Ќеможливо порахувати, ск≥льки усього людина знаЇ, у¤вл¤Ї, говорить ≥ думаЇ про тих ≥з наших менших брат≥в, ¤к≥ на еволюц≥йних сходах сто¤ти лише на один щабель позаду нас Ч про мавп, особливо людинопод≥бних! Ќайперше, що спадаЇ на розум Ч дарв≥н≥стичне: "Ћюдина п≥шла в≥д мавпи". ћожна уточнити у дус≥ класик≥в марксизму-лен≥н≥зму: "“руд зробив ≥з мавпи людину". ј можне пере≥накшити це ≥ в анекдотичному стил≥: "“руд зробив ≥з мавпи людину, а дал≥ з людини робить Ч вола!"

јле ¤к не крути, а спочатку була все ж мавпаЕ ’очаЕ ’оча це Ч лише на думку дарв≥н≥ст≥в. ј от антидарв≥н≥сти, рел≥г≥йн≥ д≥¤ч≥ та де¤к≥ ≥нш≥ екстравагантн≥ особи стверджують, що все навпаки: мовл¤в, н≥¤коњ пром≥жноњ стад≥њ м≥ж людиною ≥ мавпою не було!  оротше, н≥¤ких п≥текантроп≥в та синантроп≥в, рамп≥тек≥в та австралоп≥тек≥в Ч все це ≥грища зарозум≥лих каб≥нетних науковц≥в, ¤к≥ в≥дкопають бозна чию щелепу, а пот≥м знай соб≥ розвод¤ть публ≥ку на сенсац≥юЕ  оротше, питанн¤: "ј чи була ота мавпа?" Ч Ї довол≥-таки дискус≥йним нав≥ть на початку ≤≤≤ тис¤чол≥тт¤.

≤ все ж ¤к не верти, а чимось-таки вони на нас схож≥. ќсобливо весел≥ безхвост≥ шимпанзе. “ому напередодн≥ року мавпи спробуЇмо зТ¤сувати, чим же уславилась вона в ≥стор≥њ людства? ≤ ¤к≥ саме мавпи Ї найв≥дом≥шими, так би мовити, у св≥тових масштабах.

Ќа в≥дм≥ну в≥д спекотного екзотичного —ходу, у ™вроп≥ мавпи жити на природ≥ не можуть Ч кл≥мат не той! ўоправда, у 70-х рр. ’’ ст. рад¤нськ≥ вчен≥ пробували акл≥матизувати зграю шимпанзе у сиб≥рськ≥й тайз≥Е јле погодьтес¤: так≥ досл≥ди швидше за все Ї знущанн¤м над б≥долашними ≥стотами, н≥ж чимось ≥ншим. ƒл¤ фауни наших широт мавпочка Ч тварина нехарактерна, тому ≥ зТ¤вл¤лись вони тут нечасто. ј ¤кщо мавпа справд≥ "мала м≥сце бути", то лише у цирку, зоопарку чи в ¤кост≥ п≥дручноњ тваринки у вуличного артиста, шарманщика або представника ≥ншоњ в≥льноњ профес≥њ. ѕригн≥чене положенн¤ в≥дбиваЇтьс¤ на характер≥ негативно, тож ≥ "св≥тлий образ мавпи" сприймаЇтьс¤ Ївропейц¤ми здеб≥льшого у криваво-чорних тонах: вкусить, покар¤баЇ, мавпа на корабл≥ г≥рша за динам≥т ≥ т.≥н.

“ому в ™вроп≥ цих тваринок н≥хто "корол¤ми" не називав. ≤ загалом, саме тут вони пасли задн≥х: наприклад, коли брати ћонгольфТЇ вир≥шили запустити на пов≥тр¤н≥й кул≥ людину, а король ‘ранц≥њ Ћуњ XVI натом≥сть розпор¤дивс¤ посадити до корзини тварин Ч хто вони були, от≥ "менш≥" першопрох≥дники? «а "параметром" близькост≥ до людини, у п≥днебесс¤ належало послати н≥бито мавпу. Ќатом≥сть полет≥ла вовн¤но-перната тр≥йц¤ у склад≥ барана, п≥вн¤ та качки. „ому? Ѕо мавпа була ≥стотою р≥дк≥сною нав≥ть у ‘ранц≥њ, що мала чисельн≥ колон≥њ по всьому св≥ту.

