Розумiючи це, хочу розповiсти про одне цiкаве, як на мене, соцiальне явище i тим самим попередити чисельнi непорозумiння i просто не надто оковирнi сїитуацiї, в якi можуть втрапити вiдвiдувачi Єгипту i котрi позначаються одним-єдиним словом — “бакшиш”.

Необхiдно зазначити, що про цю форму чайових розповiдають путiвники та туристичнi довiдники. Спiвробiтники турфiрми теж попередили нас заздалегiдь: “Берiть iз собою трохи бiльше грошей, нiж розраховуєте витратити, бо в Єгиптi всюди треба давати бакшиш!” Але куцi лiтературнi данi та одноманiтнi настанови екскурсоводiв все ж не дають жодного уявлення про iстиний розмах цього явища.

Iз попередньо прочитаної лiтератури ми знали, що мiсцевi чайовi — бакшиш у розмiрi 5-10% вiд вартостi послуги потрiбно давати:

— носильникам багажу;

— гiдам;

— мiсцевим “фотомоделям” або “фотографам”;

— черговим в туалетах.

“Боїв”, що вiдчиняють перед туристами дверцята авто, ми не враховували, оскiльки їздити шикарними лiмузинами не збиралися — тiльки туристичними автобусами. Проте виявилося, що можна втрапити ще у тисячу i одну не вельми приємну халепу з нав'язливим єгипетським сервiсом, коли доводиться давати бакшиш.

…Просто біля автостоянки на площі перед аеропортом скупчилася юрба єгиптян. Один із них робить точний випад, хапається за ручки моєї величезної сумки, разом із мною пхає її в багажник автобуса, одразу ламається навпіл, простягає руку і клацаючи пальцями, із надією белькоче: “Мiстер!.. Мiстер!..” Що тут зробиш! Відповідаю: “That's airport! I don't change money and haven't cash on bakshish!” Зрозумiвши, що я ще не помiняв долари та не маю єгипетських фунтiв, єгиптянин хапається за голову і тягне розчаровано: “Е-е-е-е-е!..” У відповідь розводжу руками: мовляв, думай наперед, що робиш.

…У безкоштовному ресторані нашого готелю (вартість “шведського столу” входила у цiну путівки) під час першої ж вечері офіціант поцiкавився, чи не бажають туристи чогось випити. Але виявилося, що їжа тут безкоштовна, а напої — нi! (До речi, вiдокремленi розрахунки за їжу та напої — залізне правило для будь-якого єгипетського ресторану.) Оскiльки валюту ми все ще не помiняли, офіціант прийняв долари, а от решту єгипетських фунтiв принiс меншу, нiж потрібно. На наше ж обурення вiдповiв коротко: “Бакшиш!”

…I взагалi, якщо ви розраховуєтесь за товар доларами, приготуйтесь отримати меншу суму в єгипетських фунтах на здачу. Тут все законно — за мiсцевими поняттями.

…У Каїрському національному музеї туалет, природно, безкоштовний, нiякого чергового тут немає. Як нерiдко буває, електросушарки тут не працюють, тому шустрий араб вiдмотує з рулону туалетний папір усім відвідувачам, що вимили руки. I отримавши належний мені шмат пiпiфакса, раптом чую заповітне: “Мiстер!..” Даю єгиптянину найдрібнiший “папірець” вартiстю в 50 піастрів (це щось на кшталт українських 50 копійок) — той щасливий, немов помитий слон.

…Бiля пiднiжжя чисельних пiрамiд та й просто стоянок туристичних автобусiв завжди багато одягнених за мiсцевою традицiєю єгиптян, котрi пропонують туристам “безкоштовну” (!) послугу — залiзти й посидiти на його верблюдi. Так, це справдi можна зробити задурно. А от злiзти з верблюда коштуватиме стiльки, скiльки зажадає хитрий поводир горбатої тварюки. Якщо вiдмовитеся платити, єгиптянин скаже: “Гаразд, я iз задоволенням безкоштовно кататиму Вас хоч до глибокої ночi!” (А автобус чекати не буде…) При спробi злiзти самотужки вiн пустить верблюда легким алюром — стрбайте на здоров’я! Врештi-решт, платити таки доводиться.

