На сьогодні повністю втрачено темпи наукових дослiджень, які склалися у 1991-95 рр. Не фінансуються розпочаті розробки, створені зразки нових технологій та новітньої техніки не впроваджуються у виробництво, сягнув завершальної стадії процес деградації наукових організацій, якi ми успадкували від колишнього СРСР і які до цього часу зберігають провідні позиції по деяких напрямках фундаментальної та прикладної енергетичної науки, техніки, проектування. Без наукового супроводження і впровадження сучасних технологій катастрофічне знизився технічний рівень експлуатації устаткування, яке давно вичерпало розрахунковий ресурс і потребує сучасного науково обгрунтованого підходу до продовження його експлуатації. Низький рівень техніко-економічних показників обладнання, високі внутригалузеві енерговитрати на виробництво і транспорт електричної і теплової енергії призводять до таких втрат паливно-енергетичних ресурсів, які жодним чином не виправдовують економії державних коштів за рахунок ліквідації державної підтримки галузевої науки. Крім того, ПЕК повністю позбавлений можливості спиратися на науку у вирішенні питань реструктуризації, реорганізації, створення енергоринку, вдосконалення системи управління, впровадження нових форм власності і т.iн.

Продовження ситуації, що склалася, на наступний 2002 рік рівнозначне невиконанню всіх головних перспективних програм України. Загальний запит на бюджетне фінансування науки по Мінпаливенерго на 2002 р. складає 83400 тис.грн. Пропозиції, що надаються, враховують вимоги підписаних Україною міжнародних угод та державних програмних документів, зокрема:

тис. грн.

Незрозуміло, якими документами і пріоритетами керувалися автори проекту Держбюджету-2002, прирiкаючи галузеву науку паливно-енергетичного комплексу на повiльне вмирання вiд безгрошiв’я? I чому у бюджетному розподілі коштів на науку у 2001 році Мінпаливенерго посідає 9-те місце (8085,0 тис. грн.) на рівні Держуправління справами (10668,4 тис. грн.) та Мінюсту (5005,2 тис. грн.). Не можна збагнути, чому має місце настiльки жорстка дискримінація Мінпаливенерго, яке формує близько чвертi вiтчизняного ВВП і при цьому не в змозі утримувати свою галузеву науку та вирішувати питання свого розвитку.

На наш погляд, у плануванні витрат на науку необхідно започаткувати при формуваннi бюджету на 2002 рiк квотування коштів між головними розпорядниками. Якщо вести мову про базові галузі, однiєю з яких якраз є паливно-енергетичний комплекс, то при визначенні квоти необхідно врахувати наступні чинники:

Принцип квотування не є новим і складним для застосування. Ця система є загальновизнаною у світовій практиці. Завданням і відповідальністю Міністерства має бути раціональне використання виділених коштів, вирішення найактуальнiших загальногалузевих, міжгалузевих і державних проблем, спрямованих на перспективу енергозабезпечення держави, створення умов її енергетичної та економічної незалежності.

В основу проекти плану наукових та науково-технічних робіт покладені пріоритетні напрямки та завдання, які містяться в Національній енергетичній програмі України на період до 2010 року. Стосовно електроенергетики, зокрема, ці напрямки включають:

Виділення достатнiх коштів сприятиме лише початку відродження інноваційної моделі розвитку базових галузей паливно-енергетичного комплексу та відновленню належного статусу галузевих наукових організацій, як це проголошено у програмних документах державного рівня з урахуванням стратегічного значення енергетики у відродженні та розвитку всіх галузей економіки, забезпеченні енергетичної і економічної незалежності України. Без фiнансування на належному рiвнi галузева наука паливно-енергетичного комплексу просто загине, а вiдтодi й сам ПЕК буде приречений на швидку деградацiю.