Проте не зовсiм зрозумiло, навiщо ж було вкотре вже збиратися i, перепрошую, товкти воду в ступi? Либонь, без цього засiдання не зрозумiло, що закриття ЧАЕС матиме важливi наслiдки для нашої країни загалом i для мiста Славутича зокрема! Найцiкавiше, що настiльки “небажана” дискусiя з приводу припинення роботи станцiї все-таки вiдбулася. Хоча з огляду на зауваження директора Держдепартаменту ядерної енергетики Георгiя Копчинського це не дивно. Адже не iснує жодного комплексного документу, який продемонстрував би, що подальша експлуатацiя ЧАЕС занадто дорога — звiдси, з цiєї невизначеностi i привiд для дискусiї.

Коли ж замiсть припинення дискусiї вона навпаки розвивається, не завадить ще раз ретельно переглянути всi аргументи “за” i “проти” закриття. Питання постають у формi коротеньких дiлем. Отже,

Хоча як знати, як знати! Генеральний директор ДП “Атомаудит” Микола Штейнберг вирiшив раз i назавжди прояснити iсторiю закриття ЧАЕС. За його словами, термiн повної зупинки ЧАЕС був визначений ще Розпорядженням Мiнатому СРСР вiд 1.7.91: не пiзнiше 1995 року. Фактично ж робота блоку №2 не вiдновлювалася пiсля пожежi у жовтнi 1991 р., блок №1 був зупинений 30.11.96 р. Останнiй робочий блок №3 має бути зупинений 15.12.00 р. Причому рiшення про його зупинення, виявляється, було ухвалене “техрадою станцiї, а не пiд тиском Заходу”.

Нема причин сперечатися з таким поважним посадовцем, як пан Штейнберг. Хоча як на мене, дата “15 грудня 2000 року” була названа все-таки Президентом Леонiдом Кучмою — але, цiлком можливо, з подання згаданої технiчної ради. Втiм, особисто в мене, пересiчного некомпетентного журналiста, по закiнченнi засiдання виникло палке бажання розглянути… проблему компетентностi отiєї лиховiсної техради i вiдповiдностi її членiв займаним посадам.

Крiм того, на сьогоднi не вирiшений ряд “чорнобильських” проблем, а саме:

— поводження з високоактивними вiдходами;

— поводження з ядерними вiдходами;

— поводження з радiоактивними матерiалами, що зберiгаються в ставку охолодження станцiї;

— поводження з 52-ма пошкодженими збiрками;

— переробки забрудненого металу;

— виробництва контейнерiв для вiдходiв;

— поводження iз забрудненим грунтом.

Вважаю, сказаного вистачить, щоб будь-який не надто обiзнаний в органiзацiйно-бюрократичних хитрощах i тонкощах добродiй поставив пiд сумнiв компетентнiсть згаданої вище технiчної ради ЧАЕС. Ясно ж: якщо лишається багато невирiшених проблем, не можна ховатися вiд них за методом страуса! Тим паче, коли йдеться про таку примхливу рiч, як атомна енергетика. Чи хочемо мати великий клопiт?! То заспокойтеся — матимемо!..

Коротше, як висловився один з поважних промовцiв, “необхiдно ретельно прорахувати, у що виллється закриття ЧАЕС”. Себто, у яку “копiєчку”, що дорiвнює десяткам, як не сотням мiльйонiв доларiв.

З-помiж iнших згаданий вище О.Носовський чомусь не побажав приєднатися до когорти стiйких прихильникiв “української iнiцiативи” щодо закриття ЧАЕС i заявив прямо i вiдверто: станцiю прагне закрити “свiтове атомне лобi”. I навiть назвав деякi причини, що на його думку спонукають свiтову спiльноту до подiбних дiй:

— щоб про станцiю забули;

— з мiркувань конкуренцiї.

