Сказати, що у "Квартирі "Бабуїн" яблуку ніде було впасти — це все одно, що не сказати нічого. Навіть звичні до всього офіціанти подеколи не знали, як не просто продертися до замовника крізь натовп, але й донести до нього уставлену пивом та закусками тацю. Тим більше, що велика кількість меломанів розсілася просто на підлозі у проходах між столиками.

Коли ж з величезними труднощами мені все ж таки вдалося проштовхатися поближче до сцени, одразу ж виникло відчуття, нібито мене жорстоко піддурили: на сцені я нарахував лише чотири "робочих місця", в той час як офіційний веб-сайт "країни АукцЫон" повідомляв, що:

То куди ж я в такому разі потрапив, скажіть на милість?!

— Ти що, хворий?! Звісно, на "АукцЫон"!!! Коз-зел, — обурювались дещо підпиті особи, котрі складали основну частину натовпу, коли я ризикнув звернутися до них за консультацією.

На щастя, невдовзі все прояснилося: просто "АукцЫон" приїхав до Києва у скороченому складі — от і вся загадка! Щоправда, я так і не зміг точно з’ясувати, хто ж саме виходив на сцену. Щодо вокаліста Леоніда Федорова, тут все зрозуміло: його центральний жовтий стілець певний час лишався вакантним, проте хвилин через 25-30 "розігріву" публіки виключно музичними, "безголосовими" композиціями він-таки з’явився на сцені під дружне ревіння зали:

— Льо-ня-а-а-а!!! Льо-ня-а-а-а!!! Льо-ня-а-а-а!!!

А от інші — хто ж вони?! Хто півгодини розігрівав публіку в очікуванні кучерявого героя?.. На превеликий жаль, точно визначити це я все-таки не зміг. Ну, два Павла, Бондарик та Литвинов (бас-гітарист й перкуссіоніст відповідно) — це теж зрозуміло. А от як бути з четвертим?! Згідно з визначенням офіційного сайту: "Олег Гаркуша (все остальное, что может придти вам в голову)" — з контрабасом вправлявся саме Олег Гаркуша… оскільки в мене навіть язик не повернеться назвати контрабас "тубою", "клавішними" або "ударним інструментом".

Хоча… біс його знає! Павло Бондарик принаймні примудрявся використовувати свою бас-гітару як справжнісінький ударний інструмент — оскільки час від часу починав акуратно хлопати долонями та кінчиками пальців по корпусу інструменту. Найцікавіше те, які звуки видавала бас-гітара при цьому… на безмірну радість публіки! Контрабасист не ґвалтував свого інструмента таким жахливим чином. Але й він демонстрував, що називається, вищий клас поводження з контрабасом: обертав його на усі боки, возив пальцями та смичком по струнах, щипав і майже рвав їх… Потужні стереоколонки довершували ефект, і публіка мліла від мультикіловатних акордів. Тому нехай Олег Гаркуша вибачить мені, якщо на контрабасі грав не він, якщо це загалом був "неаукцЫонный", помилково ідентифікований мною музикант, запрошений спеціально на цей виступ… бо гра таки була ну дуже крутою!!!

Перкусіоніст, бувало, надовго втікав зі сцени, причому настільки нахабно і без поважних на те причин (принаймні тих, що бачить око), що загал підпитих меломанів час від часу починав голосно обурюватись:

— Ну, і де ж цей ударник?! Барабанщика на сцену!!! Ба-ра-бан-щи-ка-а-а-а!..

А що ж головний соліст-гітарист "АукцЫона"?.. Леонід Федоров потішав серця істинних фанатів групи гучними акордами. Він та Павло Бондарик настільки входили в екстаз, що час від часу починали підстрибувати разом зі стільцями, тупцюючи по сцені ногами. Немов заворожені, слухачі розгойдувались в чудернацькому ритмі, а коли гітари, контрабас і барабани з тарілками змовкали — влаштовували бурхливу овацію.

— Льо-ня, давай "Лев Николаич Толстой"!.. "Лев Никола-аич Толсто-о-о-ой"!..

І от в той самий момент, коли стіни підвальчика майже прогиналися від переливчастих акордів, а стеля, здавалось, ось-ось впаде й поховає ошаленілу публіку — ось у цей момент все й скінчилося! Шкода тільки, що так і не вдалось почути від "аукцЫонистов" бодай пари слів про Хвоста та їхній спільний проект: якогось "слова до публіки" ніхто з музикантів так і не сказав, а по завершенні концерту хлопці поспішали на поїзд.

Ну, то нічого: адже більше часу залишилось на ні з чим незрівнянну "живу" музику "АукцЫона"!..