Отже, все було як на рингу: у помаранчовому кутку (за тих, хто “за”) — мiнiстр екологiї i природних ресурсiв Iван Заєць; у синьому кутку (за тих, хто “проти”) — мер Славутича Володимир Удовиченко. Пан Заєць вже не стрибав по залу, як у далекому депутатському минулому, а тримався дуже чинно та шляхетно. Те саме можна сказати i про пана Удовиченка. Публiка жваво пiдтримувала своїх лiдерiв — народу було весело. Отже, все, як завжди.

Бокс!..

Як представник постраждалих внаслiдок закриття славутчан i чорнобильцiв, Володимир Удовиченко дiстав вiд ведучого право першого удару. Славутицький мер намагався зосередити увагу присутнiх на “Табу” на тому, що чинники ухвалення рiшення про закриття ЧАЕС не технiчнi, а полiтичнi. Крiм того, вiн пропонував повернутися до розгляду Меморандуму про взаєморозумiння iз країнами Великої Сiмки та Євросоюзу, визначити, чи це взаєморозумiння дiйсно має мiсце на практицi, а також чiткiше визначити iнтереси України, аби вони не розтанули перед iнтересами “китiв” свiтової полiтики, мов снiг навеснi.

Iван Заєць контратакував за допомогою старих перевiрених аргументiв. По-перше, закриття ЧАЕС спричинить великий позитивний вплив у психологiчному планi (либонь, малися на увазi хворi на радiофобiю). По-друге, тут дiятимуть потужнi економiчнi фактори, оскiльки, на думку пана Зайця, ЧАЕС неефективна в економiчному планi. I нарештi по-третє, є цiла низка позитивних екологiчних наслiдкiв закриття Чорнобильської АЕС.

За результатами “табуїстського” поєдинку титанiв сучасного чорнобилезнавства можна зробити висновок: все-таки старi аргументи iнодi застарiвають. Про гiпотетичну можливiсть сконати вiд жахливих мук радiацiї люди якось забувають, коли їм загрожує значно реальнiша небезпека — задубiти у темних вистужених оселях внаслiдок потужної аварiї вiтчизняної енергосистеми. Якщо ми зараз живемо з електрикою, то це приємний подарунок природи у виглядi вiдносно теплої зими.

Щодо економiки, то мiнiстр екологiї, ясна рiч, не має володiти нею дуже досконально. В iншому разi Iван Заєць сiм разiв подумав би, що краще: продовжувати експлуатацiю ЧАЕС навiть з усiма природоохоронними заходами — чи ризикувати енергосистемою держави? Iнша рiч, що Всемогутнiй Захiд погоджувався видiлити нам кошти саме пiд закриття ЧАЕС, а не пiд ремонт, отже, вiдтанцювали ми пiд закордонну дуду… Але чи треба цим хизуватися?

Що ж до екологiї, то зупинення енергоблоку її аж нiяк не здатно покращити. Навпаки, в зонi краще мати потужне джерело енергiї — з ним лiпше проводити всi природоохороннi заходи.

Тому недивно, що збiрна команда пiд проводом Iвана Зайця виглядала блiднiшою у порiвняннi, нiж команда Володимира Удовиченка. I насамкiнець загалом програла по очках. Шкода тiльки, що програш цей — мов мертвому припарки: вiн вже нi на що не вплине.