"—в≥й чувачок", куций п≥джачокЕ
ƒо иЇва зав≥тав ™вген √ришковець Ч за його власним визнанн¤м, не москвич ≥ не кал≥н≥нградець, не актор ≥ не режисер, не драматург ≥ не письменникЕ коротше, такий соб≥ естет на в≥льних хл≥бах. отрий, тим не менш, маЇ на своЇму рахунку ≥ книги, ≥ театральн≥ постановки, ≥ компакт-диски, ≥ в≥деокасети, ≥ престижн≥ прем≥њ, ≥ авторитет серед д≥¤ч≥в театру ¤к в –ос≥њ, так ≥ за кордоном. ≤ нав≥ть у далекому закордонн≥Е Ќу, ¤к же такий ц≥кавий субТЇкт м≥г оминути кавТ¤рю "Ѕабуњн"?!
™вген √ришковець народивс¤ у 1967 роц≥ в емеров≥. Ќавчаючись у старших класах, почав в≥дв≥дувати студ≥ю пантом≥ми, вт≥м, згодом з пантом≥мою "завТ¤зав" всерйоз ≥ назавжди. ¬ищу осв≥ту д≥став у емеровському ун≥верситет≥ на ф≥лфаку, у 1991 роц≥ створив театр "Ћожа", де поставив дес¤ток спектакл≥в. «даЇтьс¤, звичайн≥с≥нький естет, що н≥чим не вир≥зн¤вс¤ з-пом≥ж ≥нших естетствуючих субТЇкт≥вЕ як раптом у 1999 роц≥ на нього звалилас¤ прем≥¤ "јнтибукер", наступного ж, 2000 року Ч театральна прем≥¤ "«олота маска" одразу у двох ном≥нац≥¤х ("Ќовац≥¤" та "ѕриз критики") за пТЇсу "як ¤ зТњв собаку". ” грудн≥ того ж року ™вген √ришковець став лауреатом рос≥йськоњ Ќац≥ональноњ прем≥њ "“р≥умф". ј зовс≥м нещодавно в≥н ще й " нигу року" отримав. …ого творч≥сть також д≥стала високу оц≥нку у далекому заруб≥жж≥Е
5 вересн¤ в≥дбувс¤ творчий веч≥р (такий соб≥ "м≥жсобуйчик" ≥з публ≥кою) ™вгена √ришковц¤, котрий зав≥тав до столиц≥ ”крањни на гастрол≥, що мали в≥дбутис¤ у “еатр≥ рос≥йськоњ драми ≥м. Ћес≥ ”крањнки наступного дн¤. ѕеред публ≥кою маестро зТ¤вивс¤ у не дуже оковирному вигл¤д≥, ¤кий личить справжн≥м естетам: неголений, в куценькому брунатному п≥джачку (за його словами, придбаному аж у ¬≥дн≥ Ч хоча складалос¤ враженн¤, що т≥ в≥денськ≥ кравц≥ ем≥грували "за бугор" з рад¤нськоњ глибинки десь у середин≥ 70-х, прихопивши ≥з собою ус≥ рад¤нськ≥ лекала), у червон≥й футболц≥, на ¤кий жовт≥в напис по-ф≥нськи, екв≥валентний вислову "ћистецтво належить народов≥"Е “а ще й з роздутоњ б≥чноњ кишен≥ стирчав з≥жмаканий проводок, що в≥в
до м≥н≥атюрного м≥крофону на лацкан≥ п≥джачка Ч мабуть, маестро робив дл¤ власного користуванн¤ ауд≥озапис виступу.“аким от чином.
якщо чесно, то доброд≥й √ришковець вигл¤дав ¤вно не на вс≥ сто Ч тобто, ситуац≥Їю зовс≥м не волод≥в. ѕочалос¤ з того, що маестро попросив задавати йому питанн¤ Ч мовл¤в, так у нього "краще вийде", Ч ≥ проханн¤ це повторював дек≥лька раз≥в прот¤гом вечора, коли виникали незручн≥ тужлив≥ паузи. ћовчала публ≥ка, мовчав маестро, але не витримавши мовчанки, ненавТ¤зливо заохочував присутн≥х: "Ќу-у-у, давайте, давайте, спрашивайтеЕ" “од≥ хтось "народжував" питанн¤, ≥ ™вген √ришковець одразу ж вибухав р¤сними слововиливами. ¬ажко сказати, з чим це повТ¤зано: або маестро дуже втомивс¤ по прињзд≥, або надто зосередивс¤ на спектакл≥, що мав в≥дбутис¤ наступного дн¤Е Ѕо не можна ж припустити, що в≥н зовс≥м не вм≥Ї сп≥лкуватис¤ з публ≥кою?!
—итуац≥¤ вир≥вн¤лась х≥ба що ближче до ф≥н≥шу, коли на сцену почали передавати записки: ц≥ "запити публ≥ки" потрошку накопичувались на невеличкому столику, тож у раз≥ виникненн¤ паузи доброд≥й √ришковець д≥став змогу розгорнути чергову записочку ≥ виконати написане проханн¤. ¬т≥м, прикра деталь: на по¤ву чергового письмового посланн¤ маестро знов-таки н≥¤к не реагував, а пом≥чав записку, ¤кщо т≥льки найближч≥ слухач≥ давали клаптик паперу просто йому в рукиЕ оротше, стов≥дсоткова естетична розслабуха, абсолютно неприпустима на сцен≥ перед слухацькою аудитор≥Їю.
