Випадково знайшов Ваш сайт. Зрозумів, що Ви пишите фантастику. Чи є у вас твори, скажімо, з категорії зоряна фантастика? Щось дуже далеке від Землі? Мене цікавить дея можу придбати Ваші книжки?

Пробачте, відстав від життя. Давно не бачив журналу "ПіК". Якщо він не виходить, то з якого часу?

Що це за сайт і з чим його їсти?

Дуже теплий сайт!
Дякую всім, хто його створював.
Дуже приємно зайти до Вас і відпочити від буденності.
Для мене україномовна фантастика - це приємне відкриття...

Привет, друзья по увлечению! Фантастика - здорово, фантастика и юмор - здорово и полезно!

Заходите к нам, добро пожаловать!

Привіт, Тимуре!
Схоже, І_Ж передумувати не збирається. А тусуватися ж якось потрібно :). Чи ти вже повідомив про себе наших хлопців – Радія, Веле, І_С, ВДВ? Хто там іще в обоймі?
Правда, щоб усе це було насправжки, непогано було б влаштувати якусь загальнофантастичну сторінку принаймні з посиланнями на щось УФівське. Народ бо ж вже починає (хоча й мляво) цікавитись УФ, про що свідчить тема «Чи потрібна українській літературі фантастика?» на форумі http://www.domivka.net/ftopic354.html&sid=be37ee9bd9d198219dd24888345756c0 .
Правда, все це потребує часу, якого в тебе, як, зрештою, і в нас усіх катастрофічно бракує :(.

Открылась страничка на моем сайте посвещенная Кубанской фантастике и фэнтези. Заходите, буду рад! Будут обновления.

Рыл по Тулубу , а попал вот на вашу страничку.Разберусь с ней попозже, а пока привет и наилучшие пожелания....

Відкрите засідання Літтусовки на Трухановому острові в Києві відбудеться 29-30 травня. Збір бажаючих - о 14-00 29 травня внизу біля фунікулера, станція метро "Поштова площа". Очікуються гості з літоб''єднань Рівного, Житомира, Ніжина, Харкова та Чернігова, а також, імовірно, з інших міст. Ще - очікуються всі бажаючі, з будь-якого місця нашої планети. Особливо схвально присутні подивляться на людей, що матимуть з собою кефір або інші бзалкогольні напої, їжу, та твори для читання, співання і іншого оприлюднення. Ті, хто захоче, а також - ті, хто приїде з інших міст, матимуть змогу переночувати на березі біля вогнища.
Ду-у-уже чекаємо!.!.!
ПОдробиці на http://www.littusovka.iatp.org.ua/ , або за милом art1em@univ.kiev.ua

Жинь на 10 проц. состоит из того, что с нами происходит, и на 90 проц. из того, как мы на это реагируем!. Пусть все так реагируют на жизнь , как Вы Тимур Иванович))..

МАРИНА СИТНИК
baunti_m@ukrpost.net


Кішка лишає коханим шерстинки
Маленькі шерстинки – чорні і білі
Білою кішка буває взимку
Чорною – щонеділі

Любить – не любить когось втрачає
В ніч вирушає – сховати втому
Вітер із зорями десь звінчає
Очі її бездомні

Тихо підніме той подарунок
Він – хто лишився далеко в згадці
Очі в вікні – через скло цілунок
Та чи зарадить

Просто пішла із учора в далі
Просто немає тепер сьогодні
Чорна шерстинка долоню палить
Я не холодна

* * *

забери мене звідси прошу забери
я ще здатна забути і здатна пробачити
я вже просто не можу триматися гри
я забудусь сказати усім „до побачення”

я втоплюсь у тобі я тобою живу
заступаю у ніч недовершено сплавлену
забери – я здаюся під зрадницький звук
із грудної клітини скрапаючий ранами

