Тимур ЛИТОВЧЕНКО

“Дрова” для АЕС

Власного ядерного палива в нас досi немає, i це додає нам проблем…

Україна надто повiльно вирiшує проблему власного ядерного палива, в той час як 50% електроенергiї в нас генерується на АЕС

Пiсля окремої липневої вказiвки президента Леонiда Кучми 17 серпня Кабмiн таки схвалив довгоочiкувану постанову “Про сприяння розвитку i дiяльностi спiльного українсько-казахсько-росiйського пiдприємства з виробництва ядерного палива”. Втiм, урядова постанова ще не означає повного вирiшення проблеми. Ще у червнi промайнула iнформацiя про постачання на Пiвденно-Українську АЕС експериментальної партiї свiжого ядерного палива, виготовленого в США…

Ядерне паливо — то не така проста штука, як гiрка вугiлля, дiжка мазуту чи цистерна газу. Паливна касета не є унiверсальною, вона може бути використана лише на тому типi ядерного реактора, пiд який виготовлялася. Отже, США i РФ розпочали жорстке змагання за надто ненадiйний український ринок збуту ядерного палива. Чому ненадiйний? Бо Україна дозволяє собi розкiш i досi не мати Енергетичної стратегiї на перiод до 2030 р. Отже, насамкiнець ми не тiльки не маємо власного ядерного палива, але навiть не можемо вiдповiсти: а чи потрiбне воно нам взагалi?..

Чи варто замикати цикл?

Вiрнiше, йдеться про розвиток не просто атомної енергетики як такої, а вiтчизняного ядерно-паливного циклу в цiлому. В Українi поки що реалiзованi лише три його ланки:

— видобуток уранової руди;

— її переробка;

— генерацiя електроенергiї на АЕС.

Ми маємо всi можливостi для того, аби побудувати так званий розiмкнений ядерно-паливной цикл. При цьому двi найнебезпечнiшi та найдорожчi за обсягом необхiдних iнвестицiй ланки ЯПЦ на територiї України не реалiзовуватимуться: це збагачення уранового концентрату iзотопом U-235 та переробка вiдпрацьованого ядерного палива задля видобутку цiнних елементiв (плутонiю та iнших). Для цього як з точки зору ядерної безпеки, так i забезпечення економiчної ефективностi доцiльно використовувати виробничi потужностi iнших держав, зокрема росiйськi заводи оборонної промисловостi, що давно вже недовантаженi у зв'язку iз конверсiєю. Бiльш того, жоден iз серйозних фахiвцiв-атомникiв нiколи не заявляв про необхiднiсть побудови в Українi замкненого ЯПЦ, оскiльки економiчна доцiльнiсть такого рiшення надто вже сумнiвна.

Що ж до розiмкненого ЯПЦ, то всi передумови для його створення в нас дiйсно наявнi: крiм перерахованих вище ланок ядерно-паливного циклу, включаючи забезпеченiсть урановою рудою, це i наявнiсть покладiв цирконiєвої руди, й iснування досить непоганих дослiдно-промислових технологiй з виробництва цирконiю. З iншого боку, iз створенням ССВЯП почалася “обкатка” власних тимчасових сховищ вiдпрацьованого палива — а це фiнальна стадiя ядерно-паливного циклу.

Буде паливо — буде електрика!

Проте як пiдготовчi, так i кiнцевi процеси, попри всю їхню важливiсть, не можуть заступити центральних ланок ЯПЦ, а саме виробництва палива та генерацiї електроенергiї на атомних електростанцiях. I якщо з наявнiстю працездатних ядерних блокiв, з проведенням ремонтних кампанiй i т.iн. в Українi поки що все бiльш-менш в нормi (звiсно, так триватиме лише до 2010 р., коли дiючi блоки почнуть виводитися з експлуатацiї в плановому порядку — але то вже тема окремої розмови), цього нiяк не можна сказати про виробництво свiжого ядерного палива.

Задля вирiшення цiєї мети ще у 1995 р. був оголошений тендер на вибiр партнера по створенню спiльного пiдприємства з виробництва свiжого ядерного палива, в якому був би задiяний наш багатющий науково-технiчний, сировинний, промисловий потенцiал — особливо це стосується програми виробництва українського цирконiю. За результатами тендеру у лютому 1996 р. був оголошений переможець — ним стало Росiйське акцiонерне товариство “ТВЕЛ”. Оскiльки в Українi зосереджено бiльше половини свiтової кiлькостi реакторiв ВВЕР-1000, для “пiвнiчного сусiди” наш ринок є надзвичайно привабливим. Третiм партнером по створенню спiльного пiдприємства стала казахстанська компанiя “Казатомпром”, де мають виготовлятися так званi “таблетки” — одна зi складових СЯП. Фiнальну збiрку палива намiчено здiйснювати на пiдприємствах РФ.

Що стосується вартостi української частини проекту iнтеграцiї цирконiю у виробництво свiжого ядерного палива, то на сьогоднiшнiй день для першого етапу цього проекту вона становить близько 550 млн. грн. з наступною приблизною розбивкою по роках:

Рiк

Необхiдне капiталовкладення, млн. грн.

