¬≥ктор орольЌев≥дома ≥стор≥¤
√≥ркий присмак перемоги
” УмТ¤сорубкуФ Ѕукринського плацдарму йшли зеки, 16-р≥чн≥ юнаки та Узрадники ¬≥тчизниФ
«давалось би, за дек≥лька дес¤тк≥в рок≥в будь-¤к≥ Уб≥л≥ пл¤миФ ≥стор≥њ можна стерти. ѕроте у випадку нашоњ рад¤нськоњ минувшини нав≥ть шести дес¤тил≥ть дл¤ встановленн¤ ≥стини буваЇ замало. Ќаочний приклад тому Ч ≥стор≥¤ визволенн¤ иЇва в≥д н≥мецьких загарбник≥в: лише зараз ми п≥дходимо до того, аби осмислити цю под≥ю без зайвих ≥люз≥йЕ
“имур Ћитовченко
ињвська визвольна операц≥¤, проведена восени 1943-го р., була й залишаЇтьс¤ чи не найсуперечлив≥шим дос¤гненн¤м –ад¤нськоњ арм≥њ в роки ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни. ¬≥д початку вона потрапила до списку т.зв. Удес¤ти стал≥нських удар≥вФ: парт≥йна пропаганда втовкмачувала в голови Усовк≥вФ, що завд¤ки героњчному прориву —х≥дного валу н≥мецькоњ оборони перемога над г≥тлер≥вц¤миЕ ≥ так дал≥. «годом, однак, почали лунати думки про те, що спроба захопити ињв через Ѕукринський плацдарм, починаючи з 22.09.1943 р., була стратег≥чною помилкою рад¤нського командуванн¤, а ск≥льком люд¤м це коштувало житт¤ Ч нев≥домо.
ѕроте, схоже, про справжню масштабн≥сть ус≥х припущених тод≥ помилок та заплачену за них ц≥ну ми лише починаЇмо д≥знаватис¤. ¬ цьому ¤ переконавс¤, побес≥дувавши з в≥домим украњнським ≥сториком, досл≥дником пер≥оду ≤≤ св≥товоњ в≥йни ¬≥ктором оролем.
Ѕукринська УмТ¤сорубкаФ
Ќасамперед, мене ц≥кавило питанн¤: хто ж саме був автором УЅукринського вар≥антуФ операц≥њ? јдже ¤кщо правда про т≥ под≥њ так довго ≥ так ретельно замовчувалась, це мають бути в≥дом≥ персони. “ак воно ≥ Ї! Ѕо захопити Ѕукринський плацдарм ≥ наступати на ињв з п≥вдн¤ пропонувалиЕ найкращий рад¤нський стратег √еорг≥й ∆уков, командувач ¬орон≥зького (з 20.10.1943 р. Ч 1-го ”крањнського) фронту ћикола ¬атут≥н ≥ член в≥йськради ћикита ’рущов! Ќатом≥сть розпочинати наступ з п≥вноч≥ рекомендував ≥нший в≥домий воЇначальник Ч ост¤нтин –окоссовський. “а у Уштабних в≥йнахФ в≥н не зм≥г переграти стал≥нського улюбленц¤ √еорг≥¤ ∆укова, котрий н≥защо не хот≥в в≥ддати ≥ншому лаври визволител¤ Уматер≥ м≥ст руськихФЕ
ƒо плану –окоссовського повернулис¤ згодом, 28.10.1943 р., ≥ ињв справд≥ визволили з п≥вн≥чного Ћют≥зького плацдарму. ѕроте сталос¤ це, лише коли ∆уков ≥ ¬атут≥н поклали п≥д Ѕукрином сотн≥ тис¤ч воњн≥в. ≤ не т≥льки воњн≥в, ¤к ви¤вилосьЕ
¬≥ктор ороль:
Ч ¬ район≥ Ѕукринського плацдарму географ≥чн≥ умови надзвичайно складн≥, що дуже утруднювало поставлене перед рад¤нськими в≥йськами завданн¤. р≥м того, н≥мц≥ заздалег≥дь спалили там ус≥ човни та пристр≥л¤ли водну перешкоду, ≥ њм залишалос¤ поливати кулеметним вогнем суц≥льну масу Угарматного мТ¤саФ. Ќасамк≥нець, саперн≥ частини ¬орон≥зького фронту забарилис¤, оск≥льки командуванн¤ розраховувало УперестрибнутиФ ƒн≥про на плечах в≥дступаючого ворога. “ож на момент форсуванн¤ ƒн≥пра 22-24 вересн¤ в район≥ плацдарму рад¤нськ≥ в≥йська мали всього лишеЕ 16 понтон≥в! Ќе дивно, наприклад, що з л≥вого берега сюди вдалос¤ перекинути лише один середн≥й танк У“-34Ф ≥ близько 30-ти легких танкеток.
