«доровТ¤

ћайже нев≥дома небезпека

Ќезнанн¤ хвороб "в обличч¤" не позбавл¤Ї в≥д необх≥дност≥ њх л≥кувати

ѕерес≥чна людина знаЇ симптоматику лише дек≥лькох найрозповсюджен≥ших захворювань, у той час ¤к у кожн≥й галуз≥ медицини нараховуютьс¤ сотн≥ р≥зноман≥тних бол¤чок. “ому л≥карев≥ ≥нод≥ доводитьс¤ попот≥ти, аби в≥рно д≥агностувати "нестандартне" захворюванн¤ ≥ призначити в≥рне л≥куванн¤.

“имур Ћитовченко

ўо болить, те й л≥кувати треба

Ќаш не в т≥мТ¤ битий народ твердо знаЇ: "л≥куватис¤ задурно" Ч це те саме, що "л≥куватис¤ даремно". “а що вд≥Їш, коли грошов≥ знаки, за допомогою ¤ких хворий т≥льки й може над≥йно привернути увагу л≥кар¤, Ї далеко не в кожного? « ц≥Їњ ситуац≥њ Ї два виходи: потр≥бно або займатис¤ самол≥куванн¤м Ч або все ж таки л≥куватис¤ даремно.

¬ обох випадках можна, що називаЇтьс¤, нарватис¤. Ћюдина, що сама соб≥ поставила д≥агноз ≥ сама себе л≥куЇ, зазвичай медичних ун≥верситет≥в не зак≥нчувала, тому д≥Ї навманн¤ за спрощеною схемою: болить горло Ч треба випити "щось в≥д горла", болить голова Ч "в≥д голови", печ≥нка Ч "в≥д печ≥нки", серце Ч "в≥д серц¤" ≥ т.≥н. Ќа жаль, багато хто з числа "безкоштовних" л≥кар≥в д≥Ї так само наосл≥п, майже не сумн≥ваючись, що пац≥Їнт "швидше живий н≥ж мертвий" ≥ п≥дчепив щось трив≥альне Ч ну, грип там, застуду, у крайньому раз≥ Ч апендицит. Ќу, в самому крайньому Ч кума його несв≥жою ковбасою почастувала.

јле ≥нод≥ трапл¤Їтьс¤ так, що прот¤гом "л≥куванн¤ наосл≥п" в осоружного хворого розвиваЇтьс¤ ¤кась малов≥дома у наших широтах хвороба, про ¤ку можна почути х≥ба що на курсах п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ. «в≥сно, у таких випадках винуватц¤ не знайдеш. якщо хворий р¤тував сам себе, немовби той потопельник Ч так у нас ус≥ "безкоштовн≥" л≥кар≥ закликають не займатис¤ самол≥куванн¤м! якщо ж л≥кар навманн¤ л≥куЇ л≥карЕ Ќу, що ж: пон¤тт¤ "фах≥вець ≥з р≥дк≥сних захворювань" не ≥снуЇ, тож ус¤ в≥дпов≥дальн≥сть валитьс¤ на голови звичайних л≥кар≥в, здеб≥льшого Ч терапевт≥в. ј ¤кщо бол¤чка на наших теренах малов≥дома, а в≥др≥знити њњ симптоми, прим≥ром, в≥д трив≥ального радикул≥ту можуть т≥льки вузькопроф≥льн≥ фах≥вц≥, ¤ких в ”крањн≥ по пальц¤х перерахувати можна ба нав≥ть взагал≥ немаЇ Ч то в чому ж њх звинувачувати?!

ћожна нав≥ть засл≥пнутиЕ

ћ≥ж ≥ншим, у дитинств≥ ¤ сам нарвавс¤ на дуже огидну хворобу Ч кератит. ¬се починалось досить банально: п≥д час л≥тн≥х кан≥кул сходив до стереок≥нотеарту, п≥сл¤ чого почали бол≥ти та сверб≥ти оч≥. ќфтальмолог поставила елементарний д≥агноз: конТюнктив≥т. Ћ≥куванн¤ теж елементарне: промивати оч≥ м≥цною заваркою ≥ закапувати альбуцид. “а самопочутт¤ дедал≥ пог≥ршувалось, за дек≥лька дн≥в ¤ не зм≥г виходити на вулицю п≥д нестерпно ¤скраве сон¤чне св≥тло. ј на шостий день зТ¤вилос¤ враженн¤, що на довколишн≥й св≥т ¤ дивлюсь немовби кр≥зь мутно-б≥лий пол≥етиленовий пакет.

