ўо ж до м≥сц¤ фантастики у житт≥ людейЕ "¬киданн¤" героњв художнього твору у ситуац≥њ та св≥ти, що виход¤ть за меж≥ реальност≥, в≥дстеженн¤ житт¤ ≥ повед≥нки цих героњв у таких св≥тах та ситуац≥¤х дають дуже потужний поштовх фантаз≥њ. Ѕез њњ польоту поступальний розвиток людства "в≥д печер до з≥рок" був, Ї ≥ залишаЇтьс¤ неможливим. Ѕез фантаз≥њ та образного мисленн¤ ми до печер ≥ повернемос¤. “ож ¤к на мене, фантастика дуже й дуже значуща дл¤ розвитку людства. “им паче, л≥тературна фантастика значно старша в≥д так званого л≥тературного реал≥зму: адже перв≥сна л≥тература Ч м≥фолог≥¤ прос¤кнута фантастичними елементами наскр≥зь, це навр¤д чи можна заперечитиЕ

’оча ¤ стикавс¤ ≥ з ≥ншими думками. Ќаприклад, полем≥зуючи ¤кось на л≥тературному форум≥ "—”ћЌќ" з одним любителем фантастики, ¤кий нар≥кав на "нерозкручен≥сть" в≥тчизн¤них автор≥в, ¤ зазначив: "¬и вибираЇте у магазин≥ й купуЇте той чи ≥нший хл≥б без будь-¤коњ реклами, то чому ж не розшукуЇте таким саме чином книжки украњнських фантаст≥в?" Ч на що опонент здивувавс¤: "ј з ¤коњ ласки ¬и прир≥внюЇте фантастику до хл≥ба?! “о Ї н≥сен≥тниц¤!"

ќтже, дл¤ мене фантастика р≥внозначна хл≥бу, дл¤ ≥нших же Ч аж н≥¤к!

Ч ¬ажко в≥дпов≥стиЕ ™ т≥ ж напр¤ми, що були й ран≥шеЕ ѕринаймн≥ дес¤ть-пТ¤тнадц¤ть рок≥в тому. Ќав≥ть к≥берпанк тод≥ вже ≥снував. Ќу, х≥ба що в к≥но зТ¤вивс¤ такий стиль, ¤к "док-ф≥кшн".

ј щодо перспективност≥?.. «наЇте Ч ¤к на мене, безперспективних напр¤м≥в немаЇ. ћожна створити фантастичний шедевр будь-¤кого напр¤му. ¬ажлива ж насамперед ¤к≥сть тексту, твору.

Ч ѕро розвиток фантаз≥њ ¤ вже говорив. ј ще, мабуть, маЇ м≥сце глибина ос¤гненн¤ оточуючого св≥ту у так≥й його повнот≥, ¤ка недоступна при прочитанн≥ твор≥в реал≥стичних. јби по¤снити цю думку, спробую вдатис¤ до простоњ аналог≥њ. Ѕ≥ологи кажуть, н≥бито п≥д час звичайноњ ходи у людськ≥й ноз≥ працюють лише 20% мТ¤з≥в, решта ж 80% Ч це резерв, призначений дл¤ роботи в екстремальних умовах. Ќаприклад, коли треба втекти в≥д хижака, не з≥рватис¤ у пр≥рву тощо. “ак само ≥ з фантастикою: вона дозвол¤Ї зад≥¤ти от≥ умовн≥ 80% мозкових кл≥тин, що зазвичай просто "спл¤ть".

Ч “ут, знаЇте, хто, чого ≥ коли саме шукаЇЕ Ќаприклад, ми вс≥Їю с≥мТЇю (¤ ≥ дружина Ч нам "за 40", плюс наша 20-р≥чна дочка) ходили в к≥но на "Ўрека" чи "ѕ≥рат≥в  арибського мор¤" справд≥, щоб розслабитис¤ Ч бо це красив≥, з гумором казки.

јле все ж таки дл¤ мене фантастика Ї чимось на кшталт експериментального пол≥гону, тож це зовс≥м не втеча в≥д реальност≥, а немовби вих≥д на ту саму реальн≥сть Ч але в ≥нш≥й ¤кост≥, п≥д ≥ншим кутом зору, з ≥ншим заглибленн¤м.  оли читаю "1984" ќрвелла, "ћайстра ≥ ћаргариту" Ѕулгакова, "«а м≥ль¤рд рок≥в до к≥нц¤ св≥ту" —тругацьких, то в≥дпочиваю дуже р≥дко. «деб≥льшого це справжн≥й "мозковий штурм" або процес налаштуванн¤ на необх≥дну "хвилю" дл¤ роботи.

’оча ≥нш≥ точки зору ≥снують також. «наю про роботу одного психолога, ¤ка намагалас¤ ви¤вити характерн≥ риси творчоњ особистост≥ письменника-фантаста. ѓњ висновки: письменники-фантасти Ї людьми з демонстративним типом особистост≥, ¤скравими артистичними зд≥бност¤ми та розвиненою фантаз≥Їю; проте маючи занижену за певними параметрами самооц≥нку, вони намагаютьс¤ самореал≥зуватис¤, над≥л¤ючи героњв тими ¤кост¤ми, ¤ких бракуЇ њм самим, створюючи ≥нш≥ реальност≥ та св≥ти, ¤кими вони керують всупереч браку упевненост≥ у соб≥.

ўоправда, ¤ з таким погл¤дом не згоден насамперед тому, що л≥тературними геро¤ми не надто легко "керувати": написати таке може людина, ¤ка н≥коли не створила нав≥ть коротенького опов≥данн¤. Ћ≥тературн≥ твори насправд≥ розвиваютьс¤ за своњми законами, а њхн≥ героњ живуть власним житт¤м, за ¤ким письменник н≥бито "спостер≥гаЇ" збоку. ј ¤кщо спробуЇ "покерувати" персонажами, отут розпочинаЇтьс¤ горезв≥сний "бунт героњв", на що нер≥дко скаржилис¤ рад¤нськ≥ письменники. ўе б пак: герой живе, ¤к хоче Ч але ж комун≥стична парт≥¤ та рад¤нський ур¤д вимагають вбивати все у рамки "соцреал≥зму"!.. ќт ≥ маЇш бунт.

Ч як на мене, запитанн¤ некоректне. я в≥рю в Ѕога, а в≥рити в ≥нопланетн≥ цив≥л≥зац≥њ аж н≥¤к не краще, н≥ж в≥рити у цар¤, президента або ≥дола.

ќт в ≥снуванн¤ ≥нопланетних цив≥л≥зац≥й в≥рюЕ

Ч ÷е не до мене, будь ласка. Ѕо ¤ рекомендуватиму насамперед себе, талановитого, а також товариш≥в по в≥ртуальному обТЇднанню "”крањнська ‘антастика" ≥ кињвському клубу любител≥в фантастики "„умацький шл¤х": —ерг≥¤ Ѕатурина, ¬алер≥¤ ¬ерховського, ≤гор¤ ∆елема, ќлекс≥¤ —пейсера  аца¤, ќлександра Ћевченка, –ад≥¤ –адутного, —усанну „ерненко та ≥ншихЕ ћи того варт≥! јле хто нас знаЇ, окр≥м довол≥ вузького кола любител≥в фантастики в ”крањн≥?!

