ѕоразмислити давно пора. “≥льки от мен≥ не надто хочетьс¤ втручатись у цю поважну й корисну дискус≥ю. Ќадто п≥сл¤ того, ¤к в одн≥й з реценз≥й на "Ћ≥тературному форум≥" прочитав сакраментальне: "∆ид≥вство н≥чого доброго украњнськ≥й л≥тератур≥ не принесло. ¬с≥ украњномовн≥ жиди-письменники, на наше превелике щаст¤, були не вельми талановит≥ Ч вс≥ талановит≥ намагалис¤ протовпитис¤ у престижн≥шу Ч рос≥йську Ч л≥тературуЕ ќсобливо жиди лютували в часи революц≥њ та п≥сл¤ в≥йни. якби вони були при влад≥ Ч н≥¤коњ украњнськоњ л≥тератури вже не було б" (–оман  ухарук, "ѕрисмак жид≥вськоњ кров≥" Ч реценз≥¤ на книгу ћарини —окол¤н "’ерем").

≤ що, ото мен≥ треба п≥сл¤ сказаного висловлюватис¤ у ¬елик≥й Ћ≥тературн≥й ƒискус≥њ?! јдже ¤кби т≥льки мо¤ влада (див. вище)!..

ѕроте –омана  ухарука ¤ дуже люблю ≥ безм≥рно поважаю. “ому зважаючи на його особисте проханн¤, ризикну висловитис¤ зг≥дно до перел≥ку запитань.

Ќе знаю ¤к щодо "м≥нус≥в": у сам≥й л≥тератур≥ (в≥д фольклору до наших дн≥в) особливих "м≥нус≥в" ¤ щось не бачу. якщо вони Ї, то не в л≥тератур≥, а у л≥тературному процес≥Е проте то вже трохи ≥нша р≥ч.

"ѕлюс≥в" же просто море неозоре! ѕерел≥чувати вс≥ "плюси" занадто довго, а коротко це можна висловити, гадаю, приблизно так: украњнська л≥тература Ч класна ≥ колосальна!..

Ќе надто добре розум≥ю, про ¤к≥ "≥нститути функц≥онуванн¤" украњнськоњ л≥тератури йдетьс¤?! ≤ на ¤к≥й стад≥њ розвитку ("в≥д фольклору до наших дн≥в") в≥дбуваЇтьс¤ згадана "≥нституал≥зац≥¤"?! я за фахом все ж таки не гуман≥тар≥й, а ≥нженер-металургЕ

« моЇњ "кочки зору", запитанн¤ це стосуЇтьс¤ саме л≥тературного процесу, на ¤кий ¤ пославс¤ перед тим. Ћ≥тературного процесу в б≥льш-менш сучасному розум≥нн≥: тобто, не маютьс¤ на уваз≥ часи, коли Ќестор творив св≥й знаменитий л≥топис або нев≥домий автор складав "ƒуму про  озака √олоту". …детьс¤ про епоху, коли (наприклад)  отл¤ревський писав "≈нењду", ѕарпура видавав њњ окремими книгами, не узгодивши текст з автором, а хтось ≥ще критикував або хваливЕ “обто Ч коли в л≥тпроцес≥ зТ¤вилас¤ б≥льш-менш ч≥тка спец≥ал≥зац≥¤ (письменник пише, меценат даЇ кошти на виданн¤, видавець друкуЇ, п≥рат краде, продавець продаЇ, критик кепкуЇ, читач споживаЇ) ≥ коли вс≥ "ланки" цього ланцюга займаютьс¤ своњми часточками л≥тпроцесу б≥льш-менш пост≥йноЕ ≥ ¤кщо хочете Ч фахово (аж до читач≥в, ¤к≥ "споживають" л≥тературн≥ твори б≥льш-менш пост≥йно).

