Але що ж воно за свято таке — Гелоуiн, нiхто достеменно не знає. Отже, давайте спробуємо розiбратися з цим, бо подiбна неосвiченiсть нам не до лиця…

Не зважаючи на загрозу iнфаркту, я мужньо зазирнув ввечерi 31 жовтня до “МакДональдза”, що на Хрещатику. I коли привiтна дiвчина, яка розносила рекламнi кульки, поцiкавилася, чи подобається менi така весела вiдправа Дня Усiх Святих, спитав у вiдповiдь:

— А вам вiдомо, що не тiльки в католицькому, але й у православному календарi теж є це свято?

Чим викликав щире i цiлком вiдверте здивування у спiвробiтницi американiзованої закусочної. Нiчого не чув про православний День Усiх Святих i жоден з представникiв продвинутої молодi. Щоправда, вiдстежити їхню реакцiю було трохи важче — чорна розмальовка обличь заважала.

Тому всiм, хто не в курсi, повiдомляю: так, День Усiх Святих є не тiльки в римо-католицькому релiгiйному календарi, але й у православному теж! Тому якщо вже святкувати Гелоуiн, то, власне, ми мали робити це значно ранiше — в нiч iз 9 на 10 червня, а не зараз восени. Хоча якщо заглибитися в суть питання, виявиться: День Усiх Святих та Гелоуiн — речi трошки рiзнi. Вони схожi й водночас вiдрiзняються так само, як, скажiмо, П'ятдесятниця i Зеленi Свята.

Поясню свою думку. Рiч у тiм, що на кожне релiгiйне свято iснують два абсолютно рiзнi погляди: власне церковний i традицiйно-народний. Вiдомо, що християнство має схiдне походження — воно вийшло з фарисейського iудаїзму, тому коренi багатьох християнських звичаїв потрiбно шукати саме там. Що таке П'ятдесятниця у євреїв? Це свято Шавуот (в перекладi з iвриту — “Тижнi”), яке святкується впродовж двох днiв через сiм “седмиць” пiсля Песаха (юдейська, або старозаповiтна Пасха). Саме сорок дев'ятого дня на горi Синай Господь дарував Мойсею першi кам'янi скрижалi Заповiту — ось яке значення Шавуоту.

Але це суто церковне значення П'ятдесятницi. Неважко пересвiдчитися, що бiльшiсть пересiчних громадян має про нього надто туманне уявлення — якщо знає про це взагалi. Справдi, навiщо їм перейматися зшестям якогось незбагненного нематерiального Духа на якихось там євреїв, хоч би й перших апостолiв?! Навiщо розбиратися у всяких рiзних книжкових мудруваннях?.. Не беручи до уваги те, що на Трiйцю, безперечно, потрiбно добряче випити-закусити (дiло святе!) та спом'янути предкiв, люди з дитинства засвоїли, що оселю прикрашають рiзним зiллям-травою, аби вiдвернути рiзну нечисту силу. Оце i є традицiйно-народний погляд на Трiйцю.

I водночас — платня православної церкви за “привой” до схiднослов'янського язичницького “стовбуру”. Тобто, поганськi предки сучасних українцiв дiйсно мали свої Зеленi Свята, пiд час яких активiзувалися рiзнi духи (зокрема, русалки або росавки). Православна церква не змогла викорiнити цi погляди, але включила елементи Зелених Свят до вiдправи Трiйцi. Зроблено це в досить оригiнальний спосiб: коли Святий Дух сходив на апостолiв, здiйнявся вiтер, що шумiв у рослинах — ось чому пiд час Трiйцi нiби-то потрiбен культ зiлля-бадилля! Зате народ значно краще сприйме такий “погансько-християнський” коктейль, нiж чисту церковну догму. Це, власне, i сталося на практицi, хоча що саме святкують люди на Трiйцю (зшестя Духа чи нашестя русалок) — те ще питаннячко…

Але це лише лiричний вiдступ, хоча й необхiдний для пояснення сутi проблеми. Повернувшися до Дня Усiх Святих, можна досить легко докопатися i до його подвiйної сутi. Вiдповiдь лежить буквально на поверхнi: адже парад рiзних страхiть на кшталт вирiзьбленої з гарбуза “мертвої голови”, освiтленої зсередини свiчкою, примушує згадати про потойбiчний свiт, привидiв та мерцiв.

Ну, а власне Halloween є нiчим iншим, як народним карнавалом, культовим дiйством, що супроводжувало День Усiх Святих i зображувало натовп предкiв-мерцiв та супутнiх духiв пiтьми, котрi ожили на одну-єдину нiч, а на свiтанку знов пiдуть в могилу. Поза всяким сумнiвом, карнавал Halloween є такою ж даниною давнiм поганським звичаям, силомiць “пришитим” церквою через День Усiх Святих до Трiйцi, як i елементи язичницьких Зелених Свят. Просто в католицизмi через перенесення Дня Усiх Святих з поминками на осiнь Halloween вiдiрвався вiд християнської П’ятдесятницi й набув самостiйного значення.

До того ж, Halloween є англо-американським варiантом “карнавалу мерцiв”. I недивно: адже США — це утворена на “дикiй” американськiй територiї країна-колонiя iз народом, синтезованим з “вiдходiв” багатьох свiтових нацiй. Ясна рiч, за таких умов Halloween як “розвага голоти” став одним з перших своєрiдних елементiв мас-культури, що виплив на поверхню з каламутного виру бурхливого державотворчого процесу. В усi часи натовп жадав “хлiба й видовищ”. Карнавал з гульбищем дозволяє “вiдiрватися” досхочу — то чом би людям справдi не влаштувати самим собi бодай маленьке свято?!

Цього ж прагнемо вiд Гелоуiну й ми: вибравши перше-лiпше чуже свято, бодай якось прикрасити наше сiре буття, скуштувати мак-морозива та “справжнiх” мак-котлеток, запиваючи їх колами-спрайтами, “м’яко” лякати одне одного у спосiб, що не йде в будь-яке порiвняння з iстиними переляками вiд дiянь податкiвцiв, парламентарiв та iнших “слуг народу”.

Коротше, хочеш бути щасливим — будь ним! Звiсно, спасибi американцям за нагадування такої простої iстини… хоча не зовсiм зрозумiло, навiщо нам мавпувати когось. I без того ми досить успiшно привчаємося святкувати День святого Валентина, давно вже вiдзначаємо католицьке Рiздво й католицьку Пасху — то хiба не досить запозичень?! Хiба в нас немає аналогiчних традицiй? Або ми стали настiльки “городськими хльопами”, що забули, як по селах вирiзають з гарбузiв такi самi “мертвi голови”, наприклад? Чи гамбургери замiнять нам рiднi нашi вареники?!

Насамкiнець, православний Гелоуiн можна гуляти у значно теплiшу, лагiднiшу пору року. Тож чи не варто замислитися над цим?..