Ќ≥-н≥, ¬и ¤вно не того запиталиЕ

Ч я знав, що стану прозањком-фантастом, рок≥в з 11-ти. јле хоча моњ шк≥льн≥ твори вчительки л≥тератури колекц≥онували у ¤кост≥ зразкових, вони ж мен≥ ≥ втовкмачували: "“и письменником не станеш! ѕисьменник Ч це ѕушк≥н, ЅлокЕ людина не в≥д св≥ту сього. ј ти м≥цно стоњш на земл≥ обома ногами, у тебе потужне лог≥чне мисленн¤. “и можеш стати математиком, ф≥зиком, х≥м≥комЕ ≥нженером зрештою! јле не письменником". ¬.≤.Ћен≥н писав, що л≥тератор обовТ¤зково маЇ бути парт≥йним Ч див≥тьс¤ його роботу "ѕарт≥йна орган≥зац≥¤ та парт≥йна л≥тература". ћ≥й д¤д¤ казав, що письменником у  иЇв≥ не станеш Ч треба обовТ¤зково у ћоскву њхати. ≤ що серед наших родич≥в був "дивак", ¤кий раз≥в зо пТ¤ть намагавс¤ поступити до л≥тературного ≥нститутуЕ ≥ все марноЕ чим занапастив житт¤Е Ќасамк≥нець, мати ¤кось сказала, що справжн≥й чолов≥к маЇ розбиратис¤ у зал≥з¤чч≥.

“од≥ ¤ плюнув на все й п≥шов вчитис¤ до  ињвського пол≥техн≥чного ≥нституту, вир≥шивши, що писатиму у в≥льн≥ години ночами. Ѕез парт≥њ та л≥тературноњ осв≥ти. ”  иЇв≥, а не у ћоскв≥. Ќу, а коли на четвертому курс≥ почав залиц¤тис¤ до своЇњ майбутньоњ дружини, то вона весь час просила "розпов≥дати њй казки", маючи на уваз≥ п≥д "казками"Е фантастику! «а п≥вроку ¤ перепов≥в њй усе, що перечитав до того. «апас вичерпавс¤ Ч тож почав перепов≥дати те, що написав сам. ¬она "проковтнула". я сказав: "«наЇш, це ¤ написав". ќлена не пов≥рила Ч показав чорнетки. “од≥ вона сказала: "ѕиши ще". ќт з четвертого курсу ≥нституту ¤ й пишу регул¤рно, вириваючи у доб≥ 25-ту годину, а у тижн≥ Ч 8-й день! ≤ так вже 23 роки.

Ч ¬олодимир ƒаниленко ¤кось написав в одн≥й л≥тературознавч≥й статт≥: "ƒухи земл≥ не бажають розмовл¤ти з письменником чужинською мовою". ƒл¤ фантаста цей процес вкрай важливий. ќт у той день, коли ¤ в≥дчув, що духи украњнськоњ земл≥ не бажають розмовл¤ти з≥ мною рос≥йськоюЕ ќт тод≥ й перейшов на украњнську! ’оча б≥льш≥сть розц≥нюЇ под≥бний крок або ¤к самогубство ≥д≥ота, або ¤к св≥дому втечу з б≥льш потужного л≥тринку –ос≥њ та —Ќƒ Ч а отже, ви¤в бо¤гузтва.

Ч Ќайкраще пишетьс¤ глибоко уноч≥, коли н≥хто не заважаЇ, коли мозки "кипл¤ть"Е ≥ Ї цистерна чорноњ кави. ј ще останн≥м часом у супермаркетах зТ¤вилис¤ енергетичн≥ напоњ Ч теж чудова штука! ’оча в≥д них гладшаЇшЕ

ј ≥дењ зв≥дки?..

 оли у 5-р≥чному в≥ц≥ почув в≥д мами про  урен≥вську трагед≥ю, в≥дтод≥ почав потайки розпитувати дорослих, що то був за жах, запамТ¤товувати т≥ чутки. ¬ результат≥ у 28-р≥чному в≥ц≥ завершив роман "ƒо комун≥зму залишалось рок≥в пТ¤тнадц¤ть-двадц¤ть" про низку кињвських катастроф, пережитих моњм р≥дним м≥стом у ’’ стол≥тт≥ та поданих через переживанн¤ душ людей, котр≥ загинули у тих катастрофах.

 оли набридло вислуховувати у метро монотонне: "√ромад¤ни пасажири, проходьте на вс≥ в≥льн≥ двер≥!" Ч накатав жартик про ≤нопланет¤нина, ¤кий потрапив у метро, почув цеЕ розд≥ливс¤ на дек≥лька частин ≥ окремими головами, руками (≥ таке ≥нше) пройшов на вс≥ в≥льн≥ двер≥.

ѕочув ¤кось байку, буц≥мто перше випробуванн¤ рад¤нськоњ атомноњ бомби насправд≥ було колосальним вибухом величезного арсеналу не¤дерних боЇприпас≥в час≥в ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ, виконаним за наказом ….¬.—тал≥наЕ написав опов≥данн¤ "„отири зустр≥ч≥" про всемогутнього Ѕога-¬ожд¤ –аю, ¤кий ан≥ кроку не може ступити без "гвинтика" Ч майора ™п≥фанцеваЕ Ќаст≥льки не може, що нав≥ть в≥дправл¤Ї його розв≥датиЕ майбутнЇ!

ƒружина розпов≥ла ¤кось про ф≥льм "—ьоме знаменн¤", тод≥ ж у поштов≥й скриньц≥ знайшли черговий "лист щаст¤" Ч написав опов≥данн¤ "јнтропоцентризм" про не людський, але "тарган¤чий" к≥нець св≥ту.

ѕобачив, ¤к на ƒень  иЇва по вулиц≥ Ѕогдана ’мельницького п≥д погл¤дом зеленуватоњ д≥вчини з лин¤лого плакату, де рекламувалис¤ тампони ("я купила "“ампакс", ≥ тепер ¤ така щаслива!..") крокують урочист≥ колонни костюмованих "козак≥в" Ч ≥ написав опов≥данн¤ "ƒума про  озака √олоту", де душа легендарного геро¤ вт≥люЇтьс¤ у сучасного парубкаЕ але останн≥й гине за непотр≥бн≥стю в нашому блюзн≥рському св≥т≥ "шароварщини".

Ќа 5-ту р≥чницю нашого вес≥лл¤ подарував дружин≥ тро¤нду ≥ побачив, з ¤кою любовТю вона догл¤дала ту кв≥тку Ч написав фантастичний трилер "¬бивцю н≥коли не пом≥чають, або •роно червоних ¤г≥д" про розумну  в≥тку, наст≥льки в≥ддану ж≥нц≥, що вона вбила њњ чолов≥ка та його коханку за подружню зраду.

—постер≥гаючи, ¤к у сус≥дн≥й квартир≥ померла л≥тн¤ ж≥нка, так ≥ не дочекавшись в≥зиту власного синул≥ Ч написав новелу "ƒульц≥не¤" про живий труп ж≥нки, що блукаЇ комуналкою, шукаючи такого самого синулю.

 оли навТ¤зли в зубах стандартн≥ гол≥вудськ≥ ф≥льми з геп≥-ендом Ч написав роман-парод≥ю "ƒвоЇ в чужому дом≥" про злод≥¤-домушника, ¤кий закохавс¤ у к≥лерку-опирицю.

ѓдучи на л≥тературне св¤то "ѕросто так!" Ч принципово писав м≥н≥атюрки на кол≥н≥ в автобус≥, по дороз≥ на  оростень.

 оли в≥в л≥тстуд≥ю у  луб≥ любител≥в фантастики "„умацький шл¤х" Ч перед самим зас≥данн¤м писав фантастичн≥ м≥н≥атюрки на задан≥ мною ж теми (щоб не т≥льки хлопц≥ писали, але й кер≥вник!).

