Уроки iсторiї

Тимур ЛИТОВЧЕНКО

“Мирна вiйна” проти українцiв

В колишньому Радянському Союзi багато чого заборонялося: наприклад, генетика i кiбернетика. Багатьох явищ взагалi не iснувало: примiром, сексу, проституцiї, наркотикiв, мiжнацiонального розбрату, експлуатацiї людини людиною… До речi, голоду теж не iснувало.

Не вiрите? Дарма! По деяких публiчних бiлбiотеках все ще можна вiдшукати Велику Радянську Енциклопедiю, а там у статтi “ГОЛОД” стоїть: “Г. был частым явлением в царской России. Основная масса трудящихся недоедала… Катастрофическая засуха 1921 благодаря эффективным мерам Сов. гос-ва не повлекла обычных тяжелых последствий. С построением социалистич. общества в СССР Г. и массовое недоедание полностью ликвидированы”. Все конче зрозумiло, хiба нi?

Виявляється, таки нi! Оскiльки в Українськiй Радянськiй Енциклопедiї статтi “ГОЛОД” чи “ГОЛОДОМОР”… взагалi вiдсутнi. Висновок: в нашiй калиново-солов'їнiй мовi навiть понять таких не iснує, i пояснювати тут просто нема чого!!! I це в країнi, що за радянських часiв бачила аж три голодомори: 1921-23, 1932-33 i 1946-47 р.р.! Господи, що за жахливий цинiзм…

Проте наскiльки б старанно влада не приховувала певнi речi, народ зберiг пам'ять про них. Адже подiї майже сiмдесятилiтньої давнини не могли не зачiпити буквально кожну нашу родину.

“Нашi славнi п’ятирiчки”

В Павла Тичини є дуже промовистий вiрш:

Нехає Європа кумкає,

У нас одна лиш думка є:

Iндустрiалiзацiя

I декуркулiзацiя!

Саме такою була основна мета першого п'ятирiчного плану на 1928-32 р.р., затвердженого XV з’їздом ВКП(б): побудова соцiалiстичної економiки, подальше витiснення “капiталiстичних елементiв” мiста й села шляхом перетворення СРСР з аграрної в iндустрiальну державу, колективiзацiї значної частини селянських господарств.

Виснажлива громадянська вiйна звела промисловий потенцiал колишньої Росiйської iмперiї нанiвець. Певного пожвавлення вдалося досягти за рахунок введення НЕПу. Ленiнський план ГОЕЛРО започаткував вiдбудову промисловостi, проте перший п’ятирiчний план потребував справдi грандiозних матерiальних та фiнансових ресурсiв. Швидко отримати їх можна було лише за рахунок виробництва й експорту сировини. На лiсоповалi працювали грандiознi армiї зекiв, частково їх використовували i для видобутку корисних копалин, i як “робоче бидло” на новобудовах. Проте була ще одна безправна категорiя населення, факт наглої грабiжницької експлуатацiї якої замовчувався: селяни.

Вони не мали паспортiв — тобто, фактично були силомiць прикрiплетi до землi. За допомогою бандитських податкiв селян змушували “декуркулiзуватися”, вступати до колгоспiв, де “все було нiчиє”, а будь-який господарський хист удавлювався системою трудоднiв. Власне, це й стало об’єктивною передумовою Голодомору 1932-33 р.р.

Це тепер мало хто уявляє, як можна працювати без “вищих вказiвок”. А тодi, у 30-тi роки люди навпаки не звикли до “гуртової безвiдповiдальностi”. До того ж вони пам’ятали, що революцiя робилася пiд гаслом “Землю — селянам!” То за що ж кров проливали, навiщо вiрили бiльшовикам?! I насамкiнець, новоспеченi колгоспники були ослабленi й деморалiзованi насильницькою колективiзацiєю, методами нової влади i фактично вiдродженою продрозкладкою. Не варто дивуватися, що 1932 року було засiяно трохи бiльше половини посiвних площ. Плану хлiбозаготiвель, а вiдтак i виконанню п’ятирiчки загрожував зрив.

Також треба врахувати й суб’єктивний фактор виникнення Голодомору: зазначимо вiдверто, що всi московськi уряди завжди прагнули за будь-яку цiну пiдкорити i зламати братню Україну. У певному розумiннi Україна для Росiї — те саме, що Ольстер для Великої Британiї. Тому навiть важко уявити всю лють радянських керiвникiв, коли “малороська колонiя” збунтувалася i своїми пiдривними дiями поставила пiд сумнiв грандiозний iндустрiальний ривок. Заради цього бунтiвних “куркулякiв” треба було заморити голодом. Iнакше й бути не могло.

Статтi “за людожерство” не iснувало, проте…

Що й було зроблено. Насамперед, селянам призначають пiдвищенi плани здачi хлiбу. Далi, в Україну виїздить комiсiя на чолi iз “самим” В’ячеславом Молотовим, котра вживає ряд жорстких дiй, як-то: занесення назв сiл на “чорну дошку” за невиконання плану; конфiскацiя продовольчих i навiть посiвних фондiв; масовi репресiї; припинення постачання продтоварiв. НКВС лютував. Якщо хтось iз голiв колгоспiв чи сiльрад намагався не те щоб допомагати, а бодай лояльно ставитися до людей — на нього чекало суворе покарання. “Пiонер-стукач” Павлiк Морозов став нацiональним героєм, його “подвиг” повторювали iншi. До речi, мiсцевi активiсти й ябедники отримували невеличкi пайки. Як апогей свавiлля, 7.08.1932 р. був ухвалений “закон про три колоски” (постанова “Про охорону соцiалiстичної власностi”) — вiдтепер навiть за декiлька таємно зрiзаних у полi колоскiв будь-кому загрожував розстрiл з конфiскацiєю майна, у кращому разi — не менше 10 рокiв таборiв.

