–оса очей не вињсть!..

10 в≥дпов≥дей на 10 тез з≥ статт≥ –омана  ухарука "”сп≥х в л≥тератур≥"

*** ќпубл≥ковано “”“! ***

ѕро те, ким –оман  ухарук Ї в сучасному украњнському л≥тературному процес≥, можна сперечатис¤ дуже довго. ≤ сперечаютьс¤! Ќер≥дко Ч ≥з додаванн¤м не надто приЇмних дл¤ вуха осв≥ченоњ людини еп≥тет≥вЕ ¬т≥м, навр¤д чи можна заперечувати одне: –оман  ухарук маЇ ун≥кальну зд≥бн≥сть ставити руба гостр≥ запитанн¤ Ч а це принаймн≥ половина справи на шл¤ху до найменшоњ ≥стини. ќт ≥ в його статт≥ "”сп≥х в л≥тератур≥", опубл≥кован≥й 24.10.2009 року на "Ћ≥тературному форум≥" (http://www.litforum.org/index.php?r=14&a=3494), Ї дек≥лька ц≥кавих момент≥в, на ¤к≥ хочу в≥дпов≥сти.

ќтже, потезовоЕ

 

 

Ќе знаю, чим спричинений ¤вно песим≥стичний тон цього (найпершого у статт≥ Ч себто, найірунтовн≥шого!) абзацу. ѕринаймн≥ мен≥ здаЇтьс¤, що сказане стосуЇтьс¤ не т≥льки "≥ншоњ л≥тератури", але й будь-¤ких ¤вищ нашого житт¤-бутт¤. ѕогл¤ньмо на прикладну науку (все ж таки за осв≥тою ¤ Ч рад¤нський ≥нженер-металург): посередн≥х "лаборант≥в" (у переносному розум≥нн≥, ¤сна р≥ч) Ч море, талановитих "технар≥в" Ч менше, неперес≥чних талант≥в Ч вельми мало, ген≥њв Ч одиниц≥Е јбо матер≥альне виробництво, с¤кий-такий завод: маса перес≥чних "робот¤г" плюс обмежена к≥льк≥сть талановитих "майстр≥в", плюс пара-тр≥йка "майстр≥в-золот≥ руки"Е “е саме можна сказати про будь-¤ку сферу людськоњ д≥¤льност≥: про сферу послуг, про пол≥тику, про економ≥ку, про банк≥вську справу тощо. —кр≥зь ≥ всюди Ч класична "п≥рам≥да"!.. ќтже, то Ї нормально.

ќтже, ¤кщо нин≥ в≥д "≥ншоњ л≥тератури" залишились бодай теоретичн≥ статт≥ ѕроцюка ≥ Ѕарана, а з "твердих антиіламурних майстр≥в" Ч т≥льки ѕашковський ≥ ЅедрикЕ ѕерепрошую, але це не так вже й мало! Ѕо у даному раз≥ т≥льки –оман  ухарук назвав чотирьох л≥тературних д≥¤ч≥в персонально, по≥менно. ≤нш≥ досл≥дники цього л≥тературного ¤вища, спод≥ваюсь, повтор¤ть у р≥зних вар≥ац≥¤х ц≥ чотири ≥мен≥, а також назвуть когось ≥ще. ” р≥зних вар≥ац≥¤х.  оли таке повторюватиметьс¤ з року в р≥к, тод≥ й викристал≥зуЇтьс¤ "сухий осад", що залишитьс¤ в≥д "≥ншоњ л≥тератури" в ≥стор≥њ л≥тератури украњнськоњ, ¤к ¤вища л≥тератури св≥товоњЕ

“ож ¤ не надто розум≥ю ≥ вже зовс≥м не под≥л¤ю –оманового песим≥зму Ч хай в≥н вже мен≥ вибачаЇ ¤косьЕ J

 

 

—казаним –оман  ухарук лише п≥дтвердив "п≥рам≥дальн≥сть" структури такого ¤вища, ¤к "≥нша л≥тература", бо ви¤вилос¤, що в цьому рус≥ ≥снуЇ:

а) море графоман≥в;

б) обмежена к≥льк≥сть еп≥гон≥в;

в) буквально дек≥лька майстр≥в (у даному раз≥ Ч з точки зору  ухарука, названих по≥менно).