–ан≥ше Ч ще у  Ћ‘ "«ор¤ний шл¤х" з≥бралос¤ троЇ кињвських письменник≥в, включаючи мене, ≥ вир≥шивши писати "¤к брати —тругацьк≥ Ч разом", методом диспуту "народили" трьох героњв. «годом ≥нш≥ в≥д компан≥њ в≥дпали, ¤ ж написав 5 глав про тих персонаж≥вЕ ≥ не знав, що з т≥Їю заготовкою робити дал≥ Ч адже заздалег≥дь налаштувавс¤ на колективну роботу. «годом у моЇму житт≥ виник ќлег јвраменко, разом ми "розписали" першу частину роману, пот≥м в≥н запропонував ≥дею Ч "закинути" двох ≥з тих героњв в епоху  ињвськоњ –ус≥Е “ак народилис¤ "¬лада блискавки" та "¬оњни пекла". ѕот≥м ми посварилис¤, трет≥й роман так ≥ лишивс¤ у проект≥, а вийшла всього лише д≥лог≥¤.

ѕобачив ¤кось назву книги «енона  ос≥довського "—≥м смертних гр≥х≥в" Ч вир≥шив ≥ соб≥ написати цикл твор≥в про от≥ смертн≥ гр≥хи. ¬ибрав б≥бл≥йн≥ сюжети, пот≥м "схрестив" њх з ≥ншими, довол≥ р≥зними мотивами. ÷икл так ≥ лишивс¤ незавершеним, проте дещо з того все ж таки вийшло: опов≥данн¤ " ањн, брат старший", пов≥сть "Ќавчениц¤", роман "јукц≥он душ"Е

« полем≥ки з Ѕорисом  омаром, автором пов≥ст≥ "ћандр≥вний вулкан", спочатку народилос¤ опов≥данн¤ "‘антом", а через дес¤ть рок≥в по тому Ч роман "ѕриречений жити" про звичайного ≥нженера, ¤кий забезпечив перемогу людства у галактичн≥й в≥йн≥ ц≥ною розстр≥лу зорельота з власною с≥мТЇю. ƒо реч≥, у цих творах також присутн≥й потужний б≥бл≥йний мотив Ч трагед≥¤ ≥зрањльського судд≥ ™фа¤Е

 оли побачив б≥л¤ одн≥Їњ кињвськоњ кафешки чотирьох д≥вчат, одна з ¤ких на всю вулицю висм≥ювала свою подружку за те, що та "не даЇ своЇму хлопцев≥" Ч вивернув власну п≥дсв≥дом≥сть ≥ буквально на р≥вн≥ спинного мозоку створив "ѕов≥сть про чотири кв≥тки" про шалене коханн¤, ¤ке перемагаЇ нав≥ть смерть.

 оли працював у журнал≥ "ѕ≥ " ("ѕол≥тика ≥ культура"), одного разу писав статтю про найзагадков≥шу персону XVIII стол≥тт¤ Ч графа —ен-∆ермена.  опирсаючис¤ у його б≥ограф≥њ, ви¤вив, що в≥н називавс¤, зокрема, сином графа ‘еренца –акоц≥. як раптом с¤йнула думка, що пр≥звище "–акоц≥" п≥дозр≥ло схоже на украњнське козацьке "–акович"Е “ак народивс¤ ≥сторичний роман "ѕомститис¤ ≥мператору" Ч про сердюка ћазепи, ¤кий п≥д час ѕолтавськоњ битви кинув свого гетьмана заради особистоњ помсти, мало не загинув, пот≥м потрапив в учн≥ до Ївре¤-кабал≥ста, розбагат≥в, заснував масонську ложуЕ й урвав р≥д –оманових, просватавши за ѕетра ≤≤≤ розпутну принцесу јнхальт-÷ербську Ч майбутню  атерину ≤≤.

ќтже Ч ≥дењ берутьс¤ буквально зв≥дус≥ль! ’≥ба що не з≥ сн≥вЕ я сн≥в майже н≥коли не бачу. ј з того, що дуже-дуже р≥дко прориваЇтьс¤, чогось пут¤щого поки що не вийшло.

Ч ” 1984 роц≥ починав з того, що за тиждень писав опов≥данн¤Е на 2 аркуш≥ з зошита у кл≥тиночку. ¬же у 1993 роц≥ чорнетку неопубл≥кованого роману "„исло зв≥ра" десь на 18 авторських аркуш≥в накатав за 20 дн≥в Ч доки в≥дпочивав у ћиргород≥ в санатор≥њ. јвторський аркуш чорнетки на день Ч це 23,4 стандартн≥ стор≥нки машинопису. ’оча пот≥м ще пару м≥с¤ц≥в доводив рукопис до путт¤Е пот≥м передруковував чорнеткиЕ

” 1996 роц≥, маючи заготовку на 5 глав, ми з ќлегом јвраменком написали "¬ладу блискавки" на 25 авторських аркуш≥в десь за п≥вроку Ч це вже, так би мовити, ц≥лком дорослий темп, ≥ роман опубл≥ковано.  оли у 1997 роц≥ через м≥с¤ць роботи над "¬оњнами пекла" ми посварилис¤, ¤ мав на руках 5 глав у чорнетках. ќлег працювати в≥дмовивс¤. “ерм≥н на написанн¤ московським видавництвом "Ё —ћќ" було в≥дведено жорсткий Ч т≥ ж таки п≥вроку. ≤ через 5 м≥с¤ц≥в ¤ виклав њм роман на 20 авторських аркуш≥в, ¤кий дописав вже сам, без ќлега.

–оман "ѕриречений жити" на 11 авторських аркуш≥в писав з 8 березн¤ по 31 травн¤ 2005 року Ч темп той самий, ц≥лковито пристойний. ўоправда, тут також мав заготовку у вигл¤д≥ старого опов≥данн¤ "‘антом"Е при цьому 2 тижн≥ травн¤ просид≥в у л≥жку ≥з заг≥псованою ногою ≥ лаптопом на н≥й. ј за наступний червень дописав "ѕомститис¤ ≥мператору" знов-таки на 11 авторських аркуш≥в, ¤кий почав у вересн≥ 2004 року, маючи лише голу ≥дею.

Ќу, а найдовше писав роман "ƒо комун≥зму залишалось рок≥в пТ¤тнадц¤ть-двадц¤ть": враховуючи пер≥од збиранн¤ матер≥ал≥в (чуток про  урен≥вську трагед≥ю, що пересл≥дувалос¤  ƒЅ), 23 роки св≥домого житт¤ Ч з 1968 по лютий 1992 року.

Ч «азвичай у мене в голов≥ немовби вибухаЇ блискавка, що "ос¤ваЇ" основн≥ "вузлов≥ пункти" майбутнього твору Ч чи то опов≥данн¤, чи роману. јле буваЇ, що пот≥м доводитьс¤ доопрацьовувати, переписуватиЕ

Ќаприклад, спробував парод≥ювати стандартну гол≥вудську мелодраму: перший день двоЇ зустр≥чаютьс¤, на другу н≥ч мають бурхливий секс, на трет≥й Ч свар¤тьс¤, п≥д веч≥р мир¤тьс¤ й одружуютьс¤. ѕочав писати про злод≥¤, ¤кий грабуЇ будинок, куди приходить пов≥¤Е вони знайомл¤тьс¤, кохаютьс¤, свар¤тьс¤, мир¤тьс¤, одружуютьс¤Е Ѕр-р-р, огидно!!!

