ѕригадую, ¤к пару рок≥в тому одна кињвська "ф≥рма" збиралась привезти до  иЇва справжн≥й латиноамериканський карнавал Ч причому саме у розпал л≥та. «в≥сно, попри гранд≥озн≥ об≥ц¤нки, з цього вийшов один пшик: в останн≥й момент щось не склалос¤, ≥ зам≥сть пересувних музичних платформ на ’рещатику, ¤кими, по ≥дењ, мали б милуватись ус≥ охоч≥, у столичн≥й мер≥њ було влаштовано "майже бразильську" веч≥рку дл¤ обраних.

Ќу, то не б≥да: нас ще не так "розводили"Е “им приЇмн≥ше було пересв≥дчитис¤, що у  иЇв≥ працюють також шоумени, ¤к≥ дотримуютьс¤ об≥ц¤нок!  оли на веб-сайт≥ кавТ¤рн≥ " вартира "Ѕабуњн" зТ¤вилось пов≥домленн¤ про майбутн≥й виступ заруб≥жного гурту "—еньйор  оконат та його оркестр", певн≥ сумн≥ви щодо зд≥йсненност≥ такого задуму, правду кажучи, виникали. јле жЕ так ≥ сталос¤! —уботн≥м вечором червн¤ "Senor Coconut and his orchestra" грав тут у повному склад≥.

Ѕ≥льш того, дл¤ б≥льшого "роз≥гр≥ву" шанувальник≥в троп≥чноњ музики розважали спец≥ально запрошен≥ перкус≥он≥сти проекту "’елен  ул≥ Ѕенд". ƒо реч≥, ¤кби того вечора у " вартир≥ "Ѕабуњн" звучав би т≥льки "африканс лаунж" у њхньому виконанн≥, теж було б непоганоЕ “≥льки у¤в≥ть: великий африкано-арабський барабан (на жаль, не знаю точну його назву) плюс чисто джазове перкус≥о плюс легесеньке електрозабарвленн¤ Ч супер! ”дарн≥ загалом Ї найдавн≥шими музичними ≥нструментами у св≥т≥, використовуван≥ нав≥ть дикунськими племенами, тож не дивно, що за умови майстерного поводженн¤ троп≥чн≥ ритми на ударних справл¤ють на слухач≥в маг≥чне враженн¤. “ак сталось ≥ цього разу, тож наш≥ музиканти раз за разом зривали овац≥њ.

ўоправда, в≥д докладноњ бес≥ди п≥сл¤ виступу вони, на жаль, в≥дмовилис¤. ¬далось лише д≥знатис¤, що керуЇ проектом, виконуЇ роль продюсера та п≥дбираЇ музикант≥в д≥джей ’елен  ул≥, що грають хлопц≥ в основному джаз та лаунж. ≤ насамк≥нець Ч що склад музикант≥в п≥дбираЇтьс¤ дл¤ кожного виступу ≥ндив≥дуально: зокрема, оск≥льки головним х≥том нин≥шньоњ веч≥рки був все-таки —еньйор  оконат, а випустити на публ≥ку одразу ж дв≥ повноц≥нн≥ групи було складно, ’елен вир≥шила обмежитись перкус≥он≥стами. ўо ж, лишаЇтьс¤ спод≥ватись, що "бабуњнська" публ≥ка ще не раз побачить та почуЇ "’елен  ул≥ Ѕенд" Ч ≥ у значно б≥льш повному, а не такому обмеженому склад≥Е

“а жожного розчаруванн¤ не в≥дчувалось, бо веч≥рка т≥льки-т≥льки починалас¤: п≥сл¤ тривалоњ паузи, заповненоњ сцен≥чною метушнею, склеп≥нн¤ п≥двалу " вартири "Ѕабуњн" здригнулось в≥д запальних латиноамериканських ритм≥в Ч це вже нарешт≥ був —еньойор  оконат з≥ своњм оркестром. —ам "ѕан  окос", до реч≥, абсолютно несхожий на мачо, зображеного на вогн¤но-помаранчев≥й аф≥ш≥. ћожна довго сперечатис¤ з приводу, нав≥що Senor Coconut поголив вуса та зм≥ним зач≥ску, але факт лишаЇтьс¤ фактом: Їдиний елемент схожест≥ портрета з ориг≥налом Ч то два обшит≥ шк≥рою бр¤зкала.