На додачу, не iснує свiтового досвiду виведення таких електростанцiй з експлуатацiї, таким чином, на ЧАЕС можна вiдпрацювати процес закриття, мов у добрiй лабораторiї.

Навiть бiльше — нехай у завуальованiй формi, але одним iз спiвдоповiдачiв (його приiзище на називаю навмисно) була пiддана сумнiву аргументацiя самого Леонiда Кучми стосовно закриття станцiї. Зокрема, однiєю з чотирьох причин на користь закриття Президент назвав “добру волю” нашого народу. Не можна не погодитися з промовцем — мешканцi Славутича i працiвники ЧАЕС “доброї волi” не виявляли. Це було б рiвнозначне такому безглуздому вчинку, як пиляння гiлки, на якiй сидиш.

Таким чином, вдало порахувавши грошi в чужiй кишенях, можна зробити висновок, що остаточне зупинення Чорнобильської АЕС найвигiднiше саме iноземцям. Хоча заради справедливостi потрiбно зазначити: самої лише констатацiї факту замало. Варто було б дiзнатися, в чому конкретному полягає стомiльйонний “захiдний виграш” вiд закриття станцiї.

I насамкiнець, на “втратну” тарелю терезiв варто покласти вартiсть всiєї української енергосистеми. Дехто з учасникiв засiдання справедливо зауважував, що ми ризикуємо саме нашою енергосистемою, стан якої невпинно погiршується. Отже, чи варто гратися iз закриттям ЧАЕС за такої жорстокої умови? Погодьтеся, дати позитивну вiдповiдь важкувато.

Однак є незаперечно вагомий аргумент на користь закриття. Атомні станції старіють фізично (знос устаткування). Не кажучи вже про “моральний” занепад ядерної енергетики. Георгій Копчинский із непідробним занепокоєнням констатував: будь-яке, навіть незначне НП на атомній станції — навіть значно менш масштабне, нiж у 1986 р. на Чорнобильськiй! — викликає вкрай негативний резонанс у суспiльствi і дуже сильно шкодить іміджу атомної енергетики. І не тільки в Україні, але й в усій Західнiй Європі. Недарма деякі європейськi країни всерйоз взялися за згортання цiєї галузi енергетики.

Так, питання закриття надто складне i заплутане. Зрештою рiшення про це прийняте на найвищому рiвнi. Виходить, i справдi годi дискутувати. Лишається констатувати: Чорнобильську АЕС закриває дiйсно Україна. Добровiльно. Пiд тиском власної законної влади. Закриває тому, що надто бiдна i вiдтак може дозволити собi щедро кидати грошi на вiтер, згортаючи власну енергетику, вдовольнятися захiдними обiцянками-цяцянками. Як той дурник…

Тим паче, заступник гендиректора ЧАЕС по об’єкту “Укриття” В.Купний справедливо зазначив: сподiватися на те, що Захiд дасть грошi у “пожежному” порядку, оскiльки в нас зараз щось вибухне, є марними. Захiднi країни дають грошi тiльки пiд розроблену документацiю. Нагадаю, що тяганина iз сертифiкацiєю ССВЯП на Запорiзькiй АЕС розпочалася ще 1995-го року i триває досi. Коли буде сертифiковане довгоочiкуване сховище СВЯП-2 на Чорнобильськiй станцiї, про яке йшлося вище, теж незрозумiло.

От яка в нас швидкiсть виготовлення документацiї!

Iнше питання: чим замінити потужності, що вибувають? І чи можна замінити їх у принципі? Стосовно першого питання, вибір вже зроблений. На порядку денному постало питання якнайшвидшої добудови двох блокiв на РАЕС і ХАЕС, але...

