Королева була поза грою, проте голову стяли саме їй
Історичні аннали містять багато інтриг та загадок майже детективного характеру. Тут і боротьба за владу, і криваві “розбірки” з суперниками, і помста за справжню чи уявну кривду (бажано чужими руками), і зіткнення державних та особистих інтересів… Тож презентуємо шановним читачам нову рубрику – “Історичний детектив”. Сподіваємось, вона сподобається.
Тимур Литовченко
Здавалося, 31 травня 1786 р. у Парижі добігла кінця так звана “справа про алмазне намисто”: злочинці були засуджені, справедливість відновлена… Проте чорна тінь абсолютно необгрунтованої підозри, що поступово переходила у впевненість, вже накрила жінку, котра жодного стосунку до шахрайства не мала – королеву Франції Марію-Антуанетту. Всього за декілька років напруження вихлюпнулося на всю країну морем крові. А от справжні інтригани аніскільки не постраждали і швиденько опинилися за кордоном! Цікаво також, що сліди головної аферистки ведуть на територію сучасної України…
“Розіграш”
При дворі короля Людовика XVI сформувалася потужна антиавстрійська партія, найлютішим ворогом для якої стала королева Марія-Антуанетта. Вороги всіляко дошкуляли колишній австрійській принцесі, робили все можливе для її дискредитації. Тож Марія-Антуанетта інстинктивно зайняла таку “неполітичну” нішу, як мода і розваги. Тим паче, що природна врода дозволяла їй справедливо носити звання першої красуні Франції.
Оточення королеви було відповідним, і на її нещастя, серед інших придворних дам опинилася Жанетт де Лю де Сен-Ремі де Валуа, також відома як графиня Жанна де ла Мотт, дочка прямого нащадка королівської династії та повії. А ще більше не поталанило королеві, що графиня де ла Мотт приятелювала з найметикованішим пройдисвітом тих часів – “графом” Алессандро Каліостро (Джузепе Бальзамо). Мабуть, тільки така парочка могла сплести карколомну інтригу, маючи на меті і добряче збагатитися, і пропхнути Каліостро на посаду першого міністра Франції.
Шахраї вирішили пройтися “по спині” ще одного претендента на “прем’єрську” посаду – кардинала де Рогана, який впав у немилість королеви завдяки тому, що розповідав при дворі анекдоти про інтимне життя її матері – Марії-Терезії Австрійської. Знаряддям помсти було обрано дуже коштовне намисто. Подейкують, в ньому поруч з іншими красувалися діаманти зі скарбів знищеного колись Філіпом Красивим
ордену тамплієрів. Створене паризькими ювелірами Бомером і Бесенже на замовлення попереднього короля Людовика XV для його коханки, графині де Баррі, намисто “зависло”: король помер, так і не заплативши за прикрасу. Тож ювеліри шукали способу продати намисто Марії-Антуанетті, але вимагали плату 2 млн. ліврів, а королівська казна після Людовика XV спорожніла…
Намацуючи виходи на королеву, ювеліри напоролися на мадам де ла Мотт. Тоді вона разом з Каліостро вмовила субретку Ніколь Лаге, що була разюче схожа на королеву, “розіграти” кардинала де Рогана: вбрана у багаті шати дівчина зустрілася з опальним політиком у Версальському саду і від імені королеви запропонувала примирення і пост першого міністра, якщо кардинал купить для неї коштовне намисто. Графиня де ла Мотт завбачливо дала субретці підробного листа, в якому містилися гарантії для ювелірів.
Розплата
Нічого не запідозривши, кардинал сторгував у Бомера і Бесенже намисто за 1,6 млн. ліврів, поручившися, що вертатиме гроші окремими внесками по 80 тис., по мірі того, як королева кредитуватиме його.
Отримавши коштовну прикрасу “для передачі королеві”, Жанна де ла Мотт разом із Каліостро вмить розібрали намисто на окремі камінці, чоловік графині вирушив до Амстердама і якнайшвидше сплавив їх тамтешнім ювелірам. Компанія добряче збагатилася…
Але настав час кардиналу де Рогану платити перші 80 тис. ліврів. Ясна річ, ніяких грошей Марія-Антуанетта і не думала йому давати, під час зустрічей відверталася. Кардинал благав ювелірів потерпіти ще і ще. Але зрештою їм усе набридло, і Бомер з Бесенже звернулися до самої “винуватиці”…
Важко уявити, який скандал здійнявся після цього! Розлючений король наказав заарештувати де Рогана і запроторити до Бастилії. Кардиналу загалом “світила” страта, проте суд виправдав його як введеного в оману, і невдаху всього лише перевели до віддаленого абатства Оверне. Жертвою омани була визнана також субретка Ніколь Лаге – тим паче, що про її схожість із Марією-Антуанеттою було відомо всьому королівському двору. “Граф” Джузепе Каліостро також опинився в Бастілії, проте з легкістю й блиском зумів вибрехатися і вийшов на волю – сухим з води.
