11 липня виповнилося 100 років від дня народження Вільяма Фішера, відомого світові під іменем Рудольфа Абеля. Цей геній шпигунства, як називають його західні експерти у царині розвідки, понад 10 років очолював радянську розвідмережу на американському континенті, що займалася вивідуванням американських ядерних секретів. За оцінками ФБР, Рудольф Абель належить до числа найвидатніших розвідників ХХ ст. Сам директор ЦРУ Аллен Далес шкодував, що не мав агентів такого рівня у своїй резидентурі, що працювала в СРСР.

Народився Генріх Фішер 11.07.1903 в англійському містечку Ньюкасл-на-Тайні. За два роки до того батько майбутнього супершпигуна Генріх Фішер був висланий з Російської імперії за приналежність до “Союзу боротьби за звільнення робітничого класу”. До Росії родина Фішерів повернулася вже після революції – у 1920 р. Одержавши радянське громадянство, Вільям став перекладачем у відділі міжнародних зв'язків Виконкому Комінтерну, служив у Червоній армії, після демобілізації влаштувався у науково-дослідний інститут ВПС. Його співпраця з ОГПУ розпочалася з 1927 р., він нерідко виїздив за рубіж у якості радиста-зв’язківця. У 1939 р. Абеля зненацька звільнили з організ держбезпеки, але з початком війни, восени 1941 р. повернули до розвідки.

По завершенні ВВВ Рудольфа Абеля стали готувати до нелегальної роботи, у 1948 р. під виглядом литовського біженця Ендрю Кайотіса закинули до Квебеку (Канада), звідки він перебрався до Нью-Йорку і під новим ім’ям та псевдонімом – Еміль Голдфус, “Марк” – став господарем фотоательє. Абель створив дві найпотужніші американські агентурні мережі: одна об’єднувала розвідників Каліфорнії, Бразилії, Мексики, Аргентини, друга – шпигунів на Східному узбережжі США. Зокрема, завдяки зусиллям Абеля і його підопічних СРСР зміг значно прискорити створення своєї атомної бомби.

Полковник Рудольф Абель, кавалер орденів Леніна, Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, також нагороджений багатьма медалями, помер 15 липня 1971 р. в Москві від раку легенів.