¬ останню пТ¤тницю центрального л≥тнього м≥с¤ц¤ Ч 29 липн¤ у п≥двальчику " вартира "Ѕабуњн" нам≥чавс¤ концерт групи, що перебувала в "мовчазному" небутт≥ ц≥лих два роки посп≥ль, але нещодавно "ре≥нкарнувала" у кавТ¤рн≥ "Ѕабуњн". ≤ от тепер Ч другий концерт все в т≥й же мереж≥, т≥льки не в центр≥, а на —тарому ѕодол≥.

«агалом, гуртЕ тобто, джаз-бенд, ¤кий сам≥ його учасники ≥менують просто "бандою", утворивс¤ ще у 1996 роц≥. —аме тод≥ саксофон≥ст —тас ≥ г≥тарист Ѕогдан поЇднали зусилл¤, що зрештою й призвело до народженн¤ "VinipuZ M.O.B." Ч чи просто фанк-гурту "VinipuZ". ѕро "банду", в основу назви котроњ покладено ≥мТ¤ загальноулюбленого св≥товою малечею плюшевого ведмедика, в≥домост≥ були довол≥ неоднозначн≥: то йшлос¤ про дует, то њх називали тр≥о, то квартетом; зм≥нювалось пр≥звисько саксофон≥ста —таса Ч то в≥н Ustas, то YoossЕ ѕроте емблемка фанк-гурту Ч б≥ленька ≥грашкова ф≥гурка казковоњ тварюки, що швидше скидалась на порос¤тко ѕТ¤тачка, ан≥ж на ¬≥нн≥-ѕуха, Ч м≥стила в соб≥ щось кумедно-загадкове й вабила прийти на зустр≥ч ≥з "бандою". Ќу що ж, коли так Ч побачимоЕ

„и можливо пор≥внювати веселу незатишну веч≥рку п≥д музику VinipuZТ≥в з казкою? якщо мати на уваз≥ надзвичайний талант кожного музиканта зокрема ≥ вс≥Їњ "банди" ¤к Їдиного ц≥лого Ч тод≥, зв≥сно, так. ѕросто музична казка ц¤ вигадуЇтьс¤ й публ≥чно виконуЇтьс¤ не дл¤ д≥тей, а дл¤ дорослих. ≤ зветьс¤ вона просто: фанк. “ож ¤к ≥ належить казкар¤м, VinipuZТи п≥днесли "бабуњнськ≥й" публ≥ц≥ одразу дек≥лька сюрприз≥в.

ѕо-перше, грали вони не дуетом, не тр≥о й нав≥ть не квартетом: це був джаз-кв≥нтет у склад≥ незм≥нного саксофона, г≥тари й бас-г≥тари, перкус≥о та спец≥ально запрошеного до сп≥впрац≥ тромбону. ћен≥ особисто таке розширенн¤ дуже сподобалось. ƒо реч≥, деталь: тромбон≥ст мав футболку з написом "“ќ“–". Ќе знаю, можливо, то англ≥йська абрев≥атура, проте мен≥ чомусь в≥дразу пригадавс¤ старий рад¤нський ф≥льм про школ¤р≥в, котр≥ створили, ¤к тепер кажуть, неформальну орган≥зац≥ю “ќ“–, що рос≥йською означало "“айное общество троечников". як на стал≥нськ≥ часи, крок надто см≥ливий (у ф≥льм≥ члени “ќ“–у ледь-ледь уникли п≥дозри у влаштуванн≥ таЇмного заколоту), тож в≥д такого музиканта ¤ п≥дсв≥домо оч≥кував т≥льки см≥ливих музичних р≥шень. ≤ вони таки були представлен≥ на суд публ≥ц≥.

