¬т≥м, нещодавн≥ науков≥ читанн¤, влаштован≥ в столичн≥й б≥бл≥отец≥ ≥м. ¬ернадського, таки довели: не зважаючи на давн≥сть л≥т, в зв'¤зку ≥з т≥Їю в≥йною нам таки Ї про що згадати! Ќайповерхов≥ший аргумент з цього приводу: на початку ’≤’ ст. ”крањна входила до складу –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, а в≥дтак вс≥ удари й поразки, ¤к ≥ вс≥ усп≥хи та перемоги У¬еликорос≥њФ неодм≥нно давалис¤ взнаки й на Ућалорос≥њФ. ≤гнорувати цю очевидну ≥стину просто неможливо.

ƒискус≥¤ насамперед розгор≥лас¤ з приводу отих самих УЕрќс≥йФ, великоњ й малоњ. ќск≥льки допов≥дач≥ ¤к з рос≥йського, так ≥ з украњнського боку вживали саме наведен≥ вище й уз¤т≥ в лапки терм≥ни, частина слухач≥в в≥дверто обурилас¤. ¬иборювали Ќезалежн≥сть, на —оловках гнили, в —иб≥ру гинули, в наметах на ћайдан≥ голодували Ц ≥ раптом знов у УмалоросиФ записалис¤?! ќтакоњ, прињхали! ¬илазь ≥з вагону, бо наступна станц≥¤ Ц ћагадан!.. Ќе вгамував пристрасно-патр≥отичного обуренн¤ нав≥ть тверезий аргумент, що формат наукових читань змушуЇ допов≥дач≥в лишатис¤ в терм≥нолог≥чному пол≥ т≥Їњ ≥сторичноњ епохи. Ќевт≥шний висновок все одно був зроблений: жонглюючи терм≥нами, Узапроданц≥Ф в≥д науки залиц¤ютьс¤ перед Увеликими братамиФ!

¬т≥м, нав≥ть цей не вельми значущий (з точки зору безпосередньоњ мети читань) прецедент рельЇфно висв≥тлив бугристе п≥дгрунт¤ значно масштабн≥шоњ проблеми: украњнський народ був роз'Їднаним упродовж стол≥ть, ≥ нав≥ть зараз, на дванадц¤тому роц≥ набутт¤ Ќезалежност≥ все ще не ¤вл¤Ї собою Їдиноњ у своњх прагненн¤х ≥сторичноњ формац≥њ. ћи все ще под≥лен≥ на рег≥они, угрупуванн¤, клани (хто ¤к), котр≥ прагнуть до р≥зних ц≥лей, нер≥дко д≥аметрально протилежних. Ќедарма ж бо зараз в ”крањн≥ утворилас¤ пол≥тична ѕарт≥¤ рег≥он≥в, телеекрани кожного дн¤ демонструють Укланов≥ розб≥рки по пон¤т≥¤мФ, а флюгер нашоњ пол≥тики Ї наст≥льки багатовекторним, що обертаЇтьс¤ довкола кињвськоњ в≥с≥ з≥ швидк≥стю 360 градус≥в на секунду!

« ≥ншого боку, адепт≥в думок, що Урос≥йською закваскою украњнський коровай не з≥псуЇшФ ≥ що врешт≥-решт, Увс≥ слов'¤ни Ц однокор≥нн≥ брати по кров≥Ф, теж вистачало. “ож вони вважали просто св¤щенним обов'¤зком покласти житт¤ на олтар в≥тчизни за Ѕога, цар¤-батюшку й народ. ≤ саме так≥ пророс≥йськи налаштован≥ патр≥оти п≥дтримували тили рос≥йськоњ арм≥њ, в≥др¤джали ц≥л≥ обози ≥з зерном та продуктами. «окрема, дл¤ потреб рос≥йськоњ арм≥њ було передано понад 6 тис. воз≥в, 7,5 тис. коней, 15 тис. вол≥в, прот¤гом 1812-14 рр. населенн¤м з≥брано 3-5 пуд≥в золота ≥ 13,5 пуд≥в ср≥бла.

—аме прихильники Урос≥йського вар≥антуФ сформували 60-тис¤чне народне ополченн¤ (за ≥ншими даними ополченц≥в було до 180 тис.), що з'Їдналос¤ з регул¤рними частинами рос≥йськоњ арм≥њ й разом з нею завдавало нищ≥вних удар≥в по французьких в≥йськах. ¬ склад≥ д≥ючоњ рос≥йськоњ арм≥њ воювали ќхтирський гусарський, „ерн≥г≥вський ≥  ињвський драгунський полки. —ам автор У≈нењдиФ  отл¤ревський сформував на баз≥ ’орольського пов≥ту 5-й козацький к≥нний полк ≥ брав особисту участь у в≥йн≥, не зважаючи на в≥к. Ѕезпосередньо на украњнськ≥й земл≥ д≥¤ли партизанськ≥ загони ѕотапова-—амусЇва та „етвертака. «в≥сно, не можна вважати, що вс≥ ц≥ сили з≥бралис¤ надсилу з-п≥д палки. Ћюди св≥домо бажали воювати Уза ≥деюФ Ц ≥ таки воювали.