÷е нормально!!!

“ак ≥ мало би бути Ч так воно ≥ Ї!!!

 

 

«нову ж таки, н≥¤к не оч≥кував в≥д –омана  ухарука, що в≥н писатиме так≥ банальн≥ реч≥! Ѕо на под≥бне ¤вище (т≥льки щодо журнал≥стики) свого часу вказував  арел „апек в опов≥данн≥ "як робитьс¤ газета":

"Ќаск≥льки мен≥ в≥домо, н≥хто дос≥ не намагавс¤ встановити, зв≥дки берутьс¤ журнал≥сти. ўоправда, ≥снуЇ ≥нститут журнал≥стики, проте ¤ ще не зустр≥чав журнал≥ста, ¤кий вийшов би зв≥дти. «ате ¤ зТ¤сував, що кожен журнал≥ст колись був медиком, ≥нженером, юристом, л≥тератором, сп≥вроб≥тником торговельноњ палати чи ще кимось, але з т≥Їњ чи ≥ншоњ причини облишив колишню профес≥ю".

ўось под≥бне втовкмачували мен≥, 34-р≥чному "зеленому" журнал≥стов≥ (вчорашньому ≥нженеров≥ й нин≥шньому письменников≥) б≥льш досв≥дчен≥ колеги, коли в далекому 1997 роц≥ по¤снювали, що м≥й прих≥д у цю профес≥ю Ч то Ї нормально, що н≥чого надто незвичайного тут нема, що ще за рад¤нських час≥в штати часопис≥в комплектувалис¤ випускниками журфак≥в лише наполовину, решту ж складали люди, ¤ких "переманили" з ≥нших профес≥й. “а й мене самого в журнал≥стику "переманив" –оман  ухарукЕ

¬ажко сказати, ск≥льки раз≥в чув под≥бн≥ твердженн¤ надал≥. ¬останнЇ, здаЇтьс¤, у критичн≥й статт≥, присв¤чен≥й новац≥¤м —екретар≥ату ѕрезидента ”крањни "а-л¤ Ѕалога" у в≥дносинах з журнал≥стським корпусом: у звТ¤зку ≥з запровадженн¤м не¤вного "цензу на профес≥ю" (щоб акредитуватис¤ при —ѕ”, тепер необх≥дно або мати журнал≥стську осв≥ту, або бути членом —п≥лки журнал≥ст≥в) було за¤влено, що добру половину корпусу украњнських журнал≥ст≥в складають "технар≥". ј можливо, на украњнсько-польському сем≥нар≥ з проблем рег≥ональноњ преси вл≥тку 2007 року: один доброд≥й накинувс¤ персонально на мене Ч от, мовл¤в, л≥зуть в журнал≥стику вс¤к≥ р≥зн≥ ≥нженери-металургиЕ то йому одразу ж нагадали, що польський кер≥вник сем≥нару, рад≥ожурнал≥ст ћарек ÷инкар Ч колишн≥й театральний критик, а пок≥йний √еорг≥й √онгадзе Ч ≥сторик за осв≥тоюЕ J

ўось под≥бне маЇ м≥сце ≥ в л≥тератур≥. “ой-таки  арел „апек був не т≥льки чеським журнал≥стом, але й чудовим письменником. ≤ чудовим фантастом, до реч≥Е Ќу, а щодо фантаст≥в, то особливо в рад¤нськ≥ часи у передмовах до книг було модно писати щось на кшталт: "—татус фантаста письменник NN п≥дтвердив високим званн¤м кандидата/доктора техн≥чних наук".

≤ це не т≥льки у нас. ¬≥дкрийте б≥ограф≥ю одного з≥ св≥точ≥в св≥товоњ фантастики јйзека јз≥мова (американц¤ рос≥йського походженн¤) ≥ переконайтес¤: в≥н був доктором х≥м≥њ й ск≥льки вистачало сил, працював в одному з американських ун≥верситет≥в. ј л≥тература? ’об≥!.. J

ѕовторюю: прих≥д в л≥тературу (у т.ч., в украњнську) з ≥нших профес≥й, культур, вид≥в мистецтва Ч це наст≥льки банально, що ¤ не звертав би уваги на написанеЕ ¤кби це не згодилос¤ дл¤ де¤ких подальших розм≥рковувань!

