Про те, що Київське водосховище становить потенційну загрозу столиці, наш журнал вже писав (див. “ПіК” №36 (119) за 2-8 жовтня 2001 р.). Так воно було завжди, хоча влада стала відкрито визнавати це лише на початку нинішнього століття. У згаданій статті був перелічений ряд факторів, що можуть спричинити руйнування греблі або земляної дамби водосховища і спричинити як мінімум підтоплення половини Києва: землетрус, диверсія, падіння літака або іншого штучного чи природного тіла на дамбу чи у водосховище поблизу неї тощо.

Але життя, як завжди, перевершує найсміливішу уяву. І от 2 квітня цього року посадовці Київської області переконливо довели, що їхні рішення можуть мати не менш руйнівну силу, ніж стихія чи ящик динаміту: у цей день о 10:30 Вишгородська районна електромережа припинила енергопостачання Київського шлюзу у зв’язку із заборгованістю. Особливо прикро, що сталося це у період паводку, коли наповнення водосховища йде особливо активно, усі споруди гідровузла витримують підвищений тиск води. І у такий відповідальний момент працівники шлюзу виявилися позбавленими можливості регулювати стік!..

У міськраду Вишгорода одразу ж полетіла телефонограма із запевненнями керівництва шлюзу, що “адміністрація вирішує питання” про можливість погашення заборгованості у квітні 2003 р. В той же час керівництво шлюзу повідомило, що не гарантує безпеки споруди, організувати чергування у нічний час для охорони об’єкту тощо. І це було правдою: коли того ж дня увечері Вишгородська РЕМ дала згоду на поновлення електропостачання, дирекція шлюзу не була готова до цього. Електропостачання відновилося лише 3 квітня о 8:10 ранку.

Таким чином, шлюз водосховища, що має місткість близько 3 куб. км, майже добу не працював, водичка з Дніпра, Десни та Прип’яті наповнювала собі штучне море… (Нагадаю, що інших гребель вище за течією на Дніпрі та притоках немає, регулювати стік нічим.) На щастя, трагедії не сталося, проте прецедент був. Зараз вишгородці з’ясовують, хто і що порушив: або Національна комісія регулювання електроенергетики неправомірно “задрала” тарифи, або працівники шлюзу не подбали про повернення отих клятих 70 тис. грн. енергетикам, маючи таку можливість. Втім, значно більше дивує “позиція невтручання” у конфлікт центральної влади. Так, і у МНС, і в Мінпаливенерго коментувати ситуацію не схотіли, мотивуючи відмову тим, що за це відповідає винятково місцева влада. Лише у приватній бесіді один з відповідальних посадовців енергетичного відомства додав, що “роздачі електроенергії задурно більше ніколи нікому не буде”, енергетики зайняли тут жорстку позицію, а спитати треба з вишгородських чиновників, що не подбали про вчасні розрахунки, маючи на балансі об’єкт небезпеки першої категорії.

– Пік паводку ще не пройшов. Максимальний рівень води ми очікуємо наприкінці квітня та у 1-й декаді травня, і до паводку ми готові. А випадок на Київському шлюзі – звичайно, подія неординарна. Вважаю, обласна державна адміністрація та правоохоронні органи повинні дати належну оцінку факту, коли вимикається електроенергія на об’єктах, що мають стратегічне значення. Адже є вимоги Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, визначений перелік об’єктів, відключення яких від енергоспоживання виконується тільки з дозволу відповідних органів, у першу чергу – місцевої влади. У Києві така робота виконана, в області, мабуть, теж… Можливо, це наслідки приватизації: не можна приватизувати системи, які забезпечують нормальне життя регіону, оскільки у таких ситуаціях дії приватної особи не завжди прогнозовані. На 51% це має бути або власність громади, або держави.

З іншого боку, таке відключення прямої загрози не являє. Загроза може виникнути тоді, коли будуть одночасно відкриті і верхні, й нижні ворота шлюзу, тож вода прямим потоком піде по Дніпру. Але цього не було.