якщо так, то "≥нститути функц≥онуванн¤" украњнськоњ л≥тератури остаточно розкв≥тлиЕ аж у рад¤нську епоху! јдже у друг≥й половин≥ XVII ст. "≥нституал≥зац≥¤" ще не мала м≥сц¤, у XVIII-XIX ст. мав м≥сце активний "в≥дт≥к м≥зк≥в" з "малорос≥йськоњ" перифер≥њ до центру –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ (а у наступному стор≥чч≥ Ч до столиц≥ —–—–), на початку ’’ ст. нац≥ональний процес т≥льки-но п≥шов, ¤к висловивс¤ би в≥домий п≥зньорад¤нський пол≥тик. ’оча з подач≥ ¬.≤.”ль¤нова-Ћен≥на рад¤нська влада вважала найважлив≥шими видами мистецтва цирк та к≥но, в —–—– добре розум≥ли: останнЇ м≥цно базуЇтьс¤ на л≥тератур≥! ≤ хоча генеральною л≥н≥Їю рад¤нських ≥деолог≥в було створенн¤ "новоњ ≥сторичноњ сп≥льноти людей", велика увага прид≥л¤лас¤ також контрольованому й дозованому розвитку всього нац≥онального Ч нехай ≥ в довол≥ специф≥чному розум≥нн≥, зв≥реному ≥з згаданою генеральною л≥н≥Їю ÷   ѕ–—. “ак, пер≥одично розпочиналис¤ кампан≥њ боротьби з "др≥бнобуржуазним нац≥онал≥змом", "ш≥стдес¤тниками" ≥ т.≥н., але в той же час в перес≥чних рос≥йських школах украњнську мову починали вивчати вже з другого класу, а в табел≥ вона ≥менувалас¤ "р≥дною" (sic!). “ому видавалис¤ украњнськ≥ книги, ≥ ц≥ видавнич≥ програми п≥дтримувалис¤ рад¤нською державою, рад¤нськ≥ ф≥льми ¤к≥сно дублювалис¤ украњнською, була сво¤ дикторська школа на телебаченн≥, журнал≥стськ≥ факультети в украњнських ун≥верситетахЕ ≥ таке ≥нше.

Ќезалежн≥сть ”крањни розпочалас¤ з осм≥юванн¤, опльовуванн¤ й винесенн¤ на "см≥тник ≥стор≥њ" всього рад¤нського. «годом з того "звалища" повит¤гували назад велику к≥льк≥сть "духовних структур"Е але почали використовувати њх ¤к "духовний утиль" Ч себто, дов≥льно й не за призначенн¤м. Ќе кажучи про те, що нов≥ структури створюютьс¤ навпомацки й на голому "ентузаз≥зьм≥", а отже Ч дуже пов≥льно та дов≥льно. ќтже, "≥нститути функц≥онуванн¤" сучасноњ украњнськоњ л≥тератури дуже нагадують анекдотичний рад¤нський паровоз: занадто багато пари у свисток ≥де Ч тому й не рухаЇтьс¤Е

”крањнська л≥тература у контекст≥ л≥тератури св≥товоњ:

3.1. не оц≥нена;

3.2. недооц≥нена;

3.3. б≥льш того Ч св≥тов≥й л≥тератур≥ глибоко байдуже, ≥снуЇ чи н≥ ¤кась там украњнська л≥тература у ц≥й незбагненн≥й ”крањн≥, що знаходитьс¤ в сам≥с≥нькому центр≥ –ос≥њ поблизу —иб≥руЕ

“а проблема тут, мТ¤ко кажучи, не зовс≥м у л≥тератур≥, а значною м≥рою Ч в головах нос≥њв украњнськоњ мови. Ќаприклад, ¤кщо вже зач≥пати украњнську м≥фолог≥ю (¤к значущу частину фольклору), то вона аж н≥¤к не г≥рша т≥Їњ ж таки давньогрецькоњ м≥фолог≥њ. ј тепер пор≥вн¤йте "розкручен≥сть" обох м≥фолог≥й! ≤ запитайте заради ц≥кавост≥ перес≥чного украњнського школ¤ра, що йому ц≥кав≥ше дивитис¤ по телев≥зору: сер≥ал про подвиги √еракла Ч чи "Ћ≥сову п≥сню" Ћес≥ ”крањнки?..