Почалося щось страшне. Не враховуючи худоби, свiйських тварин i мишей, люди їли кору дерев, корiння, траву, комах. Зрештою розпочалося людожерство: доведенi до божевiлля селяни вiдтявали собi руку чи ногу, вбивали маленьких дiточок, щоб зварити кулiш з людського м’яса. Впоратися iз цим явищем було найскладнiше — адже кримiнальний кодекс не передбачав окремої статтi “за людожерство”! В той же час iз доведенням вбивства могли виникнути складнощi, а голод став би пом’якшуючою обставиною… Тому впiймавши винуватцiв “на гарячому”, енкавеесники просто вiдводили їх якнайдалi в лiс чи в захаращений яр i “шльопали” кулею в потилицю.

Кому вдавалося прорватися через мiлiцейськi кордони й утекти до мiста, теж щастило далеко не завжди. Трупи померлих вiд голоду на вулицях стали звичним явищем.

Спостерiгаючи за перебiгом подiй, українське керiвництво на чолi з генсеком ЦК КП(б)У Станiславом Косiором i головою РНК Власом Чубарем намагалося обережно протестувати. Проте Москва вiдповiла погрозами: мовляв, товаришi не розумiють полiтики Партiї, а то не є добре. Бiльш того, наступного року ситуацiя повторилася. Вимирали цiлi села. Скiльки загинуло людей вiд Голодомору 1932-33 рокiв, наразi невiдомо. Називають цифри вiд 3,5 до 12 мiльйонiв — себто, данi рiзняться у 3,5 рази! Наприклад, Анатолiй Кузнєцов в романi “Бабий Яр” цiтує бесiду Сталiна з Черчилем: “Десять миллионов… Это было страшно”.

Що ж до українських керiвникiв, то “зраду” їм пригадали трохи згодом: i Станiслава Косiора, i Власа Чубаря стратили в один день — 26 лютого 1939 р.

А як з деманкуртизацiєю?!

Потiм була вiйна, потiм ще один голодомор, потiм помер Сталiн, потiм… Коротше, усе було, i настали нарештi перебудова, розпад СРСР i незалежнiсть України. I трапилося таке, що в головi не вкладається.

Тут потрiбно зазначити, що затамувавши подих, за вiйною товариша Сталiна iз власним народом уважно спостерiгав весь свiт. Зокрема, керiвництво США одержало достовірну, дуже повну і своєчасну інформацію про голод, але не вжило жодних заходiв для поліпшення ситуації. Навпаки, Сполученi Штати дипломатично визнали СРСР у листопаді 1933 р. — тобто, фактично відразу ж після того, як голод пішов на спад. Також виявилося, що деякі представники американських мас-медiа співробітничали з радянським урядом, заперечуючи існування голоду в Україні.

Ну, Америку зрозумiти можна: її геополiтичний iнтерес полягав у створеннi в Євразiї могутньої противаги гiтлерiвськiй Нiмеччинi. Йосип Сталiн довiв мiць своєї волi — i це добре, тож надамо йому пiдтримку! Можна зрозумiти також, чому спецiальна комiсiя Конгресу США у 1983-88 р.р. провела розслiдування щодо Голодомору 1932-33 р.р. — адже тодi конаючий СРСР треба було скомпроментувати. Насамкiнець, можна збагнути, чому 1993 року матерiали слiдства (30 томiв паперiв, вiдеокасети зi свiдченнями вцiлiлих людей, добутими по рiзних каналах, в т.ч. — дипломатичних) були переданi в розпорядження Верховної Ради.

Не можна зрозумiти єдиного: чом українськi парламентарi… сховали всi цi свiдчення у пiдвалi будинку Верховної Ради, суворо заборонивши доступ до документiв навiть науковцям?! За 8 рокiв зберiгання без належних умов нiким не вивченi папери зотлiли, касети зiпсувалися.

Як назвати таке ставлення до власної iсторiї?! Фактично це ж злочин проти самих себе…

Дiйшло до того, що очолюваний Романом Круциком київський “Меморiал” домiгся повторної передачi матерiалiв Українi, що вiдбулася у серпнi цього року. Окрiм наведених вище вiдомостей про позицiю США щодо Голодомору, там є багато чого цiкавого. Зокрема, беззаперечнi докази антиукраїнської спрямованостi дiй Москви. Адже аналогічна ситуація склалася також в Поволжi й на Північному Кавказі, проте катастрофічні наслідки мали місце лише в районах компактного проживання етнічних українців, бо в інших місцях радянська влада вживала пом'якшуючих заходiв (зокрема, населенню видавалися продукти харчування).

I таке багатство згноїти у пiдвалi!!! Виходить, хтось зацiкавлений у зникненнi “секретних” матерiалiв?! Либонь, так…

Щастя, що тепер вони в надiйних руках — адже київський “Меморiал” навпаки збирається зробити все можливе для оприлюднення вiдомостей. Аби люди знали правду про Голодомор 1932-33 рокiв.



Hosted by uCoz

© Тимур Литовченко. Всi права застереженi у відповідності до Законодавства України. При використаннi посилання є обов'язковим. (Хоча всiм вiдомо, що "копi-райт" розшифровується або "копiювати праворуч", або "зкопiйовано вiрно", тож до збереження авторських прав нiхто серйозно не ставиться... А шкода!)
Якщо Ви знайшли цю сторiнку через якусь пошукову систему і просто вiдкрили її, то скорiш за все, нiчого не знаєте про автора даного тексту. Так це легко виправити, мiж iншим! Давiть тут, i все…