Тимур ЛИТОВЧЕНКО

“Свiтло миру”, що спалахує взимку

Черговий рiк наближається до фiналу. Як казали зовсiм нещодавно, 2001 рiк “нашої ери”, хоча тепер акцент трiшечки змiстився: 2001 рiк вiд Рiздва Христового…

Саме так! Iсторичнi пiдручники епохи СРСР абсолютно нiяк не пояснювали вельми цiкаву проблему: власне кажучи, що то за “наша ера” така i чим вона вiдрiзняється вiд ери, яка була “до нашої”? I що за велика подiя править за “нульову точку”.

А пояснювати не було чого. Адже насправдi виходило, що всiляко утискаючи i цькуючи християнство, радянська наука тим не менш продовжувала дiлити iсторiю людства на “до Сина Божого” й “пiсля Нього”! Безперечно, Рiздво Христове є величезною, а для багатьох — взагалi найбiльшою подiєю в iсторiї людства. З iншого боку, не викликає сумнiвiв i той факт, що момент Рiздва зафiксований неточно. Принаймнi, не з тiєю точнiстю, якої потребує сучасна епоха космiчних кораблiв, квантових генераторiв, персональних комп'ютерiв i тотальної кодифiкацiї. Найпростiший приклад: за римо-католицькою традицiєю, Рiздво святкується 25 грудня (до Нового року); за православною — 7 сiчня (пiсля Нового року). Власне, у зв'язку з цим i виникло непорозумiння: якого року святкувати 2000-лiття Рiздва?! Отже, спробуємо розiбратися, чому виникають суперечки.

Що кажуть люди?

Якщо звернутися до рiзноманiтних текстiв на тему Рiздва, одразу з'ясується: на вiдмiну вiд нас, у давнину людей цiкавили зовсiм iншi речi, тому у рiздвяних текстах зобраний дещо незвичний для нас “фактаж”.

Зокрема, вiдомо багато варiантiв українських колядок на цю тему. Усереднений варiант виглядає приблизно так. Пречиста Дiва народжує Христа, але “жиди” женуться за нею, бо хочуть заподiяти Дитинi зле. Матiр ховає Сина у рiзних мiсцях (в пшеницi, в шовковiй травi, в дрiмучому лiсi, у бiлих скелях, у синьому морi i т.п.). Розгортається майже детективна iсторiя пошукiв Немовляти, бо “жидова” послiдовно косить пшеницю, зрiзає траву, рубає дерева, довбає скелю i навiть випиває море. Варiанти закiнчення: орли вiдносять Дитину на небо; Його вороги потопають в морi тощо.

Отже, не можна не погодитися з письменником-класиком Iваном Нечуєм-Левицьким й багатьма iншими дослiдниками українського фолклору, якi твердять, що народнi колядки вiдображають древню як свiт язичницьку мiфологему про народження Богинею-Жiнкою Головного, Свiтлого Бога. Вiн спочатку потерпає вiд злих духiв пiтьми, але згодом перемагає. Мiж iншим, “поганському” уявленню про Христа сприяє та обставина, що Рiздво святкується у день зимового сонцестояння — саме на “сонцеворот”, за вiруваннями прадавнiх слов'ян, “вмирало” старе Сонце, “вбите” силами зими й лютого холоду. Водночас останнi не можуть опиратися народженню нового Бога-Сонця. Таким чином, точна дата народження Христа давнiх людей не надто цiкавила. Та сам сюжет пошукiв Малятка настiльки ж хвилював наших пращурiв, як розбурхують сучасних домогосподарок “мильнi опери”. Заради цього колядки “забувають” про чоловiка Дiви Марiї — теслю Йосипа, про появу янгола та iншi бiблiйнi деталi.

Але найголовнiше — нiяка “жидова” полювати на Христа не могла. Адже народився Вiн в середовищi єврейського народу! Навiть саме поняття про Месiю (Мошиаха) запозичене з юдаїзму. Єдина пiдстава для такого погляду — переслiдування з боку Iрода Великого. Проте зафiксований в євангелiях наказ царя вбити єврейських дiточок є лише спробою знищити конкурента на престол. Але ж полiтична влада вдавалася до жорстких репресiй в усi часи…

Не варто сподiватися знайти точнi вiдомостi про дату народження Христа в Його життєписах. Євангелiя вiд Матвiя та Луки мiстять перекази про благовiщення, непорочне зачаття, вагання Йосипа щодо вагiтностi нареченої i деталi народження Iсуса (Йєшуа) у мiстi Вiфлiєм (Бейт-Лехем, на iвритi — “Дiм Хлiба”). А також подробнi родоводи Христа. Нехай вони не iдентичнi, проте остання деталь дуже показова: адже за пророцтвами, Месiя мав походити з колiна Юди, з кореня Єсея i дому легендарного царя Давида. Усi генеалогiчнi записи зберiгалися в Єрусалимському Храмi, тож родовiд Iсуса мав засвiдчити Його месiанство. Прикметним є також факт, що всi канонiчнi євангелiя мiстять детальнi вiдомостi про обставини й дату смертi Христа.

Аналогiчна картина виникає при розглядi iнших давньоєврейських джерел. Зокрема, талмудичний мiдраш “Iсторiя про повiшеного Йєшу”, як не дивно, не заперечує факту народження Христа, а лише компроментує Його, доводячи, що Iсус був “мамзером” (незаконнонародженим). Апокрифiчна “Книга Йосипа Теслi” подає точний мiсяць смертi (а не народження!) земного чоловiка Богородицi.