¬≥рний д≥агноз поставили лише л≥кар≥ кињвського ќхмадиту: ви¤вл¤Їтьс¤, конТюнктив≥т в мене був не простий, а алерг≥чний (п≥зн≥ше зТ¤сувалось, що це реакц≥¤ на шерсть тварин Ч ¤краз тод≥ ми вз¤ли додому маленьке кошен¤). ќск≥льки алерген лишавс¤ п≥д боком, конТюнктив≥т прогресував ≥ пот¤гнув за собою р≥дк≥сне ускладненн¤ Ч кератит, тобто ероз≥ю роговиц≥ ока та њњ помутн≥нн¤. якби не л≥кар≥ ќхмадиту, це могло би завершитис¤ частковою втратою зору чи нав≥ть сл≥потою.

¬ил≥куватись було непросто: довелос¤ закапувати в оч≥ розчин людського ≥нтерферону (30 рок≥в тому його довелос¤ д≥ставати через знайомих наших родич≥в в ≥нш≥й республ≥ц≥ —–—–). јле ¤ назавжди запамТ¤тав слова л≥карки: "“е, що трапилос¤ з тобою, можливо в одному випадку з м≥льйону". ≤ в≥дтод≥ на все житт¤ зат¤мив, що таке добрий л≥кар-д≥агностик.

" амуфл¤жна" шк≥ра

≤нше маловивчене захворюванн¤, з ¤ким мен≥ довелос¤ познайомитись дуже давно Ч це в≥т≥л≥го. ќдин з моњх однокласник≥в мав цю штуку: шк≥ра на його тулуб≥, шињ, частково руках ≥ ногах в≥ддалено нагадувала камуфл¤жний од¤г, бо була вкрита р≥зновеликими пл¤мами, що мали кол≥р в≥д молочно-б≥лого до нормального т≥лесного. “аке трапл¤Їтьс¤ тому, що враженим д≥л¤нкам шк≥ри не вистачаЇ п≥гменту Ч мелан≥ну. ¬ласне, н≥¤ких больових в≥дчутт≥в або ≥нших незручностей, окр≥м незвичного зовн≥шнього вигл¤ду, в≥т≥л≥го не спричин¤Ї. Ќу, х≥ба що виб≥лен≥ пл¤ми краще не п≥дставл¤ти п≥д сон¤чне пром≥нн¤, тож загор¤ти подовгу хворим не рекомендуЇтьс¤. ≤ зрозум≥ло, дл¤ ж≥нки в≥т≥л≥го може стати джерелом неаби¤кого засмученн¤: справд≥, хто покохаЇ "запл¤мовану"?!

¬ той же час, вчен≥ майже н≥чого не знають ¤к про причини виникненн¤ в≥т≥л≥го, так про ≥ методи л≥куванн¤. √≥потетично, тут спрацьовують нейроендокринн≥ фактори: стреси, порушенн¤ роботи щитовидноњ, котроњсь ≥з статевих залоз або ≥нших орган≥в внутр≥шньоњ секрец≥њ, можливо Ч генетична спадков≥сть. ѕричому "запл¤муватис¤" може будь-хто ≥ в будь-¤кому в≥ц≥! ј методи л≥куванн¤Е „ого т≥льки не пропонують: в≥д л≥карських трав до складних п≥гулок, але л≥куванню в≥т≥л≥го майже не п≥ддаЇтьс¤. «агалом, це захворюванн¤ Ї одним ≥з найменш вивчених у св≥т≥.

ћайже "≥хт≥андри"

Ќасл≥дки ≥ншоњ р≥дк≥сноњ хвороби шк≥ри Ч ≥хт≥озу Ї значно б≥льш неприЇмними: внасл≥док надлишку орогов≥лих фрагмент≥в поверхн¤ т≥ла набуваЇ вигл¤ду рибТ¤чоњ луски або зм≥њноњ шк≥ри. Ќайг≥рше, коли ≥хт≥оз вражаЇ всю поверхню т≥ла, а "луска" Ї товстою, при б≥льш легких формах "луска" вкриваЇ окрем≥ частини т≥ла. ≤ нарешт≥, хворому дуже повезе, ¤кщо його шк≥ра буде просто грубою й шорсткуватою. ≤хт≥оз Ч захворюванн¤ спадкове, обумовлене генною мутац≥Їю, тому загалом не л≥куЇтьс¤, а застосуванн¤ медпрепарат≥в даЇ лише тимчасове полегшенн¤.