 

 

ѕри вс≥й моњй поваз≥ до –омана  ухарука, ¤кий колись дав мен≥ кавалок хл≥ба, заманивши в журнал≥стикуЕ на мою думку, в≥н сам же заплутавс¤ у трьох власних твердженн¤х, немов у трьох кл¤тих соснах! Ѕо спочатку безапел¤ц≥йно за¤вив, що л≥тература Ч це профес≥¤, а пот≥м почав думати-гадати, що то Ї Ч профес≥¤ чи покликанн¤Е

ј от ¤, прим≥ром, вважаю, що л≥тература (¤к ≥ журнал≥стика, до реч≥) Ч то н≥¤ка не профес≥¤ ≥ не просто покликанн¤. ÷е те, що називаЇтьс¤ ремеслом. ј от ремесло Ч це такий р≥зновид зан¤ть, де без природного таланту людина н≥защо не перетне невидимоњ меж≥, ¤ка в≥др≥зн¤Ї профес≥онала в≥д "халтурщика"Е але на одному талант≥ теж далеко не зањдеш!

Ќин≥ таких ремесел Ч просто море: модельЇр, дизайнер, програм≥стЕ ƒо реч≥, вперше це по¤снили мен≥ перукар≥: мовл¤в, ¤кий би "крутий" перукарський виш не зак≥нчила людина (хоч би ун≥верситет "сп≥вучого ректора" ћихайла ѕоплавського!..) Ч все одне вона маЇ посто¤ти к≥лька рок≥в за плечем майстра, а вже тод≥ стане зрозум≥ло, вийде з учн¤ справжн≥й перукар чи н≥! … н≥хто заздалег≥дь (на стад≥њ подач≥ аб≥тур≥Їнтом документ≥в до приймальноњ ком≥с≥њ вишу) не може сказати з≥ стов≥дсотковою гарант≥Їю, ¤ким буде цей результат "к≥лькар≥чного сто¤нн¤ за плечем майстра"Е

≤ не просто б≥да, а справжн¤ трагед≥¤ в тому, що бути поганим "рем≥сником" просто неможливо: саме житт¤ безжально вибраковуЇ таких людей з ремесла. ј час, ресурси, зусилл¤ витрачено!.. ј результат в ремесл≥ Ч нульовий!.. ≤ ¤кщо можна лишатись, наприклад, поганим представником профес≥њ (токарем, слюсарем, мул¤ром, вод≥ЇмЕ) хоч усе трудове житт¤, то поганим рем≥сником (письменником, журнал≥стом, модельЇром, дизайнеромЕ) лишатись усе житт¤ н≥¤к неможливо!

ѕара сл≥в про журнал≥стику, ¤ку ¤ знаю ≥з середини, ¤к ≥ л≥тературуЕ ” моЇму житт≥ було двоЇ абсолютно р≥зних людей (нав≥ть за статевою ознакою), ¤к≥ д≥стали фахову журнал≥стську осв≥ту, проте у профес≥њ не втрималис¤: одна людина Ч трохи старший в≥д мене усп≥шний р≥Їлтор, ≥нша Ч д≥вчина з покол≥нн¤ моЇњ дочки, ¤ка попрацювала п≥д моњм кер≥вництвом пару м≥с¤ц≥в ≥ швиденько дременула в одну дипломатичну установу. як перший, так ≥ друга з≥зналис¤ в≥дверто: свою помилку щодо майбутньоњ профес≥њ вони зрозум≥ли лише на останньому курс≥ ≥нституту.