Таким чином, давнiх євреїв найбiльше турбували походження людини i загальний пiдсумок її життя, а не точна дата появи на свiт. Та й точної дати в сучасному розумiннi бути не могло, оскiльки юдеї користувалися й користуються досi мiсячно-сонячним календарем, дати якого “плавають” вiдносно дат сонячних християнських календарiв.

На кiнчику пера

Проте час минав, свiтогляди змiнювалися. I поступово людство задавалося питанням: а все-таки, коли саме народився Спаситель?

Не зважаючи на повну вiдсутнiсть точних вiдомостей про це i в Євангелiї вiд Матвiя, i в Євангелiї вiд Луки, Рiздво здавна святкували на зимове сонцестояння. Вiдтак для цього була обрана дата iз започаткованого в Давньому Римi сонячного юлiанського календаря, яким iз 45 р. до Р.Х. користувалися всi пiдкоренi “язики” iмперiї — 25 грудня. Якраз за тиждень до Нового року, що був перенесений з 1 березня на 1 сiчня. Остання прив'язка зовсiм невипадкова i знов-таки пов'язана безпосередньо з традицiями юдаїзму, проте її розбiр заслуговує на окрему статтю.

Та краще спробуємо з'ясувати: чому все-таки у груднi? Справдi, деякi дослiдники Бiблiї припускають, що Христос народився восени. Про це нiби-то свiдчить той факт, що пiд час народження Iсуса “були на полi пастухи”, котрi чергували вночi бiля череди (Лук., 2:8) i згодом вклонялися Спасителю. Хiба череду водять у поле взимку?! Звiсно, в нас — нi. Проте не забуваймо, що палестинський клiмат дещо вiдрiзняється вiд європейського, тому не треба плутати сiльськогосподарськi цикли двох регiонiв.

Є дещо iнше припущення, що свiдчить на користь саме грудневої дати. Адже цього мiсяця юдеї вiдзначають Хануку — одне з найбiльших свят, згадане в Євангелiї як зимове “свято оновлення” Храму (Iван., 10:22), а цього року, наприклад, припадає на 10-17 грудня. Протягом восьми ханукальних днiв запалюють ритуальний свiтильник — менору. А тепер згадаймо проповiдi Iсуса, зокрема про те, що Вiн є “свiтлом миру” (Iван., 8:12) та про вiдновлення зруйнованого храму за три днi (Iван., 2:19-21). То коли ж в юдеїв мiг з'явитися такий Вчитель, як не на грудневу Хануку?! Ну, i зрештою в язичникiв своє свято народження вогню — “сонцеворот”. Але тим легше вони сприймуть “Свiтильник миру” i християнiзуються! Посилаючи Свого Сина для спасiння людства, далекоглядний Всевишнiй повинен був врахувати навiть таку, здавалось би, “дрiбничку”. До речi, саме так i сталося…

Але чому дата Рiздва в католикiв i православних рiзниться майже на два тижнi? Рiч у тiм, що 1582 року римський папа Григорiй ХIII увiв до вжитку так званий “григорiанський” календар, значно точнiший вiд юлiанського. Римо-католицька церква користується саме ним, в той час як отцi православ'я вважають, що подiбна точнiсть — зайва, а древнiй юлiанський календар є досконалим. Завдяки накопиченню “зайвих” днiв рiзниця мiж обома календарями сягнула на цей час 13 дiб, i як не парадоксально, але рiздвянi свята двох найбiльших гiлок християнства опинилися “по рiзнi боки” Нового року.

I насамкiнець, декiлька слiв про рiк народження Христа — “рубiжний рiк” дохристиянської та християнської ер. Його встановлення пов'язане з iм'ям Дiонiсiя Малого — монаха, котрий мешкав у Римi з 500 р. по Р.Х. та помер близько 550 р. Вiн видав зiбрання апостольських i соборних правил, а крiм того спробував розрахувати “плаваючу” дату святкування Великодня на багато рокiв наперед. Так Дiонiсiй Малий винайшов “пасхалiю” — перiод у 532 роки, протягом якого всi дати великоднiх свят повторюються. На цьому грунтi монах i обчислив “нульовий” рiк — час народження Христа. Проте спiвставляючи деякi дати життя й дiяльностi вiдомих бiблiйних персонажiв (Iрод Великий, Iрод Четвертовласник, Понтiй Пiлат, римськi iмператори), деякi дослiдники дiйшли висновку, що Дiонiсiй Малий помилився принаймнi на 4 роки. Себто, насправдi Iсус народився у 4 роцi… до Рiздва Христового!

* * *

Отже, беззаперечним є факт, що i дати 25 грудня та 7 сiчня, i навiть “нульовий” рiк Рiздва є обраними з певними похибками чи обчисленими “на кiнчику пера”. Проте, можливо, в даному разi варто наслiдувати мудростi предкiв i не надто заглиблюватися в деталi? Може, значно важливiше вирiшити для себе питання принципово: визнати, що обiцяний Всевишнiм Спаситель справдi народився? I тодi щиро радiти цьому, i просто святкувати явлення “Свiточа миру” разом з усiма…



Hosted by uCoz

© Тимур Литовченко. Всi права застереженi у відповідності до Законодавства України. При використаннi посилання є обов'язковим. (Хоча всiм вiдомо, що "копi-райт" розшифровується або "копiювати праворуч", або "зкопiйовано вiрно", тож до збереження авторських прав нiхто серйозно не ставиться... А шкода!)
Якщо Ви знайшли цю сторiнку через якусь пошукову систему i просто вiдкрили її, то скорiш за все, нiчого не знаєте про автора даного тексту. Так це легко виправити, мiж iншим! Давiть тут, i все…