Справдi, за роки незалежностi всi давно вже звикли до рiзких змiн стратегiчного курсу та законодавчої бази. То чом би й нi?! Українська ядерна енергетика давно вже стала заручницею полiтики, а вiдтак долю половини вiтчизняної генерацiї часто-густо вирiшують не фахiвцi, а необiзнанi в питаннях паливно-енергетичного комплексу полiтики. Вiд iменi народу та для його блага, ясна рiч…

* * *

Жоден iз серйозних фахiвцiв-атомникiв нiколи не заявляв про необхiднiсть побудови в Українi замкненого ЯПЦ, оскiльки економiчна доцiльнiсть такого рiшення надто вже сумнiвна. Поки що в Українi реалiзованi лише три ланки ядерно-паливного циклу:

Тож в нас наявнi всi можливостi для побудови т.зв. розiмкненого ядерно-паливного циклу. При цьому двi найнебезпечнiшi та найдорожчi за обсягом необхiдних iнвестицiй ланки ЯПЦ на територiї України не реалiзовуватимуться, а саме:

Для цього як з точки зору ядерної безпеки, так i забезпечення економiчної ефективностi доцiльно використовувати виробничi потужностi iнших держав. Зокрема, це можуть бути росiйськi заводи оборонної промисловостi, давно вже недовантаженi у зв'язку iз конверсiєю.

Що ж до розiмкненого ЯПЦ, то в нас наявнi всi можливостi для його подальшого розвитку. В Українi наявнi поклади цирконiєвої руди, а також iснують досить непоганi дослiдно-промисловi технологiї з виробництва цирконiю. З iншого боку, iз створенням ССВЯП фактично почалася реалiзацiя ще однiєї ланки розiмкненого ЯПЦ — “обкатка” власних тимчасових сховищ вiдпрацьованого ядерного палива.

* * *

Що стосується вартостi української частини проекту iнтеграцiї цирконiю у виробництво свiжого ядерного палива, то на сьогоднiшнiй день для першого етапу цього проекту вона становить близько 550 млн. грн. При своєчасному надходженнi грошей в обумовлених обсягах, перший етап цiєї програми можна виконати до кiнця 2005 р. Чи є завеликими суми, якi потрiбно вкласти в розвиток цирконiєвого виробництва заради отримання готових СЯП? Очевидно, нi. В той же час кошти на фiнансування проекту можна чекати хiба що просто з неба! I це при тому, що на рiчну держпiдтнимку однiєї тiльки вуглевидобувної галузi з Держбюджету витрачаються мiльярднi суми. Є й iще одна перевага проекту у порiвняннi з держпiдтримкою шахтарської працi: вкладенi у цирконiєве виробництво грошi повернуться назад, а не будуть “проїденi” в якостi дотацiї до зарплатнi.

Здається, залишається тiльки реалiзувати такий привабливий проект… Але тут Україна традицiйно показала себе далеко не з кращого боку. Якщо росiйська й казахська сумiжники працювали нормально, то наш учасник “паливного трикутника” досi перебуває майже на вихiдних позицiях.

* * *

За час, що минув, українськi атомники намагалися подолати всi “принади” так званого енергоринку i героїчно кидалися грудьми на вмiло розставленi нашими чиновниками рогатки. Зате Казахстан виконав свою частину угоди, повнiстю опанувавши необхiднi технологiї, налагодивши виробництво “таблеток”. А росiйськi вченi, конструктори та технологи взагалi встигли провести докорiнну модернiзацiю проекту. 21-22 березня цього року в спiльному пiдприємствi “УкрТВЗ” (м.Київ) навiть вiдбулася презентацiя нового, вдосконаленого палива для реакторiв ВВЕР-1000, в якому подолано багато недолiкiв, що мали мiсце у попереднiх зразках. Сьогоднi всi презентованi види палива опробовуються в умовах як дослiдно-промислової, так i промислової експлуатацiї на Балаковськiй, Нововоронезькiй та Калiнiнськiй АЕС (РФ).

Бiльш того, останнiм часом курс України можна охарактеризувати як “небезпечний розбрiд i хитання”. Справдi, спочатку ми визнаємо РАТ “ТВЕЛ” переможцем тендеру i створюємо власне СП “УкрТВС”, потiм несподiвано заявляємо про експерименти з паливом американської компанiї “Вестiнгауз”, потiм видаємо кабмiнiську вказiвку про пiдтримку троїстого українсько-казахсько-росiйського проекту… Хiба ж так ведуться пошуки надiйного партнера?! Чи це — окремий випадок нашої славетної “багатовекторностi”?..

Звiсно, обирати потрiбно найдешевший проект. Але ж цiна на американське СЯП ще взагалi неузгоджена! До того ж, на вiдмiну вiд троїстого проекту, не зовсiм зрозумiло, хто i на яких умовах збагачуватиме уран та здiйснюватиме переробку вiдпрацьованого “американського” ядерного палива? Чи потрiбно розгортати цi небезпечнi виробництва в Українi, яка i без того є техногенно перевантаженою? До того ж, якщо ми перейдемо на споживання палива вiд компанiї “Вестiнгауз”, кому буде потрiбне виробництво українського цирконiю, яке ми нiбито збираємося налагодити?..

На превеликий жаль, цi запитання поки що лишаються без вiдповiдi. Поки що — бо зараз Україна, умовно кажучи, женеться за двома “зайцями”: росiйським i американським. Але ж недарма народна мудрiсть вчить, що при цьому легко впустити обох. То невже ми прагнемо отримати такий от, з дозволу сказати, результат?!

Обирати — то вже ж обирати…