я твоя зупини зачекай не кривись
хоч на мить забери ні про що не питаючи
чи не треба я рада що ти ще живий
я люблю прощавай я ненавиджу каюся

* * *

так зимно й незвично жити
коли восени сніг
ми просто безкрилі діти
нам просто не стало снів

шукали чиїсь продовження
і тихо пили дощі
а ночі ставали довшими
а місто з’єднало всіх

і хтось на деревах голих
мов ковдру надію слав
і всіх рятував подих
маленький ковток тепла

* * *

КІШКА

коти не вміють любити
то звідки цей біль котячий
то звідки цей щем дитини
я кішка і кішка плаче

ця кішка живе минулим
ця кішка тремтить тобою
в абсурді життя притула
в притульстві абсурд стрілою

нічого не варте жити
ніхто не подумав кішка
не хочеться їсти пити
по стелю ховатись в ліжку

по душу ховатись в літо
по знаю і по не знаю
напитись по біль напитись
по те що тебе втрачаю

по ніжність і по безніжність
коти поринають в чергу
я житиму цього тижня
бо поїзд стрічають нерви

а кішка хтіла померти
а кішка була й не стало
чиїсь SMS-ки стерти
когось на добраніч мало

комусь не сказала хочу
любила по смерть любила
ховала гарячі очі
у чорне по чорне білим

по білому чорні плями
по чорному кішка чорним
живе не як люди днями
а спогад до шерсті горне

втрачає останні сили
любов’ю за чорні скельця
жила котеням безкрилим
без неба і вже без серця

без нього і вже самотня
а з ним на шматки і сльози
із восьмого вниз безодня
в котячій сльозинці проза

без совісті без надії
комусь: та іди подалі
у серці тулилась мрія
у мрії тулились далі

і чашкою мрію в друзки
і далі прямує кішка
у кішки немає друзів
у кішки лишилась тиша

старі заржавілі ноти
старе простирадло скраю
тонути у цій бридоті
поволі вони вмирають

у сьомому сні а в неї
не сьомий вже а дев’ятий
підлога повітря стеля
на стелі узори з вати

і вата рожево-чорна
і сни божевільно-чисті
і кішка така прозора
лежить у повітрі листям

торішнім колишнім листям
і ніч мов любов в кватирці
заритися в неї стиснутись
напитись до смерті в гірко

обручкою мокрі стіни
і пострілом „ні” продише
немає гостей і рідних
у кішки лишилась кішка

* * *

роздмухаєш ніч у ранок
і сонце народиш подихом
життя проходить між нами
ледве помітним порухом

життя проходить крізь тебе
лишаючи светр намагнічений
без дозволу без потреби
попереду десь висвічує

і раптом зупинка подиху
невже я до цього дихала
невже я ще маю спогади
про кішку мною покинуту

про мокрі обійми осені
в яких я чомусь залишилась
думки по підлозі стосами
тиша

* * *

ти вже не вмієш
я вже не можу
бути зі мною
знати про тебе
жити для чогось
з чогось сміятись
і знову казати
все добре

* * *
знайти щось нове
в перепрілому листі
пробачити небу
за скоєний бруд
торкнутись думок
по-осінньому стисло
й закутатись в літо
від свіжих застуд

ти хворий сьогодні
без теплого чаю
стрічаю в собі
затяжні поїзди
я знов промовчу
я усе забуваю
шматками себе
переплавлюю в дим

в мені не до болю
а друзі не пишуть
а небо пусте
осідає на дно
тебе покараю
зразковою тишею
послухаю місто
осіннім вікном

* * *

просто забутись
і все залишити
злитись навіки
з чиєюсь тишею
стримати душу
і не заплакати
стати своєю
останньою крапкою
стати святою
простою сукою
вимкнути серце
нехай не стукає
стати собою
і вже бездомною
стервом звичайним
чиєюсь втомою
знаєш не можна
тримати втрачене
іноді важко
лишень пробачити

