До кав’ярні "Квартира "Бабуїн" в суботу, 9 липня я поспішав у піднесеному настрої: ще б пак, керівництво закладу запросило виступити у знаменитому подільському підвальчику чергових зарубіжних гостей — цього разу "Френк Попп Ансамбль". Подейкують, це європейська група європейського ж музичного рівня. Більше про обіцяних гостей ніхто нічого не знав, і це підсилювало інтригу. Проте сталося зовсім не так, як гадалося… та про це далі.

Перші підозри, що не все гаразд у "бабуїнському" підвальчику, виникли одразу ж по приході туди: відчувалося, що з відвідуваністю концерту загадкових європейців виникає м’який, але настирливий "напряг". Ну, що ж, здавалося, це можна бодай якось зрозуміти: середина липня, літня спека, коли душа прагне перебувати якнайближче до води і якнайдалі від розжарених вулиць… Доки ж столики повільно заповнювались, музиканти "Френк Попп Ансамбль" прохолоджувались льодяним шампанським у фріз-холі (окремому зальчику з кондиціонованим повітрям). Між собою спілкувалися виключно німецькою — з такими не дуже-то й поговориш… Відомості про гастролерів довелося добувати в одного з організаторів концерту — прес-секретаря, ім’я котрого скромно збережу в таємниці, чому — стане зрозумілим невдовзі. Між нами відбувся приблизно такий діалог.

Отже, я всівся чекати на виступ ансамблю, наївно "купившись" на обіцянку одразу по закінченні концерту поспілкуватися з маестро Поппом через посередництво добродія прес-секретаря. Невдовзі збуджені музиканти справді полишили гостинний фріз-хол та вивалились на сцену, причому за деякий час ввічливий офіціант виніс слідом за ними цеберко з льодом, в якому простигала нова порція шампанського.

От тоді й почалась музична вечірка… яка нічого окрім розчарування, на превеликий жаль, не викликала. Бо обіцяна добродієм прес-секретарем "андеґраундова попса" на практиці виявилась таким собі суто "радянським" легким "музоном" у стилі середини сімдесятих років минулого століття! Буквально одразу мені на думку спало порівняння з незабутнім вокально-інструментальним ансамблем "Самоцвіти" або з ВІА "Червоні маки", більш відомим на теренах колишньої УРСР, ніж у масштабах Радянського Союзу. Адже музика "Френк Попп Ансамбль" дуже скидалася стилем на "Увезу тебя я в тундру", на мелодії з радянських кінофільмів "Острів скарбів" та "Земля Саннікова", а твісти — на "Пісню про ведмедів" з кінокомедії "Кавказька полонянка".

Якщо ж порівнювати з нерадянськими країнами… Згадайте хоч би виступи Діна Ріда перед будівельниками БАМу! Щось таке. Себто був то не рок і не джаз, не марш і не твіст як такий, а щось середнє між цим і дуже-дуже безхмарно-світле й водночас бадьоре. Підбір музикантів був відповідним: три електрогітари різної тональності, електропіаніно, перкуссіо, вокалістка і сам Френк Попп у ролі діджея. І — жодних духових, струнних, смичкових інструментів… Ну, натуральний "радянський" ВІА! Після порції такої музики у серці й справді виникло ностальгічне почуття: дуже-дуже закортіло втерти рукавом робітничої куртки викликану поривами пронизливого вітру скупу чоловічу сльозу, щоби потім підкорювти далекі сибірські простори, повертати течію рік з Далекої Півночі на засушливий Південь, розпахувати цілину, уквітчувати яблунями червоні марсіанські простори. Коротше, бозна навіщо пертися до небокраю й за небокрай.

І ще я нарешті зрозумів, чому добродій прес-секретар нарік музичний стиль "Френк Попп Ансамбль" загадковим словосполученням "андеґраундова попса". Що "попса", то це точно — тільки попса ця радянського штибу. І що "андеґраундова" — теж правда: бо цілком очевидно, що у цивілізованому світі "на поверхні землі" такий "музон" нікому геть не потрібен! Не можна виключити, що Френк Попп успадкував зернятка такої от прорадянської музкультури від якогось "дедеерівського" музиканта після падіння Берлінської стіни та злиття двох Німеччин. А де тепер грати таку музику? Тільки у "підземеллях" — себто саме в "андеґраунді"!..

Звісно, потому, як ВІА Френка Поппа натішив нечисленних відвідувачів кав’ярні електропасажами просвітлено-буйних електрогітар та "електропіаніни", музиканти повернулись до фріз-холу "поліруватися" незмінним шампанським. Та оскільки добродій прес-секретар порушив слово і кудись таки дременув, ніякого ексклюзивного інтерв’ю з Френком Поппом не відбулося. Ну, і біс з ним: пішли вони усі… у свій "андеґраунд"!!!