Найбільше перепало подружжю де ла Мотт. Обом присудили шмагання батогами і таврування, далі чоловіка мали відправити на галери, жінку – в довічне заслання. Проте граф де ла Мотт надійно сховався в Англії і таким чином взагалі уникнув відповідальності. Жанну де ла Мотт скарали 21 червня 1876 р. і кинули за грати, та вже наступного року вона була на волі, емігрувала в Англію і надрукувала там книгу, що всіляко ганьбила Марію-Антуанетту. В Англії графиня нібито й померла…
Але тепер настав час розплачуватися королівському подружжю, яке, пам’ятаємо, взагалі не мало стосунку до шахрайських витівок. В народі повзли чутки про марнотратство Марії-Антуанетти, підігріті її ненависниками. Народ, звісно, не побажав мати королеву, що дбає про свої розваги, а не про державу, і у 1789 р. вибухнула Велика французька революція, що не тільки знесла з трону королівське подружжя, але й забрала життя в маси дворян. Заживши міцної слави “мадам дефіцит”, Марія-Антуанетта лягла під ніж гільйотини. Трохи раніше стратили її чоловіка – “безхарактерного” Людовика XVI, що допустив таке
“неподобство”.
Франція захлиналася у крові республіканського терору…
***
Втім, історик Луї де Судак вважає, що у ті часи розжитися свідоцтвом про смерть було дуже легко, тим паче, за наявності грошей. Тож він припустив, що Жанна де ла Мотт без особливих зусиль перетворитися на графиню де ла Гоше, котра виїхала з Англії до… Криму, де мирно доживала вік на отримані за “криваві” діаманти гроші. Багато хто з ним згоден.
Здавалося, 31 травня 1786 р. у Парижі добігла кінця так звана “справа про алмазне намисто”: злочинці були засуджені, справедливість відновлена… Проте чорна тінь абсолютно необгрунтованої підозри, що поступово переходила у впевненість, вже накрила жінку, котра жодного стосунку до шахрайства не мала – королеву Франції Марію-Антуанетту. Всього за декілька років напруження вихлюпнулося на всю країну морем крові. А от справжні інтригани аніскільки не постраждали і швиденько опинилися за кордоном! Цікаво також, що сліди головної аферистки ведуть на територію сучасної України…
Оточення королеви було відповідним, і на її нещастя, серед інших придворних дам опинилася Жанетт де Лю де Сен-Ремі де Валуа, також відома як графиня Жанна де ла Мотт, дочка прямого нащадка королівської династії та повії. А ще більше не поталанило королеві, що графиня де ла Мотт приятелювала з найметикованішим пройдисвітом тих часів – “графом” Алессандро Каліостро (Джузепе Бальзамо). Мабуть, тільки така парочка могла сплести карколомну інтригу, маючи на меті і добряче збагатитися, і пропхнути Каліостро на посаду першого міністра Франції.
Намацуючи виходи на королеву, ювеліри напоролися на мадам де ла Мотт. Тоді вона разом з Каліостро вмовила субретку Ніколь Лаге, що була разюче схожа на королеву, “розіграти” кардинала де Рогана: вбрана у багаті шати дівчина зустрілася з опальним політиком у Версальському саду і від імені королеви запропонувала примирення і пост першого міністра, якщо кардинал купить для неї коштовне намисто. Графиня де ла Мотт завбачливо дала субретці підробного листа, в якому містилися гарантії для ювелірів.
Але настав час кардиналу де Рогану платити перші 80 тис. ліврів. Ясна річ, ніяких грошей Марія-Антуанетта і не думала йому давати, під час зустрічей відверталася. Кардинал благав ювелірів потерпіти ще і ще. Але зрештою їм усе набридло, і Бомер з Бесенже звернулися до самої “винуватиці”…
Якщо Ви знайшли цю сторiнку через якусь пошукову систему i просто вiдкрили її, то скорiш за все, нiчого не знаєте про автора даного тексту. Так це легко виправити, мiж iншим! Давiть тут, i все…