¬ипадки народженн¤ "дитини-¤щ≥рки" або "дитини-дикобраза" Ч це н≥що ≥нше, ¤к випадки розвитку ≥хт≥озу ще на внутр≥шньоутробн≥й стад≥њ формуванн¤ плоду. «в≥сно, н≥ матер≥, ан≥ дитин≥ при цьому не позаздриш, особливо ¤кщо пологи в≥дбуваютьс¤ десь у глибинц≥: забобонн≥ св≥дки запросто можуть вбити обохЕ ј от еп≥зод з роману —т≥вена  ≥нга "“ой, що худне", коли зачарований мстивими циганами неправедний судд¤ перетворюЇтьс¤ на "¤щера" Ч то вже суц≥льна фантаз≥¤: ≥хт≥оз обовТ¤зково ви¤вл¤Їтьс¤ у перш≥ роки житт¤. ј не у зр≥лому в≥ц≥.

Ќароджен≥Е упир¤ми

ћабуть, немаЇ такого народу, у демонолог≥њ ¤кого не був би присутн≥й упир (вамп≥р, вурдалак). «азвичай це кремезний червонопикий здоровань, ¤кий нападаЇ на людей ≥ висмоктуЇ з них кров, причому робить це вноч≥, оск≥льки не переносить сон¤чного св≥тла, в≥д ¤кого може запросто "згор≥ти". «давалось би, суц≥льн≥ вигадки, проте цей опис повн≥стю зб≥гаЇтьс¤ ≥з симптомами порфир≥њ (порфириновоњ хвороби). ¬она маЇ спадковий характер ≥ пол¤гаЇ у порушенн≥ обм≥ну порфирин≥в Ч речовин, присутн≥х у гемоглоб≥н≥, м≥оглоб≥н≥ кров≥, цитохромах, в≥там≥нах, що беруть у багатьох життЇво важливих обм≥нних процесах. Ќадлишок порфирин≥в вид≥л¤Їтьс¤ з калом ≥ сечею, тому останн¤ може набувати зеленого або блакитного кольору (зв≥дси й назва хвороби).

 р≥м того, особливо п≥д д≥Їю сон¤чних промен≥в гемоглоб≥н кров≥ розпадаЇтьс¤, зв≥льн¤ючи атомарний кисень, що буквально розТњдаЇ тканини: тому шк≥ра на сонц≥ вкриваЇтьс¤ жахливими ¤звами. ’вор≥ на порфир≥ю страждають в≥д нестерпних мук, нер≥дко мають значн≥ нервов≥ розлади чи нав≥ть божевол≥ють. ≤нстинктивно в≥дчуваючи, що њхньому орган≥зму не вистачаЇ здоровоњ кров≥, вони можуть пити кров тварин ≥ людей, що справд≥ приносить стражденним тимчасове полегшенн¤.

ќдним ≥з метод≥в л≥куванн¤ порфир≥њ сучасна медицина визнаЇ багаторазове переливанн¤ кров≥. Ќу, ≥ оск≥льки до захворюванн¤ призвод¤ть порушенн¤ у ƒЌ , велик≥ над≥њ покладаютьс¤ на усп≥хи модиф≥куванн¤ хворих ген≥в.

™дин≥ л≥ки Ч д≥Їта

≤ншою небезпечною спадковою хворобою, здатною викликати т¤жк≥ псих≥чн≥ розлади Ї фен≥лкетонур≥¤ (‘ ”). «агалом, найточн≥ше њњ можна визначити ¤к "найв≥дом≥шу з нев≥домих": ‘ ” зустр≥чаЇтьс¤ приблизно в 1 випадку на 5-7 тис. новонароджених ≥ Ї найб≥льш досл≥дженою з групи генетичних розлад≥в. ¬она розвиваЇтьс¤ внасл≥док порушенн¤ обм≥ну речовин, коли в орган≥зм≥ порушуЇтьс¤ обм≥н фен≥лалан≥ну Ч незам≥нноњ кислоти, що входить до складу б≥лк≥в. « надлишк≥в фен≥лалан≥ну утворюютьс¤ р¤д орган≥чних кислот, ¤к≥ згубно впливають на мозок дитини, що спричин¤Ї розвиток ол≥гофрен≥њ (слабоумства).