ѕроблема "проблемних" письменник≥в, знову ж таки, ≥снуЇ виключно в головах нос≥њв украњнськоњ мови. ≤ чом би тод≥ не поставити питанн¤ значно ширше?! Ќаприклад, давайте викинемо з украњнськоњ л≥тератури —ковороду за написан≥ рос≥йською мовою в≥рш "¬с¤кому городу нрав и праваЕ" ≥ прозу Ўевченка. ј чом би й н≥?! Ќасл≥дки в≥дом≥ й легко прогнозован≥. Ќаприклад, пропоную вс≥м охочим розгорнути пишне виданн¤ "«олота книга украњнськоњ ел≥ти" (надруковане п≥д патронатом другого украњнського президента Ћеон≥да  равчука) ≥ порахувати, ск≥льки видатних ≥мен "загубили" упор¤дникиЕ

¬арто зрозум≥ти, що ≥снуЇ не т≥льки ментальн≥сть нац≥њ або конкретноњ людини (в тому числ≥ й письменника), але й "ментальн≥сть" окремо вз¤того художнього твору. якщо вже згадувати творч≥сть √огол¤, то "ментальн≥сть" його "¬ечор≥в на хутор≥ б≥л¤ ƒиканьки" ≥ циклу "ћиргород" ¤вно не рос≥йська, а ¤скраво-украњнська! ќтже, нехай ц≥ твори написан≥ рос≥йською (з украњнським акцентом Ч sic!), але ж працюють вони на користь украњнського народу ≥ ”крањни!!! “о ¤к же можна "в≥ддати" √огол¤ рос≥йськ≥й л≥тератур≥?! ÷е може статис¤ в одному-Їдиному випадку: ¤кщо у головах нос≥њв украњнськоњ мови зас≥ла величезна проблемаЕ

„им дал≥, тим б≥льше переконуюс¤: ми не знаЇмо н≥ першого, н≥ другого, ан≥ третього! ј читати ≥ знати це конче требаЕ Ѕез самоосв≥ти тут не об≥йтис¤. Ўк≥льн≥ же програми формують сталу в≥дразу до класики (те саме вважаю правом≥рним щодо украњнськоњ рад¤нськоњ л≥тератури). «овс≥м, ¤к в анекдот≥: "“и читала "¬≥йну ≥ мир" Ћьва “олстого?" Ч "“ам нема чого читати, бо це суц≥льн≥ цитати!.."

ј д≥аспорна л≥тература Ч то загалом terra incognita.

ѕро так≥ реч≥ краще запитувати л≥тературного критика: нав≥шувати "¤рлики" на твори ≥ письменник≥в Ч це њхн≥й хл≥б! ћен≥ ж належить робити дещо ≥нше: писати опов≥данн¤, пов≥ст≥, романи, а не п≥клуватис¤ про њхню "в≥дпов≥дн≥сть та належн≥сть"Е