ћайже кинув готовий тв≥р, ¤к раптом ос¤¤ло: треба зробити пов≥ю к≥леркою-опирицею, ¤ка полюЇ на справжнього господар¤ пограбованого будинку, а натом≥сть знаходить крад≥¤! ѕереписав, прочитав дружин≥ Ч забракувала: "” тебе господар будинку, негативний персонаж гине Ч а ти зроби так, щоб ус≥ залишалис¤ живими". ƒовелос¤ створювати "оболонку" над першоосновою: ви¤вл¤Їтьс¤, новелку про крад≥¤ та к≥лерку написав њхн≥й старший син, ¤кого вони зачали п≥д час тих под≥йЕ ≥ прин≥с публ≥кувати до видавц¤, ¤кий ≥ ви¤вивс¤ отим господарем будинку, ¤кого к≥лерка заразила "в≥русом вамп≥ризму"! ≤ вони ус≥ зустр≥лис¤Е ј пот≥м зробив вже зовс≥м хул≥ганську супероболонку (лише на дек≥лька стор≥нок), ¤к ус¤ ц¤ четв≥рка у суперф≥нал≥ зТ¤вл¤Їтьс¤Е перед≥ мною!..

–оман "јукц≥он душ" писавс¤ у два етапи: на початку це була пов≥стинка "¬еликий естет" Ч частина незавершеного циклу "—≥м смертних гр≥х≥в", присв¤чена любов≥ до грошей. јле цьому твору, ¤к такому, чогось бракувалоЕ ƒовелос¤ зробили пов≥сть зак≥нченн¤м роману "јукц≥он душ", приписавши до нього початок.

ѕов≥сть "ћ≥с¤чний сонет" загалом писалас¤ у три етапи. Ќаприк≥нц≥ 80-х московський журнал "“ехника Ч молодежи!" оголосив конкурс на фантастичне опов≥данн¤ на "м≥с¤чну" тему: ¤ написав щемливу ≥стор≥ю про старого космонавта-випробувача, ¤кий переселивс¤ у саморобне житло на ћ≥с¤ц≥, оск≥льки там загинула його дружина. ѕот≥м згадав опов≥данн¤ ƒжека Ћондона "—тежиною у¤вних сонць" ≥ вир≥шив створити його антипод. “обто, ¤кщо ≥нд≥анець —≥тка „арл≥ Ч герой ƒжека Ћондона розпов≥даЇ середину ≥стор≥њ без початку ≥ к≥нц¤, ¤ вир≥шив дописати до свого к≥нц¤ початокЕ але без середини: ¤к молод¤та познайомилис¤. ¬≥д≥слав до журналу Ч в≥дпов≥ли у неспод≥вано доброзичливому тон≥ (до того лише ла¤ли на друзки), зазначивши проте, що ненаписана середина ≥стор≥њ Ч то ≥ Ї найц≥кав≥ше! ƒовелос¤ все ж таки дописати середину: ¤к скучивши за чолов≥ком, дружина прокралас¤ на експериментальний корабель, чим поставила п≥д загрозу житт¤ ≥ своЇ, ≥ чолов≥ка-випробувача, ¤к чолов≥к хот≥в њњ вр¤тувати Ч проте вона п≥дсунула йому таблетку снод≥йного, запхала спл¤чого у р¤т≥вну капсулуЕ а сама загинула. ћотив "змаганн¤ за право смерт≥" знову ж таки запозичено у ƒжека Ћондона, м≥ж ≥ншим, але з ≥ншого твору.

Ч ѕринципово Ч н≥коли! ѕисати "у шухл¤ду"?!  раще не писати взагал≥. Ќав≥ть коли несв≥домо збирав матер≥али, а пот≥м писав абсолютно антирад¤нський роман "ƒо комун≥змуЕ" Ч ≥ то знав, що рано чи п≥зно випущу його "в люди", хоча й не знав, ¤к ≥ коли це станетьс¤.

ўо ж до невиданих твор≥в Ч таких у мене близько третини в≥д загального обс¤гу написаного. ј може, в≥дсотк≥в сорокЕ Ќе враховуючи опов≥дань ≥ пов≥стей, згадаю лише три романи: "„исло зв≥ра", "јукц≥он душ" та "Ѕрудний ¤нгол". “а й "коронац≥йний" роман "ѕомститис¤ ≥мператору" т≥льки готуЇтьс¤ до друкуЕ

«агалом-то, ¤ давно звик, що в≥д написанн¤ до опубл≥куванн¤ моњх твор≥в спливаЇ у середньому 10 рок≥в. “ак, Ї виключенн¤: "¬лада блискавки" ≥ "¬оњни пекла" у ћоскв≥, "ѕриречений жити" у Ћьвов≥ були опубл≥кован≥ приблизно через 4 м≥с¤ц≥ п≥сл¤ передач≥ рукопис≥в видавцев≥Е јле, ¤к кажуть, виключенн¤ лише п≥дтверджують загальне правило: особисто мен≥ треба оч≥кувати публ≥кац≥њ у середньому дес¤тил≥тт¤. Ќе знаю, чомуЕ ћожливо, ¤ на цей терм≥н випереджаю розвиток видавц≥в, читач≥в?.. —усп≥льства?.. Ќе знаю.

ќтже, будемо вважати, що до невиданоњ третини твор≥в видавц≥ й сусп≥льство ще не дозр≥ли.

Ч ѕерепрошую Ч запитанн¤ знову ж таки неконкретне. якщо пишеш рос≥йською мовою Ч будь ласка, до твоњх послуг ≥ –ос≥¤ з силою-силенною видавництв ≥ потужною мед≥а-п≥дтримкою книжковоњ справи! “ут потр≥бно виконати лише три умови: вкластис¤ у напр¤м конкретноњ сер≥њ, що њњ видаЇ конкретне видавництво; витримати терм≥ни написанн¤ твору; вкластис¤ у певн≥ обс¤ги. –ос≥йською мовою тебе ≥з задоволенн¤м видадуть ≥ де¤к≥ украњнськ≥ видавництва.

якщо ж йдетьс¤ про украњнську фантастикуЕ ѕо-перше, знайдетьс¤ достатн¤ к≥льк≥сть людей, в≥д видавц≥в ≥ розповсюджувач≥в до читач≥в, ¤к≥ заперечуватимуть саме ≥снуванн¤ украњнськоњ фантастики: дл¤ них це Ч т≥ ж сам≥ рос≥йськомовн≥ автори, ¤к≥ живуть в ”крањн≥, пишуть рос≥йською, твори ¤ких подеколи перекладаютьс¤ (нер≥дко Ч механ≥чно) украњнською мовою. ѕо-друге, донедавна ≥снувала одна-Їдина сер≥¤ украњнськоњ фантастики Ч "јлф≥зика" в≥д "ƒжерел-ћ". ѕроте тор≥к брати  апранови цю сер≥ю прикрили, натом≥сть запровадивши сер≥ю "ћейнстр≥м": красномовна назва, чи не так?..

“ому ¤ шаленими зусилл¤ми "спокусив" кињвське видавництво " ий", а наше в≥ртуальне обТЇднанн¤ "укотало" льв≥вський ¬идавничий д≥м "ѕанорама" започаткувати ще дв≥ сер≥њ Ч "Ѕ≥бл≥отека ”крањнськоњ ‘антастики (Ѕ”‘)" ≥ "‘антастика" в≥дпов≥дно. ¬се добре, одна б≥да: "наш≥" видавництва не надто потужн≥Е “ому вс≥л¤ко п≥дтримуЇмо "своњх" видавц≥в, чим ≥ ¤к т≥льки можемо! Ќу, ≥ нов≥ ≥дењ п≥дкидаЇмо. Ќаприклад, ¬ƒ "ѕанорама" спокусилос¤ також виданн¤м журналу "”крањнський ‘антастичний ќгл¤дач (”‘ќ)"Е

Ч Ќайкращим моњм твором вважав ≥ вважаю роман "ƒо комун≥зму залишалось рок≥в пТ¤тнадц¤ть-двадц¤ть". ќкр≥м усього, в≥н незбагненним чином скеровуЇ усе моЇ житт¤: сам "визначаЇ", де його друкувати, завд¤ки йому ¤ маю певне реноме, дек≥лька раз≥в отримував непогану роботуЕ

ѕричому так вважаю не т≥льки ¤. “ор≥к цей роман прочитав один в≥домий (за украњнськими м≥рками) письменник. ¬≥дчуваю: щось хоче сказати й не наважуЇтьс¤. Ќарешт≥: "ѕослухай-ноЕ “и знаЇш, що н≥коли у житт≥ вже не напишеш н≥чого кращого?! як би не намагавс¤Е" Ч ¤ не вагаючись в≥дпов≥в на те ствердно. ≤ доброд≥й дуже здивувавс¤, ¤к дивно розпор¤дилас¤ з≥ мною дол¤ ≥ ¤ку см≥лив≥сть треба мати, щоб розпочати творч≥сть з вершини!..