‘ен≥лкетонур≥¤ Ч хвороба генетична, причому нос≥Їм дефектного гену Ї 1-2 людини з≥ 100 ос≥б. јле розвиваЇтьс¤ хвороба лише в тому випадку, коли небезпечний ген Ї водночас ≥ у батька, ≥ в матер≥.  р≥м того, ¤кщо ж≥нка у дитинств≥ перехвор≥ла на фен≥лкетонур≥ю, але перед пологами ≥ п≥д час грудного годуванн¤ немовл¤ти не дотримувалась спец≥альноњ д≥Їти, њњ дитина також може перетворитись на ол≥гофрена. «агалом, Їдиний пор¤тунок в≥д ‘ ” Ч ¤кнайшвидше переведенн¤ на жорстку д≥Їту: з рац≥ону повн≥стю виключаютьс¤ мТ¤со, ковбаси, риба, бульйони, ¤йц¤, сири, мучн≥ вироби, каш≥, квасол¤, гор≥хи, шоколад. Ќа нормальне харчуванн¤ дитину можна поступово переводити не ран≥ше 12-14-ти рок≥в. якщо цього не зробити, ол≥гофрен≥¤ стаЇ неминучою.

«розум≥ло, дл¤ пор¤тунку хворого фен≥лкетонур≥ю бажано д≥агностувати ¤комога ран≥ше Ч це можливо вже у в≥ц≥ 4-6-ти м≥с¤ц≥в: у немовл¤ти неприродно св≥тл≥шають райдужн≥ оболонки очей, волосс¤, дитина слабко реагуЇ на присутн≥сть матер≥ та ¤скрав≥ ≥грашки. ‘ен≥лкетони, що вивод¤тьс¤ ≥з сечею, надають њй характерного "мишачого" запаху. ƒл¤ запоб≥ганн¤ розвитку ‘ ” зараз впроваджуЇтьс¤ суц≥льний скрин≥нг (спец≥альний огл¤д) новонароджених.

"«акордонн≥" бол¤чки

јле ¤кщо вс≥ перел≥чен≥ хвороби р≥зною м≥рою знайом≥ нашим вузькопроф≥льним фах≥вц¤м, то Ї багато захворювань, ¤к≥ на наших теренах системно не досл≥джувались, хоча так≥ випадки й ф≥ксуютьс¤.

Ќаприклад, з≥ шк≥льного курсу б≥олог≥њ вс≥ знають про таку соб≥ найпрост≥шу ≥стоту Ч амебу: ¤кщо розр≥зати њњ навп≥л разом з ¤дром, то за де¤кий час обидв≥ нап≥вамеби перетвор¤тьс¤ у два нормальн≥ орган≥зми. јле н≥хто з перес≥чних громад¤н не знаЇ, що певн≥ штами цих найпрост≥ших можуть викликати т¤жке захворюванн¤: амебну дизентер≥ю (амеб≥аз). ѕ≥сл¤ гострого початкового пер≥оду хвороба може до 10-ти рок≥в (!) прот≥кати у прихован≥й хрон≥чн≥й форм≥, при цьому ¤звами вкриваЇтьс¤ кишечник, а ≥нод≥ печ≥нка, леген≥ й нав≥ть головний мозок.

¬важаЇтьс¤, що на амеб≥аз хвор≥Ї до 20% населенн¤ ÷ентральноњ ≥ ѕ≥вн≥чноњ јмерики, јфрики, менш розповсюджений в≥н у близьких до нас крањнах «акавказз¤ та —ередньо јз≥њ. ¬т≥м, посилена м≥грац≥¤ населенн¤ все част≥ше заносить амебну дизентер≥ю до насЕ

≤нший приклад "невизнаноњ" в нас "≥ноземноњ" хвороби Ч остит (к≥сткова хвороба ѕеджета) Ч довгий час не визнавалас¤ самост≥йною взагал≥ у св≥тових масштабах. ѕол¤гаЇ вона у зм≥нах структури к≥сток, ризик захвор≥ти особливо посилюЇтьс¤ п≥сл¤ 55-60 рок≥в. ”перше хвороба ѕеджета була описана в јнгл≥њ близько ста рок≥в тому, згодом на нењ звернули увагу Ївропейськ≥ л≥кар≥. ўо ж до —–—–, то остит описували рад¤нськ≥ вчен≥ у 20-30-х рр. ’’ ст., а дал≥ жодноњ статистики не велось. ’оча специф≥чн≥ зм≥ни ви¤вл¤лись п≥д промен¤ми рентгену або жЕ у к≥стках неб≥жчик≥в п≥сл¤ розтину.