¬т≥м, бувають у житт≥ письменник≥в ≥ дещо ≥нш≥ випадки. Ќаприклад, ¬≥ртуальне обТЇднанн¤ "”крањнська ‘антастика" зат≥¤ло виданн¤ журналу "”крањнський ‘антастичний ќгл¤дач (”‘ќ)". ¬же складаючи друге число часопису, вс¤ редколег≥¤ в≥дчула: без концепц≥њ часопису не об≥йтис¤ Ч адже кожен "л≥пив" щось своЇ, ≥нтереси окремих учасник≥в редакц≥йного процесу суттЇво розб≥галис¤Е ƒовелос¤ витратити чимал≥ зусилл¤ на формуванн¤ Їдиноњ концепц≥њ журналу, при цьому самовизначившись ≥ в загальному модерно-постмодерному дискурс≥, ≥ в процес≥ розвитку сучасноњ фантастики. Ќасамк≥нець, створили довол≥ стислий концептуальний документ, б≥льш≥стю голос≥в п≥дтримали мою пропозиц≥ю щодо назви Ч "контрапост" (по аналог≥њ з в≥домим мистецьким прийомом). ƒо того ж, кожен висловив власне розум≥нн¤ обраного напр¤му (ширше, н≥ж викладене у сп≥льн≥й концепц≥њ). ўоправда, хоча цей документ ≥снуЇ реально, вир≥шили поки що не оприлюднювати його: хочемо об≥йтис¤ без гучних ман≥фест≥в. ÷≥каво, що один з член≥в редколег≥њ весь час виступав категорично проти розробки сп≥льноњ концепц≥њЕ хоча це не завадило йому залишитис¤ в наш≥й редакц≥йн≥й команд≥.

«апитанн¤ безпосередньо повТ¤зане з попередн≥м: адже дл¤ розум≥нн¤, що таке "маскульт" ≥ "іламур", потр≥бно насамперед дати визначенн¤ "маскульту" ≥ "іламуру". ≤ насамперед письменник мусить зрозум≥ти, продукуЇ в≥н "маскульт" ≥ "іламур" або ж н≥Е ƒал≥ Ч конкретн≥ше щодо запитанн¤.

ќсобисто ¤ (sic!) розум≥ю п≥д "маскультом" ≥м≥тац≥ю культури, що њњ здатне "перетравити" максимально широке коло споживач≥в, в ≥деал≥ Ч вс¤ без вин¤тку "с≥ра маса" натовпуЕ ба нав≥ть "людського стада". Ѕ≥да в тому, що такий "маскульт" здатн≥ споживати ≥ людинопод≥бн≥ мавпи у печерах, ≥ свин≥ у калюжах. "ћаскульт" насамк≥нець ≥ спрацьовуЇ на те, щоб загнати людей назад у печери або з≥штовхнути в багнюку! “од≥ ¤к справжн¤ культура маЇ протилежну мету: виводити людей з печер, вит¤гати з калюж.

“ак Ч далеко не кожен хоче жити по-людськи! “ак Ч переступити через власну "свинську" природу ≥нод≥ дуже й дуже важко!.. ” т≥м-то й пол¤гаЇ "б≥да" культури з точки зору адепт≥в "маскульту": адже споживати культуру погодитьс¤ далеко не кожен (лише той, хто не згоден жити у печерах, спати у калюжах Ч хто прагне св≥тла, а не темр¤ви), тод≥ ¤к з "маскультом" усе навпаки! ќтже, за "маскульт" ≥ заплат¤ть охоч≥ше, та й коло його споживач≥в значно ширшеЕ

“аким чином, йдетьс¤ не ст≥льки про л≥тературу (зокрема украњнську), ¤к про цив≥л≥зац≥йний виб≥р. ≤ вже справжн¤ б≥да (без лапок Ч sic!) "освин≥лого" у мас≥ своњй людства починаЇтьс¤ тод≥, коли зТ¤вл¤Їтьс¤ такий соб≥ "невловимий" ”сама б≥н-Ћаден (а в≥н ≥ його численн≥ примари вже зТ¤вилис¤!) ≥ починаЇ робити з "освин≥лими" те, на що вони заслуговують. ј "освинен≥" й "освин≥л≥" здатн≥ лише безпорадно рохкати, конаючи у своњх калюжахЕ ≥ нав≥ть не подумавши про "занадто важкий" шл¤х культурноњ еволюц≥њ, ¤кий т≥льки й дасть сили та внутр≥шн≥й стрижень дл¤ опору.