А грошики ці немаленькі. Говорячи про аналогічну роботу — про реконструкцію ЛЕП, що відводять енергію від Рiвненської АЕС, Олександр Воєвода оцінив їхню вартість у 0,5 млрд. До 2003 р. із цією роботою не впоратися. Отже, на його думку, насамперед потрібно добудовувати блок на Хмельницькiй АЕС — тут інфраструктура дозволяє вже сьогодні приймати та передавати підвищену кількість електроенергії. Але і цим коло проболем не вичерпується. Пан Воєвода відзначив, що для компенсації потужності ЧАЕС, що вибуває, за рахунок генерацiї електроенергії на ТЕС в наступному роцi необхідно додатково спалити аж 4 млн. т вугілля. Подібне термiнове збільшення видобутку “сонячного каменю” у рідній батьківщині здається нереальним. Отже, вугілля доведеться закуповувати за кордоном. І нарешті, виробничі потужності ТЕС знаходяться нітрохи не в кращому стані, нiж АЕС. Чи витримають вони зростання навантаження?

Тому не варто дивуватися, що нехай нишком, проте більшість учасників засідання розглядали різноманітні варіанти продовження роботи останнього блока ЧАЕС — від 9 днів до декількох місяців i навiть до року, закупівлі свіжого ядерного палива для останнього в Україні РБМК і т.iн. Отже — все можливо! Може, станція ще попрацює і після 15 грудня…

Але годi розмiрковувати про станцiю як про матерiальний об’єкт. Як сказав у заключному словi президент УкрЯТ Володимир Броннiков, зараз головне — не дискутувати з приводу закриття ЧАЕС, а допомогти людям, якi пiсля закриття можуть опинитися у скрутному становищi. Володимир Костянтинович навiть зауважив, що з цього приводу, можливо, варто звернутися до Президента i окреслити ситуацiю. Про те саме казав пiд час засiдання i мер Славутича В.Удовиченко: найкращий захист людей в умовах ринку — це iснування постiйного робочого мiсця, отже, процес створення нових робочих мiсць для чорнобильцiв зараз набуває дуже великої актуальностi.

Вважати, що з цим усе гаразд, було б великою помилкою. Зокрема, О.Носовський пiдкреслював, що “ми не бережемо своїх людей”. Пiсля аварiї багатьох селян буквально “вiдiрвали вiд сохи”, до того ж навербували спецiалiстiв з Києва та Чернiгова. Що буде з усiма iногороднiми та колишнiми селянами, якi фактично перетворилися на городян — поки незрорзумiло. Вся iнфраструктура Славутича живиться вiд надходжень на ЧАЕС, отже, iз закриттям станцiї розпочнуться скрутнi часи. Поки що на роботу бiльше не приймають “чужих”, бо невдовзi “своїх” нiде буде дiти. Оскiльки мер Славутича В.Удовиченко тiльки наполягає на проведеннi кадрового аудиту, зрозумiло, що керiвництво ЧАЕС за пiвтора мiсяцi до закриття ще не знає, куди переходитимуть працiвники, якi незабаром вивiльнятимуться. Хоча керiвництво Держдепартаменту ядерної енергетики запевняє, що всiх квалiфiкованих спецiалiстiв iз задоволенням розберуть iншi станцiї, зважаючи на наявне зволiкання з цiєю проблемою, цiлком iмовiрний новий масовий “вiдтiк мiзкiв” в Росiю або Iран.

За iнформацiєю Миколи Штейнберга, на сьогоднi на останнiй працюючий блок ЧАЕС припадає 5800 осiб промперсоналу. Загальна ж чисельнiсть робiтникiв на станцiї — 9000 осiб, у тому числi iногороднiх — 2800. На перший рiк пiсля закриття станцiї близько тисячi осiб “зависають у повiтрi”. Гендиректор “Атомаудиту” вiдверто констатував, що “у соцiальному планi” на станцiї виконане “щось близьке до нуля”.