ѕовертаючись до л≥тератури, повторюю: це таке ж ремесло, ¤к ≥ перерахован≥ вище ремесла. ћожна бути письменником посередн≥м, просто хорошим, талановитим, ген≥альним Ч а от поганим письменником бути н≥¤к не можна! Ѕо "поганий письменник" називаЇтьс¤ по-≥ншому: "халтурщик", графоман, еп≥гонЕ “ак≥ люди могли триматис¤ в л≥тератур≥ лише за рад¤нськоњ системи, коли письменницьке ремесло мало не за вуха прит¤гувалось в розр¤д профес≥й (через визначенн¤ "письменники Ч ≥нженери душ людських", тод≥ ¤к "письменник" Ч це ремесло, а от ≥нженер Ч то вже профес≥¤). јле нин≥ за в≥конечком все ж таки ’’≤ стол≥тт¤, доба Ќезалежноњ ”крањниЕ

ќтже, давайте перестанемо нарешт≥ блукати в трьох соснах.

ƒавайте назвемо реч≥ своњми ≥менами:

Ћ≤“≈–ј“”–ј Ч ÷≈ –≈ћ≈—Ћќ!!!

… н≥¤коњ ганьби у цьому визначенн≥ нема. “ут Ї один-Їдиний нюанс, що стосуЇтьс¤ специф≥чного розмежуванн¤ "профес≥њ" з "ремеслом". ѕрофес≥¤ Ч це р≥д зан¤ть, повТ¤заний з≥ знанн¤ми та навичками, ¤ким можна навчити за п≥дручниками та через практику будь-¤ку людину (теоретично Ч хоч мавпу, хоч робота). ” крайньому раз≥, роб≥тник з такоњ людини вийде хоча й поганенькимЕ але вийде.

«ате ремеслу не навчиш будь-кого! ≤ хоча ≥снуЇ безл≥ч п≥дручник≥в, наприклад, з журнал≥стики (а останн≥м часом зТ¤вл¤Їтьс¤ дедал≥ б≥льше "п≥дручник≥в" та вс¤ких ≥нших "методичок" на тему "як написати книгу й уславитис¤ на весь св≥т"), ус≥ вони призначен≥, швидше, дл¤ шл≥фуванн¤ природного таланту, а не дл¤ навчанн¤ "з нул¤" журнал≥стиц≥ (а також л≥тератур≥ та ≥ншим ремеслам) хоч мавп, хоч робот≥в.

 

 

ƒо першоњ частини запитанн¤ повернус¤ дещо згодом.

ўо ж до другого твердженн¤, в≥дпов≥м однозначно: кому ¤к пощастить! ќсь три приклади. ƒл¤ переконливост≥ Ч з р≥зних л≥тератур:

а) ƒюма-батько був батьком не т≥льки ƒюма-сина (автора "ѕан≥ з камел≥¤ми"), але й "маскульту" Ч бо завалив "мушкетерськими" та ≥ншими авантюрно-пригодницькими романами полиц≥ вс≥х сучасних йому магазин≥в, зажив прижиттЇвоњ слави й нав≥ть став власником неаби¤коњ маЇтност≥;

б) ћарк “вен (—емюел  леменс) прижиттЇво уславивс¤ ¤к автор "ѕригод “ома —ойЇра" ≥ "ѕригод √екльбер≥ ‘≥нна", але не меншу славу йому принесли ф≥лософ≥чн≥ твори, за його запов≥том опубл≥кован≥ через багато рок≥в п≥сл¤ смерт≥ автора ("ўоденник јдама" та ≥н.);

в) ќлександр √р≥н (√р≥невський) хоч ≥ публ≥кувавс¤ за житт¤, проте завершив дн≥ т¤жко хворим, полишеним нав≥ть власною с≥мТЇю, не кажучи вже про "л≥тературних нагл¤дач≥в" (¤кби не зусилл¤ рад¤нських л≥тератор≥в, св≥т би не побачив посмертного з≥бранн¤ твор≥в цього талановитого автора)Е тод≥ ¤к на меж≥ 50-60-х рок≥в (за чверть стол≥тт¤ п≥сл¤ смерт≥ письменника) попит на романтичну л≥тературу зб≥льшивс¤ раптово й вибухопод≥бно Ч отут до √р≥на ≥ прийшла справжн¤ посмертна слава!..

