Отже, спробуємо розiбратися у проблемi i заразом з'ясувати, якi запобiжнi заходи вживаються для вiдвернення потенцiйної катастрофи.

З боку громадськостi на тему Днiпровського каскаду найгучнiше виступає керiвник Мiжнародної групи незалежних спецiалiстiв з питань прогнозування наслiдкiв катастроф i надзвичайних ситуацiй Василь Кредо. За його словами, ситуацiя виглядає приблизно так.

Весь Днiпровський каскад гiдростанцiй, до складу якого входять Київськi ГЕС та ГАЕС, Канiвська ГЕС, Кременчуцька ГЕС, Днiпродзержинська ГЕС, ДнiпроГЕС-1, ДнiпроГЕС-2 та Каховська ГЕС, вiд самого початку планувався вищим партiйним керiвництвом у Москвi та будувався як комплекс оборонних споруд. В разi початку наступу вiйськ НАТО на територiю СРСР дамби чи греблi штучних морiв мали бути пiдiрванi, що спричинить руйнування гiдрохвилею прориву комунiкацiй, мостiв, знищення багатьох мiст i сiл, включаючи частину районiв Києва, обласнi центри Днiпропетровськ, Запорiжжя, Херсон, багато iнших населених пунктiв. Насамкiнець все живе й мертве звiдси буде змито в Чорне море, а згодом потрапить в Азовське та Середземне моря i в Атлантичний океан.

Ситуацiя значно ускладнюється тим, що пiсля 1986 року Київське водосховище перетворилося, на думку добродiя Кредо, у “найбiльший ядерний об’єкт України” з-за неймовiрної кiлькостi радiонуклiдiв, що були змитi опадами iз радiацiйно забруднених територiй Бiлорусiї, Росiї та України й поступово накопичилися у придонному мулi. У разi руйнування греблi або дамби найвищого за течiєю Київського моря радiонуклiди теж поступово, але невiдворотно потраплять в Атлантичний океан. I це не враховуючи тiєї “дрiбнички”, що в зонi пiдтоплення опиняється найпотужнiша у Європi Запорiзька АЕС iз шiстьма реакторами-“мiльйонниками”. Отже, каскад реально загрожує екологiчною (а можливо, i ядерною) катастрофою небувалого масштабу всьому свiтовi. Вiдтак на Українi лежить тягар величезної вiдповiдальностi перед усiма країнами i в першу чергу — чорноморсько-середземноморського басейну.

Зрозумiло, iз Василем Кредо багато хто полемiзує. Не зважаючи на поганий технiчний стан багатьох споруд каскаду, офiцiйними особами заперечується будь-яка можливiсть руйнування елементiв шлюзiв, гребель i навiть земляних дамб днiпровських гiдростанцiй: мовляв, подiбне може статися тiльки в результатi прямого попадання ядерної бомби, вiд чого нiхто не застрахований… Твердження, на мiй погляд, бiльш нiж спiрне. Руйнування шлюзового вузла, греблi чи дамби може вiдбутися внаслiдок:

— поступового старiння споруд;

— акту диверсiї;

— ведення артилерiйського вогню;

— потужного вибуху неподалiк дамби (наприклад, складiв боєприпасiв у с.Коцюбинське пiд Києвом);

— падiння лiтака, супутника, метеорита, iншого штучного чи природного об'єкта (причому не обов'язково на дамбу, а просто у водосховище неподалiк її);

— розмивання талими водами пiд час буйного паводку;

— землетрусу;

— зсуву грунту…

I таке iнше, i тому подiбне. Чи є цi фактори настiльки малоймовiрними, що “серйознi” фахiвцi мають право нехтувати ними? Мабуть що нi. Наприклад, наприкiнцi липня член Всеукраїнського союзу радянських офiцерiв Юрiй Петровський був засуджений до 6 рокiв ув’язнення. У провину йому ставився зокрема намiр… пiдриву Київського водосховища! Або згадаймо учбову ракету, котра торiк накоїла лиха у Броварах — адже вона так само могла влучити не у багатоповерховий будинок, а в ту ж таки дамбу Київського моря.

