Напередодні чергових роковин початку масових розстрілів мирного населення у Бабиному Яру — 28 вересня в Українському домі відбулася презентація 1-ї книги багатотомного видання "Бабий Яр: человек, власть, история" (упорядники Тетяна Євстаф’єва, Віталій Нахманович). До випуску книги долучились Держкомітет у справах національностей та міграції, Держкомітет архівів України, СБУ, Національна бібліотека ім. В. Вернадського, Музей історії Києва, Український центр вивчення історії Голокосту. І все ж головним "двигуном" у справі був і лишається Громадський комітет для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру.

>>> >>> >>> >>>

Така громадянська позиція знайшла відгук і поза єврейським світом. На хвилі опору, до якого люди примикали не за національною ознакою, а за покликом совісті, якраз і народився згаданий комітет. Найнагальніше завдання, визначене керівництвом комітету, здавалось нездоланнім: детально, на рівні документів вивчити ситуацію, розібратися, що ж насправді відбувалося в Бабиному Яру у 1941-43 рр. — а вже після досконального вивчення ситуації вирішити, що і де можна (і, звісно, потрібно!) будувати у цьому святому місці. Надзвичайна складність полягала у тому, що за понад шість минулих десятиліть були виявлені й вивчені, здається, всі можливі документальні джерела. Решту годі й шукати: найменші докази та згадки про закатованих або знищило СД під час евакуації окупантів з Києва, або надійно поховало в архівах по війні НКВС…

>>> >>> >>> >>>

Тут дається взнаки інша, не менш ганебна тенденція — замовчування трагедії Бабиного Яру за радянських часів. Опубліковані у 1-й книзі видання документи (протоколи допитів, довідки тощо) мають чітку часову прив’язку, з якої випливає, що тими подіями цікавились у 1943-45 рр., на початку 50-х рр. ХХ ст., у 1967 р. (на піввіковий ювілей Жовтневої революції?!) та у 1980 р. Окрему групу складають документи 1961-63 рр., проте пов’язані вони з Куренівською трагедією як наслідком спроби технічної ліквідації Бабиного Яру. В інші роки — жодних "тєлодвіженій" влади! Забуття й гра у мовчанку…

>>> >>> >>> >>>

Не дивно, що появу видання "Бабий Яр: человек, власть, история" присутні на презентації професійні історики оцінили як справжній науковий подвиг — оскільки зусиллями упорядників уперше за десятки років читачі дістали можливість ознайомитися не з емоціями та міфами, а з історичними фактами, їх глибоким фаховим аналізом та висновками з нього, що не залежать від "політичного замовлення" на вимогу дня. Самою лише появою книга свідчить: як і рукописи, архіви не горять — навіть якщо їх намагаються спалити спецслужби!

>>> >>>

На презентації виступили обидва упорядники — Тетяна Євстаф’єва та Віталій Нахманович, — інші члени Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, дехто з гостей. У невеличкій залі Українського Дому витав урочисто-піднесений настрій: відчувалася знаковість події. Попереду як мінімум ще 4 томи видання (а можливо й більше), копітка наполеглива праця. Але сподіваймося, що результат не забариться, і ми насамкінець таки осягнемо трагедію Бабиного Яру в усій її повноті — нашими людськими серцями. І тоді зможемо достойно увічнити пам’ять безневинних жертв нацизму.

Лише тоді…