Iсторiя
Озвучена iсторiя

Велика Перемога чи велика авантюра?

В найрiшучiший перiод II свiтової у безжальному двобої зчепилися два диктатори — Сталiн та Гiтлер

Радянська iдеологiя тривалий час засуджувала “волюнтаристичний” пiдхiд до iсторiї: мовляв, основну роль грають великi народнi маси, а пiдходящi лiдери лише очолюють їх. Але як бути з випадками, коли цi самi вождi своєю волею знищують мiльйони життiв? Iсторiя Великої Вiтчизняної вiйни дає тому яскравi приклади…

Тимур Литовченко

Пiд час уважного знайомства з багатьма матерiалами, що стосуються Великої Вiтчизняної вiйни, нерiдко виникає дивне вiдчуття, що весь час маєш справу з незрозумiлими парадоксами. Не секрет, наприклад, що радянська пропаганда полюбляла пiдкреслювати “масовий героїзм” радянських солдатiв та офiцерiв i “фанатизм” усiх гiтлерiвських воякiв. I навпаки, про “впертий поголiвний фанатизм росiян” весь час дзвонила не тiльки геббельсiвська пропаганда: аналогiчної думки дотримувалися й союзники СРСР у тiй вiйнi.

Масовiсть i фанатизм з обох бокiв… Чи можна вважати таку “дзеркальну схожiсть” випадковою? Адже сучаснi iсторики та полiтологи називають обидвi держави, Радянський Союз i нацистську Нiмеччину тоталiтарними, тiльки радянський тоталiтаризм був лiвим, а нiмецький — правим. Тож, можливо, тоталiтарнi режими обох штибiв просто ставили своїх воякiв у спiвставимо-аналогiчнi умови, i тi вимушенi були поводитися аналогiчним чином? Скажiмо, льотчик вимушений був iти на таран, солдат — кидатися грудьми на дот, бо досягти перемоги “нормальним” чином було неможливо. В iншому разi радянський вояк вважався “зрадником Вiтчизни” i потрапляв до лещат НКВС чи СМЕРШу, бiльш того — репресiям могла бути пiддана i його сiм’я. А от померши героїчною смертю, вiн уникав розправи радянської каральної машини.

Але ж i у нiмцiв iснувала аналогiчна каральна машина — таємна полiцiя СС зi своєю розгалуженою системою концтаборiв… А хто дбайливо вибудовував державну каральну машину — хiба не диктатор?! От i виходить, що Велику Вiтчизняну вiйну за певних умов можна розглядати як зiткнення талантiв i волi двох диктаторiв — Йосифа Сталiна i Адольфа Гiтлера. Перемiг, звiсно, могутнiший… диктатор. Ну, а цiна, якою була досягнута велика Перемога, чергову рiчницю якої святкуємо у цi травневi днi — питання взагалi другорядне. Ще б пак:

— А значит, нам нужна одна победа:

Одна на всех — мы за ценой не постоим!..

Про те, наскiльки подiбнi погляди можна вважати справедливими, ми вирiшили обговорити iз спiвробiтником Iнституту iсторiї НАНУ, викладачем iсторiї НаУКМА Олегом Бажаном:

— Дiйсно, питання аргументоване, бо у II свiтовiй вiйнi 1939-45 рр., де Велика Вiтчизняна стала домiнантою, як Йосиф Сталiн, так i Адольф Гiтлер представляли двi країни, основою влади в яких був тоталiтаризм у тiй чи iншiй формi. Тож в обох державах людина вважалася лише нiкчемним гвинтиком, який можна було кидати до горнила високих iдей, тiєї мети, що ставив перед собою кожен з диктаторiв.

Вiйна є яскравим пiдтвердженням цьому. Прикладом є хоча б накази, свого часу виданi Сталiним та Гiтлером. Наприклад, це можна сказати про сумнозвiсний наказ ГКО №270 вiд серпня 1941 р., згiдно з яким кожного радянського солдата чи офiцера, що потрапляв у полон, потрiбно було вважати зрадником, шпигуном. Причому з точки зору наказу було байдуже, чи ти добровiльно здався у полон, чи потрапив туди пораненим або непритомним.

— Радянський боєць просто не може потрапити в полон — i край! Або вiн не радянська людина… Так?

— Саме так. Згодом, у 1942 р. цей наказ був перетворений в iнший вiдомий сталiнський наказ — №227 “Нi кроку назад!” Там теж йшлося про те, що воєначальник без суду й слiдства має право розстрiляти на мiсцi так званого дезертира, який виявив легкодухiсть у тiй чи iншiй ситуацiї.

Щодо Гiтлера, то таку ж саму ситуацiю ми теж можемо спостерiгати, але вже наприкiнцi вiйни: у квiтнi 1945 р. вiн видав аналогiчний наказ, що дозволяв репресувати на мiсцi, розстрiляти або повiсити людину, котра не виконує накази вермахту i фюрера.