“ому переправл¤лис¤ по студен≥й вод≥ на чому завгодно: на напханих соломою г≥мнастерках ≥ плащ-наметах, на ¤щиках ≥ колодах. ѕоранен≥ хапались за тих, кого кул≥ оминули, ≥ люди ц≥лими вТ¤зками йшли на дно. «агиблих було наст≥льки багато, що трупи рад¤нських солдат≥в теч≥¤ ƒн≥пра доносила аж до чорноморських берег≥в “уреччини!.. Ќа самому ж плацдарм≥, за св≥дченн¤м очевидц≥в, у ¤мах та воронках зам≥сть води сто¤ла кров.
«а нов≥тн≥ми п≥драхунками наших ≥сторик≥в, лише на Ѕукринському плацдарм≥ загинуло понад 240 тис. ос≥б (чому не пишу солдат≥в Ч по¤сню нижче) Ч ≥ ц≥ дан≥ ще неостаточн≥. ÷≥каво те, що нав≥ть нов≥тн¤ ≥стор≥ограф≥¤ часто-густо загалом соромТ¤зливо замовчуЇ Ѕукринську операц≥ю. ¬≥ктор ёхимович з обуренн¤м розпов≥в, що видана позатор≥к у ћоскв≥ п≥д редакц≥Їю генерал-полковника √.‘. ривошеЇва кап≥тальна прац¤ У–осси¤ и ———– в войнах ’’ века. ѕотери вооруженных сил. —татистическое исследованиеФ взагал≥ не розгл¤даЇ пер≥од з 20-х чисел вересн¤ до початку листопада: там Ї лише в≥домост≥ щодо втрат починаючи з 1-го листопада Ч себто п≥д час наступу з Ћют≥зького плацдарму. ј це, за оф≥ц≥йною (читай: значно заниженою) статистикою Ч понад 6 тис. ос≥б.