ќтже, за таких умов, наприклад, черн≥г≥вц¤м ≥ полтавчанам, сус≥дам Упо земл≥Ф протисто¤нн¤ було не оминути. ÷≥на була в≥дома, украњнц≥ њњ сплатили. јле ¤ким же був УтоварФЕ ƒавайте подивимось.

Ќемовби випереджаючи в час≥ г≥тлер≥вський план УЅарбароссаФ, Ѕонапарт вир≥шив вдарити по трьом стратег≥чним напр¤мкам: на ћоскву, на —анкт-ѕетербург ≥ на п≥вдень Ц зокрема, й на  ињв. ўоправда, Ќаполеон таки зм≥г сконцентруватис¤ на маг≥стральному московському напр¤мку, тож в ”крањн≥ його завоюванн¤ були вельми скромними Ц значна частина ¬олинськоњ губерн≥њ, частина ѕод≥лл¤, не враховуючи по¤ви окремих французьких роз'њзд≥в в „ерн≥г≥вськ≥й губерн≥њ. ќтже, дл¤ французьких в≥йськ переважна б≥льш≥сть украњнськоњ територ≥њ залишилас¤ Унеораною землеюФ. ј оск≥льки в результат≥ в≥йни перемогла –ос≥¤, за ”крањною збер≥гс¤ незм≥нним колон≥альний Умалорос≥йськийФ статус.

“аким чином, н≥ зусилл¤ Услов'¤ноф≥л≥вФ, ан≥ Узах≥дник≥вФ у б≥льш-менш в≥ддален≥й перспектив≥ не давали позитивного результату. –≥зниц¤ в тому, що в раз≥ перемоги Ќаполеона наш≥ земл≥ опинились би не в склад≥ –ос≥йськоњ, а У‘ранцузькоњФ ≥мпер≥њ Ц саме такий терм≥н вживавс¤ на читанн¤х по в≥дношенню до держави-агресора. ÷е д≥йсно була вже ≥мпер≥¤, оск≥льки Ѕонапарт завоював значн≥ територ≥њ в ™вроп≥ ≥ проголосив себе ≥мператором. ќтже, дл¤ украњнц≥в перех≥д з ≥мпер≥њ до ≥мпер≥њ, що з≥ткнулис¤ м≥ж собою в смертельн≥м двобоњ, був би зм≥ною Ушила на милоФ. ѕод≥бну Уевропењзац≥юФ готувала нам ≥ фашистська Ќ≥меччинаЕ ƒобре, що цього не сталос¤ н≥ у 1941-45 рр., ан≥ в 1812-14 рр., бо в будь-¤кому раз≥ ми лишались би позаштатною пров≥нц≥Їю й Упродуктовою базоюФ дл¤ цив≥л≥зованоњ ™вропи! —ебто чимось на кшталт Убанановоњ республ≥киФ.

ѕотр≥бно зрозум≥ти, що найнад≥йн≥ша ≥ найперша (а можливо Ц просто Їдина) опора дл¤ нас Ц це ми сам≥, наш≥ внутр≥шн≥ резерви ≥ творчий потенц≥ал украњнського народу, не розколотого, а Їдиного у своњх прагненн¤х. ћабуть, це ≥ Ї головним уроком в≥йни 1812 року, ¤кими б еп≥тетами не супроводжувати њњ назву.

Ц ¬с¤ рад¤нська ≥стор≥¤ була м≥фолог≥зованою, в н≥й було багато перекручень. —аме завд¤ки перекрученн¤м в н≥й фактично не було н≥ ”крањни, ан≥ украњнського народу, всюди панувала лише пророс≥йська концепц≥¤. ќтже, коли ми говоримо про в≥йну 1812 року, то в≥тчизн¤ною вона була дл¤ рос≥йського народу, –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ”крањнський народ на той час не був Їдиним, не було також ≥ Їдиного антинаполеон≥вського пориву. Ќайперше, проти Ќаполеона йшли воювати козаки, оск≥льки за ц≥Їњ умови цар об≥ц¤в поновити козацький стан. ѕо-друге, на читанн¤х прозвучали нотки захвату в≥д масовоњ участ≥ украњнських сел¤н у партизанськ≥й боротьб≥. јле це в≥дбувалос¤ тому, що вони спод≥валис¤ на зв≥льненн¤ в≥д кр≥пацтва. ј в результат≥ спод≥ванн¤ ≥ козак≥в, ≥ сел¤н не справдилис¤, отже, по завершенн≥ в≥йни ”крањна й украњнц≥ вкотре програли. ÷е потр≥бно розум≥ти й робити в≥дпов≥дн≥ висновки. ј на цих читанн¤х, м≥ж ≥ншим, панувала знов-таки пророс≥йська концепц≥¤, зокрема, украњнц≥в ≥менували УмалоросамиФ ≥ вс≥л¤ко рекламували ¬елику –ос≥ю та њњ здобутки.