ќтже, щодо конкретного часу п≥ковоњ затребуваност≥ твор≥в конкретного письменника н≥¤ких "пророцтв" скласти неможливо. “ож про зб≥г "творчоњ дол≥" кожного л≥тератора з його "життЇвим циклом" н≥чого певного сказати неможливо. ќтже, не просто важко сказати, хто Ї письменником (в≥д посереднього до ген≥ального), а хто Ч графоманом, еп≥гоном чи "халтурщиком"Е але погл¤д читацькоњ аудитор≥њ на значущ≥сть того чи ≥ншого письменника може зм≥нюватис¤ з плином часу!!!

ќтак≥ кепськ≥ справиЕ L

 

 

ƒавайте дл¤ початку констатуЇмо, що Ќезалежна ”крањна у њњ нин≥шньому вигл¤д≥ Ї Ќезалежною ≥ —амост≥йною виключно за зовн≥шньою формою, тод≥ ¤к по сут≥ свого ¤дра (державного апарату з його усталеними принципами) й довколишн≥х шар≥в (населенн¤) Ї правонаступницею ”–—–. ѕо сут≥ вона все ще рад¤нська ≥ соц≥ал≥стична у найг≥ршому розум≥нн≥!!!

якщо почну доводити це розгорнуто Ч вийде довго й занудно. ¬ийде величезний матер≥ал з цитатами вже не з –омана  ухарукаЕ —ебто Ч не по тем≥ нин≥шнього обговоренн¤Е

“ож наведу всього лише один-Їдиний доказ:

а) б≥льшовицька –ос≥¤ хоча й успадкувала кордони колишньоњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ та ≥мперськ≥ державн≥ традиц≥њ, проте ––‘—– (а згодом Ч —–—–) правонаступницею –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ не була хоча б тому, що б≥льшовики н≥кому не платили за борговими зобовТ¤занн¤ми час≥в царату (це стосуЇтьс¤ хоч пенс≥й в≥дставним царським чиновникам, хоч внутр≥шньобанк≥вськоњ, хоч м≥жнародноњ заборгованост≥, хоч участ≥ у репарац≥¤х јнтанти, ¤к≥ ст¤гувалис¤ з Ќ≥меччини та ≥нших держав, що програли ≤ —в≥тову в≥йну);

б) Ќезалежна ”крањна в≥дпов≥даЇ за борговими зобовТ¤занн¤ми ”–—– (перед пенс≥онерами, перед вкладниками ќщадбанку —–—–, перед зовн≥шн≥ми позичальниками) ≥ вз¤ла участь (нехай на дуже невиг≥дних умовах) у розпод≥л≥ спадку колишнього —–—–.

якщо так, то Ќезалежна ”крањна з ус≥ма њњ президентами, премТЇр-м≥н≥страми, ур¤довц¤ми ≥ посадовц¤ми Ч це державний механ≥зм рад¤нського штибу, на ¤кому зм≥нено манюс≥нький шильд≥к на новий, з написом "Ќезалежна ”крањна". ј отже, Ќезалежна ”крањна Ч це поки що нова по зовн≥шн≥й форм≥, але стара по сут≥ рад¤нська республ≥ка, в л≥тературн≥й ≥стор≥њ ¤коњ були ц≥л≥ "розстр≥л¤н≥ покол≥нн¤", не враховуючи окремих знищених митц≥в (¬асиль —тус та ≥нш≥).

“о скаж≥ть, будьте ласкав≥: що ц¤ "пострад¤нська" держава маЇ забезпечити л≥тераторам, ¤к≥ ще особлив≥ умови розвитку?! „ого в≥д нењ оч≥кувати, окр≥м дедал≥ запекл≥шого винищенн¤ украњнськоњ л≥тератури?!

Ќавпаки, чим швидше ми припинимо будь-¤к≥ балачки на цю тему, чим швидше второпаЇмо, що украњнська держава н≥чим не зобовТ¤зана допомагати украњнськ≥й л≥тератур≥, що ц¤ украњнська держава (разом з ус≥ма њњ президентами, премТЇр-м≥н≥страми, ур¤довц¤ми й посадовц¤ми) може зробити одну-Їдину ласку дл¤ украњнськоњ л≥тератури Ч ¤кнайшвидше здохнути, бо тим краще буде украњнськ≥й л≥тератур≥.