ѕо-друге, дв≥ч≥ "банда" розросталас¤Е до "сикстету з половинкою"!  оли саксофон≥ст —тас уперше викликав ≥з зали "ЋЇну" та прохав "посол≥рувати", на сцену раптом вилет≥ла молоденька й зовс≥м "нетр≥шечки" ваг≥тна ж≥нка. „орн≥ окул¤ри з опуклими овальними скельц¤ми у сполученн≥ з черевцем робили њњ дуже схожими на Ћичинку з пТЇси  арела „апека "≤з житт¤ комах" у постановц≥ “еатра рос≥йськоњ драми ≥м. Ћес≥ ”крањнки (колись ц¤ вистава користувалась неаби¤ким усп≥хом). ¬т≥м, напружена робота на сцен≥ та добр≥ вокальн≥ дан≥ ќлени беззаперечно доводили, що таланти в ж≥нок п≥д час ваг≥тност≥ справд≥ помножуютьс¤. Ќа щаст¤, п≥сл¤ першого виходу на сцену вона здогадалас¤ зн¤ти "личинков≥" окул¤ти, а в≥дтак у зал≥ та п≥д час другого виходу на сцену стало пом≥тно, ¤ка ж вона прекрасна Ч з особливою таЇмничою внутр≥шньою "родзинкою". јле остаточно п≥дкорював мимов≥льний та неймов≥рно н≥жний жест, ¤ким вона п≥д час сп≥ву п≥дтримувала черевце.

ѕо-третЇ, гра "банди" ви¤вилась напрочуд злагодженою й наст≥льки монол≥тною, що у н≥й майже неможливо було в≥дд≥лити головн≥ парт≥њ в≥д другор¤дних. «давалос¤, вс≥ парт≥њ були головними, вс≥ ≥нструменти звучали на р≥вних. ”с≥ музиканти щоразу викладались "на повну котушку" Ч та так, що декотр≥ п≥д час виступу потроху скидали од¤г! “ож не дивно, що "банда" таки розкрутила публ≥ку на танц≥ Ч причому особливо в≥дзначилась на цьому поприщ≥ дружина перкус≥он≥ста ƒаша.

… нарешт≥, по зак≥нченн≥ виступу ви¤вилос¤, що в одного з г≥тарист≥вЕ день народженн¤! ¬≥дтак сол≥стка ќлена винесла йому букет червоних тро¤нд, осв≥дчилась у палкому коханн≥Е на що саксофон≥ст —тас аж скрикнув: "Ћена, ¤ тебе теж кохаю!!!" ѕ≥сл¤ чого ус¤ кавТ¤рн¤ дружно просп≥вала вже тнадиц≥йне у наших широтах "Happy birthday to You!.."

 оротше, музично-розважальне св¤то вдалос¤ на славу.

«в≥сно, не можна було в≥дпустити музикант≥в просто так Ч тобто, не д≥знавшись, ¤кий саме анекдот про ¬≥нн≥-ѕуха найб≥льше подобаЇтьс¤ кожному з них. Ќедарма ж бо ≥мТ¤ плюшевого ведмедика з казки ј.ј. ћ≥лна було покладено в основу назви гурту девТ¤ть далеких рок≥в томуЕ ќтже, уп≥ймавши першого-л≥пшого стомленого VinipuZТа у момент його сповзанн¤ з≥ сцени, задав своЇ каверзне питанн¤. ¬≥дпов≥дь була просто приголомшливою:

ƒовелос¤ звертатись до ≥ншого VinipuZТа. “ут результат ви¤вивс¤ кращим:

¬≥дпустивши VinipuZТа за ст≥л, зупинив наступного з тим же проханн¤м: ¤кий ¬аш улюблений анекдот про ¬≥нн≥-ѕуха? ¬≥дпов≥дь знов приголомшила:

ћоже, й так. јле ц≥лком можливо, це "хатн¤ заготовка", спр¤мована проти таких от набридливих журнал≥ст≥в, що по зак≥нченн≥ виснажливого концерту п≥дступно пхають п≥д носа диктофон?! “ож ¤ вир≥шив звернутись до ќлени, котра дв≥ч≥ в≥дсп≥вала чудове соло. ≤ знов неспод≥ванка:

ќлена скроњла милу ф≥з≥оном≥ю ≥ з горд≥стю приголубила своЇ велике черево. Ќа ц≥й прекрасн≥й нот≥ ми й розлучились. ўо ж, нехай "банда" Vinipuz активно розмножуЇтьс¤ Ч це добре, коли у  иЇв≥ поб≥льшаЇ талановитих музикант≥в!