¬иходить, траг≥чноњ епопењ Ѕукринського плацдарму, де пол¤гло ¤к м≥н≥мум у 40 раз≥в (!) б≥льше людей, немовби зовс≥м не булоЕ
У¬ прорыв идут штрафные батальоны
Ф÷≥кавим ≥ дос≥ малов≥домим лишаЇтьс¤ ≥ той факт, що Угарматне мТ¤соФ, кинуте на Ѕукринський плацдарм, не можна з повним правом називати регул¤рною арм≥Їю. ≤ р≥ч не в т≥м, що тут широко застосовувались Учорн≥Ф, або штрафн≥ батальйони, укомплектован≥ переважно зеками й п≥дбадьорюван≥ п≥столетно-кулеметними чергами у потилицю чек≥стських загороджувальних загон≥в. ƒл¤ поповненн¤ солдатських р¤д≥в, викошених н≥мецькими кулеметами, було знайдене й активно використовувалось ≥нше ориг≥нальне р≥шенн¤Е
¬≥ктор ороль:
Ч ѕо новим п≥драхункам, унасл≥док катастрофи ѕ≥вденно-«ах≥дного фронту вл≥тку 1941-го р. у н≥мецький полон потрапило, за новими обірунтованими п≥драхунками, 665 тис. рад¤нських воњн≥в. « них на проханн¤ родич≥в н≥мц≥ в≥дпустили з полону у 1941-му р. 270 тис. ос≥б. ÷≥ чолов≥ки переважно жили з≥ своњми с≥мТ¤ми на окупован≥й територ≥њ. р≥м того, за два роки окупац≥њ тут п≥дросли п≥дл≥тки. “ак от, одразу п≥сл¤ зв≥льненн¤ прилеглих до иЇва територ≥й по селах разом з≥ —ћ≈–Ўем почали њздити польов≥ в≥йськкомати й моб≥л≥зовувати ус≥х чолов≥к≥в в≥ком в≥д 16-ти рок≥в! ѕричому документ≥в не питали, тож ¤кщо Уп≥д гар¤чу рукуФ потрапл¤ли нав≥ть молодш≥ п≥дл≥тки, ¤к≥, вт≥м, були високими на зр≥с Ч загр≥бали й њх!
ќсь саме цих щойно моб≥л≥зованих, погано навчених Уб≥йц≥вФ ≥ кидали на Ѕукринський плацдарм. ѕричому нер≥дко на 2-3-х Уво¤к≥вФ тут припадала лише одна гвинт≥вка. «в≥сно, н≥хто њх не жал≥в, бо в очах рад¤нських командир≥в ≥ ком≥сар≥в ус≥, хто проживав на окупованих територ≥¤х, були Узрадниками ¬≥тчизниФ. —кажу б≥льше: њх нав≥ть не годували належним чином. ¬бит≥, ¤кими був р¤сно вкритий плацдарм, нер≥дко стискали у жмен¤х зерно або колоски: то вони з≥рвали на ходу ≥ не встигли зТњстиЕ
≤нод≥ в≥дбувалис¤ й зовс≥м незрозум≥л≥ реч≥. «окрема, дл¤ п≥дтримки в≥йськ на Ѕукринському плацдарм≥ 24 вересн¤ в тил н≥мц¤м був скинутий пов≥тр¤ний десант чисельн≥стю понад 3 тис. чолов≥к. јле з-за помилкового метеозведенн¤ в≥тер в≥дн≥с десантник≥ви не у тил ворога, а просто на плацдарм. ƒехто потонув у ƒн≥пр≥, не зм≥гши вчасно зв≥льнитис¤ з парашутних строп. ј решту десантник≥в добили не н≥мц≥, ¤к вважаЇтьс¤ зазвичай, аЕ своњ ж солдати! –≥ч у т≥м, що вони сприйн¤ли парашутист≥в за Увлас≥вц≥вФ Ч бо одразу по приземленн≥ т≥ починали кричати рос≥йською, що вони УсвоњФ
! ™диним, хто описав у мемуарах цей ганебний еп≥зод ињвськоњ операц≥њ, став ћикита ’рущов. јле його мемуари малов≥дом≥.ѕроіавили!..
≤ ще одна ц≥кава деталь: ви¤вл¤Їтьс¤, рад¤нськ≥ в≥йська оборон¤ли ињв в≥д н≥мецького наступуЕ дв≥ч≥! ”перше це сталос¤ вл≥тку та на початку осен≥ 1941-го р. ј от Удруга оборонаФ, ви¤вл¤Їтьс¤. –озпочаласьЕ у 1943-му р. лише через тиждень п≥сл¤ визволенн¤!
