¬же не памТ¤таю, коли саме це сталос¤, але точно м≥й тато видобув авторську зб≥рку ¬олодимира —авченка "„ерные звезды" з книжковоњ шафи Ч то була його книжка, що збер≥галась "у другому р¤ду" разом з ≥ншими ц≥нними книгами. я прочитав зб≥рку, й в≥дтод≥ неодноразово перечитував, буквально всотуючи в≥д слова до слова.

ќстанн≥й еп≥зод. 15 с≥чн¤ 2005 року були пТ¤т≥ роковини з дн¤ смерт≥ мого батька (¤кий колись дав мен≥ почитати "„ерные звезды"). ј буквально через дек≥лька дн≥в письменницьке середовище облет≥ла сумна зв≥стка: в≥д нас п≥шов ¬олодимир —авченко. —уд¤чи за реконструкц≥Їю под≥й, помер ћайстер теж близько середини с≥чн¤, що засв≥дчуЇ його щоденник. ≤ треба ж: нав≥ть у страшному сн≥ не м≥г у¤вити, що мен≥ доведетьс¤ нести домовину з т≥лом автора "„ерных звезд"!..

јле так сталось. ’оча п≥сл¤ сказаного зрозум≥ло Ч писати про "„ерные звезды" у в≥дстороненому тон≥ ¤ не зм≥г би, нав≥ть ¤кщо б дуже захот≥в. Ќадто т≥сно вплетена ц¤ книга у моЇ житт¤, тож вибачте мою мимов≥льну пристрасн≥сть.

« ≥ншого боку, не варто забувати, що дивувавс¤ ж 56-р≥чний митець, ¤кий покрокував у л≥тератур≥ вже далеко вперед, с¤гнув певних вершин Ч аж раптом йому прост¤гають його найпершу авторську книгу, прос¤ть автографа та ще й висловлюють захопленн¤ з приводу прочитаногоЕ ј на в≥дм≥ну в≥д вд¤чного молодого читача, сам досв≥дчений письменник добре розум≥Ї всю њњ недосконал≥сть!..

÷е д≥йсно так. Ќе колегам-однол≥ткам Ч молодим нагадую: за рад¤нських час≥в склалась система так званого "паровоза". ¬ рамках системи молодий письменник спочатку удостоювавс¤ дек≥лькох публ≥кац≥й в пер≥одиц≥ (дл¤ нечлен≥в —п≥лки письменник≥в Ч не б≥льше 1 авторського аркуша), дал≥ в колективн≥й зб≥рц≥, а вже пот≥м ¤кщо так≥ публ≥кац≥њ д≥ставали схвальних в≥дгук≥в л≥тературних метр≥в, формувавс¤ той самий "паровозик" Ч книга, що забезпечувала "м≥сце п≥д сонцем".

Ѕажано, щоб "паровоз" був ¤комога патр≥отичн≥шим, в ус¤кому випадку Ч "≥деолог≥чно вив≥реним". ¬≥д "паровозика" залежали темпи просуванн¤ в оф≥ц≥йн≥й л≥тератур≥. „им гучн≥ше в перш≥й книз≥ осп≥вувались р≥дна комун≥стична парт≥¤, рад¤нський ур¤д, оф≥ц≥йн≥ вожд≥, тим усп≥шн≥шою могла бути подальша карТЇра. јле парадокс: л≥тератори далеко не завжди збер≥гали в≥рн≥сть принципам, започаткованим у перш≥й книз≥! ƒалека в≥д л≥тературноњ кухн≥ читацька публ≥ка могла т≥льки дивуватись "непост≥йност≥" цих дивакуватих письменник≥в, але т≥, хто вм≥в читати пом≥ж р¤дк≥в, усе чудово розум≥ли.

ќдин лише приклад. "ѕаровозиком" јркад≥¤ та Ѕориса —тругацьких став роман "—трана багровых туч". ‘абула елементарна: в≥дважн≥ рад¤нськ≥ космонавти штурмують далеку ¬енеру, з величезними труднощами розв≥дуючи там колосальне родовище урану Ч так звану "”ранову √олконду". ѕопри те, що в подальшому доробку брат≥в —тругацьких Ќ‘-твор≥в, д≥¤ ¤ких розготаЇтьс¤ у  осмос≥, вистачаЇ ("ѕопытка к бегству", "“рудно быть богом", "ƒалека¤ –адуга" та ≥н.), все ж н≥чого под≥бного до "—траны багровых туч" вони б≥льше не писали.

ќт саме з ц≥Їњ точки зору потр≥бно розгл¤дати й "„ерные звезды": це "паровоз" ¬олодимира —авченка. —правд≥, до того були публ≥кац≥њ в пер≥одиц≥: Ќ‘-опов≥данн¤ "Ќавстречу звездам" (або "√де вы, »льин?"), "ѕробуждение профессора Ѕерна", "ѕутешествие ¬ити ¬итькина", "¬тора¤ экспедици¤ на —транную планету", опов≥данн¤-парод≥¤ "ѕутешествие на ”ран и обратно: “иповой научно-фантастический роман" (або "ѕутешествие туда и обратно" или —окровища загадочной планеты"). Ќарешт≥, в≥дбулась публ≥кац≥¤ уривку з пов≥ст≥ "„ерные звезды" Ч "“ень на стене". ј також публ≥кац≥¤ самоњ пов≥ст≥ у випуску є4 "ћира приключений" (ћосква, 1959 р≥к). ≤ т≥льки дал≥ в "ƒетгизе" вийшла книга "„ерные звезды": одно≥менна пов≥сть ≥ три опов≥данн¤ Ч "√де вы, »льин?", "ѕробуждение профессора Ѕерна" та "¬тора¤ экспедици¤ на —транную планету".