јле з цього роману ¤ починавс¤ (ще несв≥домо) ¤к письменник аж у пТ¤тир≥чному в≥ц≥!.. ќтже, все ≥нше, написане мною, ¤кось непом≥тно п≥дводить читач≥в до "ƒо комун≥змуЕ" Ч з р≥зних позиц≥й, кожного по-своЇму.

ѕроте не заперечую Ч ≥нш≥ твори також класн≥ Ч кожен по-своЇму.

Ч ƒуже складне запитанн¤Е —ам довго думав-гадав-анал≥зував, д≥йшов нарешт≥ висновку, що потр≥бн≥ ¤скрав≥ ≥сторичн≥ персонаж≥. ¬их≥д з криз, мабуть, ус≥х великих нац≥й супроводжувавс¤ по¤вою видатних ≥сторичних роман≥в ≥з в≥дпов≥дним забарвленн¤м: у славетн≥й минувшин≥ люди шукають опору дл¤ стрибка у майбутнЇ. Ћибонь, тому зараз трохи в≥д≥йшов в≥д фантастики ≥ пишу вже другий посп≥ль ≥сторичний роман.

“ут Ї ще й ≥нш≥ вигоди. Ќаприклад, за твори цього напр¤му значно охоч≥ше дають с¤к≥-так≥ прем≥њ Ч от ≥ за "ѕомститис¤ ≥мператору" ¤ отримав диплом " оронац≥њ слова". Ќин≥ дл¤ мене це Ч зас≥б "позитивного п≥ару". Ѕо ≥накше доведетьс¤ п≥аритис¤ негативно: або матюкатис¤, ¤к Ћесь ѕодеревТ¤нський, або розд¤гатис¤ самому ≥ живописати секс, ¤к ≤рена  арпа, або (перепрошую!) виставл¤ти Ўевченка Ч пТ¤ницею та вурдалаком, Ћесю ”крањнку Ч лесб≥¤нкою, ¤к зробив це ќлесь Ѕузина. я не хочу ставати "геростратом". ≤ епатажем нижчого гатунку не хочу займатис¤: одному автору, ¤кий полюбл¤Ї застосовувати матюки, зауважили ¤кось, що "ƒульц≥не¤" “имура Ћитовченка шокуЇ читача на два пор¤дки сильн≥ше, н≥ж його твори з матюками. «алишаЇтьс¤ вигравати у л≥тературних конкурсахЕ

Ќу, ≥ ¤кщо уважно придивитис¤ до написаноњ мною фантастики, то у багатьох творах в≥дчуваЇтьс¤ потужнЇ ≥сторичне п≥дірунт¤. «нову ж таки, про це говор¤ть моњ читач≥ Ч не т≥льки ¤ самЕ

’оча з геро¤ми не без складнощ≥в! Ќаприклад, ми з ќлегом јвраменком вир≥шили прописати у "¬лад≥ блискавки" альтернативну ≥стор≥ю  ињвськоњ –ус≥ Ч той вар≥ант, коли Ѕатий не захоплював  иЇва, але двоЇ чаклун≥в допомогли кн¤зю ƒанил≥ –омановичу розгромити монголо-татарське в≥йсько. “од≥ "збиранн¤" руських земель розпочалос¤ дещо ран≥ше Ч ≥ довкола  иЇваЕ ≤ що ж?! ” в≥дпов≥дь ћихайло Ѕриних розкритикував нас саме за те, що ми позбавили украњнц≥в реальноњ ≥стор≥њ!!! ¬и¤вл¤Їтьс¤, народ дуже ц≥нуЇ також своњ велик≥ ≥сторичн≥ поразки, не т≥льки перемогиЕ

” роман≥ "ѕомститис¤ ≥мператору" ¤ вир≥шив подарувати ”крањн≥ графа —ен-∆ерменаЕ проте друкувати книгу наважилас¤ лише «≥нањда  аменецька Ч директорка згаданого видавництва " ий". ј ≥нш≥ не схот≥ли! “≥ ж таки брати  апранови мТ¤ко нат¤кнули, що ¤ припустивс¤ помилки, вз¤вшись за козацьку тему п≥сл¤ потоку "шароварщини", що виливс¤ на нас пару дес¤тил≥ть тому. ’оча ¤ так не вважаю: у 2009 роц≥ виповнитьс¤ 300-л≥тт¤ ѕолтавськоњ битви, а рос≥¤ни вже зараз випустили ф≥льм "—луга государев". „им в≥дпов≥сть ”крањна?! Ќе кажу вже, що хоч би тому варто нав≥ть екран≥зувати "ѕомститис¤ ≥мператору": це просто мр≥¤ ≥д≥ота! ’оч би "коронац≥йну" книгу до к≥нц¤ цього року випуститиЕ

≤ останн≥й аспект. ” мене Ї "ф≥рмовий" л≥тературний прийом: ввести в сюжет другор¤дного, проте ¤скравого геро¤-Ївре¤, ¤кий обовТ¤зково полем≥зуватиме з головним героЇм, дот¤гуЇ до к≥нц¤ сюжету (душа Ѕоруха ѕ≥нхусовича у "ƒо комун≥змуЕ", «ерах≥¤ у "¬оњнах пекла") чи посередин≥ помираЇ (ћоше у "ѕомститис¤ ≥мператору") або гине (ребе Ўварцманн у "ѕриреченому жити") Ч проте при вс≥х "контрах" допомагаЇ головному знаходити нестандартн≥ р≥шенн¤. ¬с≥ визнають, що "без Ївре¤ тв≥р був би нец≥кавим, вигл¤дав би зовс≥м не так" Ч проте чудово розум≥ю, що певну групу читач≥в отакий другор¤дний герой дуже й дуже дратуЇ. ѕроте ≥накше не можу: ≥накше буде "бунт геро¤", про ¤кий вже згадувалос¤. јбо г≥рше Ч бунтЕ ц≥лого твору!

Ч Ќамагаюс¤ н≥¤к не у¤вл¤ти. «агалом-то вважаю, що письменник (а фантаст тим паче!) мусить працювати рок≥в на 50-100 наперед Ч а зв≥дки ¤ знаю, ¤ким тод≥ буде читач?! ≤ ¤к тод≥ вигл¤датимуть книги?.. « ≥ншого боку, повторюю: давно д≥йшов висновку, що моњ твори виход¤ть друком у середньому через дес¤тил≥тт¤ п≥сл¤ написанн¤ Ч це означаЇ "нап≥внове" покол≥нн¤ читач≥в!