ј може (¤к знати!..) ™вген √ришковець робив це навмисно?! ѕор≥вн¤ти ж бо немаЇ з чим Ч на ≥нших його "м≥жсобуйчиках" ≥з публ≥кою ¤ не бував. ћожливо, маестро лише нат¤гнув на себе маску людини, ¤ка опинилась на сцен≥ зовс≥м випадково, бо, по великому рахунку, м≥сце його Ч по ≥нший б≥к сцен≥чного "кордону". «а столиком, на ¤кому сто¤ть традиц≥йн≥ меню, поп≥льничка, св≥чка, келих пива ≥ "стопка" гор≥лкиЕ ≤ хоча виб≥р напоњв та њж≥ залежить в≥д смак≥в конкретноњ людини, основоположний принцип такоњ "маски" м≥г бути б наступним: на сцену випадково забр≥в "св≥й чувак" у куцому п≥джачку, ≥з зовс≥м неартистичною манерою розмови та гаркавою вимовою; забр≥в Ч ≥ одразу розгубивс¤, ≥ щоби веч≥р загалом не п≥шов шкереберть, в≥н конче потребуЇ допомоги публ≥киЕ
ўо б там не було, але коли "слововиливи" на сцен≥ налагоджувались, все ставало гаразд. ≤ нав≥ть краще Ч коли ™вген √ришковець починав читати уривки з≥ своњх пТЇс. ќт х≥ба що заради цих уривк≥в варто було витерп≥ти ≥нш≥ "незручност≥", що мали м≥сце на "м≥жсобуйчику". Ќасамперед, маестро в ус≥й крас≥ презентував ки¤нам "пТ¤ну –ос≥ю" Ч не пригадую, хто ≥з сучасних актор≥в робив це наст≥льки майстерно. ћ≥ркуванн¤ з приводу того, "¤к, з ким ≥ ск≥льки" зустр≥чалис¤ в ™вгена √ришковц¤ через один монолог Ч при тому, що, за його з≥знанн¤м, сам маестро полюбл¤Ї т≥льки гор≥лку.
ƒоходило ≥ до абсурду. ј ¤к ≥ще назвати монолог вод≥¤, ¤кий ну ду-уже спод≥вавс¤, що його товариш лет≥в на л≥таку, ¤кий щойно потрапив у катастрофу?! Ѕо у цьому раз≥ можна беззастережно пити в ус≥х на очах, ≥ н≥хто тоб≥ н≥чого на це не скажеЕ јле при¤тель, що називаЇтьс¤, "п≥дставив": не лет≥в в≥н
на л≥таку, що потрапив в авар≥ю!!! “ому напиватис¤ досхочу не можна Ч у-у-у, нег≥дник!.. јбо ж "≤нструкц≥¤ щодо користуванн¤ рестораном" Ч там "п≥тЇйна" тема теж неостанн¤Е ћимовол≥ в душ≥ народжувалас¤ горд≥сть: все-таки в нас в ”крањн≥ пТють б≥льш осмислено! « ≥ншого боку, ™вген √ришковець висловив нерозум≥нн¤ з приводу, наприклад, н≥мецькоњ постановки його пТЇси "як ¤ зТњв собаку": мовл¤в, н≥мц≥ звели все до того, ¤к пТють рос≥¤ни Ч а це помилковоЕ ѕерепрошую, до чого ж тод≥ звелась кињвська самопрезентац≥¤?! «нов-таки до "п≥тЇйних" традиц≥й в≥д ћоскви та —анкт-ѕетербургу до ал≥н≥нградського анклавуЕ “од≥ проти чого протестувати?!Ќа цьому довол≥ бл≥дому тл≥ справжн≥ми д≥амантами вигл¤дали ≥нш≥ теми монолог≥в. « особливим ентуз≥азмом слухач≥ сприйн¤ли монолог вод≥¤, що застр¤г у безнад≥йн≥й пробц≥, та розпов≥дь про перекладач≥в, котр≥ супроводжували ™вгена √ришковц¤ у гастрольних поњздках по ѕольщ≥, ‘ранц≥њ та ¬елик≥й Ѕритан≥њ. ¬ останньому випадку товмач≥в було взагал≥ двоЇ Ч бо на англ≥йський концерт зав≥тали тамтешн≥ глух≥, зм≥ст пТЇси ¤ким "транслював" спец≥альний сурдоперекладач, котрий п≥д час концерту ходив по сцен≥ за спиною маестро ≥ загалом поводивс¤ б≥льш н≥ж розкуто. «аразом в≥дв≥дувач≥ могли скласти у¤вленн¤ про маестро ¤к актора пантом≥ми: в≥н чудово волод≥в м≥м≥кою та жестами, хоча в≥д пантом≥ми в≥дмовивс¤ всерйоз ≥ назавжди.
ќтже, загалом-то "м≥жсобуйчик" ™вгена √ришковц¤ у "Ѕабуњн≥" вийшов вдалим. ј хто в≥дв≥дав його виступ у “еатр≥ рос≥йськоњ драми наступного дн¤, м≥г би сказати, чи вдалим був ≥ цей сцен≥чний виступ. јле це, ¤к кажуть, вже зовс≥м ≥нша ≥стор≥¤Е
“имур Ћитовченко
© “имур Ћитовченко. ¬сi права застереженi у в≥дпов≥дност≥ до «аконодавства ”крањни. ѕри використаннi посиланн¤ Ї обов'¤зковим. (’оча всiм вiдомо, що "копi-райт" розшифровуЇтьс¤ або "копiювати праворуч", або "зкопiйовано вiрно", тож до збереженн¤ авторських прав нiхто серйозно не ставитьс¤... ј шкода!)
якщо ¬и знайшли цю сторiнку через ¤кусь пошукову систему i просто вiдкрили њњ, то скорiш за все, нiчого не знаЇте про автора даного тексту. “ак це легко виправити, мiж iншим! ƒавiть тут, i всеЕ
|