В.Удовиченко з такою оцiнкою абсолютно не погодився. Вiн пiдкреслив, що керiвництво мiста почало перейматися питанням соцiальним захистом ще вiдтодi, як ще 1990-го року на засiданнi Верховної Ради постало питання про закриття ЧАЕС. Вiдтодi ухвалений закон про спецiальну економiчну зону Славутича. Хоча домогтися цього було далеко непросто, але це зроблено. Окрiм розвитку туризму, що вже має мiсце, пан Удовиченко запропонував вiдкрити на ЧАЕС Всеукраїнський центр з усунення аварiйних ситуацiй. Що ж, дiйсно ненайгiрший варiант подолання загрози безробiттю! Можливо, зважаючи на унiкальнiсть Чорнобильської станцiї, такий центр з часом мiг би стати мiжнародним. Пан Штейнберг теж погоджується з тим, що “майданчик ЧАЕС має дуже великi можливостi для експлуатацiї” в рамках не тiльки енергетичної галузi, але й країни в цiлому.

Хоча певнi моменти в досить таки оптимiстичному виступi В.Удовиченка теж змушують замислитися. Зокрема, шановний мер зазначив: багатофункцiональне мiсто Славутич не можна розтоптати так само, як Прип’ять. Саму ж ЧАЕС не можна “занадто легко” закрити i розпоряджатися майном на власний розсуд. Отже, загроза занепаду все ж iснує?..

Висновок, зроблений Миколою Штейнбергом, невтiшний. Чiткої обгрунтованої програми закриття, яка мала бути розроблена пiсля ухвалення Меморандуму про остаточне зупинення ЧАЕС (1995 р.), не iснує й досi. Звiдси всi бiди.

Отже, вкотре забарилися!

Неефективних крокiв на сьогоднi вистачає. Микола Штейнберг зазначав, що “роботи на ЧАЕС ведуться у вiдривi вiд енергетики i вiд життя країни загалом, що не може не дивувати”. В.Удовиченко констатував практично те ж саме: сьогоднi атомна енергетика “розчинилася як галузь”. I навiть запропонував звернутися до Леонiда Кучми, аби пiдкреслити її важливiсть.

Загалом, ненайгiрший метод вiдстоювання власної гiдностi та значущостi. От тiльки ж Президент — вiн теж людина, для нього у добi теж 24 години, як i для всiх iнших. Чи вистачить сил, енергiї, iнтелекту в однiєї людини, щоб вирiшити всi проблеми у всiй державi? Швидше за все подiбнi пропозицiї свiдчать про небажання iнших гiлок та рiвнiв влади працювати нормально.

Проте становище у атомнiй енергетицi не має не викликати справедливого занепокоєння. Георгiй Копчинський зазначив, що зараз питання безпеки АЕС не тiльки вiдходить на другий план — воно деградує. А мiж iншим, “якби керiвництво адекватно зреагувало на звернення атомникiв у 1983-му роцi, можливо, аварiї б не сталося”. Та в Українi й досi не вироблена культура безпеки на атомних станцiях, вважає Георгiй Копчинський. До того ж оскiльки через культуру безпеки ядерна енергетика дуже чутлива до полiтики, то сьогоднiшнi “полiтики роблять дуже негативний внесок у ядерну енергетику”.

Подiбне ставлення може мати для економiки країни справдi руйнiвнi наслiдки. Як зазначив Георгiй Копчинський, масове зняття з експлуатацiї ядерних блокiв почнеться пiсля 2010 р., коли буде вичерпаний їхнiй експлуатацiйний ресурс. Вiдтак, за межами 2010 р. в енергетицi в цiлому складеться вкрай напружена ситуацiя, оскiльки вона втратить значний потенцiал. Пiсля цього всю енергосистему може спiткати справжня катастрофа, оскiльки технiчний стан не тiльки АЕС, але вiтчизняних ТЕС також дуже проблемний.

Не можна вирiшувати проблеми станцiй без вирiшення проблем iнфраструктури — адже електрика споживається по свiй країнi, а не тiльки там, де генерується!

Нарештi, не можна вирiшувати технiчних i виробничих питань без соцiальних: навiщо комусь гола мертва технiка без людей?!