Ћибонь, знову ж таки вплив "ƒо комун≥зму залишалось рок≥в пТ¤тнадц¤ть-двадц¤ть" Ч мого "роману житт¤".  оли з 1968 приблизно по 1980 р≥к обережно розпитував дорослих про  урен≥вську трагед≥ю ≥ все запамТ¤товував, то не знав, нав≥що це загалом робити?! ѕросто душу гризло в≥дчутт¤ несправедливост≥: ¤к це Ч замовчувати катастрофу?!  оли у 1986 роц≥ сталас¤ авар≥¤ на „ј≈— Ч остаточно зрозум≥в, що треба написати про це "потойб≥чний" роман, повТ¤завши холодну й голодну зиму 1921 року, Ѕабин яр 1941 року,  урен≥вську трагед≥ю 1961 року та „орнобильську катастрофу 1986 року. ≤ все Ч з пер≥одом в одне покол≥нн¤Е “а ¤к напишеш про це, коли довкола Ч –ад¤нський —оюз?! ¬т≥м, все ж таки почав писати: йду в "ливарку" влаштовувати черговий науковий експеримент, а поки п≥чка з приладами гр≥Їтьс¤ Ч кину на зал≥зну тачку брезентов≥ рукавички, с¤ду на них, покладу зошит на кол≥ноЕ ≥ пишу, пишу про муки душ померлих у пекл≥, локал≥зованому п≥д землею Ѕабиного яруЕ

–озум≥Їте?! я нав≥ть видавц¤ ц≥Їњ книги у¤вити тод≥ не м≥г Ч не те що читача!!! Ѕо ¤к сказав арх≥тектор з≥ св≥товим ≥мТ¤м јнатол≥й ≤гнащенко: "якби не крахнув —–—–, тебе за цей роман посадили б рок≥в на пТ¤тнадц¤ть-двадц¤ть". я це чудово знав. јле писав! Ѕо у¤вл¤в не читач≥в, а њхню реакц≥ю на тв≥р: затюкан≥ безпросв≥тно-с≥рим житт¤м, моњ однол≥тки й старш≥ люди мали ридати над романом ночами. јбо ла¤ти мене на вс≥ друзки за "антирад¤нський наклеп" Ч але все одно читати "в≥д корки й до корки".

ќцю емоц≥йну реакц≥ю розрахував точно, не помиливс¤: байдужих до роману дуже мало. ќдне стало неспод≥ванкою: у покол≥нн≥ моЇњ дочки раптом знайшлис¤ так≥ д≥вчата й нав≥ть хлопц≥, ¤к≥Е ридають над цим романом так само, ¤к ¤ й у¤вл¤в!!! ќт цього щиро не розум≥ю: наступне п≥сл¤ мого покол≥нн¤ значно жорстк≥ше, прагматичн≥ше, цин≥чн≥ше в≥д нашого Ч але ж реагують у передбаченому мною емоц≥йному ключ≥!.. Ѕодай частково. ќтже, п≥д черствим панцирем у них схована така сама емоц≥йна душаЕ ÷е обнад≥юЇ.

Ч ”крањнське присл≥вТ¤ стверджуЇ: "Ќад жида немаЇ кр≥пшого у в≥р≥". ™врейська мудр≥сть проголошуЇ: "™врей може любити Ѕога, ¤к праотець јбрахам. ™врей може боротис¤ з Ѕогом, ¤к праотець яков. ќдного Їврей не може Ч бути байдужим до Ѕога". Ѕуло б дивно, ¤кби ¤ рано чи п≥зно не прийшов до в≥ри у ¬семогутнього, причому саме до юдањзму Ч попри те, що виховувавс¤ у суто "нейтральному" дус≥, ¤к найчаст≥ше буваЇ у зм≥шаних с≥мТ¤х.

Ќу, а "письменник-фантаст"Е ѕри чому це до в≥ри?! «в≥сно, ¤кщо п≥д фантастикою розум≥ти виключно фантастику наукову (те, що англ≥йською називаЇтьс¤ "science fiction"), до того ж обвужувати њњ до фантастики техногенноњ, автора у¤вл¤ти войовничим атењстом Ч тод≥ так, згоден. јле ¤кщо у твоњх творах закладено потужну духовн≥сть, до того ж неспотворену Ч тут в≥ра в Ѕога дуже й дуже допомагаЇ.

ƒал≥ зазначу, що юдањзм Ч це не просто рел≥г≥¤, а великою м≥рою Ч практична етика. ¬≥н спр¤мований насамперед на пошук т≥Їњ чи ≥ншоњ модел≥ повед≥нки у р≥зних ситуац≥¤х. «гадаймо, наприклад, пов≥сть брат≥в —тругацьких "«а м≥ль¤рд рок≥в до к≥нц¤ св≥ту": не важливо, ¤ка саме сила тисне на тебе, ¤кщо тиск цей непом≥рний; важливо, ¤к ти поведешс¤ п≥д непом≥рним тискомЕ ÷е Ч чистоњ води етика! ќтже, попри всю атењстичн≥сть самих —тругацьких ≥ цього твору, ¤ стверджував ≥ стверджую, що у цих письменник≥в таким чином ¤скраво ви¤вилос¤ традиц≥йне Їврейське вихованн¤ Ч нав≥ть на п≥дсв≥домому р≥вн≥Е що й в≥дбилос¤ у пов≥ст≥.

Ќасамк≥нець зазначу, що найперша (а отже Ч найфундаментальн≥ша) риса Ѕога, про ¤ку ми д≥знаЇмос¤ з першого в≥рша першоњ глави першоњ б≥бл≥йноњ книги ("Ѕутт¤") Ч це те, що Ѕог Ї “ворцем! —правд≥, цей во≥стину нар≥жний в≥рш Ѕ≥бл≥њ пов≥домл¤Ї, що Ѕог створив св≥т. ѕ≥дкреслюю: створив! “ому найважлив≥ша функц≥¤ людини у б≥бл≥йному контекст≥ Ч разом з Ѕогом бути сп≥втворцем цього св≥ту, вдосконалювати його у м≥ру своњх можливостей, залишати по соб≥ св≥т кращим, н≥ж в≥н був колись. ќтже, творч≥ люди загалом ≥ письменники (у тому числ≥ Ч фантасти) зокрема у першу чергу реал≥зують цю "нар≥жну" б≥бл≥йну задачу: разом ≥з Ѕогом бути сп≥втворц¤ми св≥ту. ќтже, письменник-фантаст ц≥лковито природно може бути людиною в≥руючою, тут жодних нестиковок не прогл¤даЇтьс¤.

Ч ¬устами одного ≥з своњх героњв брати —тругацьк≥ зазначили приблизно таке: письменник Ч це "хвора сов≥сть" сусп≥льства; головна чеснота хвороњ сов≥ст≥ Ч бол≥ти й непокоњтиЕ ѕод≥л¤ю цю думку: такою може бути "програма-м≥н≥мум" дл¤ письменника.

Ќу, а "програма-максимум" Ч це нар≥жна б≥бл≥йна задача, активна зм≥на цього св≥ту на краще, його удосконаленн¤. Ѕажано Ч не шл¤хом революц≥њ: результат тут може бути швидкимЕ проте ≥ швидкоплинним. «начно краще, коли творч≥сть письменника "бТЇ" не на поверхневий, а на глибш≥ р≥вн≥ св≥домост≥. “од≥ результати не так≥ швидк≥, зате над≥йн≥ш≥.

’оча, зв≥сно, можна вважати, що у письменника загалом немаЇ будь-¤кого "призначенн¤", що головне дл¤ нього Ч тираж≥, усп≥х, прибуток. јле то Ї тупиковий шл¤х, причому не т≥льки дл¤ л≥тератури, але ≥ дл¤ всього сусп≥льства. Ќаприклад, ще у п≥зн≥й рад¤нський пер≥од раптом ви¤вилос¤, що у художн≥х творах можнаЕ матюкатис¤, живописати покидьк≥в, прославл¤ти нег≥дник≥в, ганьбити "антил≥гент≥в" тощо. "ѕров≥дн≥" л≥тератори довго боролис¤ за те, хто кого перематюкаЇ, хто виллЇ на читач≥в б≥льше бруду, хто буде найкрут≥шим. ≤ ¤кий же результат?! ƒедал≥ стр≥мк≥ша втрата ≥нтересу до л≥тератури ¤к такоњ, звужуванн¤ читацькоњ аудитор≥њ, деградац≥¤ сусп≥льстваЕ «а що боролис¤ Ч на те напоролис¤.