* * *

«в≥сно, це лише коротка розпов≥дь всього лише про ш≥сть хвороб, в≥д таких, що майже не створюють незручностей, до жахаючих за насл≥дками. Ќасправд≥ ж природа може п≥днести нам з вами значно б≥льше "сюрприз≥в". ¬их≥д один: не дай Ѕоже що трапитьс¤ Ч шукайте доброго фах≥вц¤!

ћоже, вам пощаститьЕ

ƒо реч≥

ѕорфир≥¤ Ч хвороба англ≥йських корол≥в?

—учасн≥ л≥кар≥ вважають, що порфир≥¤ вразила англ≥йську корол≥вську родину приблизно у XVII-XVIII ст. —имптоми ц≥Їњ страшноњ хвороби у повн≥й м≥р≥ про¤вилис¤ в √еорга ≤≤≤, що народивс¤ 1738-го р. ≥ помер 1820-го, просид≥вши на трон≥ 59 рок≥в. √еорг ≤≤≤ був одним з ≥н≥ц≥атор≥в боротьби з повсталими колон≥¤ми јнгл≥њ у ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥, д≥Їво боровс¤ з ¬еликою французькою революц≥Їю, брав участь в орган≥зац≥њ коал≥ц≥њ проти Ќаполеона.

ѕерший серйозний напад безумства, викликаний порфир≥Їю, сп≥ткав √еорга ≤≤≤ у жовтн≥ 1788-го р., й в≥дтод≥ принц ”ельський, що конфл≥ктував ≥з батьком, поставив руба питанн¤ про регентство. Ќапади безумства повторювались у 1801, 1804 ≥ 1810 рр., а у 1808 р. король ще й засл≥п. « 1811-го р. √еорг втратив будь-¤ку д≥Їздатн≥сть, ≥ в≥дтод≥ принц ”ельський таки дом≥гс¤ регентства. ѕ≥д час напад≥в монарх страждав на безсонн¤, маренн¤, шк≥р¤н≥ нариви та ≥н., до того ж в≥н несамовито ла¤вс¤. јби ¤кось приховати стан корол¤, служники вд¤гали йому гам≥вну сорочку й затикали рот кл¤пом.

јле те вдавалось не завжди. ѕ≥д час одного з напад≥в √еорг ≤≤≤ намагавс¤ зівалтувати служницю просто у тронн≥й зал≥ на очах в ус≥х присутн≥х. ≤ншим разом королю здалось, що в≥н одружений з пристар≥лою дамою на ≥мТ¤ ≈л≥забет —пенсер, а його справжн¤ королева Ўарлотта Ч то самозванка. Ѕув випадок, коли в≥н переплутав подушку з≥ своњм сином ќктав≥усом, що помер у дитинств≥. “акож √еорг ≤≤≤ в≥ддавав накази люд¤м, котрих давно вже не було серед живих. ќстанн≥ми словами безумного корол¤ стали: У“реба було б пошити мен≥ новий костюм на памТ¤ть про √еорга ≤≤≤ Ч адже в≥н був такою гарною людиноюЕФ

ўодо сина монарха-порфирика, корол¤ √еорга IV (1762-1830 рр.), то в≥н не був безумцем, проте й повн≥стю здоровим його теж не назвеш. Ќаприк≥нц≥ житт¤ √еорг IV був св¤то впевнений, що командуЇ батальйоном у битв≥ п≥д ¬атерлоо або що т≥льки-но виграв приз на верхових перегонах в √удвуд≥. ј намагаючись викликати симпат≥ю в своЇњ нелегальноњ дружини ћер≥-≈нн ‘≥тцхерберт, монарх ¤кось штрикнув себе ножем дек≥лька раз≥в посп≥ль.



Hosted by uCoz

© “имур Ћитовченко. ¬сi права застереженi у в≥дпов≥дност≥ до «аконодавства ”крањни. ѕри використаннi посиланн¤ Ї обов'¤зковим. (’оча всiм вiдомо, що "копi-райт" розшифровуЇтьс¤ або "копiювати праворуч", або "зкопiйовано вiрно", тож до збереженн¤ авторських прав нiхто серйозно не ставитьс¤... ј шкода!)
якщо ¬и знайшли цю сторiнку через ¤кусь пошукову систему i просто вiдкрили њњ, то скорiш за все, нiчого не знаЇте про автора даного тексту. “ак це легко виправити, мiж iншим! ƒавiть тут, i всеЕ