Ћишилось зубами скреготатиЕ

¬т≥м, це все-таки теж субТЇктивне. Ѕ≥льш обТЇктивних причин три.

Ќасамперед, ¬олодимир —авченко використав "паровоз" дуже продуктивно. ¬ пов≥ст≥ "„ерные звезды" та двох опов≥данн¤х зб≥рки ф≥гурують нуль-речовина (¤дерний суперматер≥ал "нейтрид") та антиречовина Ч тож дозволю соб≥ нагадати, що в пов≥ст≥ "ѕризрак времени", наприклад, косм≥чн≥ досл≥дники в≥дкривають планету-дзеркало, що обертаЇтьс¤ довкола з≥рки з властивост¤ми антиматер≥њ та античасу. ќтже, нуль-речовина та антиматер≥¤ Ч одна з програмних тем дл¤ —авченка, з ¤коњ розпочалась його творч≥сть.

ƒал≥, "„ерные звезды" створювались, коли в рад¤нськ≥й л≥тератур≥ розгорталась суперечка "л≥рик≥в" та "ф≥зик≥в". (ƒо реч≥, щось под≥бне в≥дбувалось ≥ в л≥тератур≥ св≥тов≥й Ч ≥накше не зТ¤вивс¤ б знаменитий тв≥р –е¤ Ѕредбер≥ "451⁰F", але це трохи ≥нша темаЕ) "ѕаровозик" ¬олодимира —авченка недвозначно п≥дтверджуЇ: в≥н Ч "ф≥зик". ’оча б тому, що в чудову соловТњну н≥ч один з героњв пов≥ст≥, професор √олуб п≥д впливом л≥ричного настрою тин¤Їтьс¤ парком ≥Е н≥, не закохуЇтьс¤, а розм≥рковуЇ над черговим в≥дкритт¤м Ч загадковим матер≥алом "мезон≥Їм". Ќасамк≥нець тому, що головний герой "„ерных звезд" ≥нженер ћикола —амойлов доживаЇ до тридц¤ти рок≥в, так ≥ не налагодивши особисте житт¤ Ч надто вже напружено ≥ ц≥каво склалась його наукова робота! (ўе ц≥кавинка Ч сам ¬олодимир —авченко теж прожив житт¤ самотньо.) јбо тому, що найголовн≥ш≥ "героњ" пов≥ст≥ Ч все-таки не вчен≥, а нуль-речовина та антиречовина ≥ способи њх отриманн¤. (—уперв≥дкритт¤ в ¤кост≥ "головного геро¤" Ч теж характерна риса творчост≥ —авченка.)

“им не менш, посеред пов≥ст≥ трапл¤Їтьс¤ ц≥каве м≥ркуванн¤: мовл¤в, ћикола —амойлов Ч цеЕ поет?! Ќехай в≥н не написав жодного в≥ршика в житт≥, зате мав бурхливу у¤ву! ≤ загалом ви¤вл¤Їтьс¤, що не будучи поетом, зробити в≥дкритт¤ у ф≥зиц≥, за ¬олодимиром —авченком, неможливо!!! ј чого варта своЇр≥дна "гра", коли згадки про "чорн≥ зор≥" (снар¤ди з оболонкою з нуль-речовини, випадково запущен≥ на орб≥ту «емл≥) чергуютьс¤ з≥ значно част≥шими спалахами "ср≥бл¤сто-блакитних з≥рочок" (моменти ан≥г≥л¤ц≥њ молекул пов≥тр¤ на поверхн≥ антиртут≥), так що п≥д к≥нець пов≥ст≥ мимовол≥ забуваЇш, чому зор≥ Ч "чорн≥"?! ќписан≥ експерименти вигл¤дають неймов≥рно прекрасними. ’оч ≥ смертельно небезпечними.

ќтже, сказане змушуЇ зм≥стити оц≥нку ¬олодимира —авченка по шкал≥ "ф≥зик Ч л≥рик" точно на середину. ј випадок откаоњ збалансованост≥ протилежних погл¤д≥в, ¤к на мене, вартий уваги.

Ќасамк≥нець, ц≥каво проанал≥зувати, ¤к не дивно, нац≥ональний аспект пов≥ст≥. ƒ≥¤ "„ерных звезд" розгортаЇтьс¤ у вигаданому украњнському м≥ст≥ ƒн≥провську, а починаЇтьс¤ в далеко невигадан≥й ѕолтав≥ Ч р≥дному м≥ст≥ письменника. —аме астроном ѕолтавськоњ грав≥метричноњ обсерватор≥њ першим пом≥тив небезпечн≥ "чорн≥ зор≥" Ч причому ран≥ше астроном≥в знаменитоњ ѕулк≥вськоњ обсерватор≥њ! —аме на берез≥ ƒн≥пра було в≥дкрито нуль-матер≥ал "нейтрид" Ч не в ћоскв≥, не в Ћен≥нград≥ й не в Ќовосиб≥рську.

«в≥сно, все це могло бути написане лише в пер≥од хрущовськоњ "в≥длиги". “рохи згодом за под≥бн≥ реч≥ ц≥лком могли би нал≥пити ¤рлика "украњнський буржуазний нац≥онал≥ст". јле ж ¬олодимир —авченко написав це!.. ≤ нехай його поп≥л поховано в ћоскв≥ Ч в≥рю, р≥дну ”крањну письменник любив та доводив цю любов своЇю творч≥стю. ≤ останн≥ своњ роки прожив не в ћоскв≥ Ч у  иЇв≥. “ут ≥ помер.

“ож не станем забувати н≥ ћайстра, ан≥ його творчий доробок. ¬ключаючи квантовий "паровозик" Ч авторську зб≥рку "„ерные звезды".