Масовi вбивства в цьому регiонi розпочалися ще пiд час сталiнських репресiй 1937-38 рр. Нiмцi блискавично скористалися цим, одразу пiсля окупацiї розкопавши братськi могили понад 10 тис. вбитих без суда i слiдства, тож мiсцевi мешканцi швиденько виказали поспiхом створене радянське пiдпiлля. Вiдтепер окупанти могли почуватися на Вiнниччинi досить спокiйно й неквапом перейти до спорудження ставки Гiтлера. А спорудити її планували ще з листопада 1940 р., про що НКВС повiдомили такi агенти радянської розвiдки, як полковник iнженерної служби Боннер, полковник штабу ВПС Шульце-Бойзен, начальник пiдроздiлу в Мiнекономiки Нiмеччини Харнак, провiдний спецiалiст гестапо Леман.

Втiм, вже в серпнi 1941 р. фашистський фюрер зрозумiв, що блiцкрiгу в СРСР не буде, а тому наказав прискорити будiвництво ставки “Вервольф”. Так, вона була побудована просто в рекорднi термiни — з вересня 1941 р. по квiтень (за iншими вiдомостями — по червень) 1942 р. Схема будiвлi була та ж сама, що й головної ставки Гiтлера в Прусiї. Кожен iз 13-ти секторiв оточений мiнними полями, 2-метровою огорожею з колючого дроту та лiнiєю високої напруги. Бiльш нiж 80 житлових i службових примiщень тiльки частково розташувалася на поверхнi (в т.ч. — особистий будиночок Гiтлера та мармуровий басейн, де вiн купався разом з Євою Браун). А пiд землею мiстилося аж 7 поверхiв, причому стiни герметичних примiщень мали завтовшки 5 м, а перекриття — 8 м, все це було оснащене унiкальними дренажними, повiтрофiльтруючими системами та автономним енергозабезпеченням! Тут були величезнi продуктосховища, воду видобували з артезiанських джерел. Коротше, “Вервольф” мiг спокiйно витримати наземний ядерний вибух, протягом десятилiть забезпечуючи роботу в автономних умовах доброї сотнi осiб.

Загадкова iсторiя знищення “Вервольфу”. Пiд час звiльнення Вiнницi 13.03.1944 р. нашi конттрозвiдники начебто встигли наспiх обшукати її i не знайшли нiчого цiкавого. Але нiмцi вiдтiснили радянськi вiйська i чи то двома вагонами вибухiвки, чи безлiччю авiабомб висадили всi наземнi входи, причому одну з бетонних глиб у 80 кубометрiв силою вибуху вiдкинуло на 60 м! Поверхню “причепурили” з вогнеметiв.

Лише у 1947 р. Сталiн вiддав наказ дослiдити руїни “Вервольфу”… втiм, прогризти багатометровi бетоннi мури, подолати затоплення не вдалося й досi. Вже в перебудовну епоху за розконсервацiю ставки взялося московське держпiдприємство “Фром”. Втiм, коштiв на це не вистачило навiть за радянських часiв. Що вже казати про сучаснi плани на рiвнi Вiнницької областi про створення на базi “Вервольфа” Музею пам'ятi жертв фашизму! Швидше за все, це просто нереально. Хоча дуже цiкаво: адже фотографування з космосу виявило на найзагадковiшому “рiвнi №3” суцiльнi маси якогось металу. Можливо, це i є “золото III рейху”?!

На територiї Вiнниччини в роки окупацiї дiяли 268 пiдпiльних органiзацiй i груп, 10 партизанських загонiв i 6 партизанських з'єднань.

“В ставке Гитлера все — малохольные!”