— Звичайно! За січень-березень 1930 р. по країні відбулося 2200 селянських виступів, у яких взяло участь майже 800 тис. осіб.

— Куркулями вважали тих, хто використовує найману працю, має 2-3-х коней, стільки ж корів, реманент, певну кількість орної землі тощо. Таких, за даними перепису 1926 р., було лише 4% населення. Було визначено 3 категорії куркулів, і до 1-ї категорії справді відносили учасників та організаторів антирадянських виступів: вони підлягали ув'язненню або смертній карі. 2-а категорія — це ті, хто чинив менший опір, їх висилали у віддалені на Північ або на Схід. 3-тя категорія відбувалася меншим покаранням. Спецінструкцією уряду від 4.02.1930 р. встановлювався "план" селянських господарств, що підлягали розкуркуленню — 3-5% від загальної кількості. Насправді кількість "розкуркулених" досягла 10-15%.

Перший етап "розкуркулення" тривав в Україні з 2-ї половини січня до початку березня 1930 р. і охопив 309 районів, в яких налічувалося 2524 тис. селянських господарств. На 10 березня було розкуркулено 1887 господарств, або 2,5%. До середини 1931 р. з України було депортовано 98,5 тис. селянських родин. Всього експропрійовано до 200 тис. селянських господарств. Загалом за 1928-1931 рр. зникло 352 тис. господарств. З-понад мільйона українських селян, репресованих на початку 30-х рр., майже 850 тис. депортували на Північ, де багато з них загинули. За останніми даними, в 1935 р. у спецпоселеннях для "розкуркулених" жило до 1 млн. 85 тис. осіб.

— Це дорослі. Але особливо страшною була доля дітей "розкуркулених", про що знову ж таки в нашій літературі нічого не писалося. Розуміючи, що малеча не витримає тяжких випробувань, люди намагалися залишити їх на рідній землі. Вони сподівалися, що їх виростять або односельці, або держава. Очевидці згадували, що деякі матері клали немовлят на ґанки сільрад. Сільські активісти зібрали цих дітей з усієї округи і помістили в одну сільраду. Немовлята повзали або ж лежали голі. Місцева влада зробила запит "наверх" відносно долі немовлят. "Верхи" дали вказівку: дітей, як немовлят класово ворожих, ні в якому разі не годувати і не брати до інших сімей. До того ж треба присікти порочну практику "куркулів" підкидати своїх дітей державі або біднякам.

— Якийсь час діти жалісно плакали і, кінець кінцем, згасали голодною смертю. Ховали діточок у братських могилах. Так радянське керівництво розпочало експерименти голодом спочатку на немовлятах, потім дійшла черга і до всіх інших. Навіть фашисти таких експериментів не проводили в роки війни!

А як могли чекісти викидати прямо на ходу з поїздів людей, що на останні гроші купили продовольство і везли своїм голодним родичам?! Продовольство при цьому конфісковувалося.

Цікавим є епізод, наведений у спогадах економіста і історика П. Василевського, який на власні очі бачив голод. Це — діалог Сталіна з Павлом Постишевим у березні 1933 р., невдовзі після призначення останнього секретарем ЦК на Україні. Вождь викликав його, С. Косіора, В. Балицького і в присутності Молотова, Калініна, Кагановича та Ягоди давав вказівки, а на завершення сказав із гумором: "Ты, Паша, назначен нами туда в роли ГЛАВГОЛА (главнокомандующего голодом) и этим оружием сделаешь больше, чем Семен (Будьонний) нескольким конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука железная, на тех слизняков (Чубар, Петровский — П.В.) не обращайте виймання". І Постишев з роллю "ГЛАВГОЛА" цілком впорався…

За роки Незалежності населення України за рахунок смертності, матеріальної скрути, хвороб скоротилося майже на 5 млн. осіб. Й нарешті, хто відповість, чому ряди 20 млн. українців, які в силу різних політичних причин в далекому минулому опинилися за кордоном, поповнили за останні роки ще 5-7 млн.? Отже, як це не прикро, а уроки історії потрібно переосмислювати, доки не засвоїмо їх остаточно.

Зараз не тільки ІІІ Світовий конгрес українців, але також вищі представницькі органи США і Канади визнали Голодомор 1932-33 рр. геноцидом українського народу. В той же час, питання про виплату компенсацій жертвам Голодомору або їхнім нащадкам поки що не дискутується. Ще б пак: очевидно, виплати має робити уряд Російської Федерації, а кому охота зв’язуватися з Великою Росією, яка й досі не втратила імперських амбіцій?!