“а головне, що —еньйор  оконат у житт≥ ви¤вивс¤ ще кращим, н≥ж можна було соб≥ у¤вити! як ≥ його оркестранти, до реч≥Е √оловне, що вражаЇ: грали вони в основному мамбо та ча-ча-ча Ч тобто, майже не виход¤чи за рамки стил≥в, добре в≥домих щонайменше п≥встол≥тт¤Е ¤кщо не б≥льше. јле ¤к живо й молодо звучала ц¤ музика, створюючи в п≥двальчику кавТ¤рн≥ неп≥дробний карнавальний настр≥й!..

«нов-таки варто зазначити, що "Senor Coconut and his orchestra" мають потужну ритм-секц≥ю: це ≥ перкус≥о, ≥ контрабас, а ск≥льки р≥зноман≥тних бр¤зкальц≥в використовуЇ сам —еньйор  окос, важко нав≥ть порахувати Ч бо вони зм≥нюютьс¤ в його руках з кожною новою мелод≥ЇюЕ ƒо того ж, "диригент" не стоњть на м≥сц≥, а весь час шугаЇ по сцен≥, здаЇтьс¤, на вс≥ боки одночасно, пост≥йно п≥дбадьорюЇ криками розташованих за його спиною оркестрант≥в. ќтже, маримб≥ й металофону або дуету духових ≥нструмент≥в, або "ударно-духовому квартету" лишаЇтьс¤ "вишивати" карколомн≥ музичн≥ в≥зерунки на тл≥ зал≥зно-непорушного ритму Ч це, зв≥сно, теж справа блискучого таланту, до др≥бниць в≥дточеного вм≥нн¤, що даЇ неперевершений результат.

≤ в≥д результату цього публ≥ка просто-таки шален≥ла! “им б≥льше, що посеред виступу —еньйор  оконат раптом висмикнув на сцену з натовпу юну д≥вчину, з ¤кою бадьоро протанцював дек≥лька номер≥вЕ н≥ на секунду не припин¤ючи при цьому щось бр¤зкати й насп≥вувати. ƒивно було, ¤к в≥н загалом протримавс¤ до к≥нц¤ вечора на ногах, гасаючи туди-сюди у такому шаленому темп≥. ћузиканти "кокосового" оркестру теж працювали так, що аж п≥т градом з чола котивс¤ Ч т≥льки встигай чуб рушником втиратиЕ „ас в≥д часу хтось ≥з них виб≥гав до зали попити пива Ч мабуть, т≥льки тому й витрималиЕ —ам же —еньйор  оконат пив за здоровТ¤ публ≥ки просто на сцен≥. ўо в≥н там кричав, нев≥домо, але без будь-¤кого синхронного перекладу його сприймали не просто добре, а "на ура"!

«в≥сно, "Senor Coconut and his orchestra" не хот≥ли в≥дпускатиЕ ћузикантам влаштували наст≥льки потужну овац≥ю, що довелось повертатис¤ та грати на б≥с. Ќаприк≥нц≥ оркестранти почали лишати сцену один за одним, при цьому кожен музикант≥в з примудр¤вс¤ з≥грати на прощанн¤ сольну парт≥ю. ≤ дивна р≥ч: по м≥р≥ поступового зб≥дненн¤ музичноњ пал≥три т≥ оркестранти, що все ще лишались на м≥сц¤х, робили неможливе Ч "вичавлювали" з≥ своњх ≥нструмент≥в, здавалось би, неможлив≥ нотн≥ пасаж≥Е тож складалось дивне враженн¤, що "Senor Coconut and his orchestra" продовжуЇ звучати у повному склад≥! Ќасправд≥ ж то розбурхана латиноамериканськими ритмами у¤ва самотужки "домальовувала" згасаючу мелод≥ю. јле ж оце, мабуть, ≥ Ї найвищий про¤в артистичного таланту Ч вкор≥ними зерна музики в душах наст≥льки глибоко та над≥йно, щоб мелод≥¤ осел¤лась там назавждиЕ