¬иникаЇ в постмодерну (перепрошую!) епоху. як ≥ решта постмодерних ≥нструмент≥в, Ї результатом вихолощуванн¤ сенсу ≥з ¤коњсь звичайноњ, усталеноњ категор≥њ культурноњ царини: у даному випадку, іламур Ч це вихолощена краса, беззм≥стовна, проте ¤скрава оболонка краси.

"Ќе все те золото, що блищить". •ламур же блищить так, що оч≥ р≥же, ≥ це занадто, щоб бути справжн≥м золотом. “≥льки от подоланн¤ іламуру пол¤гаЇ аж н≥¤к не у створенн≥ "антиіламуру": адже це Ч опонуванн¤ прогнил≥й основ≥ на т≥й сам≥й прогнил≥й основ≥, що не призведе н≥ до чого доброго! —правжн≥й вих≥д, образно кажучи Ч у створенн≥ "наділамуру".

(ƒо реч≥, повертаючись до попереднього пункту, так само не маЇ сенсу посилене створенн¤ "антимаскульту", стьоб над "маскультом" Ч л≥пше п≥дн≥матис¤ над "маскультом"! « ц≥Їњ точки зору, "фофудь¤" хоч ≥ Ї стьобом над "маскультом", проте сама по соб≥ контрпродуктивна Ч адже нав≥ть використовуЇ в ¤кост≥ метода стьоб зам≥сть сатири. ј отже, фактично граЇ на розширенн¤ предмету стьобу Ч "маскульту"Е)

«важаючи на процитоване у передньому слов≥ ("якби вони були при влад≥ Ч н≥¤коњ украњнськоњ л≥тератури вже не було б"), навмисно утримаюс¤ в≥д в≥дпов≥д≥ на дане конкретне запитанн¤. ’оча дл¤ себе таку в≥дпов≥дь, зв≥сно, маю. јле що з мене, гудител¤, в≥зьмеш, окр≥м анал≥зу кров≥ з жид≥вським присмаком на антиукрањнство?!

як на мене, другий ланцюжок ("видавець-грош≥-письменник-слава") маЇ спотворений характер: адже у будь-¤кому раз≥, "першотворцем" художнього твору Ї письменник, а ¤кщо ставити нар≥жним видавц¤, ¤кий даЇ грош≥ письменников≥, через що той здобуваЇ славуЕ ќце ≥ Ї рем≥снича халтура, продуктом ¤коњ ви¤вл¤Їтьс¤ "іламурненький маскульт"!

Ќасамк≥нець отримуЇмо сучасних читач≥в, ¤к≥ за¤вл¤ють: "ќ-о-ох, обридла ц¤ фантастика!.. “ак, ¤ колись читав њњ, проте останн≥м часом зТ¤вилас¤ така велика к≥льк≥сть твор≥в, де значно краще описане правдиве житт¤, а не ¤к≥сь там вигадки". ј знаЇте, що зТ¤вилос¤ у велик≥й к≥лькост≥ насправд≥?! «начно реал≥стичн≥ш≥ "витвори" на кшталт мемуар≥в ћон≥ки Ћев≥нськ≥, де реально описуЇтьс¤, ¤к вона "обслуговувала" недолугого американського президента ≥ тому под≥бне чтиво.

ј коли отакий "читач" стомлюЇтьс¤ нав≥ть в≥д "значно правдив≥шоњ" л≥тератури, в≥н завжди може в≥дпочити п≥д великод≥агональним телев≥зором, де вже нав≥ть "Ўоу довгоносик≥в" немаЇ, а бу¤ють неп≥дробн≥ пристраст≥ "за склом" й огидне паскудство " амед≥-клабу", пор≥вн¤но з ¤ким масл¤ковськ≥  ¬Ќи видаютьс¤ мало не шедеврами.

