ѕлатон мен≥ друг Ч але ≥стина дорожча.

√урт "Е≥ друг м≥й грузовик" Ч то справд≥ добра музична група. јле ж дан≥ об≥ц¤нки треба виконувати!

ј об≥ц¤нки цього разу були особливо розлогими та кучер¤вими. ƒесь в останн≥й декад≥ вересн¤ на електронн≥ адреси шанувальник≥в ≥ просто друз≥в ≥ƒћ√ (так у по-простецькому скорочують "Е≥ друг м≥й грузовик", тим самим оминаючи певн≥ нел≥тературност≥ у переклад≥ назви) почали падати "заманухи". ѕ≥сл¤ ≥нтригуючого вступу, у листах спов≥щалос¤, що оск≥льки ≥ƒћ√ час в≥д часу вигадуЇ щось "таке отакеньке" Ч наприклад, не просто концерт з≥грати, а виступити "в акустиц≥", п≥д домру чи диктофон, або вийти на сцену в тандем≥ з р≥зними ц≥кавими, д≥аметрально протилежними музичними гуртами, серед ¤ких "≤ваЌова", " артель", "Drum Ecstasy", "Quadragesima" та "ƒ≥tи ѕ≥каsso" Ч то, мовл¤в, добре було б ≥ зараз утнути щось под≥бне. ќсобливо ¤кщо врахувати, що разом ≥з блудними "ƒ≥tьми ѕ≥каssо" перед сп≥льним виступом був записаний симпатичний сингл "ћ≥й√рузовикƒ≥tиѕ≥каssоƒруг"Е

“ак от, на рад≥сть ки¤нам "√рузовики" мали привезти з ћоскви групу "Ќебо «десь", котра разом з ≥ƒћ√ щойно в≥дпрацювала концерт у столиц≥ –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ. “акож "замануха" пов≥домл¤ла, що "Ќебо «десь" Ч то Ї тр≥йц¤ "довол≥ похмурих хлопц≥в", ¤к≥ грають "потужний нео-грандж ≥з глибинними ф≥лософськими текстами" ≥ на ¤ку музичн≥ критики вже встигли нал≥пити ¤рлика "кришна-кор". ѕроте оск≥льки попри абсолютно р≥зний музичний п≥дх≥д, засоби та вт≥ленн¤ музичних амб≥ц≥й, обидва музичн≥ колективи "продукують емоц≥њ з≥ знаком "+", в≥д цього й в≥дштовхувались" ≥ƒћ√, запрошуючи на сп≥льний виступ "добрих музикант≥в, що вм≥ють видобувати ¤к≥сний рок".  оротше, це не "дружба в тус≥вц≥", не проханн¤ випускаючоњ компан≥њ й не хитрий продюсерський х≥д Ч це просто "обм≥н енерг≥¤ми, мах на мах, не роздивл¤ючись"!  онцерт двох добрих груп, що саме по соб≥ вже немало.

“римайте, куштуйте на здоровТ¤чко!..

јле що ж в≥дбулось у нед≥лю, 2 жовтн¤ у книжков≥й кавТ¤рн≥ "Ѕабуњн" насправд≥? “а половина з отих об≥ц¤нок ви¤вилась н≥чим ≥ншим, ¤к пустопорожн≥ми побрехеньками! ћимов≥льно приходиш до думок щодо неправдивост≥ самих ≥ƒћ√. ѓхн≥ слова можна у такому раз≥ не те щоби п≥д сумн≥в поставити, але з достатньо високою часткою ймов≥рност≥ назвати автор≥в пов≥домленн¤ простим ≥ водночас зм≥стовним словом "побрЇк≥то".

Ќ≥-н≥, гост≥ в "Ѕабуњн≥" були. “≥льки не т≥, що оч≥кувались. ≤ радше один г≥сть.

ёнак-у-чорному.

“очн≥ше, ѕ≥ан≥ст-у-чорному.

ћайже ¤к у —ерг≥¤ ™сен≥на: "„орна людина".

—початку нав≥ть було не надто зрозум≥ло, що це Ч музикант. (“им паче абсолютно не схожий на об≥ц¤них хлопц≥в з "Ќеба здесь"!..) ѕросто стильно вбраний хлопчина ≥з впевнен≥стю боса м≥сцевоњ маф≥њ п≥д≥йшов до фортеп≥ано, встромив до рота товстелезну сигару, неквапом закурив њњ. ј пот≥м вс≥вс¤ за п≥ан≥но та немов заправський тапер початку ’’ стор≥чч¤, почав награвати довол≥ спок≥йн≥, стриманого характеру мелод≥њ. ўоправда, сигару свою в≥дклав при цьому в поп≥льничку, тож саме з такого п≥дкресленого ви¤ву поваги до музики нарешт≥ стало зрозум≥лим, що це таки справд≥ музикант, а не просто п≥дпитий дивак з публ≥киЕ

