йськоњ експанс≥њЕ ќтже, чи не зв≥дси й багатство —ен-∆ермена?!
… нарешт≥, в≥домо, що граф активно допомагав братам ќрловим посадити на рос≥йський трон атерину ≤≤. ѕогодьтес¤: дл¤ Улюдини н≥зв≥дк≥л¤Ф така увага до Урос≥йськоњ справиФ щось таки маЇ означати. ј от що саме?.. ѕриск≥пливий анал≥з дозвол¤Ї висунути припущенн¤, що це була дуже своЇр≥дна витончена помста. јдже в≥домо, що ус≥х своњх д≥тей атерина Унагул¤ла у гречкахФ, тож хоча њњ син ѕавло ≤ й носив пр≥звище –оманова, проте лише формально. Ѕезперечно, —ен-∆ермен знав про
цю обставину ≥ таким чином фактично спри¤в викор≥ненню роду –оманових, ¤ких у глибин≥ души ненавид≥в за кривду, нанесену ѕетром ≤ р≥дн≥й своњй ”крањн≥.
© “имур Ћитовченко. ¬сi права застереженi у в≥дпов≥дност≥ до «аконодавства ”крањни. ѕри використаннi посиланн¤ Ї обов'¤зковим.
(’оча всiм вiдомо, що "копi-райт" розшифровуЇтьс¤ або "копiювати праворуч", або "зкопiйовано вiрно", тож до збереженн¤ авторських прав нiхто серйозно не ставитьс¤... ј шкода!)
якщо ¬и знайшли цю сторiнку через ¤кусь пошукову систему i просто вiдкрили њњ, то скорiш за все, нiчого не знаЇте про автора даного тексту. “ак це легко виправити, мiж iншим! ƒавiть тут, i всеЕ