Ќу, а щодо метод≥в "здиханн¤", ¤к ≥ щодо метод≥в, терм≥н≥в, план≥в зам≥ни конаючоњ "пострад¤нськоњ" держави на нов≥тн≥, вже суто украњнськ≥ фактори Ч то це окрема тема дл¤ окремоњ статт≥Е

 

 

¬се в≥рно: сучасна украњнська держава Ї рад¤нською й соц≥ал≥стичною по сут≥. « ус≥м њњ чиновницьким апаратом. ≤ –оман  ухарук це блискавично п≥дтвердив.

“о повторю тепер ¤: ¤ким чином, з ¤кого це дива цей "пострад¤нський" монстр стане другом украњнським письменникам, служитиме украњнськ≥й л≥тератур≥?! «даЇтьс¤, сам –оман  ухарук розум≥Ї безп≥дставн≥сть такого твердженн¤. јле чому ж не доводить свою думку до лог≥чного завершенн¤?..

«агадка.

 

 

—лабка ланка наведеного ланцюга очевидна:

"ƒ≈–∆ј¬ј [ћј™] Ч —ѕ–»я“»"

“а н≥чого украњнським письменникам ≥ украњнськ≥й л≥тератур≥ наша украњнська держава не "маЇ"!!! ƒавайте просто й чесно витанцьовувати в≥д того, що Ќезалежна ”крањна Ч це "пострад¤нська ”–—–"! ўо ¤к ≥ ран≥ше, то Ї жахлива каральна машина, ¤ка маЇ й надал≥ винищувати украњнську л≥тературу на догоду ≥деологам не≥снуючоњ вже  ѕ–—, а також в≥дправл¤ти у розпор¤дженн¤ керманич≥в "арх≥пелагу √”Ћј√", саджати у психушки, позбавл¤ти роботи й соц≥ального статусу окремих видатних л≥тератор≥в!!!

÷е припущенн¤ хоч ≥ видаЇтьс¤ фантастичним, але воно значно ближче до реальност≥, н≥ж ≥деал≥стичне твердженн¤ "держава маЇ спри¤ти"Е ќблиште теревен≥, панове! ƒавайте просто чесно визнавати таку диспозиц≥ю:

а) нин≥ украњнським сусп≥льством керуЇ рад¤нська по сут≥, без≥дейна, бездуховна, нап≥врозкладена ел≥та, мета ¤коњ у мистецтв≥ Ч безжальне винищенн¤ всього украњнського (включаючи л≥тературу);

б) вс≥ украњнськ≥ по сут≥ митц≥ (у тому числ≥Е ба нав≥ть насамперед (!) л≥тератори) опин¤ютьс¤ у п≥дп≥лл≥ (у "схрон≥", в "партизанському загон≥", в "мак≥" Ч можлив≥ й ≥нш≥ вар≥анти назв) автоматично й лише тому, що в≥ддан≥ украњнському мистецтву;

в) там же, у п≥дп≥лл≥ (у схрон≥, у партизанському загон≥, в мак≥Е) ≥снують споживач≥ того мистецтва (читач≥) та ≥нш≥ його "мейкери" (видавц≥, маркетологи, продавц≥, л≥тагентиЕ).

„и Ї такий стан речей нормальним? ¬ жодному раз≥!

јле чи Ї в≥н аж таким неможливим? ¬≥н ще й ¤кий можливий!!! Ѕо пон¤тт¤ "т≥ньовоњ" економ≥ки н≥хто не скасовував.

Ќу, а що "т≥нь" ≥снуЇ на своњй власн≥й територ≥њЕ ќтже, виходить, наш народ влаштовуЇ рад¤нська по сут≥, без≥дейна, бездуховна, нап≥врозкладена ел≥та, що ним помикаЇ! ≈л≥та визначаЇ в≥дпов≥дну "мармизу" держави. ’то не з ц≥Їю ел≥тою (не з "пострад¤нською ”–—–") Ч той автоматично потрапл¤Ї у п≥дп≥лл¤ (схрон, партизанський заг≥н, в мак≥).

як бачите, насправд≥ все просто Ч ≥ жодних загадок!