Ќу, а пот≥м вже на сцену пол≥зли "√рузовики": дл¤ початку перкус≥он≥ст ¬олодимир Ќистриженко прилаштувавс¤ на бойовому посту позаду вс≥х, пот≥м п≥д заохочувальн≥ вигуки публ≥ки бас-г≥тарист –остислав „абан почав налаштовувати ≥нструмент. ј справжнЇ рев≥нн¤ зд≥йн¤лось тод≥, коли на маленьку сценку вибравс¤ сол≥ст јнтон јнтонов. як завжди довол≥ нерозб≥рливо останн≥й промимрив, що ось, мовл¤в, до нас у гост≥ зав≥тав такий-то п≥ан≥ст, котрий сумл≥нно демонстрував шановн≥й публ≥ц≥ свою майстерн≥сть, а тепер переходимо до наших справ. ≤ почалось те, що й завжди: јнтон чи то невм≥ло одноман≥тн≥ тексти з багатьма повторенн¤ми сп≥ваЇ, чи сп≥вучо реп читаЇ. ≤ при цьому зовс≥м неспод≥вано починаЇ п≥дстрибувати на м≥сц≥, немов казковий  оник-—трибунець або негр з африканського племен≥ масањ, заводить себе й публ≥ку нарощуванн¤м ампл≥туди того п≥дстрибуванн¤. ≤ знов заспокоюЇтьс¤.

—итуац≥ю не розраджували нав≥ть прозов≥ пасаж≥ сол≥ста у тому дус≥, що в≥н об≥ц¤в демонструвати публ≥ц≥ цього вечора не т≥льки рок: "√рузовики" грати щось ≥нше просто не вм≥ють ≥ не хочуть! ј тому п≥бл≥ка щиро см≥¤лась тим трохи епатажним об≥ц¤нкам.

«агалом-то, мабуть, молод≥жн≥ п≥сн≥ епохи переможного постмодерн≥зму мають бути саме такими: про все побутове Ч ≥ водночас н≥ про що. якийсь м≥сцевий ум≥лець намалював на вх≥дному квитку (до реч≥, з фрагментами аф≥ши "Ќебо «десь"!) шлем на голов≥ ф≥гурки, с≥тку вор≥т, написав "¬–ј“ј–я ’ќ ≈»—“ј" Ч ≥ јнтон засп≥вав улюблену багатьма фанами гурту п≥сню про молодика, ¤кий прагне стати чемп≥оном з хокеюЕ т≥льки не справжнього, а настольного! ¬с≥ ми з дитинства памТ¤таЇмо, що справжн≥й хокей Ч гра дл¤ мужн≥х хлопц≥в. ј от ≥грашковий хокей Ч дл¤ кого ц¤ забавка?! јбо герой ≥ƒћ√ проголошуЇ в≥йну не на жив≥т, а на смертьЕ пральним машинам. јбо пишаЇтьс¤ тим, що пТЇ ну виключно м≥неральну воду! ≤ текст розбиваЇтьс¤, подр≥бнюЇтьс¤ на зникаючий у безк≥нечност≥ р¤д:

ѕити воду Ч означаЇ жити. ѕроцес розт¤гнено довжиною в житт¤. ѕротест см≥шний ≥ жалюг≥дний водночас: проти продавц≥в ≥ оф≥ц≥ант≥в, проти рекламодавц≥в ≥ усередненоњ громадськоњ думки, котр≥ за р≥зноман≥тних обставин навТ¤зують нам стереотипи споживанн¤ газованих ≥ не дуже напоњв, в≥д "„ас пити "’ерш≥"!" до "Ќове покол≥нн¤ обираЇ "ѕепс≥"!" Ч бо ¤ все одно пив, пТю та питиму м≥неральну (розум≥Їте?! м≥-не-ральну!) воду.

¬с≥ п≥сн≥ в "√рузовик≥в" саме отак≥.

ƒовол≥ одноман≥тн≥.

ѕро все ≥ н≥ про що водночас.

Ѕезк≥нечно подр≥бнен≥.

¬иконуваван≥ з неспод≥ваними п≥дстрибуванн¤ми на м≥сц≥.

Ѕеспрограшний вар≥ант.

як там у ¬исоцького?

—правд≥, об≥гнати чи наздогнати когось п≥д час б≥гу на м≥сц≥ неможливо. ј саме беспрограшн≥сть Ч то Ї основа основ концепц≥њ постмодернового мистецтва.

¬се добре. ќдне погано: ¤к на мене, за минул≥ п≥втора року гурт ≥ƒћ√ не п≥др≥с нав≥ть на вершок! ÷е ≥ справд≥ "б≥г на м≥сц≥" Ч нав≥ть не по колу! Ѕ≥г по колу хоч би приводить б≥гуна в одну й ту саму точку. –егул¤рно. Ѕ≥г на м≥сц≥ (або у випадку з "√рузовиками" Ч стрибки на м≥сц≥, та р≥зниц¤ невеличка) не приводить абсолютно н≥куди. ≤ це у приклад≥ саме з ≥ƒћ√ Ч абсолютна, самоочевидна ≥стина.

јле що найзагадков≥ше: чи не найл≥пше саме ц¤ ≥стина прочитувалась в очах гост¤, котрого "√рузовики" спромоглис¤ привезти до "Ѕабуњна"! Ѕо прот¤гом концерту п≥ан≥ст сто¤в за беззвучним фортеп≥ано ≥ спок≥йно курив товстелезну сигару, неквапом випускаючи з рота ароматний дим та з незворушн≥стю природженого ф≥лософа спостер≥гаючи за јнтоновими п≥дстрибуванн¤ми, в≥д ¤ких публ≥ка буквально шален≥ла.

Ѕо що таке музичний постмодерн≥зм дл¤ справжнього ф≥лософа?!

ƒим сигари Ч не б≥льшеЕ