јле найл≥пше Ч зануритис¤ в нетр≥ ≤нтернету: там вже точно сила-силенна "аффтар≥в" ≥ "пЇйсатЇл≥в" створюЇ г≥габайти "парнухи", що "жжот" ≥ в≥д ¤коњ кожен "падонак" (себто, споживач) "вал¤лсо пацталом". Ќа все ≥нше реакц≥¤ буде "адназначнаю" Ч "в Ѕабруйск, животнаЇ"!..

ј все починалос¤ (нагадаю!) абсолютно безневинно. Ѕа нав≥ть рац≥онально: зам≥сть письменника нар≥жною ланкою треба зробити грошовитого видавц¤-б≥знесмена, усп≥шн≥сть же "майстр≥в слова" вим≥рювати не у художньому р≥вн≥ текст≥в, а у "тоннаж≥" грошовоњ маси, отриманоњ за купу "бестселер≥в" (буквально Ч "найкращого чтива"). Ќу, а з останн≥ми усе зрозум≥ло: т≥льки б було придатне дл¤ натовпу ≥ іламурненько!..

÷е запитанн¤ просто не за адресою: воно дл¤ критик≥в, а ¤ Ч письменник.

ѕрогнозЕ добрий ≥ оптим≥стичний! «нищувати культуру, загнати людей у печери, з≥штовхнути у багнюку, "освинити" Ч це вже цив≥л≥зац≥¤ проходила. ўоправда, не наст≥льки масово й не за допомогою наст≥льки досконалих мед≥а-технолог≥й!.. ѕроте пригадаймо: коли давн≥ римл¤ни "освинилис¤" наст≥льки, що вимагали виключно хл≥ба й видовищ, зТ¤вивс¤ јтт≥ла, пот≥м ≥нш≥ варвари, ¤к≥ рознесли на друзки "незборимий" ƒавн≥й –им. ÷≥ друзки пот≥м л¤гли у п≥дмурки ≥ншоњ цив≥л≥зац≥њ Ч сучасноњ Ївропейськоњ. ј вр¤тувала "–им дл¤ св≥ту" Ч хто?! ¬≥рно: м≥зерна "секта" христи¤н, ¤к≥ в≥дбрунькувалис¤ в≥д юдањзму та "по¤зичилис¤" наст≥льки, що стали сприйматис¤ давньопоганським св≥том в ¤кост≥ "свого" вченн¤.

ћасовеньке ≥ іламурненьке "освиненн¤" сучасноњ цив≥л≥зац≥њ Ч у розпал≥. ”сама б≥н-Ћаден (перший сучасний јтт≥ла) вже зТ¤вивс¤. ƒал≥ в≥н та йому под≥бн≥ рознесуть сучасну цив≥л≥зац≥ю на друзки. ќстанн≥ л¤жуть в п≥дмурок новоњ цив≥л≥зац≥њ, що постане на руњнах. ј вр¤туЇ "св≥т дл¤ майбутнього св≥ту" Ч хто?! ќчевидно Ч т≥ нац≥њ, на ¤к≥ зараз не звертають найменшоњ уваги, з ¤кими н≥хто з потужних г≥гант≥в сучасного св≥ту серйозно не рахуЇтьс¤, на культуру ¤ких вс≥м глибоко плювати.

”крањна перебуваЇ саме в зазначеному стан≥. —правжн¤ (а не масовенько-іламурненька) украњнська л≥тература спок≥йно, неквапом розвиваЇтьс¤ у "схрон≥". Ќа нас не звертають уваги. ¬важають, що цей "придаток –ос≥њ, розташований поблизу —иб≥ру", н≥ на що варт≥сне не здатен. ”крањну ¤вно недооц≥нюють Ч ≥ то Ї дуже добре: бо таким чином нам здають козирного туза на майбутню парт≥ю в св≥тового "дурн¤"!..

"ƒурн¤ми" ж станемо не ми, а нин≥шн≥ йолопи, ¤к≥ стр≥мко "освинюютьс¤".

ќтже, майбутнЇ Ч за ”крањною!

≤ безперечно Ч за справжньою украњнською л≥тературою.