Приклади можна продовжити, довiвши iснування потенцiйної загрози практично по кожному з означених руйнiвних факторiв. Тож вiд подiбного лиха Україна i свiт фактично не застрахованi.

Але найвагомiше засвiдчення небезпеки наших ГЕС, можливо, полягає в тому, що цiєю проблемою серйозно переймаються самi гiдроенергетики. Усвiдомлюючи велич потенцiйної загрози, яку несуть рукотворнi моря, вони взялися за серйозну реконструкцiю унiкального за багатьма ознаками Днiпровського каскаду. Згiдно з iнформацiєю генерального директора ДАЕК “ДнiпроГiдроЕнерго” Семена Поташника, до фiнансування робiт пiдключилися уряд Швейцарiї та Свiтовий Банк. Роботи iз реконструкцiї запланованi на 1996-2010 роки, на 45% їх кредитує Свiтовий Банк, 55% коштiв вкладає “ДнiпроГiдроЕнерго”. Як внутрiшнє фiнансування, так i повернення коштiв по кредитах здiйснюється за рахунок продажу компанiєю електроенергiї.

Питання безпеки гребель i дамб також вирiшується в рамках цих робiт. На Київськiй ГЕС здiйснюється окремий пiлотний проект, що має на метi створення до червня 2002 року системи автоматичного спостереження за станом дамби. В дамбу по всьому її периметру будуть вмонтованi чутливi датчики, котрi невпинно контролюватимуть декiлька параметрiв стану дослiджуваних об’єктiв й iнженерних конструкцiй. Результати спостережень оброблятимуться в автоматичному режимi.

Зараз спостереження ведуться шляхом простого зовнiшнього огляду, проте зрозумiло, що здобутi таким чином данi i неповнi, i в буквальному розумiннi вельми поверхневi. Семен Поташник вважає, що пiсля введення в дiю нової системи спостереження рiвень експлуатацiї Київських ГЕС та ГАЕС вiдповiдатиме свiтовим стандартам. Якщо робота нової системи дасть позитивнi результати, набутий досвiд розповсюджуватиметься на iншi гiдростанцiї, i до 2010 року подiбнi системи автоматичного спостереження з’являться на всьому Днiпровському каскадi.

Якби мова йшла про стихiйне лихо (цунамi, землетрус, тайфун), усе було б зрозумiлим: з природою боротися важко, отже потрiбно принаймнi зпрогнозувати її наступ. Але ж нам загрожує техногенна катастрофа! То хiба людина не може впоратися з тим, що створено нею самою?! Звiсно, диверсiя чи пiдрив споруд належать швидше до соцiально-полiтичних факторiв, отже, й запобiжнi заходи носитимуть вiдповiдний характер. Проте багато чого можна i варто зробити в суто технiчному планi.

У зв’язку з цим варто вiдзначити, що, за словами Семена Поташника, фахiвцi “ДнiпроГдiроЕнерго” розпочали додатковi дослiдження щодо мiцностi споруд каскаду, стежать за роботами геологiв, котрi займаються уточненням сили поштовхiв можливих землетрусiв в Українi i т.iн. Проте не завадило би iнтенсифiкувати цi дослiдження, адже йдеться про життя та безпеку мiльйонiв людей.

При необхiдностi споруди Днiпровського каскаду потрiбно укрiпити, бо спустити воду iз водосховищ, лiквiдувати гiдростанцiї, а отже порушити енерго- i водопостачання величезних регiонiв — нереально. Таким чином, потрiбно розумiти, що штучнi моря та найдешевша електроенергiя гiдравлiчного походження — це всерйоз i надовго. Але гiдрокаскад не повинен загрожувати людям.