Ч Ѕути уважними до вс≥х про¤в≥в житт¤ ≥ тримати душу в≥дкритою дл¤ зовн≥шнього св≥ту. Ћюдина Ч то не Ѕог, який може створити св≥т з н≥чого. Ћюдина бере "п≥щинки" й "цеглинки" ≥з зовн≥шнього св≥ту, певним чином рекомб≥нуЇ њх, викладаЇ з них своњ конструкц≥њЕ ѕроте не можна заздалег≥дь сказати, ¤к≥ "п≥щинки-цеглинки" стануть письменников≥ у нагод≥.

Ѕути приск≥пливими до найменших др≥бниць у текстахЕ бо насправд≥ др≥бниць не ≥снуЇ! ћайстер тим ≥ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д початк≥вц¤, що опрацьовуЇ все до найменших др≥бниць, в≥дкидаЇ все зайве.

Ѕути впертими, памТ¤тати слова јльфреда “ен≥сона: "Ѕоротис¤ й шукати, знайти ≥ не здаватис¤Е"

Ч ѕерепрошую, мо¤ громадська робота Ч бути на громадських засадах в≥це-президентом з пабл≥к-р≥лейшнз ≥ видавничоњ д≥¤льност≥ —п≥лки орендар≥в ≥ п≥дприЇмц≥в ”крањни: це найстар≥ше украњнське громадське обТЇднанн¤ п≥дприЇмц≥в, засноване ще за рад¤нських час≥в, а саме 1990 року. —ќѕ” заснувала журнал "–оботодавец№" Ч за оц≥нками експерт≥в ћ≥жнародноњ орган≥зац≥њ прац≥, Їдине виданн¤ на всьому пострад¤нському простор≥, що фахово займаЇтьс¤ питанн¤ми соц≥ального партнерства. я Ї головним редактором цього журналу, за що отримую скромн≥ грошен¤та Ч а в≥це-президентом —ќѕ” працюю саме на громадських засадах.

ўо ж до "”крањнського ‘антастичного ќгл¤дача", то це б≥льше, н≥ж громадська робота Ч то Ї стов≥дсотковий самогубчий голий ентуз≥азм! Ќе т≥льки ¤ Ч вс¤ редакц≥¤ згодилас¤ працювати на голому ентуз≥азм≥ й задурно. ¬идавець записав проект "”‘ќ" у безнад≥йно-витратн≥: просто вз¤в ус≥ господарськ≥ клопоти на себе, зобовТ¤завс¤ друкувати журнал власним коштом Ч аби ми забезпечували достойне наповненн¤. «в≥сно, гонорар≥в авторам ми не сплачуЇмо також Ч отже, ≥ вони робл¤ть все на ентуз≥азм≥.

„ому виникла ≥де¤?..  уди не кинь Ч всюди виданн¤ закриваютьс¤. Ќашому в≥ртуальному обТЇднанню "”крањнська ‘антастика" це нарешт≥ набридло, от ми й вир≥шили: нехай ус≥ закриваютьс¤ Ч а ми в≥зьмемо та й в≥дкриЇмос¤ на голому ентуз≥азм≥!!! ≤ нехай ус≥ вороги (особливо Ч ”крањни та украњнськоњ мови) вкус¤ть себе за одне м≥сцеЕ “им паче, серед нас Ї письменник з 23-р≥чним стажем ≥ журнал≥ст ≥з стажем 10-р≥чним, член Ќац≥ональноњ —п≥лки письменник≥в ”крањни та Ќац≥ональноњ —п≥лки журнал≥ст≥в ”крањни (≥ так дал≥, ≥ таке ≥нше) Ч “имур Ћитовченко. ќт нехай ≥ стане головним редактором на голому ентуз≥азм≥!..

як саме ≥де¤ виникла?.. «наЇте, письменники-фантасти завжди мр≥ють щось на кшталт журналу чи газети видавати й нер≥дко видають фенз≥ни (в≥д англ≥йського fantastic magazine) Ч самвидав≥вськ≥ любительськ≥ журнали. Ќам же просто неймов≥рно пощастило тому, що директор льв≥вського ¬ƒ "ѕанорама" –оман ‘ернеза ви¤вивс¤ таким саме ентуз≥астом, ¤к ≥ ми Ч отже, змогли зробити не любительський, а нормальний л≥тературний часопис. ћаю на уваз≥ те, що в≥н оф≥ц≥йно зареЇстрований, а з 2008 року, спод≥ваЇмос¤, його можна буде нав≥ть передплатити.

Ч √оловне не труднощ≥, а безгрош≥вТ¤: про себе не кажу, а от наск≥льки вистачить впертост≥ та ентуз≥азму у видавц¤ ≥ редколег≥њ?..

ўе одна погана звичка, повТ¤зана з в≥дсутн≥стю редакц≥йного досв≥ду та молод≥стю Ч перекладати роботу на старшого: це коли редактор читаЇ й в≥дбираЇ твори, а пот≥м надсилаЇ мен≥, щоб ¤ "поредагував ≥ переслав видавцев≥"Е —м≥шно! Ќав≥що мен≥ такий редактор в≥дд≥лу, коли ¤ й без нього можу таким чином в≥д≥брати твори та поредагувати?! ѓхнЇ слово маЇ бути першим, а от моЇ Ч останн≥м ≥ остаточним.

ѕотр≥бно дещо перебудувати погл¤ди не т≥льки молодим редакторам в≥дд≥л≥в Ч основним "робочим кон¤чками" в журнал≥. Ќехай ≥ автори привчаютьс¤ до думки, що "”‘ќ" не Ї "журналом “имура Ћитовченка" в≥д початку й н≥коли таким не буде. ƒо мене можна апелювати ¤к до вищоњ ≥нстанц≥њ, третейського судд≥, але основну роль щодо формуванн¤ контенту часопису нехай в≥д≥грають редактори! Ћюди цього не розум≥ють. ƒл¤ ”крањни то не дивно: наприклад, у пол≥тиц≥ тут ус≥ дивл¤тьс¤ на "персональн≥ шоу" окремих пол≥тик≥в, сприймаючи очолюван≥ ними парт≥њ ¤к "кишеньков≥ додатки". ќтакий тотал≥таризм мисленн¤Е

Ќу, ≥ насамк≥нець: шеф-редактор журналу "–оботодавец№", президент —ќѕ” ¬≥ктор ’м≥льовський не у захват≥ в≥д того, що ¤ вз¤вс¤ ще й ≥нший журнал редагувати Ч адже на це витрачаютьс¤ зусилл¤ й час. јле ¤к ≥накше?! ∆урнал≥стика дл¤ мене все ж таки другор¤дна у пор≥вн¤нн≥ з художньою л≥тературою ≥ фантастикоюЕ

Ч я вже давно звик в≥дшукувати дл¤ творчост≥ двадц¤ть пТ¤ту годину у доб≥ та восьмий день у тижн≥. ÷е Ч зайв≥ 32 години на тиждень. Ќу, а де Ї 32 зайв≥ години Ч там знайдутьс¤ ≥ зайв≥ 1000 годин!.. як≥ проблеми?!