…Купивши квитки для входу в Карнакський храмовий комплекс, вiльно блукаємо ним. Проте бiля входу в один з бокових ансамблiв просто на землi сидить єгиптянин, який несподiвано каже: “Сюди потрiбен окремий квиток!” — i нiзащо не погоджується пропускити туристiв. Вже на виходi зустрiчаємо екскурсовода, який на нашi претензiї лається та пояснює: “Не треба було звертати уваги на того недостойного вилупка! Вiн просто хотiв здерти з вас бакшиш, стерво!” Виявляється, метикуватий єгиптянин користувався принципом Остапа Бендера — стягувати грошi “на ремонт провалля”!

…Гарно вбрана дiвчинка рокiв чотирьох-п’яти зазиває туристiв “почистити черевики”. Смiх, та й годi! У весняну тридцятиградусну спеку (хоча для єгиптян це прохолодно) всi ходять у сандалiях. Насправдi дiвчинка просто чекає, коли її сотографують за бакшиш.

…По закiнченнi автобусної екскурсiї гiд звертається до туристiв: “Панове! Водiй провiв за кермом весь день, вiн дуже добре їздив i не потрапив в аварiю. Тому не забудьте вiддячити йому бакшишем!” При спробi дати бакшиш також екскурсоводовi (що нiби-то бiльше вiдповiдає настановам туристичних довiдникiв) гiд ображено вiдмовляється: “Нi-нi, все пiде водiєвi!”

…Приготуйтеся до того, що пiд час купiвлi будь-якого товару, зважаючи на його вартiсть, у вас можуть попросити на додачу до грошей банку пива, “мерзавчик” горiлки або просто кулькову ручку.

Перелiк можна було би продовжувати до нескiнченностi, однак чи варто? Просто потрiбно затямити, що чайовi в Єгиптi даються на кожному кроцi — в буквальному розумiннi слова!

Втiм, заради справедливостi потрiбно вiдзначити, що бакшишу чекають не тiльки вiд туристiв. Я на власнi очi бачив, як гiд-єгиптянин вправно простягав руку сторожевi, яких тинявся туди-сюди бiля входу в чергову царську гробницю. При цьому у долонi гiда завжди спостерiгалася складена у декiлька разiв купюра.

Звiдси можна зробити висновок, що бакшиш — це не зовсiм “чайовi” в європейському розумiннi слова, а дуже своєрiдна нацiональна форма ввiчливостi. “Спасибi” до кишенi не покладеш!” — кажуть у нас, натякаючи на певнi обставини укладання угоди або надання послуги. Навпаки, єгипетське “спасибi” можна покласти до кишенi завжди.

До речi, продавцi товарiв i послуг в Країнi Пальм та Пiрамiд теж сплачують покупцям своєрiдний бакшиш. Наприклад, якщо ви зайдете iз вуличної спеки до пристойної крамнички, вам цiлком можуть запропонувати вiдпочити у крiслi або на канапцi чи запропонують скляночку улюбленого єгиптянами напою — охолодженого чаю каркаде. Не хочете чаю — пiднесуть сiк, солодку або мiнеральну воду. I це, зважте, коли ви ще нiчого не купили! Якщо ж придбали товар, то разом iз ним отримаєте невеличкий подаруночок на додачу: кам’яну статуетку, браслетик, цукерки — в залежностi вiд вартостi покупки та товарної орiєнтацiї крамницi. Отже, єгиптяни теж несуть незапланованi витрати у виглядi матерiалiзованого “спасибi” покупцевi i просто вiдвiдувачевi, що робить їхнiй туристичний сервiс та торгiвлю значно привабливiшими.