Тимур ЛИТОВЧЕНКО

“Духовне серце” України:
реанiмацiя пiсля iнфаркту

…Спочатку князь Канiй заснував на Княжiй горi мiсто, на його честь назване Каневом. А потiм сказав молодшому князю Кию: “Знаєш, друже, Борисфен повноводний, а степ широкий, мiсця всiм вистачить. Тож забирайся вiд мене свiт за очi, щоб я тебе не бачив”. I Кий iз братами Щеком, Хоривом та сестрою Либiддю поплив далi i вище за течiєю Борисфена заснував Київ. Так i пiшла Київська Русь — iз Канева.

Приблизно таку легенду можна почути вiд мешканцiв цього незвичайного мiста. Вiрнiше, вiд громадян Канiвської Духовної Республiки — країни, котрої немає на жоднiй картi, проте яка цiлком реально iснує в серцях та душах канiвцiв.

I яка до того ж є своєрiдним “духовним серцем” усiєї України — недарма ж бо великий син українського народу, пророк нацiї Тарас Шевченко спочиває саме тут. Дуже подобалося поетовi це мiсце: хотiв там навiть хату побудувати, а вийшло — знайшов останнiй притулок…

Становище — як i скрiзь

Звiсно, зi мною можна сперечатися, проте у певному розумiннi Канiв дiйсно є як не “серцем”, то в усякому разi важливим нервовим вузлом господарського комплексу країни — адже тут знаходиться Канiвська ГЕС i один iз шлюзiв Днiпровського гiдрокаскаду. Тому нинi це насамперед — мiсто енергетикiв, а отже Канiв сповна вiдчуває на собi усю “розкiш” цього невтiшного, як на наш час, статусу. Так, “гiдравлiчна” електрика максимально дешева, а вiдтак ГЕС є рентабельною i залишається найстабiльнiшим, найпотужнiшим пiдприємством Канева. Проте хронiчнi неплатежi та вимивання коштiв з енергосектору призвели до того, що “духовне серце” України тiльки починає оговтуватися вiд такої ж кризи, як i держава в цiлому.

Невтiшний фiнансово-економiчний стан вплинув на зовнiшнiй облiк Канева i на становище його iнфраструктури. Поряд iз багатоповерховими житловими будинками у мiстi вистачає звичайнiсiньких хатиночок. Посеред мiста стирчить облiзлий “довгобуд” — спроектований ще за радянських часiв палац культури. Мiсцевий кiнотеатр має жалюгiдний вигляд. Примiщення музею Великого Кобзаря потребує капiтального ремонту: дерев'яне перекриття мiж першим та другим поверхом потребувало замiни ще згiдно iз обстеженням, виконаним у 60-тi роки минулого столiття, зокрема дерев'янi балки, що дали трiщини. Пристойного готелю в Каневi досi немає: молодiжний “Славутич” слабо пристосований для проживання i швидше заслуговує на звання, перепрошую, стайнi; готель “Тарасова Гора” є лiтнiм. На травень намiчено вiдкриття туркомплексу європейського рiвня, проте… лише на 12 номерiв!

В мiстi вистачає бетонних дорiг, побудованих разом з електростанцiєю — уявiть собi їхнiй стан! Прокладена аж у 1939 р. не без участi самого Микити Хрущова брукiвка дозволяла дiставатися на Тарасову гору автомобiлям. З часом її стан настiльки погiршився, що близько року тому камiння було замiнене бетонними плитами, але їздити ними — радостi мало, особливо для водiїв примхливих авто зарубiжного виробництва. Тому ця “бетонка” може розглядатися лише як тимчасова i портебує проведення подальших ремонтних робiт.

Спорожнiв дешевий водний шлях. Колись через Канiвський шлюз проходило чимало вантажних суден, пасажирських теплоходiв, i навiть кораблiв класу “рiка-море”, зате тепер рiчковики намагаються уникати шлюзування — надто дорого. Та й чого грiха таїти — небезпечно теж: на одному з приплавiв бетон у конструкцiях викришився, i палi тримаються на самiй металевiй арматурi. Тому красенi-лайнери на кшталт “Євгена Вучетича” чи “Лесi Українки” тут не швартуватимуться в будь-якому разi, тiльки невеликi кораблi. Бiльше не здiйснюють рейсiв пасажирськi судна на пiдводних крилах, окрiм останнього “Київ-Канiв”. Тому прибутки в мiсцевий бюджет вiд шлюзування надходять мiзернi.