* * *
п’яненькі люди дурні боги
задимлена світла ніч
ти був звичайний такий як всі
ти навіть писав роман
стрічав світанок любив вино
ненавидів протиріччя
а потім зник нелогічно й тихо
ілюзія урагану

я зрозуміла я теж жива
так само хочу свободи
перегортаю по сторінках
недописаний твій шедевр
і раптом здасться маленька мить
що ти в коридорі ходиш
розплющу очі і розумію
у шибку шкребеться дерево

продерся ранок крізь нетрі вій
спинився в темних очах
міцнюща кава холодний душ
недопалок за вікно
а щось згубилось і не знайшлось
і ледве живе розчахнуте
ти був звичайний ти просто зник
ти просто живеш не мною

* * *

пальцем по склу
роздратовані нерви
вголос знайомі
безжальні слова
– навіть не знаєш
яке ж ти ще стерво
навіть не чуєш
чи вже нежива

осінь принесла
ескізи педалів
хмари брунькуються
десь угорі
– слухай нам краще
розбігтись подалі
бо убивати
то все ж таки гріх

вітер блукає
загубленим містом
жити чи вмерти
надія чи суд
знаєш коханий
я справді артистка
з восьмого вниз
ідеальний дебют

* * *

недолюблена квітко-квіточко
не сумуй по чужих балконах
кожна зірка – рибинка ніченьки
не долюбиш ти їх до скону

розмножаєш маленьких ельфиків
їх зібралося вже нівроку
ти вважаєш що я розбещена
а до того ж іще й жорстока

недоплакана зайва зливонько
я люблю твої теплі сльози
але ж ельфи не мають вибору –
розлетяться вони з морозом

* * *

дерева скидають одяг
і голі блукають містом
а десь під ногами вголос
вмирає кинуте листя

смертельна пухлина неба
стікає солоним брудом
втікають в річки дерева
і під парасолі люди

диктує умови осінь
вбиває тепло повстале
філологи спати хочуть
мабуть цілу ніч бухали

* * *

те літо таке старе
те літо таке вразливе
безпомічний рух дерев
кудлатих дощів приливи

те літо немов тюрма
стискається вужче й вужче
ти звичку незвичну мав
дивитись крізь очі в душу

здавалось ти був проте
залишився десь позаду
на милицях літо те
накульгує безпорадно

* * *

в мені порожньо
втрачаю сили
пливуть дороги
котра моя
спокійне місто
шатром накрило
дерева голі
навкруг стоять

нема прощання
в останній казці
нова зупинка
і дощ розмок
ми трошки різні
і трошки згасли
хоч досі прагнем
побути вдвох

пливуть дороги
прозорим містом
ти так далеко
я так одна
жовтіє тихо
вмирає листя
а вітер душу
з дощем єдна

* * *

і раптом з’явився
а зникнути вже
не вдалося
ти просто ходив
і дивився
на землю згори
раптово схилявся
на втомлене
сонне колосся
вже вкотре змінивши
завдання чергової гри

так просто проходив
а люди
схиляли обличчя
і навіть дерева
шепнули
що обраний ти
ти знов відкидав
тих що можуть
як в Біблії – тричі
а от від любові
себе не зумів вберегти

* * *

ВІН

Перевернути б догори
Цей світ з людьми і голубами
В черговім правилі без гри
Він весь маскується рядками

Він розриває білий лист
Поквапно списаний до краю
Я ж віднайду тебе колись
Колись. А ти мене впізнаєш

Будинки стишують ходу
Стартують тіні на асфальті
Я все життя до тебе йду
Крізь „варто” всі і всі „не варто”

Зчорнілась даль в моїх очах
Ти розтягаєш кілометри
Я не боюся – мій нестрах
Він не дає мені... померти

Померти словом угорі
Примарно – стомлено – осінньо
Я твій останній п’яний гріх
А ти... А ти – моє спасіння

