"Книжковий Клуб плюс", №4(49)’2006, с.44
ЗВОРОТНИЙ ЗВ'ЯЗОК
Добридень, шановні панове!
Насамперед красно дякую за те, що
у «КК+», №3, 2006 р. згадали добрим словом дві мої нові книжки з трьох — роман
«Приречений жити» та «Останній із струльдбругів».
Перечитуючи журнал, побачив, що в
наступному числі ви маєте намір обговорити тему електронних книжок. Також зрозумів,
що, на вашу думку, ця тема більш ніж спірна.
Проте скажіть, будь ласка, що ж
лишається сучасним українським письменникам, як не дедалі активніша
експлуатація Інтернету?! Слава Богу, за останні 5 років «середненькі»
наклади українських художніх книг зросли з 1000 (максимум — 2000) до 3000
(максимум — 5000). Так, прогрес. Крім того, перше видання «Кобзаря» також мало
наклад 1000 примірників — тож в нас зараз спостерігається просто «шалений
прогрес»!!! Порівняно з серединою XIX століття… При тодішньому рівні грамотності…
Але хай які «успішні» справи
українського книговидання, пробні наклади книг у сусідній Росії — десь 50000.
Отже, 50000:3000=16,(6). Пробні наклади по сусідству з Україною — в 17 разів
більші!!!
А як вам історія останніх років
Володимира Савченка? Наприкінці життя його не публікували ні в Україні, ні
навіть в Росії. І тільки-но в нього завівся комп'ютер, як метр виклав усі твори
в Мережу. Результат: тепер шанувальники творчості Савченка мають змогу
почитати його останні романи — навіть після його смерті.
Щодо такої «дрібнички», що
електронні публікації не враховуються в бібліографіях, не враховуються
керівництвом НСПУ тощо… У №3'06 ви з усіх позицій розібрали поняття «офіційних»
письменника та письменницької організації. Коментарі зайві. Крім одного: хто
виходить в Інтернет, тому читацька аудиторія важливіша, ніж офіційні «оцінки».
Щодо різноманітних помилок у
викладених в Мережу текстів. Звідти їх може «здерти» будь-хто, зокрема й
видавці. То що, викладати в Інтернет «вилизані» тексти?! Дзуськи! Нехай або
редагують самі (докладаючи бодай певних зусиль) — або звертаються за
редагованим варіантом до автора. В будь-якому разі в текстах письменників
помилок менше, ніж в «живих журналах» та гостьових книгах.
І останнє. Український мережевий супермаркет ТНТ43 (www.tnt43.com) започаткував у 2003 році цілий проект «Українська електронна книга» -
гадаєте, дарма?! Спитайте в них, якщо хочете дізнатись докладніше про деталі: mag@tnt43.com; tnt43@ua.fm. Гадаю, вони тільки підтвердять
мою думку. До речі, там ви зможете побачити приклад «дуплету»: на ТНТ43 я
виставив пару електронних книжок, маю намір додати ще й третю. А після того ті
ж самі твори вийшли в паперовому вигляді — тепер вони продаються на тому самому
мережевому майданчику ТНТ43. І споживач може
обирати: купувати паперову книжку чи електронну?
З повагою,
Тимур Литовченко, письменник-фантаст і журналіст,
член НСПУ І НСЖУ
© Тимур Литовченко. Всi права застереженi у відповідності до Законодавства України. При використаннi посилання є обов'язковим. (Хоча всiм вiдомо, що "копi-райт" розшифровується або "копiювати праворуч", або "зкопiйовано вiрно", тож до збереження авторських прав нiхто серйозно не ставиться... А шкода!)
Якщо Ви знайшли цю сторiнку через якусь пошукову систему i просто вiдкрили її, то скорiш за все, нiчого не знаєте про автора даного тексту. Так це легко виправити, мiж iншим! Давiть тут, i все… |