— Це стосувалося солдатiв?

— Нi, таке положення розповсюджувалося не тiльки на вiйськовослужбовцiв. Тодi ж вийшов вiдповiдний наказ Гiммлера, за яким могли бути скаранi на смерть навiть чиновники, що залишали мiсце служби без дозволу вищого керiвництва. Ясна рiч, схожi накази викликали схожi вчинки воякiв обох армiй. Тим паче, що наказ Сталiна “Нi кроку назад!” i створення для його забезпечення так званих загороджувальних загонiв було прямим запозиченням iз нiмецької практики. У преамбулi наказу йшлося про ефективнiсть використання таких загонiв у нiмцiв — то чому ж i нам би не взяти його на озброєння…

Наскiльки я знаю, загороджувальнi загони, так званi ЗАГРАДОТи ефективно використовувалися Червоною армiєю ще пiд час громадянської вiйни, та й пiзнiше РККА мала цi пiдроздiли.

— Так, сама практика загороджувальних загонiв на той час була ненова. Але аналiзуючи сталiнський наказ, бачимо, що там справдi йдеться про свiжий досвiд нiмецьких вiйськ.

— Чи могли б Ви навести iншi приклади подiбностi?

— Можна розглянути ситуацiї, коли цiлi армiї ставали заручниками волi своїх диктаторiв i головнокомандувачiв. Прикладом цього з радянського боку може бути битва за Днiпро, що розпочалася восени 1943 р. Нiмцi будували знаменитий “Схiдний вал”, щоби не дати Радянськiй армiї перейти на правий берег Днiпра. Так от, за вказiвками Гiтлера “Схiдний вал” не розбудовувався, аби нiмецькi солдати не втратили рештки наступального духу, який був у них протягом 1941-42 рр. Отже, оборона нiмцiв не була глибоко ешелонованою, i Радянськiй армiї вдалося її прорвати, хоча нiмецька пропаганда пiдносила “Схiдний вал” як неподоланну перешкоду.

— А з радянського боку?..

— З боку Сталiна аналогiчний приклад можна навести, коли проаналiзуємо так зване падiння Кримського фронту влiтку 1942 р. Сталiн i представник його ставки Мехлiс не дозволяли будувати у Криму глибоко ешелоновану оборону. Звiсно, це призвело до того, що при першiй же контратацi нiмцiв вони досягли великого успiху. Якщо ж розглядати ситуацiю з воєнної точки зору, то на 16 км були розташованi одразу 3 радянськi армiї, тому аби не поширювати панiчних настроїв було ухвалене, на перший погляд, парадоксальне рiшення: не будувати мiцної оборони! Бо якщо оборона будується капiтально, це означає, що вiйська не збираються наступати.

Повертаючись до подолання “Схiдного валу”, можна згадати про операцiю по визволенню Києва. Сталiн неодмiнно хотiв зробити це до 6 листопада, тож поставився до операцiї досить поверхово, i радянським вiйськам довелося форсувати такий серйозний водний рубiж, як Днiпро, не маючи плавзасобiв. З кiнохронiки видно, що бiйцi набивали плащ-палатку соломою i пливли за нею, як за буйком. Це призвело до жахливих втрат: за останнiми даними, битва за Київ коштувала Радянськiй армiї приблизно 447 тис. чоловiк! А якби визволення мiста трошки вiдсунули, менi здається, такої величезної кiлькостi жертв не було б… Але iдеологiя затьмарила реальну вiйськову необхiднiсть.

— Можна згадати i оборону Києва у 1941 р. — Сталiн теж наказав тримати мiсто, хоча вiйська можна було вчасно вiдвести…

— Хоча, кажуть, затримка вермахту пiд Києвом до 20 вересня дала Сталiну змогу краще пiдготуватися до оборони Москви. Звiсно, вiн пожертвував Пiвденно-Захiдним фронтом… Подiбних прикладiв багато, особливо у перший перiод вiйни.

— А як ставилися до своїх воякiв союзники по антигiтлерiвськiй коалiцiї?

— Загалом, французи виявляли порівняно бiльшу жертовнiсть, хоча і, так би мовити, у межах розумного… А от в американськiй та британськiй арміях діяло негласне правило: берегти свого солдата.

— Чи не за рахунок радянського бiйця? Адже коли почалися неприємностi в Арденнах, Рузвельт і Черчилль попросили Сталiна кинути Радянську армiю в непiдготовлений наступ.