* * *


я залишу твій біль на завтра
затамую в очах спокуту
а сьогодні мене не знайдеш
бо сьогодні байдужі люди

бо сьогодні нема прощення
бо сьогодні печаль осіння
ми поділимо взавтра щем наш
ми розділимо небо синє

я залишу твій біль на завтра
я на вчора твій сміх залишу
я не хочу з тобою – зараз
я зникаю зникає тиша

* * *

мені постійно
сниться ніч
мені щоночі
сниться ніч

ця ніч наповнена чеканням
ця ніч знервована остання
їй очі світяться бажанням
остання в світі дика ніч

один-єдиний
спраглий подих –
вдихнути ніч
з усим на сходах

пульсує темрява у венах
кричить вогонь з очей зелених
хрипіння неба у легенях
і чорний голос в голові

щоночі перетворююсь на ніч...

* * *

я – чорна кішка
не ніжна киця
відчуваєш різницю

а ти не помітив
моєї радості
коли ти сказав
що усе позаду
що ми зарізні

я стала залізною
але ж не змогла
пережити зраду
і тому вирішила
залишитися
з тобою

та все ж не забувай
що я не людина
а кішка
чорна мов та ніч
в яку я піду назавжди
випивши твою кров

– а де ж любов
– а коти не вміють любити

* * *
ЗАЧАРОВАНА МІСЯЦЕМ

А давай станцюємо
Світлий
Прощальний
Вальс
На щербатій
Поверхні
Місяця

Місяць вповні

Ти повний
Власним „я”
І безжальною
Любов’ю – нелюбов’ю
До...
КОГО?

Я повна
Чеканням і втомою
По... вії

Я душу себе у собі
І не даю тобі
Себе побачити

Ти цього не помічаєш

Все це бачить місяць
І запрошує нас
До останнього танцю

Ти вмієш танцювати прощання?

* * *

твій поїзд спинився
на відстані від зими
я навіть не поцікавилась
як довго він
там стоятиме
просто зійшла на землю
і вже не існує „ми”
так за бажання інколи
треба платити втратами
в чужому місті
сиділа й чекала чогось
десь за спиною
гучно оголосили
відправлення
знаєш просто перелюбити
не довелось
може іще й зустрінемось
на іншій станції

* * *

здає
в аренду
шматочки
тіла
щоранку
тихо
бинтує
крила
не протестує
втрачає
сили
колись
у неї
було
ім’я

Ви, Тімуре, зрозуміло, гарна людина та вельми розумна, нема слів. І сайт у вас непоганий. Але було б непогано, якби ви зняли все ж таки свою світлину з головної сторінки: надто вже там пика мерзенна. Знайдіть, дуже прошу кращу фоту! Це не особисте, це чисто естетичне почуття. Даруйте, якщо образив.

Уважаемые писатели, помогите мне узнать кто у Валерия Смолий родители, где он родился,и если можно его эектронный адрес, или телефон.
С уважением руководительинформационного центра по с/х в АРКым Гудзеря Михаил Иванович (06556) 2-04-44

Шановний пане Тимуре! Звичайно, досліжувати псевдоніми у гостьових - все одно, що полювати за мильними бульбашками. А от псевдоніми у паперових виданнях, думаю, таки потрібно і цікаво. І не лише історикам літератури і журналістики. Зокрема, перший випуск "Нових матеріалів до словника українських псевдонімів" побачив світ 1999 року. Звичайно, псевдоніми живих авторів (не розкриті раніше у ЗМІ) можна розкривати лише з їхнього дозволу. Про Володимира Тилітка я здогадувався вже давно - але тут потрібен Ваш дозвіл. Андрея Давыдова я записав до своєї бази даних. А псевдоніми Коверзнєва має розкривати сам Коверзнєв!

А Аристарх Дідич - це часом не Коверзнєв? Принаймні, такий псевдонім мені траплявся, здається, у газеті "Без цензури"...