Не зважаючи на сусiдство електростанцiї, канiвцi звикли сидiти без свiтла: раптовi вiдключення тут припинилися лише останнiм роком, як i по всiй країнi. З холодною водою перебої на 2 години вдень i на 8 — вночi, про централiзоване гаряче водопостачання нiхто й не мрiє, бо в мiстi немає ТЕЦ. Газопостачання здiйснюється за допомогою єдиної “нитки” газопроводу, в разi аварiї на якiй становище в Каневi може раптом рiзко погiршитися.

Звiсно, при такому станi речей розвинути туристичну галузь тут навряд чи вдасться, хоча всi можливостi для цього Канiв має.

Важкий шлях одужання

До речi, про туризм. Вже зараз щороку Канiв вiдвiдує подан 110 тис. осiб. Але потрiбно розумiти, що всього лише через 12 рокiв ми святкуватимемо славетну дату — 200-лiтнiй ювiлей вiд дня народження Великого Кобзаря. Неважко спрогнозувати, що навеснi 2014 року в Канiв станеться значно грандiознiше нашестя не тiльки наших громадян, але й численних посланцiв української дiаспори, розкиданої по всьому свiту, i просто симпатики й шанувальники творчостi Тараса Шевченка. Якщо ж не привести до ладу занедбану канiвську iнфраструктуру, прийняти всiх гостей i туристiв ми не зможемо. Уявiть, наскiльки ганебно ми виглядатимемо в очах усього свiту, якщо не зможемо гiдно пiдготуватися до цiєї подiї…

Громадяни незримої Канiвської Духовної Республiки на чолi з мером мiста Василем Коломiйцем, директором Канiвської ГЕС Iваном Синенком, iншими патрiотами мiста поки що самотужки роблять все можливе для утримання iсторичних пам'яток, бозна де знаходять кошти на це. Допомагає їм вся Черкаська область. Гiдним прикладом для канiвцiв є iсторична постать Iвана Ядловського, котрий колись iз власної iнiцiативи взявся доглядати могилу Великого Кобзаря i присвятив цьому все своє життя. Канiвцi й надалi зроблять все можливе, щоби не пiдвести державу — тiльки б Україна пам'ятала, що її “духовне серце” все ще б'ється! Проте серйознi ремонтно-вiдновлювальнi роботи потребують значних грошей, яких в мiстi не знайти. Лишати все, як є i пускати розвиток подiй на самоплив неможливо — в цьому разi ми не будемо гiдними пам'ятi наших предкiв та права вважатися цивiлiзованими людьми. Потрiбно також розумiння того, що проблеми Канева мають загальнонацiональний, а не мiсцевий рiвень.

Тому ще у квiтнi 2000 р. було ухвалене розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв з приводу пiдготовки до вiдзначення цiєї дати i проведення цiлого ряду необхiдних робiт. Роботи на загальну суму 14,5 млн. грн. передбачається виконати як на могилi Тараса Шевченка, так i в самому мiстi. Зокрема, на виконання цього розпорядження, а також вiдповiдного указу Президента, передбачається за 2-3 роки завершити будiвництво сумнозвiсного палацу культури i перенести сюди експозицiю музею з Тарасової гори, заснувавши таким чином сучасний Шевченкiвський центр. Сама ж будiвля музею пiсля капремонту буде вiддана для органiзацiї виставок i експозицiй митцiв. Має бути повнiстю реконструйований i весь шлях вiд Успенського собору до Шевченкової могили, яким щороку йде пiша хода з декiлькох тисяч людей.

Отже, Канiв чекає вiд держави обiцяних мiльйонiв. Є вже й “перша ластiвка” вiдродження: 9 березня глава Адмiнiстрацiї президента України Володимир Литвин вiдкрив в мiсцевому вiддiленнi “Укртелекому” новiтню цифрову АТС. Пiд час вiдкриття з метою випробування “обнови” вiдбулася пряма телефонна розмова iз Леонiдом Кучмою, яка через гучномовцi транслювалася на все мiсто. Таким чином, вiдтепер у канiвцiв бодай iз телефоном проблем поменшає.



Hosted by uCoz

© Тимур Литовченко. Всi права застереженi у відповідності до Законодавства України. При використаннi посилання є обов'язковим. (Хоча всiм вiдомо, що "копi-райт" розшифровується або "копiювати праворуч", або "зкопiйовано вiрно", тож до збереження авторських прав нiхто серйозно не ставиться... А шкода!)
Якщо Ви знайшли цю сторiнку через якусь пошукову систему i просто вiдкрили її, то скорiш за все, нiчого не знаєте про автора даного тексту. Так це легко виправити, мiж iншим! Давiть тут, i все…