ѕрочитати все поки що встигаю: украњнськ≥ автори довол≥ ≥нертн≥, пишуть небагато. «а обс¤гами приймаЇмо невелик≥ твори. ќкр≥м того, ¤ лише читаю твори, тод≥ ¤к працюють з текстами насамперед редакториЕ “ому й намагаюс¤ побудувати нормальну редакц≥йну "вертикаль". якщо це вдастьс¤, журнал виходитиме.

Ч я не схильний шкодувати будь про що у житт≥, у тому числ≥, ¤к письменник.

ўо ж до незадоволенн¤Е ’≥ба можна бути задоволеним р≥внем бидлопод≥бност≥ прошарку нашого сусп≥льства, ¤кий називаЇ себе "ел≥тою нац≥њ", а насправд≥ герметично замкнений сам на себе ≥ маЇ один ≥нтерес Ч хто, кого, ≥ на ¤ку суму "зелених" взгр≥Ї?! ’≥ба можна бути задоволеним посадовц¤ми, ¤к≥ здатн≥ т≥льки красиво пат¤кати й набивати власн≥ кишен≥, а не працювати на користь ”крањни та украњнського народу?! ’≥ба можна бути задоволеним украњнськими ур¤дами, ¤к≥ прот¤гом усього пер≥оду Ќезалежност≥ т≥льки й робили, що розвалювали книговиданн¤?! ≤ х≥ба можна бути задоволеним перес≥чними украњнц¤ми, основна маса ¤ких дос≥ оч≥куЇ "дива" в≥д обраних "цар≥в", щоразу апелюЇ до њхньоњ сов≥ст≥ та патр≥отизму, а не керуЇ ситуац≥Їю власноруч, не робить свою справу наперек≥р усьому?!

“реба просто зрозум≥ти, що хоч "помаранчев≥" Ќ”Ќ— та Ѕё“, хоч "б≥ло-блакитна" ѕарт≥¤ рег≥он≥в, хоч "рожева" —оцпарт≥¤, хоч "червона"  омпарт≥¤, хоч "зелений" Ѕлок Ћитвина, хоч вс¤к≥ р≥зн≥ "прогресивн≥" соц≥ал≥сти, ѕЌ≈–”, "прав≥", "л≥в≥" та "центристи" Ч все це "обойма", ¤ка за рад¤нських час≥в ходила в одну п≥онерську орган≥зац≥ю, або д≥ти колишн≥х "комсомол¤т". ќтже, вс≥ вони Ч твоњ вороги! ’то б не став у влади, в≥н нищитиме украњнську книгу (а через це Ч вибиватиме ст≥льц¤ з-п≥д украњнського письменника), спри¤тиме загарбанню нашого ринку рос≥йськими видавц¤ми.

ј отже, вс≥ ми приречен≥ на тривалу партизанську в≥йну на власн≥й л≥тературн≥й територ≥њ. ’оча ≥ украњнц¤м сид≥ти у "схрон≥", ≥ Ївре¤м перебувати у "партизанах" Ч справа звична. Ќу, то й д≥¤ти треба в≥дпов≥дно: ненавид≥ти будь-¤ку владу, поводитис¤ з будь-¤кими вожд¤ми, немов з ворогами. ћожеш книги писати? ѕиши! ћожеш журнал заснувати? «асновуй! ѕроте не звертайс¤ до влади по допомогу, а "макай" њх принаг≥дно ≥ не звертай на те "правл¤че бидло" найменшоњ уваги! Ќехай каз¤тьс¤Е ¬они переб≥с¤тьс¤ й подохнуть Ч ми залишимос¤.

Ч “ак!

Ч ћоњм найзапов≥тн≥шим бажанн¤м було мати другу дитину. ѕроте воно н≥коли не зд≥йснитьс¤: дружина казала, що ми не можемо цього соб≥ дозволити, доки ¤ не захищу дисертац≥ю. я так ≥ не захистивс¤ Ч бо нашу лаборатор≥ю в ≤нститут≥ електрозварюванн¤ ≥м.™.ќ.ѕатона роз≥гнали за повною непотр≥бн≥стю науки ц≥й держав≥. ј тепер ≥ мен≥, ≥ дружин≥ вже "за сорок". “ак що не склалос¤Е

«в≥сно, Ї мр≥њ про вс¤к≥ р≥зн≥ прем≥њ (¤к не Ќобел≥вську, то хоч би Ўевченк≥вську), про вих≥д на Ївропейськ≥ видавництва ≥ св≥товий л≥тературний ринок, шален≥ наклади та пристойн≥ гонорари (тод≥ можна буде п≥ти з журнал≥стики й повн≥стю переключитис¤ на л≥тературу), про нову квартиру дл¤ с≥мТњ (бо наш д≥м 1899 року побудови просто¤в донин≥ без капремонту ≥ тепер тихенько розвалюЇтьс¤) Ч але це, так би мовити, "план д≥й" на майбутнЇ. “ож отак≥ нормальн≥ "робоч≥" бажанн¤ ¤ не назвав би "запов≥тними"Е

Ч јбо у звичайних книгарн¤х, або в ≤нтернет-книгарн¤х, або на кињвському книжковому ринку "ѕетр≥вка". ÷им нехай видавц≥ переймаютьс¤, а мен≥ ще не вистачало зам≥сть них розсовувати наклади по торговельним точкам!..

Ќу, а ¤кщо не знайдете Ч звертайтес¤ до мене: зазвичай ¤ п≥дписую видавнич≥ договори п≥д 10% накладу "натурою". ¬идали книгу тиражем 3000 прим≥рник≥в Ч забираю 300 штук, видали 1000 прим≥рник≥в Ч моњх 100 штук. ≤з задоволенн¤м под≥люс¤ своњми "гонорарами" ≥з зац≥кавленими читачами! я не жад≥бнийЕ ўе й перешлю книги за власний кошт.

Ч –озум≥нн¤, що ми живемо у дивовижну епоху постмодерну, ¤кий розумн≥ люди недарма називають "некромодерном". ÷е означаЇ, що на вас у масовому пор¤дку скидаЇтьс¤ "мейнстр≥мне" чтиво, мета ¤кого Ч спричинити деградац≥ю читач≥в. ¬ашу деградац≥ю через позбавленн¤ вас, шановн≥ читач≥, внутр≥шнього стрижн¤! ’очете назад у печери? “од≥ можете прагнути "хл≥ба й видовищ"! јле пригадайте, чим ск≥нчилос¤ под≥бне прагненн¤ дл¤ ƒавньоримськоњ ≥мпер≥њ: варвари насмк≥нець рознесли њњ на друзкиЕ якби не ранн≥ христи¤ни (¤к≥ ще недалеко в≥д≥йшли в≥д юдањзму, до реч≥!), то все було б ≥ще значно г≥рше.

ќтже, ¤кщо не хочете отуп≥ти в≥д сучасного генетично модиф≥кованого "хл≥ба" ≥ мейнстр≥мних "видовищ" Ч згадайте стар≥ недобр≥ рад¤нськ≥ часи ≥ шукайте справжн≥ книги не на полиц¤х книжкових г≥пермаркет≥в, забитих ¤скравою макулатурою, а дещо в ≥нших м≥сц¤х. «наю Ч це складно. «наю Ч читач≥ давно вже звикли дослухатис¤ до потужноњ реклами та "п≥ару". јле вир≥шуйте, чого хочете дл¤ себе ≥ своњх нащадк≥в. ўоб вас спочатку "оболванили" сучасн≥ "мейнстр≥мники", а пот≥м розшматували ¤к≥сь там терористи? “од≥ нар≥кайте виключно на себе! ј от ¤кщо прагнете убезпечити своњ мозки в≥д промиванн¤ Ч тод≥ шукайте альтернативу!

Ўукайте Ч ≥ знайдете! Ѕо вона Ї.

—ебто, ми ЇЕ