¬≥ктор ороль:
Ч омандуванн¤ ≤ ”крањнського фронту, очевидно, перебуваючи у стан≥ ейфор≥њ, проіавило п≥дготовку н≥мц¤ми контрнаступу одразу ж п≥сл¤ того, ¤к ињв був визволений. —упротивник зробив це так само непом≥тно, ¤к ми перекинули в≥йська з безперспективного Ѕукринського на Ћют≥зький плацдарм. ќтже, з 13-го листопада 1943-го р. розпочалас¤ т.зв. ињвська оборонна операц≥¤, що тривала аж по 23-тЇ грудн¤! ¬ ход≥ операц≥њ в район≥ ∆итомира н≥мц≥ зробили косий удар в тил наших в≥йськ з метою охопленн¤. омандував групою з 16-ти танкових ≥ моторизованих див≥з≥й такий знаний н≥мецький воЇначальник, ¤к ћанштейн. ¬ результат≥ 19-го листопада н≥мц≥ повернули соб≥ щойно визволений ∆итомир ≥ ледве не в≥дбили назад столицю ”крањни Ч ињвЕ
ясна р≥ч, про вс≥ ц≥ еп≥зоди та детал≥ (¤к ≥ про багато ≥нших) рад¤нськ≥ мемуаристи не любили згадувати. Ќе про¤снюЇтьс¤ ситуац≥¤ й зараз, бо ≥ дл¤ живих ≥ще ветеран≥в т≥Їњ в≥йни, ≥ дл¤ њхн≥х д≥тей визнанн¤ таких речей означаЇ добров≥льне паплюженн¤ памТ¤т≥ про героњчне рад¤нське минуле. јле рано чи п≥зно визнавати все-таки доведетьс¤Е ≤ тод≥, можливо, у парку б≥л¤ ¬ерховноњ –ади поруч ≥з памТ¤тником Ув≥д украњнського народуФ ћ.‘. ¬атут≥ну доведетьс¤ ставити ≥нший монумент Ч . . –окоссовському, ≥стинному авторов≥ переможного УЋют≥зького вар≥антуФ. ѕринаймн≥, це було б справедливоЕ
ј може, й не доведетьс¤?! Ѕо схоже на те, що ≥сторична правда вс≥м давно остогидла. ѕринаймн≥ ¬≥ктор ороль б≥дкавс¤, що незалежна ”крањнська держава не вид≥л¤Ї кошт≥в на ≥сторичн≥ досл≥дженн¤, ≥ на територ≥њ колишнього Ѕукринського плацдарму вони ведутьс¤ в основному силами ентуз≥аст≥в, нер≥дко Ч просто м≥сцевих школ¤р≥в.
ј њх, до того ж, випереджають Учорн≥ археологиФ, котр≥ копаютьс¤ у земл≥, шукаючи в≥йськову амун≥ц≥ю час≥в ¬¬¬.* * *
“ож не треба дивуватис¤, що на моЇ запитанн¤ про Уц≥нуФ у людських житт¤х, заплачену нашим народом за визволенн¤ иЇва, ≥сторик в≥дпов≥в довол≥ розпливчасто: за останн≥ми п≥драхунками, це близько 417 тис. ос≥б, проте ц¤ цифра пост≥йно зростаЇ.
ј м≥ж ≥ншим, у неоф≥ц≥йних розмовах давно вже подейкують про 1 млн. полеглих у битв≥ за ƒн≥про. “ак≥ от справиЕ
ƒов≥дка
¬≥ктор ороль
© “имур Ћитовченко. ¬сi права застереженi у в≥дпов≥дност≥ до «аконодавства ”крањни. ѕри використаннi посиланн¤ Ї обов'¤зковим. (’оча всiм вiдомо, що "копi-райт" розшифровуЇтьс¤ або "копiювати праворуч", або "зкопiйовано вiрно", тож до збереженн¤ авторських прав нiхто серйозно не ставитьс¤... ј шкода!)
якщо ¬и знайшли цю сторiнку через ¤кусь пошукову систему i просто вiдкрили њњ, то скорiш за все, нiчого не знаЇте про автора даного тексту. “ак це легко виправити, мiж iншим! ƒавiть тут, i всеЕ
|