“акий стан справ зм≥нивс¤ лише у ’’ ст., коли науково-техн≥чний прогрес набрав нечуваних доти оберт≥в, а промислов≥ технолог≥њ все б≥льше заглиблювались у лаб≥ринти людського орган≥зму. ќт тод≥ мавпочок ≥ почали використовувати ¤к лабораторних тварин, справедливо вважаючи, що все (ну, майже усе) год¤ще дл¤ них згодитьс¤ ≥ дл¤ людини. « ≥ншого боку, науковц≥ все одно лишали њх "на закуску", в≥дточуючи свою майстерн≥сть спочатку на мушках дрозоф≥лах та хробаках, пот≥м на пацюках, мишах ≥ хомТ¤ках, пот≥м на котиках-песика ≥ лише тод≥ Ч на мавпочках. ƒорога все-таки ≥стота!..

«в≥сно, у звТ¤зку з меддосл≥дами не можна не згадати того, що у космос мавпочки полет≥ли значно ран≥ше в≥д ёр≥¤ √агар≥на! ≤ немовби заради компенсац≥њ шкоди, нанесеноњ репутац≥њ мавп на початку ери пов≥троплаванн¤ й п≥лотуванн¤ л≥так≥в, у п≥дкоренн≥ косм≥чного простору л≥дерство в≥ддали саме мавп≥. 14 червн¤ 1949 р. з американського пол≥гону White Sands стартувала трофейна н≥мецька ракета "‘ау-2" з мавпою на борту. –акета п≥дн¤лас¤ на висоту 133 км, ≥ хоча "астронавт" загинув, проте став першою твариною, що подолала 100-к≥лометрову "планку". ѕол≥т 12 грудн¤ того ж року на "‘ау-2" наступноњ мавпи став усп≥шним Ч отже, цей "астронавт" став першим усп≥шним "возвращенцем"! ј 31 серпн¤ 1950 р. на "‘ау-2" усп≥шно зл≥тали вже мавпи у компан≥њ з мишами Ч кожноњ "твар≥" по пар≥.

јби завершити огл¤д науковоњ "карТЇри" примат≥в, можна додати, що американський л≥кар –оберт ”айт рок≥в тридц¤ть тому зробивЕ пересадку голови одн≥Їњ мавпи на т≥ло ≥ншоњ! ўоправда, "сконструйована" мавпа лишалась парал≥зованою нижче шињ, проте бачила, њла, пила ≥ нав≥ть вкусила за палець одного ≥з пом≥чник≥в ”айта. (ј що ≥ще було робити неборац≥, ¤к не кусати своњх кат≥в?!)

Ќу, ≥ не могли об≥йти увагою "св≥тлий образ мавпи" люди мистецтва. ≤нод≥ њх зображували на своњх полотнах живописц≥, але по-справжньому зац≥кавились мавпами все ж письменники.  ожен робив це на св≥й лад: „арльз ƒ≥ккенс змалював маленьку мавпочку-циркачку, јртур  онан-ƒойл ≥ ≈дгар ѕо Ч емоц≥йно-запальних примат≥в-убивць.

ќриг≥нально п≥д≥йшли до ц≥Їњ задач≥ –едь¤рд  ≥пл≥нг та ≈дгар Ѕерроуз. ƒо реч≥, ¤кщо про ћаугл≥ зн≥мали мультики, то пригоди “арзана з племен≥ мавп стали основою дл¤ чисельних к≥ноекран≥зац≥й, в ¤ких зн≥малис¤ справжн≥ зв≥р≥, ¤к дресирован≥, так ≥ дик≥. «окрема, про партнерку славетного “он≥ ¬айсмюлера мавпу Ўиту в≥домо, що "на пенс≥ю" њњ забрав режисер ф≥льму. ¬ останн≥ роки Ўита полюбл¤ла сид≥ти у плетеному кр≥сл≥ на веранд≥ його будинку, пов≥льно сьорбати пиво ≥ цмулити невеличк≥ сигариЕ

ј от  ≥нг- онга мавпа не грала: в обох к≥новерс≥¤х це була не жива горила, а лише горилопод≥бна л¤лька. ј так хтозна: ¤кби мавпам дали попередньо почитати сценар≥й, може, вони б ≥ погодились з≥грати " орол¤  онга"?! “ак само ширше вони б грали, можливо, ≥ в екран≥зац≥њ "ѕланети мавп". “≥льки хто ж њх, с≥ромах, спитаЇЕ

як би там не було, але заслуги примат≥в людством ¤вно не поц≥нован≥. «давалось би, ≥ родич≥ ми б≥олог≥чн≥ (хай там що), ≥ вони Ч жертви наукиЕ јле при цьому один-Їдиний монумент Ч це майже н≥чого! ’≥ба ж н≥?..