— Так. З iншого боку, Арденнська операцiя, що тривала з 16.12.1944 р. до 28.01.1954 р. i стала останнiм контрударом вермахту, нацiленим на перехоплення iнiцiативи на Захiдному фронтi, була з боку Нiмеччини справжньою авантюрою. Гiтлер кинув у бiй 73 дивiзiї, якi були на 30-40% були недоукомплектованi, що обернулися величезними втратами — близько 81 тис. (вбитими i пораненими), з яких загинуло близько 12 тис.! Це дуже нагадує сталiнськi авантюри. До речі, у своїх мемуарах німецький генерал Гальдер порівнює сили, кинуті Гітлером під час Арденнської операції, з останніми грошима, бездумно витраченими злиденною людиною. У Сталінградській операції німці теж могли уникнути оточення, але фюрер більше довіряв астрологічним прогнозам і передчуттям, ніж аргументам своїх генералів. Розплатилась за це армія.

Довідка

За останніми оприлюдненими даними, під час Великої Вітчизняної війни загинуло близько 46-50 млн. громадян (щоправда, включаючи цивільних). В той же час, німецькі війська втратили на Східному фронті лише близько 1,5 млн. чоловік…

Цитата

Приказ

Народного Комиссара Обороны СССР

№227

28 июля 1942 г.

г. Москва

Враг бросает на фронт все новые силы и, не считаясь с большими для него потерями, лезет вперед, рвется вглубь Советского Союза, захватывает новые районы… Немецкие оккупанты рвутся к Сталинграду, к Волге и хотят любой ценой захватить Кубань, Северный Кавказ с их нефтяными и хлебными богатствами.

Мы потеряли более 70 миллионов населения, более 800 млн. пудов хлеба в год и более 10 млн. тонн металла в год. У нас нет уже теперь преобладания над немцами, ни в людских резервах, ни в запасах хлеба. Поэтому надо в корне пресекать разговоры о том, что мы имеем возможность без конца отступать, что у нас много территории, страна наша велика и богата, населения много, хлеба всегда в избытке. Такие разговоры являются лживыми и вредными, они ослабляют нас и усиливают врага. Ни шагу назад! Таким теперь должен быть наш главный призыв.

После своего зимнего отступления под напором Красной Армии, когда в немецких войсках расшаталась дисциплина, немцы для восстановления дисциплины приняли некоторые меры, приведшие к неплохим результатам. Они сформировали более 100 штрафных рот из бойцов, провинившихся в нарушении дисциплины по трусости или неустойчивости, поставили их на опасные участки фронта и приказали им искупить кровью свои грехи.

Они сформировали, далее, около десятка штрафных батальонов из командиров, провинившихся в нарушении дисциплины.

Они сформировали, наконец, специальные отряды заграждения. Поставили их позади неустойчивых дивизий и велели им расстреливать на месте паникеров в случае попытки самовольного оставления позиций и в случае попытки сдаться в плен. Как известно, эти меры возымели свое действие и теперь немецкие войска дерутся лучше. Не следует ли нам поучиться в этом деле у наших врагов?

Я думаю, что следует.

Верховный Главнокомандующий Красной Армии приказывает:

1. Военным советам фронтов и прежде всего командующим фронтов:

а) безусловно ликвидировать отступательные настроения в войсках и железной рукой пресекать пропаганду о том, что мы можем и должны якобы отступать и дальше на восток;

б) сформировать в пределах фронта от одного до трех (смотря по обстановке) штрафных батальонов (по 800 человек), куда направлять средних и старших командиров и соответствующих политработников всех родов войск провинившихся.

2. Военным советам армий и прежде всего командующему армии:

а) безусловно снимать с постов командиров и комиссаров, допустивших самовольный отход;

б) сформировать в пределах армии 3-5 хорошо вооруженных заградительных отряда (до 200 человек в каждом), поставить их в непосредственном тылу неустойчивых дивизий и обязать их в случае паники и беспорядочного отхода частей дивизии расстреливать;

в) сформировать в пределах армии от 5 до 10 штрафных рот (от 150 до 200 человек), куда направлять провинившихся в нарушении дисциплины.

3. Командирам и комиссарам корпусов и дивизий:

а) безусловно снимать с постов командиров и комиссаров, допустивших самовольный отход частей;

б) оказывать всяческую помощь и поддержку заградительным отрядам армии в деле укрепления порядка и дисциплины в частях.

И. Сталин



Hosted by uCoz

© Тимур Литовченко. Всi права застереженi у відповідності до Законодавства України. При використаннi посилання є обов'язковим. (Хоча всiм вiдомо, що "копi-райт" розшифровується або "копiювати праворуч", або "зкопiйовано вiрно", тож до збереження авторських прав нiхто серйозно не ставиться... А шкода!)
Якщо Ви знайшли цю сторiнку через якусь пошукову систему i просто вiдкрили її, то скорiш за все, нiчого не знаєте про автора даного тексту. Так це легко виправити, мiж iншим! Давiть тут, i все…