 

 

„ергова помилка. Ѕо ¤кщо державна система "пострад¤нськоњ ”–—–" пережила себе вже на 18 рок≥в п≥д новою вив≥скою "незалежна ”крањна", то це означаЇ, зокрема, значно б≥льшу ст≥йк≥сть њњ пол≥тичноњ системи, н≥ж ран≥ше можна було у¤вити.

ќтже, ¤кщо письменники в≥дкладуть своњ "романи, поез≥њ ≥ критику" та п≥дуть в пол≥тику, це завершитьс¤ одн≥Їю-Їдиною прикр≥стю: "пострад¤нська" пол≥тична система перемеле њх на порох! «гадайте сучасних пол≥тик≥в, ¤к≥ прийшли до ¬ерховноњ –ади ”крањни з лав Ќац≥ональноњ —п≥лки письменник≥в ”крањни: явор≥вського, ƒрачаЕ ÷≥каво, ¤кий законодавчий ≥ виконавчий комфорт украњнськ≥й л≥тератур≥ забезпечили вони та њхн≥ соратники?! L

ќтже Ч т≥льки не в пол≥тику!!! Ѕо письменник≥в бездарно загубимо, а "наших" пол≥тик≥в Ч так ≥ не набудемоЕ L

 

 

« цим можна погодитис¤. јле дос¤гаЇтьс¤ цей стан аж н≥¤к не "походом" украњнських л≥тератор≥в у пол≥тику. ¬ласне, тут Ї два вар≥анти:

а) революц≥йний Ч украњнськ≥ письменники допомагають украњнському народов≥ вз¤ти украњнську владу "за ¤блучко", "за ¤йц¤" або за ≥нш≥ чутлив≥ м≥сц¤ (¤к вар≥ант, допускаЇтьс¤ поштрикуванн¤ вилами огр¤дних чиновницьких бок≥в, пов≥шенн¤ њх, потопленн¤ у сортирах, у ƒн≥пр≥ або ≥нших водоймах) Ч щоб влада бо¤лас¤ свого народу, а отже, на догоду йому п≥клувалас¤ про умови житт¤ украњнського народу (зокрема, про його духовн≥сть ≥ про його л≥тературу та г≥дн≥ книжки "дл¤ нього");

б) еволюц≥йний Ч украњнська влада видозм≥нюЇтьс¤ у б≥к нових ц≥нностей поступово, через природну зм≥ну покол≥нь.

якщо ”крањна ≥ мала примарний шанс на швидкий революц≥йний розвиток п≥сл¤ ѕомаранчевоњ революц≥њ 2004 року (ну, припустимо на мить, що це була все ж таки не брехлива фронда Ч не спок≥йна зм≥на покол≥нь управл≥нц≥в на тл≥ карнавального бу¤нн¤ "народних мас", а справжн¤ революц≥¤), то цей шанс вона, перепрошую, прос**ла.

«алишаЇтьс¤ другий шанс Ч ≥ в≥н вже почав реал≥зовуватис¤! Ѕо цього року в самост≥йне житт¤ п≥сл¤ школи вступило покол≥нн¤ д≥тей, ¤к≥ народились у Ќезалежн≥й ”крањн≥ (нехай њњ "нерад¤нськ≥сть" ≥ була довол≥ формальною). ўе через 4-6 рок≥в (у середньому через 5 рок≥в Ч саме п≥д чергов≥ президентськ≥ вибори!) це покол≥нн¤ зак≥нчить виш≥. ќтже, у 2014-2016 роках почнетьс¤ природна зм≥на покол≥нь у лавах державних управл≥нц≥в. ≤ от саме тод≥шн¤ держава, можливо, нарешт≥ повернетьс¤ до сучасноњ украњнськоњ л≥тератури обличч¤м, почне щось робити на њњ п≥дтримку!

„и не зап≥зно буде? „и не вињсть роса оч≥, доки з≥йде сонце?

√адаю, що н≥: украњнський народ примудр¤вс¤ переживати ≥ значно довш≥ цикли пригн≥чуванн¤, н≥ж 22-24-р≥чн≥ пер≥оди. якщо украњнськ≥ письменники достойн≥ свого народу, вони винесуть цей т¤гар.

“им паче оч≥кувати вже недовгоЕ

“имур Ћ»“ќ¬„≈Ќ ќ,

15-16 грудн¤ 2009 року