2002

50

2003

50

2004

200

2005

250

Загалом:

550

Отже, при своєчасному надходженнi грошей в обумовлених обсягах, перший етап цiєї програми можна виконати до кiнця 2005 року. Чи є завеликими суми, якi потрiбно вкласти в розвиток цирконiєвого виробництва заради отримання готових СЯП? Очевидно, нi. В той же час кошти на фiнансування проекту можна чекати хiба що просто з неба! I це при тому, що на рiчну держпiдтнимку однiєї тiльки вуглевидобувної галузi з Держбюджету витрачаються мiльярднi суми. Є й iще одна перевага проекту у порiвняннi з держпiдтримкою шахтарської працi: вкладенi у цирконiєве виробництво грошi повернуться назад, а не будуть “проїденi” в якостi дотацiї до зарплатнi.

Здається, залишається тiльки реалiзувати такий привабливий проект… Але тут Україна традицiйно показала себе далеко не з кращого боку. Якщо росiйська й казахська сумiжники працювали нормально, то наш учасник “паливного трикутника” досi перебуває майже на вихiдних позицiях.

Звивистим шляхом в… нiкуди

За час, що минув, українськi атомники намагалися подолати всi “принади” так званого енергоринку i героїчно кидалися грудьми на вмiло розставленi нашими чиновниками рогатки. Зате Казахстан виконав свою частину угоди, повнiстю опанувавши необхiднi технологiї, налагодивши виробництво “таблеток”. А росiйськi вченi, конструктори та технологи взагалi встигли провести докорiнну модернiзацiю проекту. 21-22 березня цього року в спiльному пiдприємствi “УкрТВЗ (м.Київ) навiть вiдбулася презентацiя нового, вдосконаленого палива для реакторiв ВВЕР-1000, в якому подолано багато недолiкiв, що мали мiсце у попереднiх зразках. Сьогоднi всi презентованi види палива опробовуються в умовах як дослiдно-промислової, так i промислової експлуатацiї на Балаковськiй, Нововоронезькiй та Калiнiнськiй АЕС (РФ).

Бiльш того, останнiм часом курс України можна охарактеризувати як “небезпечний розбрiд i хитання”. Справдi, спочатку ми визнаємо РАТ “ТВЕЛ” переможцем тендеру i створюємо власне СП “УкрТВС”, потiм несподiвано заявляємо про експерименти з паливом американської компанiї “Westinghouse”, потiм видаємо кабмiнiську вказiвку про пiдтримку троїстого українсько-казахсько-росiйського проекту… Хiба ж так ведуться пошуки надiйного партнера?! Чи це — окремий випадок нашої славетної “багатовекторностi”?..

Звiсно, обирати потрiбно найдешевший проект, а 25% знижка на росiйське ядерне паливо, подейкують, з часом може зменшитися. В той же час цiна на американське СЯП ще взагалi неузгоджена. До того ж, на вiдмiну вiд троїстого проекту, не зовсiм зрозумiло, хто i на яких умовах здiйснюватиме переробку вiдпрацьованого “американського” ядерного палива? Чи потрiбно розгортати це небезпечне виробництво в Українi, яка i без того є техногенно перевантаженою?

Вирiшувати потрiбно якнайшвидше — адже йдеться щонайменше про половину базової енергогенерацiї України.

Довiдка

Наступного року американська компанiя “Westinghouse” поставить 6 касет ядерного палива для енергоблока №3 Пiвденно-Української АЕС, хоча ранiше вважалося, що експериментальне паливо буде виготовлено лише у 2004 р. В разi успiху пiсля року випробувань може бути ухвалене рiшення про постiйну закупiвлю свiжого ядерного палива, i тодi “Westinghouse” поставить для ПУАЕС 42 касети СЯП.

Довiдка

За паливо для АЕС у 2002 р. Україна має заплатити $245 млн. Згiдно з домовленiстю, iснуючою з росiйською компанiєю “ТВЕЛ”, вартiсть свiжого ядерного палива вже протягом 3-х рокiв на 25% нижча за мiнiмальну ринкову цiну СЯП. Подiбна знижка для України дiятиме ще 4 роки, але поступово вона зменшуватиметься.

Довiдка

День 20 серпня став визначним для вiтчизняної атомної енергетики — загальне виробництво електроенергiї за всю iсторiю вiтчизняних АЕС досягло 50 млрд. кВт-год. Зараз близько 50% електроенергiї в Українi генерується саме на АЕС.

Коментар

Михайло Уманець, Генеральний директор СП “УкрТВЗ”:

— Чому наша ядерна енергетика стабiльно працювала протягом усiх 10 рокiв незалежностi? Чому саме АЕС приймають на себе все бiльшi навантаження, не зважаючи навiть на втрату чорнобильських блокiв? Бо Росiя ще жодного разу не перекривала нам “атомну задвижку”! Ми платили — росiяни стабiльно постачали нам ядерне паливо. I постачають досi. А тепер уявiть, що близько 50% потужностей українського енергокомплексу раптом опиняться без палива… Розмiрковуючи сьогоднi про можливi негаразди в атомнiй енергетицi, всi мають чiтко розумiти: в такому разi в усiй нашiй економiцi запанує лихо! В цьому й полягає вiдповiдь, чи потрiбне нам власне ядерне паливо…



Hosted by uCoz

© Тимур Литовченко. Всi права застереженi у відповідності до Законодавства України. При використаннi посилання є обов'язковим. (Хоча всiм вiдомо, що "копi-райт" розшифровується або "копiювати праворуч", або "зкопiйовано вiрно", тож до збереження авторських прав нiхто серйозно не ставиться... А шкода!)
Якщо Ви знайшли цю сторiнку через якусь пошукову систему i просто вiдкрили її, то скорiш за все, нiчого не знаєте про автора даного тексту. Так це легко виправити, мiж iншим! Давiть тут, i все…